Глава 1. Основні положення та терміни

Про затвердження Інструкції з бухгалтерського обліку кредитних, вкладних (депозитних) операцій та формування і використання резервів під кредитні ризики в банках України

Постанова Правління Національного банку України від 27 грудня 2007 року N 481

Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22 січня 2008 р. за N 48/14739

Із змінами і доповненнями, внесеними
постановами Правління Національного банку України
від 23 березня 2009 року N 159,
від 20 червня 2012 року N 253

Відповідно до статті 41 Закону України "Про Національний банк України", статті 68 Закону України "Про банки і банківську діяльність" Правління Національного банку України ПОСТАНОВЛЯЄ:

1. Затвердити Інструкцію з бухгалтерського обліку кредитних, вкладних (депозитних) операцій та формування і використання резервів під кредитні ризики в банках України, що додається.

2. Департаменту бухгалтерського обліку (В. І. Ричаківська) після державної реєстрації в Міністерстві юстиції України довести зміст цієї постанови до відома територіальних управлінь Національного банку України та банків України для керівництва і використання в роботі.

3. Визнати такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 15.09.2004 N 435 "Про затвердження Інструкції з бухгалтерського обліку кредитних, вкладних (депозитних) операцій та формування і використання резервів під кредитні ризики в банках України", зареєстровану в Міністерстві юстиції України 12.10.2004 за N 1302/9901.

4. Постанова набирає чинності з 1 січня 2009 року.

5. Контроль за виконанням цієї постанови покласти на територіальні управління Національного банку України.

 

Голова

В. С. Стельмах

 

Інструкція з бухгалтерського обліку кредитних, вкладних (депозитних) операцій та формування і використання резервів під кредитні ризики в банках України

Розділ I. Загальні положення

Глава 1. Основні положення та терміни

1.1. Ця Інструкція визначає порядок відображення в бухгалтерському обліку типових кредитних операцій (надання (отримання) кредитів, здійснення факторингових операцій, операцій репо, урахування векселів) та вкладних (депозитних) операцій, що оцінюються за амортизованою собівартістю, гарантій, авалів та формування і використання резервів під кредитні ризики в банках України.

1.2. Ця Інструкція розроблена відповідно до Цивільного кодексу України, Законів України "Про Національний банк України", "Про банки і банківську діяльність", інших законодавчих актів України, нормативно-правових актів Національного банку України й основних вимог міжнародних стандартів фінансової звітності.

1.3. Терміни, що використовуються в цій Інструкції, уживаються в таких значеннях:

активний ринок - ринок, на якому ціни котирування на фінансові інструменти легко і регулярно доступні (за допомогою біржі, дилера, брокера тощо) та відображають ринкові операції, які фактично й регулярно здійснюються між незалежними сторонами;

амортизована собівартість фінансового активу або фінансового зобов'язання - це вартість фінансового активу або фінансового зобов'язання під час первісного визнання за вирахуванням отриманих або сплачених коштів (основної суми боргу, процентних доходів (витрат) або інших платежів, що пов'язані з ініціюванням фінансового активу або фінансового зобов'язання), яка збільшена або зменшена на величину накопиченої амортизації різниці між первісно визнаною сумою та сумою погашення фінансового інструменту, а також зменшена на величину визнаного зменшення корисності фінансового активу;

балансова вартість - це вартість, за якою актив та зобов'язання відображаються в балансі. Балансова вартість для фінансового активу та фінансового зобов'язання складається з основної суми боргу, нарахованих процентів, неамортизованої премії (дисконту), суми визнаного зменшення корисності;

витрати на операції - додаткові витрати, що безпосередньо пов'язані з придбанням, випуском або вибуттям фінансового активу чи зобов'язання і які не могли виникнути, якщо суб'єкт господарювання не випустив, не придбав або не реалізував фінансовий інструмент. До витрат на операцію належать комісійні, сплачені агентам, консультантам, брокерам і дилерам, збори органам регулювання, фондовим біржам, податки та державне мито тощо;

довгостроковий вклад (депозит) - розміщені або залучені кошти на строк більше ніж один рік;

довгострокові кредити - надані або отримані кредити на строк більше ніж один рік;

зобов'язання з кредитування - зобов'язання банку надати клієнту кредит на певних умовах;

короткостроковий вклад (депозит) - надані або отримані кошти на строк, що не перевищує один рік;

короткостроковий кредит - наданий або отриманий кредит на строк, що не перевищує один рік;

прострочена заборгованість - заборгованість, яка не погашена в строк, установлений договором;

фінансовий інструмент - це договір, згідно з яким одночасно виникає фінансовий актив в одного суб'єкта господарювання і фінансове зобов'язання або інструмент власного капіталу в іншого суб'єкта господарювання.

Інші терміни, що використовуються в цій Інструкції, уживаються в значеннях, визначених законами України, нормативно-правовими актами Національного банку України та міжнародними стандартами фінансової звітності.

1.4. Банк здійснює кредитні та вкладні (депозитні) операції відповідно до вимог законодавства України і відображає в бухгалтерському обліку за відповідними рахунками Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 17.06.2004 N 280, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.07.2004 за N 918/9517, зі змінами (далі - План рахунків бухгалтерського обліку банків України), залежно від категорії контрагентів, виду кредиту/вкладу (депозиту) і строків їх використання.

Банк відображає в бухгалтерському обліку наданий кредит [розміщений вклад (депозит)] та отриманий кредит [залучений вклад (депозит)] на міжбанківському ринку з одним і тим самим контрагентом, у різних валютах, на еквівалентну суму та однаковий термін погашення як операції з похідними фінансовими інструментами.

1.5. Банк оцінює надані (отримані) кредити, розміщені (залучені) вклади (депозити) під час первісного визнання за справедливою вартістю, уключаючи витрати на операцію та інші платежі, що пов'язані з ініціюванням кредитів або вкладів (депозитів).

1.6. Банк відображає в бухгалтерському обліку витрати на операцію та інші платежі, що безпосередньо пов'язані з визнанням фінансового інструменту, на рахунках дисконту (премії) за цим фінансовим інструментом.

1.7. Банк оцінює кредити, вклади (депозити) після первісного визнання за амортизованою собівартістю з використанням ефективної ставки відсотка.

1.8. Банк відображає в бухгалтерському обліку процентні доходи і витрати за кредитами, вкладами (депозитами) та амортизує дисконт (премію) із застосуванням ефективної ставки відсотка. Сума дисконту (премії) має бути повністю амортизована на дату погашення/повернення кредиту [вкладу (депозиту)] або до наступної дати перегляду процентної ставки фінансового інструменту, якщо вона змінюється залежно від коливань ринкових ставок. Якщо сума дисконту (премії) за фінансовим інструментом з плаваючою ставкою пов'язана зі зміною кредитного ризику контрагента, вона амортизується протягом очікуваного строку дії фінансового інструменту.

1.9. Банк відображає в бухгалтерському обліку прибуток або збиток на суму різниці між справедливою вартістю фінансового активу або фінансового зобов'язання та вартістю договору в кореспонденції з рахунками дисконту (премії), якщо ефективна ставка відсотка за цим інструментом є вищою або нижчою, ніж ринкова.

Справедливою вартістю фінансового інструменту під час первісного визнання є ціна операції (тобто справедлива вартість наданих або отриманих коштів). Банк визначає справедливу вартість фінансового інструменту, застосовуючи відповідний метод оцінювання, якщо ринок для фінансового інструменту не є активним, зокрема:

посилання на ринкову ціну іншого подібного інструменту;

аналіз дисконтованих грошових потоків;

інші методи, що забезпечують достовірне визначення справедливої вартості фінансових інструментів.

Для визначення справедливої вартості кредитів та вкладів (депозитів) найпоширенішим методом оцінювання є дисконтування грошових потоків.

1.10. Банк здійснює аналіз доказів, що свідчать про зменшення корисності фінансового активу [наданих кредитів, розміщених вкладів (депозитів)] або групи фінансових активів, на кожну дату балансу. Банк визнає зменшення корисності, якщо є свідчення зменшення корисності фінансового активу або групи фінансових активів унаслідок однієї або кількох подій, що відбулися після первісного визнання і впливають на величину та/або строки попередньо оцінених майбутніх грошових потоків від використання фінансового активу або групи фінансових активів.

1.11. Банк припиняє визнання фінансового активу або групи фінансових активів (далі - фінансовий актив), якщо:

а) строк дії прав на грошові потоки від фінансового активу, що визначені умовами договору, закінчується;

б) передавання фінансового активу відповідає критеріям припинення визнання відповідно до пункту 1.13 цієї глави.

1.12. Банк передає фінансовий актив, якщо виконується одна з таких умов:

банк передає права на одержання грошових потоків від фінансового активу, які передбачені договором;

банк зберігає права на одержання грошових потоків від фінансового активу, які передбачені договором про передавання, але бере на себе зобов'язання сплатити грошові потоки одному чи кільком одержувачам за договором, що відповідає таким умовам:

а) банк не має зобов'язання сплатити суми кінцевим покупцям до часу отримання еквівалентних сум від первісного активу;

б) умови договору забороняють банку продавати або передавати в заставу первісний фінансовий актив, крім його передавання кінцевим одержувачам як забезпечення зобов'язання сплатити грошові потоки;

в) банк має зобов'язання передати будь-які грошові потоки, які він інкасує за дорученням кінцевих одержувачів, без суттєвої затримки. Крім того, банк не має права повторно інвестувати такі грошові потоки, за винятком інвестицій коштами або еквівалентами коштів (як визначено в МСБО 7 "Звіти про рух грошових коштів") протягом короткого строку погашення від дати інкасації до дати необхідного переведення їх кінцевим одержувачам. Проценти за такими інвестиціями передаються кінцевим одержувачам.

1.13. Банк оцінює межі, у яких він зберігає всі ризики та винагороди від володіння активом під час передавання фінансового активу, з урахуванням такого:

а) якщо банк передає в основному всі ризики та винагороди від володіння фінансовим активом, то він має припинити визнання фінансового активу і визнати права і зобов'язання, створені або збережені під час передавання, окремо як актив або зобов'язання;

б) якщо банк зберігає в основному всі ризики та винагороди від володіння фінансовим активом, то він продовжує визнавати фінансовий актив;

в) якщо банк не передає, не зберігає в основному всі ризики та винагороди від володіння фінансовим активом, то він визначає, чи зберігається контроль за фінансовим активом.

Банк не здійснює контроль за переданим активом, якщо сторона, якій цей актив передається, має реальну змогу його продати непов'язаній третій стороні, може здійснити цей продаж в односторонньому порядку без необхідності встановлювати додаткові обмеження щодо такого передавання.

Якщо контроль за фінансовим активом не зберігається, то банк припиняє визнання такого активу і визнає права і зобов'язання, створені або збережені під час передавання, окремо як актив або зобов'язання. У разі збереження контролю за фінансовим активом банк продовжує визнавати переданий фінансовий актив у межах його подальшої участі в ньому.

1.14. Банк визнає різницю між балансовою вартістю фінансового активу та сумою отриманої компенсації як інші операційні доходи або витрати в разі припинення визнання такого активу.

1.15. Банк припиняє визнання в балансі фінансового зобов'язання або його частини, якщо таке зобов'язання погашено, анульовано або строк його виконання закінчився.

1.16. Банк відображає в бухгалтерському обліку обмін між позичальником та кредитором борговими фінансовими зобов'язаннями за суттєво відмінними умовами як погашення первісного фінансового зобов'язання та визнання нового фінансового зобов'язання. Аналогічно суттєві зміни умов за фінансовим зобов'язанням або його частиною банк відображає в бухгалтерському обліку як погашення первісного фінансового зобов'язання та визнання нового фінансового зобов'язання.

1.17. Банк визначає суттєво відмінними такі умови, відповідно до яких чиста вартість теперішніх грошових потоків за новими умовами, дисконтована із застосуванням первісної ефективної ставки відсотка (для фінансового зобов'язання з плаваючою процентною ставкою - ефективної ставки відсотка, що була розрахована під час останньої зміни номінальної процентної ставки), відрізняється щонайменше на 10 % від дисконтованої теперішньої вартості грошових потоків, що залишилися до строку погашення первісного фінансового зобов'язання.

1.18. Банк відображає будь-які витрати або винагороди як інші операційні доходи або витрати на погашення, якщо обмін борговими фінансовими зобов'язаннями або зміна умов за фінансовим зобов'язанням відображається в бухгалтерському обліку як погашення первісного фінансового зобов'язання та визнання нового фінансового зобов'язання.

1.19. Банк коригує балансову вартість фінансового зобов'язання на будь-які витрати та винагороди за ним і здійснює їх амортизацію за ефективною ставкою відсотка з урахуванням змінених грошових потоків, якщо обмін борговими фінансовими зобов'язаннями або зміна умов за ними не відображається в бухгалтерському обліку як погашення.

1.20. Банк відображає в бухгалтерському обліку отримані/сплачені комісії, що є невід'ємною частиною доходу/витрат за фінансовим інструментом, до часу видачі/отримання кредиту (траншу за кредитною лінією) за рахунком 3600 "Доходи майбутніх періодів"/3500 "Витрати майбутніх періодів".

1.21. Банк у разі надання/отримання кредиту відображає на рахунку неамортизованого дисконту/премії за кредитами суму наперед отриманих (сплачених) комісій та амортизує їх на процентні доходи (витрати) протягом дії кредитного договору.

Банк здійснює розподіл суми отриманих/сплачених комісій, що є невід'ємною частиною доходу/витрат за фінансовим інструментом, за траншами кредитної лінії, на пропорційній основі з урахуванням умов договору про кредитну лінію. За кредитами овердрафт та кредитними лініями, за якими невідомі кількість траншів і строк їх погашення, такі комісії амортизуються на процентні доходи (витрати) прямолінійним методом протягом дії договору.

1.22. Банк у разі ненадання кредиту відображає суму отриманих (сплачених) комісій відповідно до договору на рахунках комісійних доходів (витрат), якщо строк наданого зобов'язання з кредитування закінчується.

1.23. Банк здійснює облік кредитних, вкладних (депозитних) операцій в іноземній валюті та банківських металах, а також нарахування доходів і витрат та формування спеціальних резервів аналогічно до порядку обліку кредитних, вкладних (депозитних) операцій у національній валюті. Банк відображає в бухгалтерському обліку курсові різниці від переоцінки суми кредиту та вкладу (депозиту), а також нарахованих за ними процентів та сформованих спеціальних резервів в іноземній валюті та банківських металах у зв'язку зі зміною офіційного курсу гривні до іноземних валют за рахунком 6204 "Результат від торгівлі іноземною валютою та банківськими металами".

1.24. Банк здійснює облік заборгованості за кредитами, що придбана в іншому банку (небанківській фінансовій установі), аналогічно до обліку наданих кредитів.

Банк під час первісного визнання відображає в бухгалтерському обліку придбані кредити з дисконтом за їх справедливою вартістю за відповідними рахунками для обліку кредитів залежно від категорії контрагентів, виду кредиту/вкладу (депозиту) і строків їх використання без розподілу за складовими балансової вартості [нараховані проценти, дисконт (премія)].

1.25. Банк здійснює облік заборгованості за кредитами, що продана іншому банку (небанківській фінансовій установі), аналогічно до проданих іпотечних кредитів відповідно до глави 9 розділу IV та пункту 2.4 глави 2 розділу VII цієї Інструкції.

1.26. Банк здійснює облік наданих поручительств та відкритих резервних акредитивів відповідно до глави 6 розділу IV цієї Інструкції.

1.27. Банк відображає в бухгалтерському обліку продаж активів з відстроченням платежу відповідно до їх економічної суті за рахунками з обліку кредитів згідно з Планом рахунків бухгалтерського обліку банків України.

1.28. Банк відображає в бухгалтерському обліку операції з купівлі (продажу) цінних паперів із зворотним їх продажем (купівлею) за фіксованою ціною з одним і тим самим контрагентом як операції репо незалежно від того, одним чи кількома договорами оформлені такі операції.

1.29. Банк відображає операції з продовження строку дії кредитних і вкладних (депозитних) договорів у бухгалтерському обліку за відповідними рахунками з обліку короткострокової або довгострокової заборгованості Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України залежно від строку, що визначається від дати продовження строку дії договору до дати їх погашення.

1.30. Банк здійснює бухгалтерський облік фінансового лізингу (оренди) і наданих (отриманих) у забезпечення кредиту основних засобів згідно з вимогами нормативно-правових актів Національного банку України з бухгалтерського обліку основних засобів і нематеріальних активів банків України.

Банк-лізингодавець здійснює оцінку заборгованості з фінансового лізингу (оренди) для визнання зменшення корисності відповідно до вимог розділу VII цієї Інструкції.

1.31. Банк здійснює бухгалтерський облік нарахованих, отриманих (сплачених), наперед отриманих (сплачених) доходів та витрат за кредитними і вкладними (депозитними) операціями згідно з порядком, установленим нормативно-правовими актами Національного банку України з бухгалтерського обліку доходів і витрат банків України.

1.32. Банк здійснює нарахування процентного доходу за фінансовими активами, за якими визнано зменшення корисності, на балансову вартість такого активу з використанням ефективної ставки відсотка, що застосовує для дисконтування оцінених очікуваних грошових потоків під час визначення зменшення корисності фінансового активу.

1.33. Банк здійснює бухгалтерський облік кредитних та вкладних (депозитних) операцій, які не визначені цією Інструкцією, згідно з внутрішніми операційними процедурами (правилами), розробленими з урахуванням вимог законодавства України та міжнародних стандартів фінансової звітності.

1.34. Вимоги розділу VII цієї Інструкції поширюються на відображення в бухгалтерському обліку формування і використання резерву під кредитні ризики за дебіторською заборгованістю, що виникла за операціями з фінансовими активами.

(глава 1 розділу І у редакції постанови Правління
Національного банку України від 20.06.2012 р. N 253)