Методологічні особливості організації обліку власного капіталу за різних організаційно-правових форм господарювання

Тема: Організація обліку власного капіталу

Методологічні особливості організації обліку власного капіталу за різних організаційно-правових форм господарювання

Організація облікових номенклатур в обліку власного капіталу

Організація документування та документообігу в обліку власного капіталу

 

Методологічні особливості організації обліку власного капіталу за різних організаційно-правових форм господарювання

Власний капітал за П(С)БО 2 “Баланс” – це частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов’язань.

Слід зазначити, що сума власного капіталу – це абстрактна вартість майна, вона не є ні поточною ринковою, ні іншою оцінкою підприємства для його власників, тобто не відображує поточну вартість прав власників фірми. На величину власного капіталу суттєво впливають складові облікової політики підприємства, що стосуються обраних принципів, методів і процедур для визнання та оцінки елементів та статей балансу, зокрема, його активів та зобов'язань.

Водночас власний капітал є основою для початку і продовження господарської діяльності будь-якого підприємства, одним із найістотніших і найважливіших показників, оскільки виконує функції:

1) довгострокового фінансування – перебуває у розпорядженні підприємства необмежене довго;

2) фінансування ризику – власний капітал використовується для фінансування ризикованих інвестицій, на що можуть не погодитись кредитори;

3) самостійності і влади – розмір власного капіталу визначає ступінь незалежності та впливу його власника;

4) розподілу доходів і активів – частки окремих власників у капіталі є основою при розподілі фінансового результату та майна в разі ліквідації підприємства.

Крім того, в разі ліквідації підприємства, відображений у його балансі власний капітал є для зовнішніх користувачів мірилом відносин відповідальності і захисту прав кредиторів, а при наданні кредиту, за інших однакових умов, перевага надається підприємствам з меншою кредиторською заборгованістю і більшим власним капіталом.

Загальна сума власного капіталу може бути визначена за відомою формулою: К = А – 3, однак, користувачі фінансової звітності потребують більш докладної інформації про його склад та зміни, що відбулися протягом звітного періоду. Така інформація забезпечить зацікавлених осіб даними про ефективність управління підприємством і надасть акціонерам, кредиторам та іншим інвесторам відомості щодо динаміки та перспективи їх економічних прав. Виходячи з цього, фінансова звітність має надавати інформацію про:

– джерела капіталу підприємства;

– правові обмеження щодо розподілу інвестованого капіталу;

– обмеження щодо розподілу дивідендів;

– пріоритетність прав на майно підприємства в разі його ліквідації.

Джерелами утворення власного капіталу є:

1. внески власників підприємства у вигляді грошових коштів та інших активів;

2. накопичення суми нерозподіленого прибутку, що залишається на підприємстві.

Власний капітал може збільшуватись внаслідок конвертування зобов'язань, а також збільшення вартості активів, не пов'язаного із підвищенням заборгованості перед кредиторами (дооцінка необоронних активів), одержання активів у формі дарчого капіталу.

Власний капітал – це власні джерела фінансування підприємства, які без визначення строку повернення внесені його засновниками (учасниками), накопичені впродовж строку існування підприємства суми реінвестованого чистого прибутку, а також дарчий капітал. Тому за формою власний капітал поділяється на три категорії: інвестований (вкладений або сплачений капітал); дарчий капітал; нерозподілений прибуток.

Інвестований капітал – це сума простих та привілейованих акцій за їх номінальною вартістю, а також додатково вкладений капітал, який також може бути поділений на джерела утворення.

Нерозподілений прибуток – це частина прибутку, отриманого внаслідок ефективної діяльності підприємства, що не була розподілена між акціонерами, а знову інвестована у підприємство.

За рівнем відповідальності власний капітал поділяють на:

• статутний капітал, сума якого визначається в установчих документах і підлягає обов'язковій реєстрації у державному реєстрі господарюючих одиниць;

• додатковий капітал (нереєстрований) – це додатково вкладений капітал, дарчий капітал, резервний капітал та нерозподілений прибуток.

Статутний (реєстрований) і додатковий (нереєстрований) капітал виконують різні функції. Так, статутний капітал – це первісне джерело інвестування і формування майна підприємства. На відміну від додаткового капіталу, він забезпечує регулювання відносин власності і управління підприємством, його розмір не може бути меншим від встановлено законодавством суми.

Статутний капітал – зафіксована в установчих документах загальна вартість активів, які є внеском власників (учасників) до капіталу підприємства.

Сума статутного капіталу, яка на дату реєстрації підприємства заявлена, але фактично не внесена засновниками, представляє собою неоплачений капітал підприємства.

Аналітичний облік неоплаченого капіталу здійснюється за видами розміщених неоплачених акцій (для акціонерних товариств) та за кожним засновником (учасником) підприємства.

Пайовий капітал – це сукупність коштів фізичних і юридичних осіб, добровільно розміщених у товаристві для здійснення його господарсько-фінансової діяльності.

Пайовий капітал складається з сум пайових внесків членів споживчого товариства житлово-будівельних кооперативів, кредитних спілок та інших підприємств, а також паїв членів колективних сільськогосподарських підприємств (КСП) в сільському господарстві, одержаних в результаті розподілу на паї колективної власності. Облік пайового капіталу здійснюється на підставі накладних, виписок банку, довідок бухгалтерії, наказів тощо.

Аналітичний облік пайового капіталу ведеться за видами капіталу.

Додатковий капітал складається з емісійного доходу, тобто доходу одержаного від розміщення акцій власної емісії за цінами, які перевищують номінальну вартість; іншого вкладеного капіталу; дооцінки активів, безоплатного одержання необоротних активів; іншого додаткового капіталу.

Аналітичний облік додаткового капіталу ведеться за видами та за кожним засновником (учасником). Він організується таким чином, щоб забезпечити керівництво інформацією про напрямки використання фондів.

Вилучений капітал – це фактична собівартість акцій власної емісії, вилучених товариством у своїх акціонерів.

Суми вилученого капіталу відображають вартість акцій власної емісії, які на певний момент не розміщені серед акціонерів. Вилучений капітал не впливає на суму власного капіталу, а лише показує що цей капітал належить підприємству, але не закріплений за конкретною фізичною особою (акціонером) Вилучений капітал повинен бути або перепроданий або анульований.

Резервний капітал – це сума резервів, створених відповідно до чинного законодавства або установчих документів за рахунок нерозподіленого прибутку підприємства.

Кошти резервного (страхового) капіталу використовуються відповідно до напрямків, передбачених в установчих документах як правило у випадку недостачі прибутку за рахунок резервного (страхового) капіталу покриваються непередбачені витрати погашаються борги перед кредиторами при ліквідації товариства, виплачуються дивіденди за привілейованими акціями тощо.

Створюється резервний капітал в акціонерному товаристві у розмірі, встановленому установчими документами але не менше 25 % статутного капіталу Щорічні відрахування на поповнення Резервного капіталу передбачаються установчими документами та здійснюються за рахунок чистого прибутку, але не можуть бути менше 5 % його загальної вартості.

Аналітичний облік резервного капіталу ведеться в окремих відомостях за його видами і напрямками використання.

Для обліку капіталу підприємства, створення різних резервів та отримання фінансування використовуються рахунки класу 4 Плану рахунків.

За кредитом рахунків капіталу відображається збільшення відповідних його елементів, а за дебетом – зменшення.

Деякі рахунки та субрахунки класу 4 не мають самостійного значення для визначення елементів капіталу, а саме:

– 45 "Вилучений капітал",

– 46 "Неоплачений капітал" та

– 443 "Прибуток, використаний у звітному періоді".

Рахунки 45 "Вилучений капітал" та 46 "Неоплачений капітал можуть мати лише дебетовий залишок і регулюють суму оплаченого капіталу шляхом вирахування залишків за цими рахунками із сум, що накопичені за кредитом рахунків 40 "Статутний капітал" або 41 "Пайовий капітал" та 42 "Додатковий капітал".

Сальдо субрахунків 441 "Прибуток нерозподілений" та 442 "Непокриті збитки формується при розрахунку фінансових результатів діяльності щомісяця, або наприкінці року залежно від обраної облікової політики.

На субрахунку 443 "Прибуток, використаний у звітному періоді" відображається розподіл прибутку між власниками (нарахування дивідендів); виплати за облігаціями; відрахування в резервний капітал та інше використання прибутку в поточному періоді. В кінці року цей субрахунок закривається на субрахунок 441 "Прибуток нерозподілений" або на дебет субрахунку 442 "Непокриті збитки" при від’ємних результатах діяльності.

Слід мати на увазі, що рахунки 40 "Статутний капітал ", 41 "Пайовий капітал", 421 "Емісійний дохід", 422 "Інший вкладений капітал", 423 "Дооцінка активів", 424 "Безоплатно одержані необоротні активи", 425 "Інший додатковий капітал", 43 "Резервний капітал", 441 "Прибуток нерозподілений" можуть мати лише кредитове сальдо, а рахунки 442 "Непокриті збитки", 45 "Вилучений капітал", 46 "Неоплачений капітал" лише дебетове сальдо.

Дані про власний капітал подаються в окремому розділі балансу, у розрізі його складових, відповідно до вимоги повного розкриття інформації. Зміни, що відбулися у складі власного капіталу протягом звітного періоду, показують у спеціальному звіті про власний капітал. Форма, зміст та вимоги щодо розкриття інформації в цьому звіті встановлені Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 5.