Словник основних понять курсу 2 страница

Місцеве радіомовлення, якими б каналами воно не було представлене, є складником у духовному житті регіону. Разом із загальнонаціональними каналами місцеве радіомовлення формує духовні інтереси різних категорій населення, забезпечує зінтегрованість членів суспільства, орієнтує на нові цінності, утверджує принципи державності незалежної України.

На сучасному етапі розвитку нашого суспільства регіональне радіомовлення опинилося перед необхідністю фундаментальних перетворень. З одного боку, ЗМІ відображають зміни в політичній, економічній, соціальній, культурній сферах місцевого життя, з іншого – безпосередньо впливають на зміст, спрямованість та інтенсивність цих змін. Формуюча система регіональної радіокомунікації має стати фактором, що консолідує суспільство на базі нових цінностей, нової ідеології, створити умови для значного поширення своїх ідей, позицій, підходів до вирішення соціальних завдань.

У діяльності електронних ЗМІ регіонального рівня вже виявилися деякі тенденції, що є перспективними з точки зору організації та функціонування нової системи регіональної комунікації. Ці тенденції, зокрема, зумовили переорієнтацію радіоаудиторії із загальнонаціонального на регіональний рівень.

Становлення нової регіональної системи радіокомунікацій відбувається на фоні формування певної інфраструктури міжрегіональних ринків техніки, радіожурналістських кадрів, виникнення принципово нових типів програм.

За останні роки відбулася своєрідна революція в регіональних ЗМІ, пов’язана з технологією підготовки та способів подачі радіоінформації, яка об'єктивно призвела до нової культурно-політичної реальності. Позитивно оцінюється роль місцевого радіомовлення в становленні органів місцевого самоврядування, участі у передвиборних кампаніях, особливо підкреслюється роль інтерактивних програм.

Розширення радіоаудиторії сьогодні, на жаль, відбувається не тільки за рахунок створення цікавих програм творчими колективами міста, а й за рахунок ретрансляції російських. Цей факт досить негативно впливає на формування національної свідомості потенційної слухацької аудиторії.

Якщо говорити про радіомовлення регіону як про творчий процес, то слід зазначити, що відбувається розвиток і дифузія жанрової палітри радіопубліцистики, з’являються нові види програм, інформаційна політика спрямована на забезпечення мешканців регіону актуальною, оперативною, цікавою інформацією. Досить важливим елементом є персоніфікація як у інформаційних, так і аналітичних та художньо-публіцистичних програмах.

Регіональне радіомовлення стає більш поліфункціональним. Розмаїття ефірних каналів та кабельних програм реально трансформує інформаційну ситуацію та змінює рівень стосунків із загальнонаціональними каналами.

Найближча перспектива регіонального радіомовлення – розвиток без ієрархічної державної системи врядування. У радіокомпаніях в дію приведено механізм саморозвитку, який активно стимулює процеси матеріального та правового вдосконалення системи комунікацій у регіоні.

Формування нової регіональної системи радіомовлення диктує необхідність появи нових жанрів, форм, методів і нетрадиційних напрямів мовлення.

Оптимістичним є також прогнозування того, що радіопрограми, котрі є розбещують, роз’єднують, озлоблюють аудиторію, у недалекому майбутньому мають поступитися місцем прогресивному радіо, що буде демонструвати уроки мужності, моральності, патріотизму, працелюбства, не приховуючи при цьому й негативних процесів, що відбуваються в суспільстві, та спрямованому на виконання найважливішої та необхідної в сучасних умовах консолідуючої ролі.

Місцеві журналісти мають вчитися (на кращих прикладах) вмінню столичних журналістів ретельно розробляти вибрану тему. Історія питання, статистичні дані, порівняльний аналіз, різні точки зору і, звичайно, компетентність – ось журналістські резерви підвищення якості підготовленого сюжету, які не завжди використовують на регіональному рівні.

Є очевидним той факт, що наскільки б насиченими й цікавими (рейтинговими) не були програми, розроблені загальнонаціональними каналами, довіра до них з боку населення буде вищою, якщо вони в помірних дозах будуть використовувати місцеві новини і програми, що розкривають проблеми, які хвилюють регіон.

· Питання для теоретичного опрацювання

1. Поняття регіонального радіомовлення.

2. Регіональне радіомовлення в сучасній структурі масової комунікації.

3. Аудиторія місцевого (регіонального) радіо.

4. Специфіка інформаційних програм на місцевому радіо.

5. Тенденції розвитку місцевого радіомовлення.

· Завдання для практичного опрацювання

1. Дослідити тематичну спрямованість програм місцевого радіомовлення (на матеріалах програм радіостанцій Запорізького регіону).

2. Проаналізувати специфіку інформаційних програм регіональних радіостанцій (на матеріалах радіостанцій м. Запоріжжя).

3. Створити психографічний портрет слухача запорізького регіону.

4. Провести опитування серед слухачів місцевого радіо щодо тематичних уподобань.

5. Аналіз місцевого радіомовлення (хвиля, інтернет-адреса, інформація на веб-сайті, власне ставлення).

· Реферативна робота

1. Діяльність радіостанції “Ностальжі”.

2. Діяльність радіостанції “Великий луг”.

3. Діяльність радіостанції “Запоріжжя-FМ”.

· Література

1. Борецький І. Львівські радіостанції як дзеркало розвитку українського радіомовлення // Телевізійна і радіожурналістика: Збірник науково-методичних праць. – Вип. 4. – Львів, 2001. – С. 141-144.

2. Гоян О. Радіоринок України: специфіка ринкових відносин. Українська журналістика. – К., 1997. – С. 63-67.

3. Григораш Д.С. Журналістика у термінах і виразах. – Львів, 1974.

4. Дрешпак В. Регіональне радіомовлення в контексті проблем державної інформаційної політики України // Eх professo: Збірник наукових праць. – Вип. 3. – Дніпропетровськ: Видавництво Дніпропетровського університету, 2001. – С. 77-86.

5. Качкан В., Лизанчук В. Особливості підготовки матеріалів для телебачення і радіо: Навч. посібник. – Львів, 1987. – 68 с.

6. Климок В.В. Особливості функціонування регіональних FМ-станцій у Франції та можливості використання їх досвіду // Eх professo: Збірник наукових праць. – Вип. 3. – Дніпропетровськ: Видавництво Дніпропетровського університету, 2001. – С. 341-347.

7. Климок В.В. Стратегія становлення та розвитку регіонального радіомовлення у Франції (на прикладі радіостанції департаменту Жиронда) // Вісник Дніпропетровського університету. – Літературознавство. Журналістика. – Вип. 4. – Дніпропетровськ, 2001. – С. 59-64.

8. Коновалов С.В. Региональные радиоканалы Украины: FМ-диапазон // Маркетинг и реклама. – 2000. – № 5-6. – С. 28-34.

9. Корконосенко С.Г. Основы журналистики: Учебник для вузов. – М.: Аспект Пресс, 2001. – С. 86-108.

10. Левченко І. Говорить і показує Севастополь!.. Регіональний ефір у контексті загальнонаціонального телерадіопростору // Телевізійна і радіожурналістика: Збірник науково-методичних праць. – Вип. 4. – Львів, 2001. – С. 145-147.

11. Лизанчук В.В. Радіожурналістика: засади функціонування. – Львів: ПАІС, 2000. – 366 с.

12. Миронченко В.Я. Основи інформаційного радіомовлення: Підручник. – К.: ІЗМК, 1996. – 440 с.

13. Нахапетов В. Аудиторія місцевого (регіонального) телебачення // Телевізійна і радіожурналістика: Збірник науково-методичних праць. – Вип. 3. – Львів, 2000. – С. 241-258.

14. Пенчук І. Мова ефіру запорізького регіону як фактор впливу на національну самоідентифікацію молоді: сумна арифметика // Українська періодика: історія і сучасність: Доп. та повідомл. восьмої Всеукр. наук.-теорет. конф. – Львів, 24-26 жовтня 2003 р. / НАН України. ЛНБ ім. Стефаника, НДЦ періодики; За ред. М.М. Романюка. – Львів, 2003. – С. 632-636.

15. Пенчук І. Сучасне регіональне радіо: проблеми... – Вісник Запорізького державного університету: Збірник наукових статей. – Запоріжжя: Запорізький державний університет, 2002. – С. 107-110.

16. Пенчук І. Регіональне телебачення і радіомовлення у контексті формування національної свідомості молоді: Автореф. дис. на здобуття ступеня канд. філол. наук. – К.: Видавництво Інституту журналістики, 2003. – 20 с.

17. Сербенська О. Ефірне мовлення у взаєминах з усною мовою // Телевізійна і радіожурналістика: Збірник науково-методичних праць. – Вип. 4. – Львів, 2001. – С. 121-127.

18. Таранюк М. FМ-радіо в регіоні: шлях до популярності // Вісник Національної ради з питань телебачення і радіомовлення. – 2002. – № 6.

19. Хомин О. Модерні інформаційні тенденції та їхній вплив на українське радіомовлення // Телевізійна і радіожурналістика: Збірник науково-методичних праць.– Вип. 4. – Львів, 2001. – С. 75-86.

20. Хомин О. Українське радіомовлення: шляхи розвитку // Телерадіожурналістика: історія, теорія, практика, погляд у майбутнє. – Львів: Редакційно-видавничий відділ Львівського університету, 1997. – 160 с.

Тема 4: Заводське, шкільне й вузівське радіомовлення

Сьогодні майже на кожному великому підприємстві діють свої засоби масової інформації. Найчастіше це багатотиражна газета і заводське радіо. Разом вони становлять так звану інформаційну систему підприємства (заводу).

Формування засобів масової інформації та їх робота на підприємстві пов’язані зі структурою й динамікою, економічним і соціальним розвитком, масштабами та перспективами розвитку виробництва. Отже, заводські засоби поширення інформації мають свою історію розвитку, головна особливість якої – залежність від розвитку самого виробництва. Так, у роки існування колишнього Радянського Союзу підприємства мали стабільний виробничий процес та “жили” за іншою ідеологією. Головним завданням редакційних колективів того часу був вплив на свідомість людей за принципами соціалізму, партійність, народність, високі ідейності, самокритики… Далі були роки економічного занепаду, підприємства переживали “важкий час”, деякі навіть зупиняли свою роботу. Звичайно, цей економічний стан впливав і на засоби поширення інформації. Це були роки занепаду. Сьогодні, при поступовому становленні української економіки, відроджуються і підприємства. Колишні державні заводи стали акціонерними, ті, які залишилися на державному забезпеченні теж мають свої перспективи. Відновлення економіки, новітні технології у виробництві, зміни в управлінні та стабільність у забезпеченні впливають на загальний розвиток трудових колективів. А для позитивного розвитку громадської думки, організації здорової атмосфери відповідальності, діловитості, творчої цілеспрямованості стала потрібною активізація діяльності засобів поширення інформації. Проте на деяких підприємствах редакційні колективи багатотиражок та радіогазет за вищезгаданий період майже не змінилися. Отже, виникає необхідність відійти від застарілих форм і методів роботи, переглянути старі принципи та специфіку подачі інформації. Перейти на нову формацію – саме в цьому і полягає актуальність творчої роботи.

Заводські преса та радіо близькі до трудових колективів. Через це їх головне завдання – доносити до керівників, виробничих ланок (цехів, бригад), робітників важливу, актуальну для підприємства інформацію. Однією з характерних рис заводських радіо та преси, на відміну від центральних та регіональних, є безпосередня близькість до учасників виробництва – робітників та спеціалістів, об’єднаних в трудові колективи. А це незмінно веде за собою другу особливість: читачі багатотиражної газети та слухачі заводського радіо, при наявності дуже обмеженого штатного апарату редакцій, одночасно виступають творцями, головними кореспондентами. У кожному трудовому колективі, незважаючи на ступінь його згуртованості, завжди є групи, різні за віком, освітнім та професійним рівнями. Вміло поєднувати специфічні потреби усіх груп, забезпечити єдність їх дій – завдання редакцій багатотиражки та радіогазети. Професійне вирішення цього завдання потребує попереднього дослідження та породжує чимало питань, пов’язаних з творчим процесом і організаторською роботою, з підготовкою до друку номерів газет, випуском радіопередач.

Журналіст на підприємстві пов’язаний з великим потоком різноманітної інформації, яка надходить з різних джерел. Технічну, економічну, юридичну, суспільну та іншу інформацію він має обробити та подати аудиторії в зрозумілій формі, а це вже творчий процес.

На жаль, сьогодні великі промислові підприємства іноді задовольняють інформаційні потреби своїх працівників лише багатотиражними заводськими газетами. Причин тому багато:

- радійне обладнання, що залишилося на підприємствах з часів Радянського Союзу вже є непридатними для користування (іноді обладнання вироблене ще в 50-х рр. ХХ століття);

- сучасне обладнання є досить дорогим;

- молоді радіожурналісти не бажають працювати на підприємствах, віддаючи перевагу комерційному мовленню.

Порівняно з багатотиражкою заводське радіо має свої переваги:

- максимально зручне прослуховування (порівняно з газетою, на яку треба відволікатися);

- більша аудиторія (тираж газети менший за кількість працівників і має бути передплата);

- спирається на силу вимовленого слова;

- дає можливість зосередитися на змісті звукової інформації;

- активізує уяву слухача;

- створює ширший діапазон самостійності;

- є можливість оперативно повідомити про події, що відбуваються на території виробництва;

- вчасно привітати ювіляра з днем народження та подарувати йому улюблену пісню;

- під час ризику інфекційних захворювань вчасно попередити працівників, як цьому запобігти;

- в екстрених випадках є можливість швидкого проведення евакуації тощо.

Прикладами радіогазет, інформаційних систем на підприємствах є радіогазети заводів “Іскра”, “Дніпроспецсталь”, “Запоріжсталь”, “Мотор Січ”, Феросплавного заводу (див. додатки 10, 11, 12) тощо.

Шкільне й вузівське радіомовлення – це галузь мовлення в середніх і вищих навчальних закладах, що використовує засоби радіомовлення з навчально-освітньою метою – організація передач для учнів і студентів, чим прискорює і полегшує засвоєння матеріалу. До програм входять навчальні лекції, уроки, доповіді, пізнавальні, освітньо-виховні, розважальні й музичні програми.

Працюючи на шкільному й вузівському радіо, майбутні працівники електронних ЗМІ опановують основи журналістики. Редакції цих радіостанцій, як правило, формуються на громадських засадах зі школярів і студентів під керівництвом викладачів. Вузівське радіо є початковою виробничою базою для закріплення теоретичних знань і вироблення в студентів практичних фахових знань.

Безперечно, система освіти, навчального процесу – це єдиний ланцюг вимог, принципів і правил, який стосовно вікових періодів розвитку дитини має втілюватися в життя від раннього дитинства, початкової і середньої школи, вищого навчального закладу до тих трудових колективів, у які приходить молодий спеціаліст, стаючи невід’ємною їх частиною.

У зв’язку з тим, що електронні ЗМІ, як і преса, посідають досить важливе місце в системі освіти й виховання дітей, підлітків і молоді, проблеми функціонування, тематичної спрямованості радіоматеріалів, їх інформаційної насиченості мають не тільки соціально-політичний, а й психолого-педагогічний характер.

Психолого-педагогічну методику використання радіопередач у системі освіти і виховання підростаючого покоління, набуту в радянський період, з певним коригуванням можна використовувати у наш час. Врахування психологічних і фізіологічних особливостей розвитку дітей, підлітків, молоді, забезпечення певного рівня інтелектуальної та емоційної підготовки, психологічного настрою для сприймання радіоматеріалів, які формують імунітет проти кіч-культури, антиукраїнських, антидержавних ідей, сприяє розвитку, захисту, повнокровному функціонуванню української мови, культури, духовності, національного інформаційного простору.

У нинішніх умовах просвітницько-педагогічна функція електронних ЗМІ, зокрема радіомовлення, тісно пов’язана зі специфічними особливостями, які випливають з його технічної природи: для радіо – це звук, голос, музика, шуми.

Як акустичний засіб, радіо розраховане на аудіювання, що означає одночасне слухання й розуміння. Головна особливість радіо в тому, що воно виконує свої функції лише звуком. Палітра радіо – це голоси людей, жива мова, музика, пісні, тобто все багатство звукових барв навколишнього світу.

Хоча телебачення має такі переваги перед радіо, як видовищність, його оптико-акустичне інформування потребує зосередженості, уваги, мобілізації психофізіологічних зусиль, а це більшою мірою стомлює, викликає велике напруження нервової системи. Водночас телебачення завдяки звуковидовищним динамічним образам зрозуміліше, бо дає можливість не лише почути, а й побачити. Тому й видовищна інформація, відображаючи конкретні факти, події, явища навколишнього життя, сприймається ґрунтовніше. Однак радіо, оперуючи переважно словом, здатне сильніше впливати на уявлення, розвиток фантазії, абстрактне мислення.

Зростаюча роль електронних засобів масової інформації в усіх сферах суспільно-політичного життя, зокрема у навчально-виховному процесі, привертає увагу науковців, педагогів, журналістів, можна сказати, усієї громадськості. Адже телебачення, радіо, Інтернет несуть не лише позитивну інформацію, а й забруднюють інформаційне середовище. Відчувається різке зниження загальної та мовної культури, порушення граматичних та лексичних норм, які мають забезпечувати правильність, точність, образність, художню цінність мови. Глядачі й слухачі у своїх листах до телерадіоорганізацій, редакцій газет з тривогою підкреслюють, що багато теле- і радіопрограм насичені жаргонними та вульгарними словами, культивують суржик. Це призводить до зниження мовної та загальної культури людей, особливо підлітків, молоді.

Сьогодні використання мас-медіа в навчальному процесі в школах, коледжах, вищих навчальних закладах зазначається між іншим, так би мовити через кому. Проте потреба використовувати електронні засоби масової інформації у навчальному процесі велика. Нині, як відомо, спостерігається значний інтерес до вивчення іноземних мов. Це пов’язано із входженням України в європейський і світовий інформаційний простір, економічною, ринковою інтеграцією. Суспільно-політична ситуація всередині України, міжнародний аспект утвердження незалежності нашої держави потребують глибокого знання іноземних мов.

Радіо завдяки таким особливостям, як мобільність, варіантність, оперативність, документальність, доступність належить до багатющого арсеналу засобів освіти й виховання, зокрема вивчення іноземних мов.

Розглядаючи електронні ЗМІ в контексті навчання та виховання бачимо, що існують як позитивні, так і негативні аспекти, які потрібно осмислювати й належно оцінювати, щоб запобігти помилкам, визначити оптимальні шляхи ефективного використання електронних ЗМІ в навчанні й вихованні. Звертаємо увагу на важливість інформаційної взаємодії між вчителем і тим, кого навчають, виховують. Навчання та виховання дають бажаний результат, якщо ґрунтуються на чіткій національно-педагогічній концепції.

Шляхи поліпшення ефективності використання електронних ЗМІ у навчальному процесі базуються на таких її особливостях:

- передачі адресують заздалегідь визначеному контингенту студентів чи іншої категорії осіб, зацікавлених у поглибленому вивченні тієї чи іншої дисципліни;

- передачі є органічною частиною навчального процесу в межах однієї з раніше існуючих або спеціально сформованих освітніх систем, з якою радіо вступає в кооперацію;

- у передачах системно викладають матеріал в обсязі вимог, сформованих освітньою системою, і конкретних завдань навчання;

- передачі створюють на основі методики радійного викладання;

- передачі створюють так, щоб спонукати до найтіснішого зворотного зв’язку між організаторами навчання й аудиторією;

- навчальний процес на радіо має бути забезпечений потрібною методичною літературою для викладачів і студентів.

Підвищення ефективності впливу радіомовлення на виховний і навчальний процес передбачає важливі психолого-педагогічні умови. По-перше, врахування сутності національної ідеї державотворення, актуалізації тем навчальних матеріалів, поліпшення форми їх подачі на основі врахування психофізіологічних особливостей молодих людей, їх зростаючих соціальних потреб, семіотичного розвитку. На поглиблення сприймання навчальної програми на радіо впливають точність, чіткість, образність викладу матеріалу, динаміка розвитку думки, словникове багатство, емоційність, щирість викладача, цікаві композиційні повороти заняття, жанрова різноманітність, оригінальне, ненав’язливе музичне оформлення. По-друге, здійснення педагогічного керівництва ставленням школярів, студентів до радіопередач. Сутність цього педагогічного керівництва полягає у створенні відповідного попереднього запасу знань інтелектуального й емоційного характеру, вихованні культури перегляду і слухання передач, на основі яких можливе повноцінне сприймання навчального матеріалу.

Прикладом вузівського радіомовлення можна вважати радіо ГУ “ЗІДМУ”, на якому працюють студенти спеціальності “Журналістика” і готують програми освітнього, пізнавального, розважального характеру. Це радіо є проводовим, студенти-журналісти мають можливість виходити в ефір на перервах, щоб не заважати навчальному процесу. Для збільшення кількості абітурієнтів і майбутніх студентів мовлення іноді використовують в рекламних цілях під час проведення екскурсій в університеті.

· Питання для теоретичного опрацювання

1. Поняття заводського радіомовлення.

2. Тематичне наповнення радіопрограм на виробництві.

3. Поняття шкільного та вузівського радіомовлення.

4. Теми програм шкільного радіо.

5. Специфіка вузівського радіомовлення.

6. Структура вузівського радіо.

· Завдання для практичного опрацювання

1. Написати замітку про радіо ГУ “ЗІДМУ”.

2. Створити власну концепцію студентського радіо.

3. Написати сценарій пізнавальної програми для шкільного радіо.

4. Зібрати інформацію про радіогазети на підприємствах нашого міста.

· Реферативна робота

1. Діяльність радіо заводу “Дніпроспецсталь”.

2. Тематичне наповнення радіогазети “Іскрівець”.

3. Радіо “Феросплавного заводу”.

4. Специфіка діяльності радіогазети заводу “Мотор Січ”.

· Література

1. Архіви заводів “Дніпроспецсталь”, “Іскра”, ОАО “ЗЗФ”.

2. Білоус О. Електронні ЗМІ в системі освіти і виховання підростаючого покоління // Українська періодика: історія і сучасність. – 2000. – № 8.

3. Богорад Т., Кузнєцова Л. Актуальні проблеми вивчення іноземних мов за допомогою телебачення // Телевізійна і радіожурналістика: Збірник науково-методичних праць. – Вип. І. – Львів, 1999. – С. 244-249.

4. Григораш Д.С. Журналістика у термінах і виразах. – Львів, 1974. – С. 195.

5. Качкан В., Лизанчук В. Особливості підготовки матеріалів для телебачення і радіо: Навч. посібник. – Львів, 1987. – 68 с.

6. Лизанчук В.В. Радіожурналістика: засади функціонування. – Львів: ПАІС, 2000. – 366 с.

7. Миронченко В.Я. Основи інформаційного радіомовлення: Підручник. – К.: ІЗМК, 1996. – 440 с.

Тема 5. Інформаційне радіомовлення

Серед великої кількості інформації про життя у світі, країні, рідному місті перше місце за своїм значенням посідають новини. Саме вони перш за все відображають суспільно-політичну, економічну, соціальну, культурну картину життя, надають найважливішу інформацію для функціонування суспільства.

У системі ЗМІ радіо завоювало для себе позицію найбільш зручного, доступного, регулярного, дешевого каналу трансляції новин.

Радіоновини – оперативна й традиційна форма радіомовлення, що порушує найактуальніші питання суспільно-політичного життя, повідомляє про новини в галузі праці, науки, культури і спорту. Вони можуть бути міжнародного, національного та регіонального характеру. Досить часто у випуску новин використовують лідову систему подачі інформації. Залежно від формату радіостанції, новини можуть виходити в ефір цілодобово – як через кожні півгодини, так і тричі на добу.

Особливість інформаційного мовлення полягає в тому, що воно має бути максимально об’єктивним. Найбільш істотними, значними для сприйняття є такі показники: об’єктивність, оперативність, компетентність, актуальність та зрозумілість. Ці якості мають бути в основі випуску новин.

Інформаційне радіомовлення звернене до найширшої аудиторії, тому має поєднувати в собі повідомлення про найважливіші події, проблеми суспільного життя. Під час створення програм, вибору місця й часу для інформаційних випусків враховується час виходу в ефір (ранковий, денний, вечірній, нічний), що впливає на їх характер. Обсяг мовлення: від 3-4 до 10 хвилин.

Остаточно сформованими на початку 90-х років як у практиці світового мовлення, так і вітчизняного, вважають типи програм інформаційного радіомовлення:

- інформаційні;

- інформаційно-аналітичні;

- інформаційно-музичні;

- інформаційно-розважальні;

- інформаційно-рекламні.

Інформаційний тип програм, або новини, є найбільш традиційною формою інформаційного радіомовлення, це об’єкт радіомовлення, покликаний організовувати співіснування індивідуумів за допомогою радіоінформації.

Особливостями інформаційного типу програм є: регулярна частотність ефіру протягом доби або тижневого ефірного циклу, можливість виходу за рамки композиційної єдності (так звані короткі випуски новин), зменшення стандартного хронометражу та наявність інформаційних програмних блоків, використання виключно інформаційних жанрів і, безперечно, оперативність подачі інформації.

Отже, інформаційний тип програм – це структурна композиційна єдність отримання й передачі оперативної інформації без включення аналітики з чіткими тематичним (політика, економіка, соціальна та культурна інформація, спорт, погода і т. д.) і географічним (світова, національна та місцева) розподілом інформації. Зазначимо, що кожен тип програм інформаційного радіомовлення варто розглядати за властивими лише йому часовими особливостями викладу і сприйняття інформації, специфікою жанрової структури, стилістичною особливістю та методикою персоніфікації інформації, особливостями зображальної естетики й кольору, співвідношенням журналістських професій та основних параметрів діяльності журналіста.

Інформаційно-аналітичний тип програм – це синтетична форма радіомовлення, яка поєднує оперативність, подієвість та аналітику, що перебувають у рамках сталої композиційної єдності. Змістом програм, які становлять інформаційно-аналітичний тип мовлення, є аналіз актуальних питань зовнішньої та внутрішньої політики країни, суспільного та громадського життя, соціально-економічних проблем, а також досягнень у галузі науки, культури, спорту. Інформаційно-аналітичний тип мовлення синтезує подієвість і аналітику.

Особливостями програм інформаційно-аналітичного типу є здебільшого щотижневий радіоефір, у якому аналізуються та коментуються події, про які інформувалося в щоденних програмах інформаційного типу, відмінний хронометраж сюжетів, час виходу в сітці радіоканалу і специфічна жанрова структура.

Інформаційно-аналітичний тип програм становлять передачі, які розподіляються за тематичною співрозмірністю на дві групи: монотематичні і політематичні.

У межах групи монотематичних програм найбільш повно і виразно може бути розкрита та чи інша тема: за рахунок використання стилістичних прийомів, поєднання інформаційних і аналітичних жанрів автори програм досягають найголовнішого – сприйняття, розуміння й відгуку радіослухачів.

Група політематичних програм об’єднує радіпрограми, що прагнули в стислий проміжок ефірного часу висвітлити найважливіші події в суспільному, політичному, економічному, культурному, спортивному контексті, події, які відбувалися протягом певного часу. Як правило, це щотижневі програми, які передбачають не лише тлумачення фактів чи коментар події, а й оглядову характеристику, аналіз подій.

Інформаційно-розважальний і інформаційно-музичний типи програм – це синтетична за конструкцією структура передачі, що формується з окремих взаємозалежних сегментів: інформаційних повідомлень, студійної роботи ведучого передачі, а також музичних композицій, пізнавальних чи гумористичних номерів тощо, що пов’язані в певному порядковому співвідношенні, розрахованому на сприйняття “інформувати-розважати”, і становлять завершену композиційну єдність.

Особливостями програм інформаційно-розважального та інформаційно-музичного типів є те, що вони можуть бути щоденними ранковими або вечірніми, характеризуватися властивими тільки їм хронометражем радіоповідомлень, часом виходу в сітці радіоканалу, жанровою структурою, залученням певних журналістських професій, специфікою персоніфікації інформації тощо. Типовим є також підбір некоментованої інформації для програм цього типу, яка здебільшого формується у три-чотири блоки – блоки новин (національні та міжнародні), спортивний блок та погода.

Інформаційно-рекламний тип програм використовує рекламу в найактуальніших програмах – інформаційних. Українські радіостанції зупинилися на такій організації випусків: реклама виходить в ефір після закінчення інформаційних повідомлень певної тематики, тобто між блоками.