Для забезпечення конкурентоспроможності нової продукції чи технології підприємству необхідно орієнтуватися на використанні новітніх досягнень науки і техніки. Організація комерційно-господарської діяльності та реалізація стратегії впровадження нововведень насамперед має використовувати набутий світовий досвід систематизації, класифікації, зберігання інформації щодо винаходів та відкриттів. У зв’язку з цим інновацію на підприємстві слід розпочинати з проведення наукових досліджень або використати наукові результати із відповідної проблематики. Наукові дослідження поділяються на фундаментальні, пошукові та прикладні (див. гл. 13).
У процесі наукової та науково-технічної діяльності отримуються результати: науковий і науково-прикладний. Науковий результат – це нове знання, одержане у процесі фундаментальних або прикладних наукових досліджень та зафіксоване на носіях наукової інформації у формі звіту, наукової праці, наукової доповіді, наукового повідомлення про науково-дослідну роботу, монографічного дослідження, наукового відкриття тощо. Науково-прикладний результат – це нове конструктивне чи технологічне рішення, експериментальний зразок, закінчене випробування, розробка, яка впроваджена або може бути впроваджена у практику господарювання. Форми цих результатів наступні: звіт; ескізний проект; конструкторська документація; технологічна документація; науково-технічна продукція; натурний зразок.
Принципово новий досягнутий рівень досліджень і розробок визначається поняттями “відкриття” та “винахід”, а новий рівень технічної реалізації – “раціоналізація” чи “промисловий зразок”. Найціннішим результатом наукової діяльності вважається відкриття – виявлення невідомих раніше об'єктивно існуючих закономірностей, властивостей і явищ матеріального світу. Відкриття, зазвичай, є результатом фундаментальних та пошукових наукових досліджень і базою для розробки винаходів. Наприклад, відкриття явища квантового резонансу привело до розробки лазерів і розвитку лазерних технологій.
Для визначення патентоспроможності винаходу в Україні використовують нижчезазначені критерії.
Новизна винаходу. Винахід визнається новим, якщо він не є частиною рівня техніки, тобто коли з-поміж відомостей, які стали загальнодоступними в світі до дня подачі заявки на винахід, не виявлено засобу з ознаками, ідентичними всім ознакам формули даного винаходу.
Наявність винахідницького рівня. Винахід має винахідницький рівень, якщо він не випливає сам по собі з рівня техніки, тобто коли досі не було виявлено рішень, які мають ознаки, що збігаються з головними ознаками даного винаходу.
Промислова придатність винаходу. Винахід визнається промислово придатним, якщо його можна використати (багаторазово відтворити) у промисловості або в іншій сфері діяльності. При цьому безпосередня корисність винаходу не є обов'язковою умовою, тобто винахід не обов'язково має бути використаний.
Право на винахід оформлюється у вигляді авторського свідоцтва чи патенту. Патент надає право власнику виняткові права на використання винаходу. Авторське свідоцтво – документ, що засвідчує авторство особи на здійснений винахід. Авторське свідоцтво чи патент є документами територіального значення, права захищаються тільки у країні, де видано цей документ. Таким чином, допускається використання винаходу в інших країнах. Для захисту прав у декількох країнах необхідно отримати патенти у кожній з них.
Наявність патенту значить, що ніхто не може використовувати винахід без згоди власника патенту. Дозвіл полягає у наданні (продажу) ліцензії на часткове використання чи повну переуступку патентних прав. В окремих державах законодавством передбачено примусове ліцензування, яке використовується у випадках, коли власник патенту висуває необґрунтовані вимоги (непомірні ціни за використання патенту). У цьому випадку зацікавленому виробнику дозволяється використання винаходу за умови виплати власнику патенту адекватної роялті. Проте на міжнародному рівні до такої практики висуваються досить жорсткі умови.
Для оформлення авторства на винахід шляхом отримання авторського свідоцтва чи патенту необхідно здійснити нижчезазначені етапи: 1) подача необхідних документів в організацію, що здійснює реєстрацію; 2) перевірка повноти матеріалів і відповідного їх оформлення, встановлення пріоритету (дата подачі заявки і видача довідки з зазначенням часу подання заявки); 3) експертиза заявки на предмет виявлення ознак суттєвої новизни; 4) видача авторського свідоцтва чи патенту, за умови, що експертиза встановила наявність ознак, необхідних для визнання пропозиції винаходом.
Найбільш масовою формою технічної творчості вважається раціоналізаторська робота, у результаті якої формується раціоналізаторська пропозиція – нове та корисне для конкретного підприємства чи організації технічне рішення, що передбачає зміну технології виробництва, техніки, конструкції виробу або складу матеріалу.
Отримані у процесі науково-дослідних робіт рішення, які можуть скласти предмет винаходів чи відкриттів, мають оформлятися відповідними заявками у встановленому порядку. На міжнародному рівні регулювання взаємовідносин у сфері інтелектуальної власності здійснюється згідно положень Світової організації торгівлі (СОТ) за Угодою про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності (Agreement on Trade-Related Aspects of Intellectual Property (TRIPS)). Структура угоди побудована на чинних міжнародних конвенціях про права інтелектуальної власності. Її положення застосовуються щодо патентів, авторських та суміжних прав, товарних знаків, промислових зразків, топології інтегральних мікросхем, закритої інформації та географічних зазначень.
Основні положення цієї угоди поділяються на 5 груп: 1) основні принципи та загальні зобов’язання; 2) мінімальні стандарти захисту; 3) антиконкурентна практика через договірні ліцензії; 4) внутрішні процедури та засоби для здійснення прав інтелектуальної власності; 5) перехідні домовленості щодо виконання правил на національному рівні.
Існують наступні угоди Всесвітньої організації інтелектуальної власності, що стосуються захисту цих прав: Паризька конвенція; Угода про співробітництво у сфері патентів; Будапештська угода; Гаазька угода; Локарнська угода; Мадридська угода (міжнародна реєстрація); Ніццька угода; Лісабонська угода; Бернська конвенція; Римська конвенція; Женевська конвенція; Брюссельська конвенція; Універсальна конвенція з авторського права.
Керівництво винахідницькою діяльністю на підприємствах здійснюється здебільшого головним інженером, якому підпорядковані відповідний відділ чи бюро (наприклад, бюро з винахідництва та раціоналізаторства). У складі конструкторських і технологічних відділів великих підприємств, у науково-дослідних, проектно-конструкторських та інших організаціях, які займаються розробкою і впровадженням нової техніки, можуть організовуватися патентні бюро (відділи, групи). Ці бюро займаються патентно-ліцензійною роботою, у тому числі відбором винаходів для патентування за кордоном, перевіркою патентної чистоти, оформленням заявок на патенти.
Відкриття, винаходи і раціоналізаторські пропозиції оформляються згідно з існуючим положенням. Автором відкриття вважається той, хто першим опублікував чи сформулював його під час виступу або провів науково-дослідницьку роботу, що принесла відповідні результати. Відкриття оформляється заявкою та підтверджується дипломом про відкриття. На винаходи видається авторське свідоцтво чи патент. Виконання будь-якої з названих форм науково-технічної творчості, зазвичай, підтримується й заохочується матеріально як підприємством, так і державою.
