Родина складноцвіті є єдиною в порядку складноцвітих. Це найбільша родина серед дводольних рослин. В ній більш як 20 000 видів і поширені вони по всіх континентах. Серед складноцвітих зустрічаються невеличкі дерева, кущі, ліани, напівкущі, але частіше - багаторічні та однорічні трави. Таке розмаїття форм і широке поширення свідчить про те, що складноцвіті найвисокоорганізованіші рослини. Багато родів знаходяться в стадії інтенсивного еволюційного процесу. Рослини цієї родини мають високу продуктивність насінного та вегетативного розмноження.
Характерна ознака складноцвітих - це суцвіття кошик, що зовні нагадує квітку. Іноді більш дрібні кошики зібрані в складний щиток, або волоть (наприклад, як у полину гіркого). Зовні кошик оточений накривними листками, які утворюють обгортку.
Основа кошика утворена розширеним ложем суцвіття, на
якому розташовуються квітки, що щільно прилягають одна до одної. Вони п`ятичленні: 5 видозмінених чашолистків, 5 пелюсток, гінецей з двох плодолистків. Чашечка видозмінена в чубок, який складається з різних по кількості і видів щетинок, волосків, виростів. Чубки складноцвітих утворюють своєрідний парашутик, як, наприклад, у кульбаби, який відіграє важливу роль у поширенні насіння. За будовою віночка розрізнюють 4 типи квіток: трубчасті, язичкові, несправжньоязичкові, лійковидні. Віночок трубчастої квітки зростається в трубку (звідки і назва квітки) і у верхній розширеній частині розщеплюється на п`ять зубчиків. Язичкова квітка має вкорочену трубку, але верхня частина віночка витягнута в язичок, який теж розщеплений на п`ять зубчиків. Несправжньоязичкова квітка утворена не п`ятьма пелюстками, а трьома і, звичайно, на кінці язичка є три зубчики. Ці квітки часто лише маточкові або зовсім безплідні і розташовуються по краю кошика. Лійковидні квітки нагадують трубчасті, але верхня частина розширена у вигляді лійки. Ці квітки розташовуються також по краю кошика і не мають ні тичинок, ні маточок (наприклад, у волошок).
Рисунок 2 - Квітки складноцвітих: А - трубчасті; Б - язичкові; В - лійковидні; Г - несправжньоязичкові; 1, 7 - волошка синя; 2 - полин гіркий; 3 - кульбаба лікарська; 4, 8 - цикорій звичайний; 5 - соняшник однорічний; 6 - волошка лучна
Розміри кошика у дикорослих складноцвітих невеликі - від одного до кількох сантиметрів. Лише у соняшника однорічного він може досягати 60 см. У полину кошик зовсім крихітний -
всього 2 - 4 мм. Квітки в одному кошику неоднакові. В центральній частині кошика розташовані трубчасті, а по краю кошика - несправжньоязичкові, або лійковидні. Язичкові квітки з крупними яскраво забарвленими язичками розташовані по самому краю, що робить суцвіття більш помітним для запилювачів. Для приваблювання комах багато складноцвітих виділяють нектар, тому вони добрі медоноси. У непогоду, коли неможливе перехресне запилення, квітки можуть самозапилюватися. У деяких складноцвітих відома ще одна особливість - можливість розвитку насіння без запилення. Це явище отримало назву апоміксісу (від грецьк. apo - вдалині + mixis - зміщування). Таким способом, розвивається насіння відомої всім кульбаби, а також нечуйвітра та інших. Розвиток без запліднення відомий і в тваринному світі. Таке явище - розвитку яйцеклітини без заплілнення - в біології отримало загальну назву партеногенезу.
Родину складноцвітих поділяють на дві підродини - айстрові, до складу якої входить більшість рослин цієї родини та латукові або цикорієві.
Економічно найважливішим є рід соняшник. В ньому біля 70 видів і, звичайно, соняшник однорічний. Ця популярна рослина була завезена з Америки в Європу іспанцями на початку XVI ст. Але довго соняшник вирощувався виключно як декоративна рослина. В Росію і на Україну ця рослина потрапила в XVII cт. В 30-ті роки ХІХ ст. кріпак графа Шереметьєва селянин Д.І.Бакорєв поклав початок добуванню олії. З цього часу почалося виведення різних сортів соняшника. Менш популярний інший вид роду - соняшник бульбистий, або топінамбур, або земляна груша. В Північній Америці топінамбур росте як дика рослина, досягаючи у висоту від 1,5 до 4 м. Це цінна кормова та технічна культура.
Види роду амброзія є небезпечними бур`янами. Їх пилок викликає алергічне захворювання - сінну лихоманку. Амброзії - американські рослини, але завдяки великій витривалості та продуктивності, вони розселилися по всьому світу. До таких бур`янів належить і нетреба звичайна. Представники роду
череда ростуть скрізь, особливо їх багато в Америці. Сім`янки череди мають на кінчику зубці, за допомогою яких чіпляються за вовну та пір`яний покрив тварин або одяг людини. Череда трироздільна - звичайний для нашої місцевості бур`ян, що росте на зволожених місцях, берегах струмків, річок, озер. Ця рослина цінна, як лікарська, і часто використовується для лікування хвороб шкіри.
Згадаємо рід жоржину. Це багаторічники з бульбовидними потовщеннями коренів. Родом вони з ГваТема. ли та Мексики. Культурні жоржини нараховують більш як 8 000 сортів. Багатьом відомі махрові сорти рудбекії роздільнолистої, родом з Північної Америки. Гарні суцвіття рослин з роду гайлардія - гайлардія остиста, г. гарна та інші. Багато видів вирощують як декоративні. Наприклад, стокротки багаторічні, які більш відомі по червоних ніжно забарвлених квітках.
Рід полин нараховує до 400 видів, які ростуть лише в Північній півкулі. Ці рослини полюбляють посушливі райони і невибагливі до ґрунтів. Вони слугують гарним кормом для тварин. Відвар полину гіркого є добрим лікарським засобом при лікуванні шлунково-кишкових захворювань. Полин також прославився в лікеро-горілчаному виробництві (при приготуванні напоїв “абсент”, “вермут” та інш.). В роді деревій також багато рослин, що застосовуються в народній медицині.
Цілу групу рослин, що належать до різних родів, називають ромашками. Справжні ромашки мають порожнє всередині квітколоже. Найбільш відома ромашка аптечна і ромашка, що немає язичкових квіток - ромашка пахуча. Звичайною рослиною наших пустирів є пижмо звичайне - старовинна лікарська рослина з роду пижмо.
Великою популярністю та заслуженою славою користуються хризантеми. Вони належать до двох родів: рід хризанТема. з трьома видами - хризанТема. кілювата, х. увінчана та х. посівна. Багаторічні хризантеми належать до роду дендранТема., що нараховує до 50 видів. Початок тисячам сортів багаторічних хризантем дали два види: хризанТема. дрібноквіткова та х. вели - коквіткова. В Китаї та Японії цим
квітам вклонялися з давніх часів. В Японії хризанТема. є символом сонця та імператорським гербом, а один з вищих орденів цієї країни носить назву “Ордена хризантеми”. З ХІХ століття хризантеми починають культивуватися по всіх країнах світу. Популярність цих квітів пояснюється й тим, що вони цвітуть і пізно восени, і рано навесні, коли інші рослини ще не цвітуть або вже відцвіли.
З роду оман можна відмітити цінну лікарську рослину оман високий. Цілющі властивості має його корінь і кореневище, що лікують від “дев`яти хвороб”. Інша рослина- сухоцвіт багновий використовується як сильний засіб, що знижує кров`яний тиск. Рід підбіл відомий рослинами, які зацвітають рано навесні. Відвар з їх кошиків є сильним засобом від кашлю.
В нашій місцевості добре відомі рослини з роду календула з 20 видами. Календула лікарська здавна культивується як декоративна та лікарська рослина. З неї отримують також нешкідливий барвник для харчових продуктів.
Рід волошка включає до 500 видів. Добре відомі всім, як бур`яни та лікарські трави, волошка синя та в. лучна.
Серед складноцвітих є і колючі рослини. Це рослини роду будяк, татарник, відкасник. В роді лопух 8 видів дворічних рослин. Лопухи добрі медоноси, а їх коріння - старовинний засіб для укріплення волосся. Настій коренів лопуха на мигдальній або оливковій олії носить назву реп’яхової олії.
Рід цикорій підродини цикорієвих представлений в рослинності України 4 видами. Один з них - цикорій звичайний - служить джерелом продукту “цикорій”, який додають до кави або замінюють її. Цикорій - цінна лікарська рослина, що поліпшує роботу травної системи.
Інший рід цієї підродини кульбаба добре відомий кожному з дитинства. Її дозріле насіння з чубками здувається з квітколожа навіть при легкому подихові вітру. Дуже близький до кульбаби рід нечуйвітер, види якого знаходять застосування в народній медицині і культивуються як декоративні.
Клас однодольні
В класі однодольних чотири підкласи: алісматиди,
триурециди, ліліїди, арециди. Найменші за кількістю видів підкласи - алісматіди та триурециди. Триурециди - дуже маленька група тропічних безхлорофільних рослин. Алісматиди мають широке поширення. Цей підклас включає 2 порядки і 14 родин з 475 видами, які мають відносно просту будову. Так, серед рослин порядку частухоцвітих переважають водні, або водноприбережні рослини (представники родин сусакові, часту - хові, жабурникові). Інший порядок підкласу - різухоцвіті - також болотні, або занурені у воду багаторічні трави (родини рдестові, різухові, тризубцеві та інші).
Найбільший підклас однодольних - ліліїди, в якому нараховується 14 порядків. Серед родин зустрічаються, як просто побудовані рослини (родина мелантієві), так і рослини з високим рівнем розвитку (родини орхідні та злакові).
Підклас арециди складається з 5 порядків. Поряд з трав`янистими формами цього підкласу є і деревовидні, які за кількістю видів переважають (три порядки з п`яти).
Всі чотири підкласи однодольних мають загальне походження. Предок цих рослин невідомий, але припускають, що це були багаторічні кореневищні трави. Квітки їх були просто побудовані і без нектарників.
Нижче ми розглянемо лише ті родини, які мають або велике практичне значення, або цікаві своїми біологічними особливостями. Це родини цибулеві та злакові з підкласу ліліїд та родина п альмові з підкласу арецид.
