Аналіз освітньої політики (Education Policy Analysis) як складова науки про політику (Policy Science) виконує, говорячи словами Б. Гершунського, “технологічні” функції

Нормативне підгрунтя реалізації освітньої політики в України (освіта дорослих).

· Освіта дорослих – пролонгований процес і результат розвитку людини (особистості, громадянина, індивідуальності, фахівця), що відбувається упродовж усього життя, завдяки якому дорослі розвивають свої здібності або підвищують професійну кваліфікацію.

Згідно з Конституцією (стаття 53) кожний громадянин України має право на освіту.

Початок реформування системи освіти дорослих у нашій державі розпочався прийняттям законодавчих актів – законів України «Про освіту» (1996), «Про професійно-технічну освіту» (1998), «Про вищу освіту» (2002), а також Державної національної програми «Освіта» («Україна XXI століття») (1993), Національної доктрини розвитку освіти (2002).

---------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

Напрямки впровадження освітньої політики в Україні.

Національна стратегія розвитку освіти в Україні на 2012–2021 роки визначає ключові напрями державної освітньої політики мають стати:

- реформування системи освіти на основі філософії «людиноцентризму» як стратегії національної освіти;

- оновлення законодавчo-нормативної бази системи освіти, адекватної вимогам часу;

- модернізація структури, змісту й організації освіти на засадах компетентнісного підходу, переорієнтації змісту освіти на цілі сталого розвитку;

- створення і забезпечення можливостей для реалізації різноманітних освітніх моделей, навчальних закладів різних типів і форм власності, різноманітних форм та засобів отримання освіти;

- побудова ефективної системи національного виховання, розвитку і соціалізації дітей та молоді;

- забезпечення доступності та неперервності освіти впродовж життя;

- екологізації освіти, валеологічної культури учасників навчально-виховного процесу;

- розвиток наукової та інноваційної діяльності в освіті, підвищення якості освіти на інноваційній основі;

- інформатизація освіти, удосконалення бібліотечного та інформаційно-ресурсного забезпечення освіти і науки;

- забезпечення національного моніторингу системи освіти;

- підвищення соціального статусу педагогів;

- створення сучасної матеріально-технічної бази системи освіти.

---------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

Науковий статус аналізу освітньої політики як інструмента знання. Предмет аналізу освітньої політики.

· Policy Science (Наука про політику) репрезентують дві окремі відносно автономні гілки – дослідження освітньої політики (Education Policy Study) та аналіз освітньої політики (Education Policy Analysis).

Особливе значення у наданні прикладної спрямованості дослідження освітньої політики надає саме аналіз освітньої політики.

Обіймаючи власний стату с прикладної суспільної наукової дисципліни, аналіз політики, відповідно, й аналіз освітньої політики, не може виконувати свої функції не спираючись безпосередньо на політичну науку, методологічний фундамент якої, у свою чергу, складають соціальна філософія, філософія політики, філософія освіти.

Аналіз освітньої політики (Education Policy Analysis) як складова науки про політику (Policy Science) виконує, говорячи словами Б. Гершунського, “технологічні” функції.

В контексті “аналізу освітньої політики” (Education Policy Analysis), його функцій та мети цілком логічно можна розглядати освітню політику “як управлінський стратегічний інструмент, що належить до класу гуманітарних технологій”.

· Предмет аналізу освітньої політики – політика (policy), що є уособленням пошуку “шляхів оптимальної реалізації інтересів суб’єктів політичної дії” у сфері освіти – державних органів, ін-ституцій громадянського суспільства, бізнесу.

· Предмет політичного аналізу освітньої політики – це політика “як об’єктивна реальність, як перелік фактів” (politics), що впливають безпосередньо чи опосередковано на політику (policy) різних суб’єктів освітньої системи.

· Політика (policy) – це сфера професійного інтересу представників науки про політику, її складової – аналізу політики (Policy Analysis).

· Політика (politics) – це об’єкт уваги представників політичної науки (макрополітика).

Отже, політичний аналіз і аналіз політики – це взаємопов’язані, але не тотожні поняття.

Цей момент, як зазначає В. Тертичка, подекуди ігнорується коли проявляється “нерозуміння відмінності між поняттям політичний аналітик і аналітик політики ”. У контексті вищесказаного цілком коректним і зрозумілим виглядає висновок Ф. Реймерза та Н. Мак-Гінна, що “часто аналіз політики не передбачає політичного аналізу”. Цілком можливо, що в деяких випадках дійсно достатньо, скажімо, економічного, фінансового аналізу для визначення освітньої політики (policy) як програми дій певного суб’єкта без політичного аналізу “об’єктивної реальності” (politics) – політичного середовища (інституцій, ідей, політичної культури).