Завдання 2.4.1. Створення фрагмента карти для вузів

(2 академічні години)

Мета роботи: визначення змісту карти з переломною гіпсометричною шкалою рельєфу, розробленою стосовно до конкретного регіону (карта слугує ілюстрацією підручника для вищої школи); виділення характерних форм рельєфу і відпрацювання прийомів їх дрібномасштабного зображення; засвоєння прийомів гіпсометричної рисовки рельєфу з урахунком положення орографічних ліній і характерних ступенів висот (провідних горизонталей); розробка кольорового оформлення карти.

Порядок виконання: вивчити географічні особливості території, приділивши особливу увагу рельєфу, за картографічними і літературними джерелами; скласти редакційні вказівки для всіх елементів змісту карти, географічну довідку місцевості обов’язково потрібно супроводжувати орографічною схемою; ознайомитися з гіпсометричними шкалами у виданих картографічних творах (Гіпсометрична карта СРСР масштабу 1:2 500 000, Гіпсометрична карта європейської частини СРСР масштабу 1:1 500 000, серії гіпсометричних карт для вузів; атласах: БСАМ, Світу 1967 р., Забайкалля, Кустанайської обл., озера Хубсугул; національних атласах США, Куби, Індії, Франції, Великобританії); розробити переломну шкалу для вибраного регіону, обґрунтувавши кількісні показники і кольорову шкалу оформлення; виконати оригінал оформлення карти в масштабі 1: 5 000 000.

В географічній довідці, крім загальної фізико-географічної і економіко-географічної характеристики, навести наступні відомості про рельєф:

- орографічну область, частиною якої є даний район;

- походження відображеного рельєфу на фрагменті карти;

- кількісні характеристики рельєфу;

- основні гіпсометричні ступені регіону, на основі яких буде розроблена переломна шкала.

Орографічна схема повинна відображати графічний рисунок структури рельєфу.

В редакційних вказівках повинні бути обґрунтовані цензи і норми відбору для всіх елементів картографування (гідрографії, населених пунктів, дорожньої мережі, кордонів, рослинності); для рельєфу – обґрунтована шкала перерізу, обумовлені провідні горизонталі і точність нанесення, а також варіанти «укладання» другорядних горизонталей (можливість розривів, застосування допоміжних (тільки на одній ділянці) або додаткових (які проводяться по всій карті, але не розділяють кольорові ступені), їх накреслення. Цензи і норми відбору визначаються редактором карти у відповідності з її призначенням.

Цензи для форм рельєфу можуть бути виражені їх довжиною. Нормативним показником, який визначає детальність рисунка рельєфу, слугує кількість позитивних або від’ємних форм на одиницю площі.

При правильній генералізації повинні зберігатися співвідношення площі різних ступенів висот. Зсуви горизонталей, при виключенні від’ємних форм рельєфу викривляють співвідношення площ верхньої ступені і нижньої ступені. Це компенсується перебільшенням ширини долин.

Побудова загального рисунка горизонталей основується на збереженні подібності узагальненого зображення на джерелі. Узагальнення рисунка горизонталей повинно привести до виявлення головних рис орографії, чіткому виділенні основного напряму хребтів, гряд виступів за рахунок виключення бокових хребтів (виключаються зразу ж два симетричні хребти по дві сторони), які розчленовують лощини.

Для річкової мережі, що визначає рисунок рельєфу, ценз виражається довжиною річки в масштабі карти. Для створюваного масштабу ценз можна прийняти рівним 1- 1,5 см, але безумовно цей показник залежить від характеру території картографування і може змінюватися. Надмірна детальність річкової мережі не покращує зображення рельєфу: перебільшення долин річок при великій їх частоті призведе до надмірних зсувів горизонталей схилів.

Детальність зображення населених пунктів і дорожньої мережі на гіпсометричних картах не повинна бути надто високою, щоб не затемнювати основний зміст карти – рельєф. При складанні звертається особлива увага на розміщення умовних позначень у відповідності з висотними ступенями рельєфу (наприклад, в районах передгір’я і високогір’я) і можливостями пересування (пологі схили, перевали і ін.). Елементи рослинності можна перенести на другий план, застосувавши штрихові умовні позначення.

Окремим етапом роботи є вибір кольорової шкали, розробка і застосування зображувальних засобів. При підборі кольорової шкали для гіпсометричного зафарбування ступенів важливо:

- не створювати неправдивого враження ступінчастості рельєфу, з однієї сторони, витримавши чітку відмінність ступенів шкали між собою, з іншої – уникнути різких контрастів в суміжних зонах;

- для збереження цільності зображення рельєфу розробити гармонійну кольорову гамму всіх ступенів шкали, незалежно від різноманіття фарб, що використовуються;

- щоб пошарове фарбування не затіняло іншого змісту карти і створювало ефект пластичності рельєфу;