Різновиди деревних порід за формою крони

ЗМІСТ

ВСТУП
І. Лабораторні роботи
Лабораторна робота № 1
Лабораторна робота № 2
Лабораторна робота № 3
Лабораторна робота № 4
Лабораторна робота № 5
Лабораторна робота № 6
Лабораторна робота № 7
Лабораторна робота № 8
Лабораторна робота № 9
Лабораторна робота № 10
ІІ. ДОДАТКИ
Додаток 1
Додаток 2
Додаток 3
Додаток 4
Додаток 5
Додаток 6
Додаток 7
Додаток 8
Додаток 9
Додаток 10
Додаток 11

ВСТУП

У сучасних великих містах з їх розвинутою мережею транспорту, щільною житловою і громадською забудовою створюються умови, що несприятливо впливають на здоров’я людини. Повітря забруднюється газоподібними викидами виробництва, вихлопними газами автомобілів та пилом. Мертва підстилаюча поверхня забудови і замощень погіршує мікрокліматичні умови, особливо в гарячу пору року. Міський шум, що особливо проявляється на вулицях з інтенсивним рухом транспорту, подразнює нервову систему людини, виснажуючи її. На психіку людини негативно впливає також сіро-чорний колір бетонних стін та мощення.

Головним засобом оздоровлення повітря населених місць є широкий розвиток системи озеленення. Багаточисельними дослідженнями встановлена їх вирішальна роль в покращенні складу повітря – збагачення його киснем та очищення від шкідливих домішок. Зелені насадження сприятливо діють на температурний режим і вологість повітря, захищають від сильних вітрів, зменшують міський шум. Сади, сквери, бульвари, парки, зелені насадження в житлових кварталах – краще місце для відпочинку населення та для організації різних масових культурно-просвітницьких заходів.

Значну роль зелені насадження відіграють в архітектурі міста. Декоративні властивості рослин – різноманіття форм, кольору і фактури – відкривають широкі можливості для використання насаджень як одного з засобів архітектурно-планувальної фітомеліорації.

Значне місце насадження займають в інженерно-захисній меліорації, оскільки їх кореневі системи допомагають уникнути ерозії грунтів, тобто утворенню ярів та балок.

Створення зелених насаджень – тривалий і складний процес, що пов’язаний з комплексним виконанням робіт агротехнічного та інженерно-будівельного характеру. Для проведення заходів з організації та благоустрою території, підготовки грунту, садіння дерев та чагарників, влаштування газонів і квітників, розмноження та вирощування повноцінного садивного матеріалу, догляду за насадженнями, формування декоративних груп, куртин і масивів з врахуванням їх еколого-біологічних та декоративних властивостей необхідні кваліфіковані спеціалісти. Так з’явився новий напрямок діяльності міських комунальних господарств – «озеленення населених місць», в завдання якого входило створення зелених масивів в нових мікрорайонах, догляд за існуючими міськими насадженнями, а також створення міських і заміських парків та лісопарків для відпочинку населення.

У містобудуванні озеленення є складовою частиною загального комплексу заходів із планування, забудови і благоустрою населених пунктів. Теорія та практика вітчизняного озеленення населених місць базується на науково обґрунтованих принципах і нормативах, згідно з якими передбачається рівномірне розташування серед забудови садів, парків та інших крупних зелених масивів, пов’язаних бульварами, набережними, озелененими смугами, які з приміськими лісами і водоймами становлять єдину безперервну систему.

Дисципліна «Озеленення населених місць» вивчає систему озеленення, яка включає зелені насадження у житлових територіях (у садах житлових районів і мікрорайонів, на ділянках шкіл, дитячих установ, лікарень), парках культури і відпочинку, дитячих, спортивних та інших спеціалізованих парках, у скверах і на бульварах, на промислових, комунально-складських територіях, на смугах транспортних комунікацій, а також заповідники, санітарно-захисні та водоохоронні землі; предметом вивчення дисципліни є наука про створення на засадах ландшафтної архітектури садово-паркових об’єктів та окремих елементів озеленення – масивів, гаїв, груп, алей, солітерів, боскетів, зелених стін і бордюрів, газонів, квітників, кам’янистих гірок, садів на дахах тощо, для створення яких необхідні глибокі знання не лише принципів садово-паркового мистецтва, але й біоекологічних та декоративних особливостей рослинного матеріалу – дерев, чагарників, ліан, трав, квітів, агротехніки їх вирощування та захисту від хвороб і шкідників.

І. ЛАБОРАТОРНІ РОБОТИ

Модуль 1

Лабораторна робота № 1

Тема заняття. Вивчення декоративних якостей деревних рослин. Фенофази декоративної рослинності та використання кольору.

Мета заняття. Збагатити знання студентів щодо видового та формового асортименту деревно-чагарникових рослин та навчити їх використовувати декоративні властивості на об’єктах озеленення, враховуючи зміну забарвлення дерев та чагарників протягом всього року.

Декоративні якості рослин – якісні та кількісні показники, що характеризують рослину в період формування листя, в час цвітіння та плодоношення, а також в період життєвого циклу (розмір, габітус, архітектоніка крони); враховуються при проектуванні об’єкта, підборі асортименту, компонуванні рослинності, формуванні пейзажу.

Декоративність рослин проявляється в їхніх зовнішніх ознаках – розмірах і формі крони, архітектоніці і забарвленні листя, величині і забарвленні квітів і плодів. Декоративність значною мірою залежить як від спадкових особливостей виду, так і від зовнішніх умов. Максимальна декоративність рослини найкраще проявляється в оптимальних для них умовах місцезростання.

Естетичні якості дерев і чагарників змінюються з віком і за сезонами року. Якщо у молодому віці вони декоративні, головним чином, завдяки своєму листю, то потім цю роль починають виконувати квіти і плоди. Найвищої декоративності рослини досягають у середньому віці. Старі насадження ефектні стовбурами дерев і величними шапками крон.

Оцінку декоративності дерев і чагарників проводять не лише за їхньою фізіономічністю, але й з урахуванням естетичних якостей окремих морфологічних частин рослин: стовбура, крони, листя, квітів, плодів та їхніх ароматичних властивостей

Для виконання завдання необхідно:

1. Підібрати 5 видів та форм дерев і чагарників для 6 різних форм крони з вказанням латинської та української назви (табл. 1).

2. Зобразити на листі ватману А4 6 форм крон дерев та 4 форми крони чагарників (чорно-біла графіка).

3. Зобразити на листі ватману А4 деревно-чагарникову композицію у фронтальний проекції в чотирьох порах року (кольорове зображення). Колір квітів декоративних рослин та терміни цвітіння подані у додатку 1.

Література:

1. Дерева, чагарники, ліани в ландшафтній архітектурі / [В.П. Кучерявий, Р.Б. Дудин, Н.П. Ковальчук, О.С. Пилат]. – Львів: Кварт, 2004. – 138 с.

2. Деревья и кустарники запада УССР: атлас / Т.М. Бродович, М.М. Бродович. – Львов, Вища школа, 1979. – 251 с.

3. Колесников А.И. Декоративная дендрология / А.И. Колесников. – [2-е изд., испр. и доп.]. – М.: Лесн. пром-сть, 1974. – 704 с.

4. Кучерявий В.П. Озеленення населених місць: підруч. / В.П. Кучерявий. – Львів: Світ, 2005. – 456 с.

5. Холявко В.С. Дендрология и основы зеленого строительства / В.С. Холявко, Д.А. Глоба-Михайленко. – [3-е изд., перераб. и доп.]. – М.: Агропромиздат, 1988. – 287 с.

Таблиця 1

Різновиди деревних порід за формою крони

Назва породи	Форми крони
пірамідальна	колоноподібна	кулеподібна	зонтична	плакуча	сланка
а) Листяні дерева
Робінія звичайна	+	+	+	+	+	-
Береза повисла	+	-	-	-	+	-
Бук лісовий	+	-	-	-	+	-
В’яз гладкий	+	-	-	-	-	-
Гіркокаштан звичайний	+	-	+	-	+	+
В’яз шорсткий	+	-	-	-	+	-
Гледичія триколючкова	-	-	-	-	+	-
Граб звичайний	+	+	-	-	+	-
Дуб звичайний	+	-	-	-	+	-
Дуб червоний	-	-	-	-	+	-
Клен-явір	+	-	-	-	+	-
Клен гостролистий	+	+	+	-	-	-
Клен польовий	+	-	+	-	+	-
Липа дрібнолиста	+	-	-	-	+	-
Вільха чорна	+	-	-	-	-	-
Осика	+	-	-	-	+	-
Горобина звичайна	+	-	-	-	+	-
Софора японська	+	-	-	-	+	-
Тополя біла	+	-	+	-	+	-
Тополя чорна	+	-	-	-	-	-
Тюльпанове дерево	+	-	-	-	-	-
Шовковиця біла	+	-	-	-	+	-
Ясен звичайний	+	+	+	-	+	-
б) Листяні чагарники
Карагана дерев’яниста	-	-	-	-	+	-
Бирючина звичайна	+	-	-	-	+	-
Глід однокісточковий	+	-	-	-	+	-
Бузина чорна	+	-	-	-	-	-
Кизил звичайний	+	-	-	-	-	-
Бузок звичайний	+	-	-	-	-	-
Самшит вічнозелений	+	-	-	-	-	-
в) Хвойні дерева і чагарники
Ялина колюча	+	+	+	-	+	+
Ялина звичайна	+	+	+	-	+	+
Псевдотсуга тисолиста	+	-	-	-	+	-
Модрина європейська	+	+	-	-	+	-
Ялівець козацький	+	-	-	-	-	+
Ялиця біла	+	+	-	-	-	+
Сосна звичайна	+	+	+	-	+	-
Тис ягідний	+	+	+	-	+	-
Туя західна	+	+	+	-	+	+
Туя (біота) східна	+	-	+	-	+	-

Лабораторна робота № 2

Тема заняття. Створення композицій з деревно-чагарникової та трав’яної рослинності.

Мета заняття. Навчити студентів підбирати деревно-чагарникові та трав’яні рослини для створення садово-паркових композицій, використовуючи загальновідомі принципи підбору.

В комплексі питань, які доводиться вирішувати при підборі асортименту для створення зелених насаджень, використовують такі принципи:

- екологічний (типологічний) – вимагає узгодження біології рослин з умовами місцезростання, враховує відношення деревних рослин до різних умов навколишнього середовища (родючість та вологість грунту, освітлення, температура повітря, забруднення повітряного басейну міста тощо);

- фітоценотичний – враховує можливості сумісного зростання рослин в межах конкретного рослинного угруповання (фітоценозу); визначається швидкістю росту, світлолюбністю та тіневитривалістю рослин, алелопатичним впливом, конкуренцією кореневих систем тощо;

- систематичний – обумовлює підбір дерев і чагарників згідно з певними таксономічними рангами – родинними, родовими, видовими, формовими, а також враховує географічне поширення рослин (є основою для закладки дендраріїв і ботанічних садів);

- естетичний (декоративний) – базується на побудові груп з урахуванням естетичних властивостей рослин.

Л.І.Рубцов окремо виділяє фізіономічний принцип, згідно з яким рослини в групи добираються на основі подібності їх зовнішнього вигляду – фізіономії.

Для виконання завдання необхідно:

1. Підібрати дерева, чагарники та трав’яні рослини, використовуючи згадані принципи підбору.

2. Зобразити на листі ватману А3:

- план розташування композиції з вказанням асортименту латинською та українською мовами;

- деревно-чагарникову композицію у фронтальній проекції (рис. 1).

Рис. 1. Приклад формування деревно-чагарникової групи:

1 – сосна жовта, 2 – ялина колюча, 3 – береза повисла, 4 – спірея середня

Можливі варіанти:

- композиція, що складається з листяних дерев і чагарників

- композиція, що складається з хвойних дерев і чагарників

- композиція, що складається з листяних та хвойних дерев і чагарників.

Усього необхідно зобразити 4 варіанти біогруп.

Література:

1. Боговая И.О. Ландшафтное искусство: учеб. [для вузов] / И.О. Боговая, Л.М. Фурсова. – М.: Агропромиздат, 1988. – 223 с.

2. Дерева, чагарники, ліани в ландшафтній архітектурі / [В.П. Кучерявий, Р.Б. Дудин, Н.П. Ковальчук, О.С. Пилат]. – Львів: Кварт, 2004. – 138 с.

4. Кучерявий В.П. Озеленення населених місць: підруч. / В.П. Кучерявий. – Львів: Світ, 2005. – 456 с.

5. Ландшафтна архітектура: довідник термінів / В.П. Кучерявий, Р.Б. Дудин, Т.М. Левусь. – Львів: Компанія «Манускрипт», 2010. – 156 с.

6. Рубцов Л.И. Деревья и кустарники в ландшафтной архитектуре: справочник / Л.И. Рубцов. – К.: Наук. думка, 1976. – 272 с.

7. Холявко В.С. Дендрология и основы зеленого строительства / В.С. Холявко, Д.А. Глоба-Михайленко. – [3-е изд., перераб. и доп.]. – М.: Агропромиздат, 1988. – 287 с.

Лабораторна робота № 3

Тема заняття. Історико-стильовий аналіз об’єктів садово-паркового мистецтва.

Мета заняття. Навчити студентів розрізняти напрямки та стилі садово-паркового мистецтва, починаючи з країн стародавнього Сходу і завершуючи сучасними моделями об’єктів озеленення.

В історії садово-паркового мистецтва виділяють два основні стилі, на принципах яких створювалися об’єкти озеленення:

Регулярний (геометричний) – прийом у садово-парковому мистецтві, що зародився в глибоку давнину у садах Персії, Ассирії, Вавилону, давнього Єгипту. Його використовували при створенні садово-паркових об’єктів у давній Греції та Римській імперії. Отримав широке розповсюдження в садах Італії, Франції (отримав найбільшого поширення і розквіту), Іспанії, а пізніше в Росії та Україні. Вирізняється використанням правильних геометричних контурів, прямих ліній доріг, симетрією композиції, наявністю скульптур, водойм.

Пейзажний (ландшафтний) – прийом планування об’єктів, започаткований задовго до Нової ери в Китаї та Японії, хоча справжнього розквіту набуває в Англії у XVII-XVIII ст. Характеризується вільним розташуванням усіх компонентів ландшафту з максимальним використанням рельєфу, існуючої рослинності, водойм, визначаючи природний характер штучно створеному середовищу; іноді включає елементи регулярного планування.

У сучасному садово-парковому будівництві знаходимо елементи обох стилів, що носить назву еклектика.

Для виконання завдання необхідно на стандартних листах (А 4) написати реферат за вказаною викладачем темою. Реферат виконується рукописно або комп’ютерним друком, супроводжується ілюстраціями. Після тексту слід вказати перелік використаних джерел із обов’язковим зазначенням посилань.

Теми рефератів:

1. Сади давнього Єгипту (культові сади, сади при житлових будинках – планування, рослинність).

2. Сади Дворіччя (Ассирія, Вавилон, мисливські сади, «Висячі сади» Семираміди, сади при житлових та культових спорудах).

3. Сади давньої Індії.

4. Давньогрецьке садово-паркове мистецтво.

5. Сади давнього Риму (передумови створення, сади при віллах, сад-ксіст, сад-іподром, сад-перистиль). Зародження топіарного мистецтва.

6. Садово-паркове мистецтво Китаю та Японії.

7. Сади Середньовіччя (історичні умови, семантика садів, сади при оборонних спорудах, монастирські сади).

8. Сади ісламу (арабські сади, мавританські сади Іспанії).

9. Італійські сади епохи Відродження.

10. Сади бароко.

11. Французький класицизм. Творчість Андре Ленотра.

12. Пейзажні парки Європи XVIII-XIX ст.

13. Ландшатне мистецтво другої половини ХІХ – першої половини ХХ ст.

14. Ландшафтне мистецтво ХХ ст.

15. Парки світу на рубежі ХХ-ХХІ ст. і їх творці.

16. Зародження і розвиток регулярного стилю у садово-парковому мистецтві.

17. Зародження і розвиток пейзажного стилю у садово-парковому мистецтві.

18. Описати історію створення одного із старовинних парків України.

Література:

1. Білоус В.І. Садово-паркове мистецтво: коротка історія розвитку та методи створення художніх садів / В.І. Білоус. – К.: Наук. світ, 2001. – 299 с.

2. Боговая И.О. Ландшафтное искусство: учеб. [для вузов] / И.О. Боговая, Л.М. Фурсова. – М.: Агропромиздат, 1988. – 223 с.

3. Гостев В.Ф. Проектирование садов и парков: учеб. [для техникумов] / В.Ф. Гостев, Н.Н. Юскевич. – М.: Стройиздат, 1991. – 340 с.

4. Жирнов А.Д. Искусство паркостроения / А.Д. Жирнов. – Львов: Вища школа, 1987. – 129 с.

5. Кучерявий В.П. Озеленення населених місць: підруч. / В.П. Кучерявий. – Львів: Світ, 2005. – 456 с.

6. Ландшафтна архітектура: довідник термінів / В.П. Кучерявий, Р.Б. Дудин, Т.М. Левусь. – Львів: Компанія «Манускрипт», 2010. – 156 с.

Лабораторна робота № 4

Тема заняття. Використання компонентів ландшафту в озелененні.

Мета заняття. Навчити студентів використовувати різні форми рельєфу, декоративне каміння, водні устрої, деревно-чагарникові насадження для збагачення садово-паркового ландашфту.

Географічний ландшафт – це однорідна за умовами розвитку природна система, основна категорія територіального поділу географічної оболонки (в широкому розумінні природно-територіальний комплекс будь-якого рангу), що складається з морфологічних частин, або елементів (місцевостей, урочищ, фацій) і компонентів (рельєф, гірська порода, грунтовий шар, гідрологія, клімат, рослинний і тваринний світ). Між компонентами ландшафту відбувається постійний речовинно-енергетичний обмін, який і визначає його структуру. Ландшафти піддаються постійним і незворотним змінам, які зумовлені діяльністю людини.

У міському середовищі ландшафт є основною одиницею і об¢єктом наукових досліджень. Для Львова, наприклад, це ландшафти дуже розсіченої скульптурної висоти Опілля чи Західно-Подільського горбогір¢я, горбиста гряда Розточчя, Львівське плато з декількома ерозійними останцями (гори Високий Замок, Лева, Вовча, Лиса) і Львівської улоговини (старовинний центр міста), Мале Полісся.

Залежно від форми і ступеня вторгнення людини в середовище природного ландшафту прийнято декілька класифікацій антропогенного ландшафту, тобто ландшафту, зміненого людиною у вигляді культурних рослин, зміни властивостей грунту, режиму підземних і поверхневих вод і т.п.

За соціально-економічними функціями розрізняють функціональні ландшафти:

- урбанізований (міський) – антропогенний ландшафт, основні якості якого визначаються виглядом та умовами міст або міських агломерацій; характеризується глибокою перебудовою природних ландшафтів і особливо концентрованим перетворюючим впливом людини як на окремі природні компоненти, так і на середовище в цілому;

- індустріальний – різновид антропогенного ландшафту, який формується в результаті впливу на оточуюче середовище крупних індустріальних комплексів; характеризується значною концентрацією населення, промислових підприємств, інтенсивним впливом техногенних факторів;

- девастований – ландшафт, порушений внаслідок господарської діяльності людини. Найчастіше такі ландшафти представлені кар’єрними виїмками та відвалами в зоні видобування будівельних матеріалів (каменю, піску, глини), а також корисних копалин (вугілля, сірки). Часто займають значні території;

- рекреаційний – вид функціонального ландшафту, сформований на основі природного чи штучного ландшафту для використання його з метою відпочинку населення. Це взаємопов’язаний комплекс рослинності, рельєфу, ґрунту, води та інженерно-архітектурних споруд, покликаний забезпечити людині певні санітарно-гігієнічні умови, створити сприятливі умови для певного виду відпочинку і викликати своїми естетичними якостями більш-менш однотипну емоційну реакцію. Рекреаційний ландшафт може бути лісовим, лучним, гірським, водним, степовим;

- комунікаційно-стрічковий – являє собою специфічну форму антропогенного ландшафту, який розвивається у зв’язку із будівництвом, благоустроєм і озелененням залізниць і шосейних доріг. Сьогодні до цього типу ландшафту ставляться вимоги рекреаційного характеру: підсилення мальовничості шляхом ландшафтної реконструкції монотонних рядових посадок, відкриття цікавих перспектив сусідніх сільськогосподарських або гідроморфних ландшафтів і, навпаки, маскування девастованих ділянок;

- агроландшафти – 1) антропогенні ландшафти із переважанням в них біотичної частини угруповань живих організмів, штучно сформованих людиною (агробіоценозів), що замінили природні фіто- та зооценози на переважаючій території. У більш вузькому розумінні під агроландшафтом розуміють ландшафт, на більшій частині якого природна рослинність замінена посівами і посадками сільськогосподарських рослин; 2) – пейзажі сільської місцевості;

- лісогосподарські – відзначаються лісистістю приміської зеленої зони, підвищують її виразність. Природні лісові ландшафти у зв’язку з розширенням їх рекреаційних функцій і реконструкцією поступово перетворюються в лісопаркові;

- гідроморфні – ландшафти річок, озер, ставків, узбережжя морів тощо. Більшість з них в умовах міст виконують декоративну та рекреаційну функції і лише окремі мають господарське значення.

За характером наслідків розрізняють: культурний ландшафт – цілеспрямовано змінений господарською діяльністю людини для задоволення своїх потреб, який постійно підтримується нею в потрібному стані, здатний одночасно продовжувати виконання функцій відтворення здорового середовища; акультурний ландшафт, який виникає в результаті нераціональної діяльності або несприятливих впливів сусідніх ландшафтів, що втратили здатність виконувати функції здорового середовища.

Теми рефератів:

1. Класифікація форм рельєфу та їх використання в садово-парковому мистецтві.

2. Формування гірських пейзажів.

3. Розташування деревно-чагарникових та трав'янистих рослин на схилах.

4. Елементи благоустрою, що використвуються при створенні штучного чи оформленні природного рельєфу (терасування, сходи, доріжки, підпірні стінки).

5. Декоративні басейни та інші водні споруди (фонтани, каскади, водоспади, джерела).

6. Природні та штучні водойми на об`єктах озелененя.

7. Використання каміння в садово-парковому ландшафті.

8. Стан повітряного басейну сучасного міста.

9. Стан грунтового покриву сучасного міста.

10. Урбанізація компонентів природних ландшафтів.

11. Роль мікрокліматичних умов у вирішення питань проектування зелених насаджень.

12. Типи паркових деревно-чагарникових насаджень.

13. Вертикальне озеленення.

14. Газони. Класифікація та способи влаштування.

15. Квітники. Класифікація та способи влаштування.

Література:

2. Гостев В.Ф. Проектирование садов и парков: учеб. [для техникумов] / В.Ф. Гостев, Н.Н. Юскевич. – М.: Стройиздат, 1991. – 340 с.

3. Кучерявий В.П. Озеленення населених місць: підруч. / В.П. Кучерявий. – Львів: Світ, 2005. – 456 с.

4. Кучерявий В.П. Урбоекологія / В.П. Кучерявий. – Львів: Світ, 1999. – 360 с.

5. Кучерявий В.П. Фітомеліорація: навч. посіб. / В.П. Кучерявий. – Львів: Світ, 2003. – 540 с.

Лабораторна робота № 5

Тема заняття. Використання елементів благоустрою та малих архітектурних форм (МАФ) у садово-парковому будівництві.

Мета заняття. Вивчити основні групи елементів благоустрою та малі архітектурні форми, навчитися їх використовувати на об’єктах озеленення.

У сучасному садово-парковому будівництві виділяють чотири основні групи елементів благоустрою та МАФ:

а) інженерні споруди – садово-паркові доріжки, сходи та пандуси, підпірні стінки, огорожі, мостики;

б) малі архітектурні форми утилітарного призначення – трельяжі, перголи, бесідки, навіси, павільйони, автомати, кіоски, пристовбурова огорожа, квіткові контейнери;

в) малі архітектурні форми декоративного призначення – монументальна та декоративна скульптура, декоративна кераміка;

г) садово-паркове обладнання – паркові лави, ліхтарі, урни, засоби наглядної масової інформації, спеціалізоване обладнання (дитячих, спортивних майданчиків, для відпочинку на воді), господарське обладнання.

Для виконання завдання необхідно:

1. На стандартних листах (А 4) написати реферат за вказаною викладачем темою. Реферат виконується рукописно або комп’ютерним друком, супроводжується ілюстраціями. Після тексту слід вказати перелік використаних джерел із обов’язковим зазначенням посилань.

2. Зобразити на листі формату А4: а) різновиди даного елементу; б) поперечний переріз.

Теми рефератів:

1. Малі архітектурні форми лісопарків, парків, скверів, бульварів.

2. Влаштування сходів та пандусів.

3. Підпірні стіни як елемент благоустрою.

4. Технологія влаштування садово-паркових доріжок.

5. Малі архітектурні форми утилітарного призначення.

6. Освітлення як елемент благоустрою.

7. Пристосування для вертикального озеленення (трельяжі, перголи).

8. Огорожі як елемент благоустрою.

9. Монументальна паркова скульптура.

10. Декоративна паркова скульптура та кераміка.

11. Садово-паркові лави.

12. Пересувні (модульні) квітники.

13. Спеціалізоване обладнання спортивних майданчиків.

14. Спеціалізоване обладнання дитячих майданчиків.

15. Спеціалізоване обладнання для відпочинку на воді.

Література:

1. Гостев В.Ф. Проектирование садов и парков: учеб. [для техникумов] / В.Ф. Гостев, Н.Н. Юскевич. – М.: Стройиздат, 1991. – 340 с.

2. Журнали «Благоустройство территорий», «Ландшафт», «Ландшафтный дизайн».

3. Кучерявий В.П. Озеленення населених місць: підруч. / В.П. Кучерявий. – Львів: Світ, 2005. – 456 с.

4. Ландшафтна архітектура: довідник термінів / В.П. Кучерявий, Р.Б. Дудин, Т.М. Левусь. – Львів: Компанія «Манускрипт», 2010. – 156 с.

5. Озеленение населенных мест: справочник / [В.И. Ерохина, Г.П. Жеребцова, Т.И. Вольфтруб и др.]; под ред. В.И. Ерохиной. – М.: Стройиздат, 1987. – 480 с.

6. Теодоронский В.С. Садово-парковое строительство и хозяйство: учеб. [для техникумов] / В.С. Теодоронский, А.И. Белый. – [2-е изд., перераб. и доп.]. – М.: Стройиздат, 1989. – 351 с.

Модуль 2

Лабораторна робота № 6

Тема заняття. Технологія створення алей і живоплотів та догляд за ними.

Мета заняття. Вивчити типи алей та живоплотів. Навчитися висаджувати дерева і чагарники в рядові посадки. Засвоїти агротехніку догляду за посадками.

Алея (від фр. аллее) – дорога, пішохідна або проїздна (звичайно в парку, саду, чи поза ними), обсаджена з обох боків деревами, деколи в поєднанні з кущами. Типи алей – прямі у регулярних і криволінійні в пейзажних парках і садах – визначаються архітектурним задумом, який диктує їх побудову: дворядні і багаторядні, одноярусні і багатоярусні, із роздільною смугою, арочні (т.зв. галереї), з живоплотом і т.п. Дерева і чагарники в алеях можуть бути вільноростучими і формованими.

Для алей використовують дерева з компактною кроною, довговічні і стійкі проти несприятливих умов зростання. З хвойних найкраще в алейних посадках виглядають модрини, кипарис, ялина, ялиця, туя гігантська, дугласія та ін., а з листяних – липа, дуб, бук, в’яз, береза, платан, гледичія, дуб червоний та ін. Середня віддаль між деревами в ряду 5-6 м, між рядами – 10 м. Залежно від розмірів і форм крони віддалі можуть бути збільшені або зменшені.

За своїм призначенням паркові алеї бувають головними і другорядними. Перші часто виконують роль композиційної осі і розпочинаються від входу в парк; їх ширина залежно від відвідуваності парку може бути 5-8-18 до 30 м. Ширина другорядних доріг – прогулянкових, оглядових, кільцевих – значно менша – 2-3-5 м.

Б.І.Кохно (1980) виділяє три типи алей: відкриті, напівзакриті і закриті. Відкриті і напівзакриті створюються з врахуванням огляду оточуючих пейзажів, для чого обрамляються групами дерев і чагарників з інтервалами розміщення в ряду 7-12 м. Закритий тип направляє погляд відвідувача парку строго віссю руху; при цьому використовуються закони лінійної перспективи. В кінці таких алей проглядаються споруди, обеліски, фонтани, скульптура, квітники чи газони. Дерева можуть висаджуватися досить близько одне від одного – 2-3-5 м. Змикаючи крони, дерева в таких алеях утворюють дуже ефектне склепіння.

Дерева і кущі в алеях можуть утворювати метричні і ритмічні ряди. У метричному ряду забезпечується рівномірне розташування одних і тих же елементів алеї (дерева однієї породи, з однаковою формою крони і однієї висоти). Може бути й складний метричний ряд: чергування різних порід з різною формою крони (туя гігантська – туя західна кулеподібна – туя гігантська і т.д.). В ритмічному ряду рослини розташовують таким чином, щоб забезпечити наростання або спадання якоїсь ознаки (високий штамб – низький штамб, або ж забезпечення переходу від темно-зеленого до сріблястого забарвлення). Найчастіше в побудові алей використовують метричний ряд.

Живоплоти – це вільноростучі або формовані чагарники (рідше дерева), висаджені в один або більше рядів, які виконують декоративну, загороджувальну або маскувальну функції. Живоплоти класифікують за висотою, числом рядів у них, а також за системою догляду за ними (табл. 2-3).

Залежно від призначення, а також морфобіологічних особливостей використовуваних рослин розрізняють кілька типів живоплотів. За формою – формовані (стрижені) і вільноростучі живоплоти. Перші являють собою елементи регулярного стилю оформлення ландшафту. З одного боку (за архітектурною функцією) їх можна порівняти з рамою для картини, оскільки вони чіткими геометричними лініями додають ділянці, а також окремим її частинам, оптичну завершеність. З другого боку, вони, порівняно з іншими елементами садового дизайну, найбільш ефективно здатні змінювати оптичне сприйняття ландшафту. Цього можна досягти як у великому парку, так і в маленькому саду. Якщо прямі доріжки, прокладені через усю ділянку, облямувати стриженими бордюрами, посилюється враження видовженості.

Формовані огорожі влаштовують з дерев і чагарників, що утворюють щільну крону, густе галуження й облистнення і які добре піддаються підстриганню (табл. 4). З віком вони стають непрохідними, не пропускають зайвих поглядів, створюють затишок й усамітнення в садибі. Такі огорожі – вдале оформлення дитячих куточків і майданчиків, оскільки захищають від протягів, затримують пил, пом¢якшують міський шум. Відмінною особливістю формованих огорож є їхня компактність.

Таблиця 2