Цілі, завдання та зміст організації праці

Теорії організації праці в своєму розвитку пройшли шлях від тейлоризму до сучасних концепцій „збагачення змісту праці”, „гуманізації праці”, „наукової організації праці” тощо. Конкретне соціально-економічне завдання оптимізації організації праці є предметом повсякденної практичної діяльності керівників та спеціалістів підприємств усіх форм власності та сфер діяльності.

Термін „організація” має декілька значень.

Насамперед, – це внутрішня упорядкованість, узгодженість взаємодії відносно окремих частин цілого. У цьому розумінні організація праці на підприємстві – це система виробничих взаємозв'язків працівників із засобами виробництва та між собою, що утворює певний порядок здійснення трудового процесу. Друге значення терміну „організація” – це сукупність процесів чи дій, що призводять до утворення і вдосконалення зв'язків між частинами цілого. Тобто, це – дія, процес, функція управління. У цьому значенні організація праці на підприємстві – це сукупність процесів і дій з встановлення чи вдосконалення порядку здійснення трудового процесу і пов'язаних з ним взаємозв'язків працівників між собою та із засобами виробництва. Ще одне значення терміну „організація” – це об'єднання людей, що мають загальну мету і разом реалізують певну програму, діючи при цьому на основі встановлених правил та процедур.

Отже, організація праці повинна розглядатися з двох сторін: по-перше, як стан системи, що складається з конкретних взаємопов'язаних елементів і відповідає цілям виробництва; по-друге, як систематична діяльність людей з впровадження нововведень у існуючу організацію праці для приведення її у відповідність з досягнутим рівнем розвитку науки, техніки і технології.

У змісті організації праці, виходячи з особливостей вирішуваних завдань, виділяють такі напрями:

– поділ і кооперування праці, що передбачає науково-обґрунтований розподіл працівників за систематизованими трудовими функціями, робочими місцями, а також відповідне групування і комбінування працівників у виробничі колективи;

– нормування праці, що передбачає ретельний розрахунок норм витрат праці на виробництво продукції і послуг як основу для організації праці та визначення ефективності виробництва;

– організація та обслуговування робочих місць, що включає їх раціональне планування і оснащення відповідно до антропометричних і фізіологічних даних та естетичних смаків людини; ефективну систему обслуговування робочих місць; атестацію та раціоналізацію робочих місць;

– організація добору персоналу та його розвиток, що включає планування потреби у робочій силі, профорієнтацію і профвідбір, наймання персоналу, розробку концепції розвитку персоналу та її реалізацію;

– покращення умов праці, що передбачає усунення шкідливості виробництва, надлишкових фізичних, психологічних і емоційних навантажень, естетику виробництва, формування системи охорони і безпеки праці;

– ефективне використання робочого часу, оптимізація режимів праці й відпочинку;

– раціоналізація трудових процесів, впровадження оптимальних прийомів і методів праці;

– планування та облік праці;

– мотивація праці;

– зміцнення дисципліни праці.

Усі завдання організації праці поділяються на економічні, соціальні та психолого-фізіологічні. Економічні завдання організації праці визначаються тим, якою мірою забезпечується підвищення ефективності виробництва, зростання продуктивності праці, ефективна зайнятість персоналу, рівномірна напруженість праці, раціональне використання обладнання та інших матеріальних ресурсів. З позицій соціальних завдань оцінюється привабливість для працівника сконструйованої форми організації праці, а саме: міра змістовності праці, її різноманітності, відповідальності, умов для розвитку тощо. Поєднання трудових функцій повинно бути оптимальним і у відношенні фізичних та нервових навантажень, не повинно викликати негативних наслідків. Це вимагає врахування також фізіологічних та психологічних критеріїв.

На конкретному робочому місці вирішуються такі завдання організації праці: впровадження найпрогресивніших робочих прийомів і раціонального змісту усього комплексу трудових операцій; обґрунтоване облаштування і планування робочих місць; рівномірне і безперебійне забезпечення їх інструментами та матеріалами; створення належних санітарно-гігієнічних і естетичних умов для роботи і життєдіяльності людини.