Практика застосування аналізу освітньої політики в Україні: проблеми і перспективи

На початку 90-х років, — за визначенням П. Радо, – аналіз освітньої політики був відсутньою ланкою освітньої політики в Україні. “У відповідності із традиціями посткомуністичних країн та “станом речей”, дослідження освіти та аналіз політики не відрізнялись і не були відокремлені один від одного”.

Інституалізація аналізу політики як сфери професійної діяльності, як навчальної дисципліни, її поступове дистанціювання по відношенню до політичної та інших наук почалось в Україні в середині 90-х років і було обумовлено, перш за все, потребами практичної політики і управління. Відповідне експертне середовище в Україні, що нині репрезентує аналіз політики, формувалось зусиллями представників різних дисциплін. Невипадково в цьому процесі із самого початку активну участь беруть науковці, що репрезентують Академію державного управління при Президентові України, її регіональні підрозділи, зокрема в Дніпропетровську, Львові і Одесі. Специфіка установи, діяльність якої орієнтована на теорію і практику державного управління країни, визначала зміст і напрям розробки нової науки як “аналізу суспільної (державної) політики” (Public Policy Analysis).

Свої особливості має участь у процесі інституалізації аналізу політики науковців із вищих навчальних закладів, насамперед, із Національного університету “Києво-Могилянська Академія” (Школа політичної аналітики). Дещо інші, на відміну від Академії державного управління при Президентові України, завдання інституції зумовили розвиток її науковцями, на чому вони наполягають, аналізу політики як “аналізу публічної політики” (Public Policy Analysis).

Одна із його складових, що становить головний інтерес для нас, – це “аналіз освітньої політики” (Education Policy Analysis). Саме цей напрям також відпрацьовувся українськими вченими із залученнями іноземних експертів (США, Англія. Нідерланди, Польща, Угорщина та інші країни) в рамках здійснюваних різноманітних освітніх проектів. У тому числі і в процесі підготовки “Національної доктрини розвитку освіти XXI столітті”.

29. Роль аналізу освітньої політики у стратегічному плануванні розвитку освіти.

В контексті “аналізу освітньої політики” (Education Policy Analysis), його функцій та мети цілком логічно можна розглядати освітню політику “як управлінський стратегічний інструмент, що належить до класу гуманітарних технологій”.

Наголошуючи на питанні “як?”, аналіз політики (Policy Analysis) аж ніяк не може ігнорувати питання “чому? ”. Кенвей (1990) у роботі "Стать та освітня політика: поклик до нових напрямків"стверджує, що починати думати про аналіз політики краще з питань "що", “як” і “чому”.

Аналіз політики – це вивчення того, що робить держава, чому і з якими наслідками. Іншими словами, аналіз політики можна вважати інструментом для відповіді на певні основні питання освітньоїполітики. Аналіз політики можна застосовувати до одного або всіх стадій процесу творенняполітики.

Для початку можна поставити такі стандартні запитання:

· Який існує загальний підхід до освіти?

· В який спосіб організовані програми, навчальний процес і адміністративні структури?

· Який існує кадровий порядок, управління та адміністрування?

Наступні запитання можуть бути більш специфічними:

· Чому була прийнята така політика і на чиїх умовах?

· На якій підставі цей вибір було обґрунтовано і в інтересах кого?

· Чому ця проблема стоїть на порядку денному в цей час?

· Які наслідки впровадження цієї політики?

Щоб знайти відповіді на ці та інші подібні запитання, аналітики повинні

використовувати такі інструменти:

· теоретичні та статистичні дослідження;

· освітній моніторинг; аналіз і прогнози щодо існуючих тенденцій;

· консультації і оцінка політичних рішень;

· створення та впровадження програм і проектів.