(8 академічних годин)
Рельєф є одним із найважливіших елементів географічного ландшафту, і в значній мірі визначає характер і розміщення як фізико-географічних (річкова мережа, рослинність), так і соціально-економічних елементів (дорожня мережа, населені пункти). Від правильного зображення рельєфу на топографічних картах залежить ефективність їх використання в різних галузях людської діяльності.
Зображення рельєфу місцевості на топографічних картах повинно:
а) відображати в масштабі карти з достатньою повнотою і детальністю всі елементи рельєфу і в особливості будь-які укриття і перешкоди;
б) відображати типові риси і своєрідність рельєфу району картографування, причому якісно однорідні форми рельєфу повинні відображатися однаково;
в) бути пов’язаними із зображенням інших елементів змісту карти;
г) забезпечувати вимірність рельєфу.
Мета завдання: ознайомлення з умовними знаками і настановами по складанню карт масштабу 1:200 000, засвоєння прийомів генералізації при складанні рельєфу.
Результат:
1) фрагмент топографічної карти масштабу 1:200 000, який відображає високогірну територію, та який відповідає всім вимогам, які пред’являються до цього масштабу за точністю і детальністю передачі різних форм рельєфу;
2) географічна довідка і редакційні вказівки для складання фрагменту.
Порядок виконання: вивчити географічні характеристики території, приділяючи особливу увагу гірським територіям, за топографічною картою масштабу 1:50 000; ознайомитися з настановами і умовними знаками для карт масштабу 1:200 000; написати редакційні документи, включити в ці документи орографічну сітку; скласти фрагмент карти.
В результаті вивчення району в географічній довідці, крім загальної фізико-географічної і економіко-географічної характеристики, необхідно:
- вказати орографічну область, частиною якого є даний район; перерахувати основні хребти і головні вершини;
- вияснити походження рельєфу, який відображається на фрагменті карти (акумулятивний, денудаційний, вулканічний, льодовиковий); охарактеризувати сучасні рельєфоутворюючі процеси;
- дати кількісні характеристики: найбільші, середні, найменші абсолютні і відносні висоти та їх розміщення на площі;
- зробити орографічну схему, на якій виділити райони різних типів рельєфу.
Виконання орографічної схеми слід починати з виділення основних орографічних ліній: хребтів першого і другого порядку, а також тальвегів першого і другого порядків, виявляючи таким чином орографічні структури гірських ділянок і річкових басейнів. Визначивши макроморфоструктури, слід приступити до виділення мезоморфоструктур, які деталізують загальну картину розчленування рельєфу території, що вивчається. До мезоморфоструктур відносять гребні, вершини, долини, схили. На орографічну схему можуть бути нанесені:
- хребти з різним плановим розміщенням (широтні – меридіональні, витягнуті – овальні, прямолінійні – звивисті);
- гребні хребтів різного характеру (альпійський, гострий, плато- образний, округлий, плоский);
- вершини різних форм (купол, піраміда, конус, шатер);
- долини з різним поперечним профілем (V-образні, U-образні, ящикообразні долини);
- схили різної форми (вигнуті, випуклі, прямі)
- схили різної крутості (пологі, круті, обривисті);
- симетричні (асиметричні) долини і хребти;
- форми рельєфу, які відображаються спеціальні умовними знаками: ущелини, каньйони, скали, яри, льодовики, характерні висоти.
Дальше складаються редакційні вказівки для всіх елементів які відображаються на географічній карті за планом який наведений в главі 2, особливо детально обумовлюються складання форм рельєфу ділянок, виділених на орографічній схемі.
Рис. 2. Фрагменти карт для виконання завдання 1.5.
