Формуючи облікові номенклатури в організації обліку власного капіталу, слід брати до уваги, перш за все, організаційно-правову форму підприємства, яка має безпосередній вплив на структуру капіталу, а також перелік основних господарських операцій, здійснення яких пов'язано зі змінами у структурі власного капіталу. Саме на етапі первинного обліку важливим є факт добору облікових номенклатур, оскільки це і буде вхідна інформація, яка в подальшому проходитиме по усьому обліковому процесу і в кінцевому підсумку через різні форми звітності характеризуватиме стан та структуру власного капіталу підприємства. І якщо не охопити достатньою мірою обсяг облікових номенклатур на початку, результативна облікова інформація не відтворить повного якісного змісту облікових номенклатур на підсумковому етапі.
Таким чином, під час визначення облікових номенклатур на етапі первинного обліку складають перелік усіх об'єктів обліку, які мають бути задіяні в обліковому процесі.
Наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики, від 28.05.2004 р. № 97 були скасовані старі (1994 року) та затверджені і введені в дію нові державні класифікатори України з класифікації форм власності (ДК.001:2004) та з класифікації організаційно-правових форм господарювання (ДК.002.2004), які встановлені Цивільним кодексом України та Господарським кодексом України.
Організаційно-правова форма господарювання - це форма здійснювання господарської (зокрема підприємницької) діяльності з відповідною правовою основою, яка визначає характер відносин між засновниками (учасниками), режим майнової відповідальності за зобов'язаннями підприємства (організації), порядок створення, реорганізації, ліквідації, управління, розподілу одержаних прибутків, можливі джерела фінансування діяльності тощо.
Відповідно до Державного класифікатора ДК 002:2004, за організаційно-правовою формою підприємства групують у вісім груп підприємства; господарські товариства; кооперативи; організації (установи, заклади); об’єднання підприємств (юридичних осіб); відокремлені підрозділи без статусу юридичної особи; об’єднання громадян, профспілки, благодійні організації та інші подібні організації; інші організаційно-правові форми. В основу цієї класифікації покладені різні критерії: види власності, способи мобілізації капіталу, необхідного для створення підприємства, форми управління та контролю за підприємством з боку власників, способи присвоєння і розподілу доходів підприємства, характер матеріальної відповідальності підприємства за своїми обов'язками тощо.
Стосовно підприємств, які за формою власності відносяться до категорії приватних, їх можна поділити на три групи, а саме: індивідуальні; партнерські (товариства); корпоративні.
Наведемо приклад визначення (формування) облікових номенклатур на етапі первинного обліку статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю (таблиця 1).
Таблиця 1
Перелік облікових номенклатур в організації обліку
Статутного капіталу
| Характеристика даних для обліку | Використання облікових даних | Вимірники | В яких носіях інформації з’являються вперше | Примітки | |
| натуральний | грошовий | ||||
| Загальний розмір статутного капіталу | Для формування та проведення в обліку розміру статутного капіталу | + | Протокол зборів засновників | ||
| Кількість засновників | Для формування аналітики статутного капіталу | + | Протокол зборів засновників | ||
| Розмір визначених часток засновників | Для формування аналітики статутного капіталу, визначення суми неоплаченого капіталу | + | Протокол зборів засновників | ||
| Суми реально внесених часток | Визначення заборгованості за внесками до статутного капіталу | + | + | Витяг банку, акти оцінки майна | |
| Зміни в розмірі статутного капіталу | Для відображення в синтетичному та аналітичному обліку | + | Протокол зборів засновників |
Таким чином, облікові номенклатури, наведені в таблиці, дають можливість конкретизувати базу, основу для організації аналітичного і синтетичного обліку статутного капіталу та носії відповідної облікової інформації.
Щодо інших видів власного капіталу, то зауважимо, що це специфічна ділянка обліку, оскільки практично найчастіше операції, пов'язані з додатковим, резервним капіталом, а також формування резервів, отримання цільового фінансування — є достатньо рідкісними для більшості суб'єктів господарювання, а якщо і трапляються, то поодиноко, тому, очевидно, зайвим є будувати модель організації обліку іншого капіталу.
