Охарактеризуйте мету та завдання курсу „Методика роботи домашнього вихователя”.
Мета курсу МРДВ: підготовка нового типу фахівця, який би відповідав духові часу і вимогам сучасного суспільства
Підготовка студентів дошкільного відділення потребує розв’язання таких завдань:
- ознайомлення студентів з теоретичними основами даного курсу
- висвітлення правових та законодавчих основ праці домашнього вихователя
- характеристика історичного аспекту праці домашніх вихователів
- знайомство з специфічними особливостями роботи домашнього вихователя в умовах сім’ї.
- висвітлення сучасного стану інституту домашніх вихователів
- знайомство з сучасними методами вивчення сім’ї
- характеристика режиму дня для дитини, яка виховується в умовах сім’ї
- висвітлення образу домашнього вихователя у творах художньої літератури
- характеристика особливостей підготовки дитини до школи в умовах сім’ї.
Визначте особливості соціалізації дитини дошкільного віку.
Адаптація [від лат. adaptatio - пристосування] є комплексним явищем
соціального буття особистості, універсальною властивістю людини, яка
забезпечує засвоєння нею соціально корисних стандартів поведінки, ціннісних
орієнтацій, гармонізацію взаємозв’язків з новим соціальним середовищем.
Прихід в дитячий садок потребує від дитини оволодіння системою таких
складових соціальної адаптації як: уміння прилаштовуватися до життя у нових
соціальних умовах, усвідомлення нової соціальної ролі "Я-дошкільник",
розуміння нового періоду свого життя, особистісна активність у встановленні
гармонійних зв’язків із соціальним оточенням, дотримання певних правил
групи, що потребує вміння унормовано поводитися, відстоювати власні
думки, позицію (Н.Д. Ватутіна, О.Л. Кононко, С.М. Курінна, І.П. Печенко та
ін.).
Психолого-педагогічною наукою та виховною практикою встановлено, що
перебіг адаптації залежить від індивідуально-типологічних особливостей
дитини: легше адаптуються холерики, сангвініки, важче – флегматики та
меланхоліки. Важко адаптуються до нових умов фізично та психічно незрілі
діти. Ускладнюють адаптацію до дитячого садка такі прояви як: емоційна
неадекватність, соціальна некомпетентність та несоціалізована агресія, що
супроводжується слабо розвиненими пристосовницькими можливостями,
опором навчальним та виховним впливам. Складності адаптації дошкільників
зумовлюються наявністю стійких стереотипів поведінки, соціального досвіду,
що не завжди узгоджується з вимогами соціуму.
В.У. Кузьменко вважає, що перебіг адаптації залежить від віку, типу вищої
нервової діяльності дітей, стану здоров’я, стилю виховання в сім’ї, рівня
розвитку ігрових навичок, емоційності та контактності. Виходячи з цього, автор
виділяє три групи дітей з різним характером пристосування до нових умов
життя: перша група – діти з легкою і безболісною адаптацією; друга група –
діти, які адаптуються повільніше й важче; третя група – діти, які важко пристосовуються до нових умов [4 с. 18-19].
Т.І. Поніманська акцентує увагу на необхідності збагачувати соціальний
досвід дитини в період входження у нові умови буття за такими складовими:
уміння орієнтуватися у світі людей (рідні, близькі, знайомі, незнайомі; люди
різної статі, віку, роду занять); здатність розуміти іншу людину, її настрій,
потреби, особливості поведінки; вміння поважати інших, допомагати; обирати
відповідні форми й способи спілкування та діяльності [7 с. 14-15]. Збагачення
соціального досвіду сприяє формуванню соціальної компетентності, яка
означає складне полікомпонентне утворення особистості, її інтегральну якість,
що складається з цілого комплексу емоційних, мотиваційних,
характерологічних особливостей та виявляється в соціальній активності й
гуманістичній спрямованості.
