Правове обмеження концентрації суб'єктів господарювання

Недобросовісна конкуренція: поняття та прояви.

Дії що вважаються недобросовісною конкуренцією, мають відповідати двом критеріям: здійснюватись у рамках підприємницької діяльності; виконуватись з наміром вплинути на конкурентну ситуацію.
Відносини щодо недобросовісної конкуренції регулюються Законом України від 7 червня 1996 р. "Про захист від недобросовісної конкуренції". Він застосовується до відносин, у яких беруть участь суб'єкти господарювання, їх об'єднання, а також органи державної влади, громадяни, у зв'язку з недобросовісною конкуренцією, в тому числі у разі вчинення ними дій за межами України, якщо ці дії мають негативний вплив на конкуренцію на її території, і не поширюється на відносини, у яких беруть участь зазначені суб'єкти, якщо результат їх діяльності виявляється лише за межами України, в разі, коли інше не встановлено міжнародним договором, в якому бере участь Україна.
Недобросовісною конкуренцією є будь-які дії у конкуренції, що суперечать правилам, торговим та іншим чесним звичаям у підприємницькій діяльності.
Ознаки недобросовісної конкуренції:
1) недобросовісна конкуренція на відміну від монополістичної діяльності може здійснюватися лише активними діями;
2) такі дії будуть розглядатися як правопорушення, якщо вони суперечать не тільки положенням чинного законодавства, а й звичаям ділового обороту, вимогам добропорядності, розумності, справедливості;
3) суб'єктами недобросовісної конкуренції можуть бути лише суб'єкти господарювання;
4) метою активних дій є набуття переваг у підприємницькій діяльності;
5) у результаті дії конкурентам можуть бути заподіяні збитки або завдана шкода їх діловій репутації.
Перелік порушень, які вважаються проявами недобросовісної конкуренції:
Неправомірне використання ділової репутації:
• неправомірне використання чужих позначень, рекламних матеріалів, упаковки;
• неправомірне використання товару іншого виробника;
• копіювання зовнішнього вигляду виробу;
• порівняльна реклама.

Створення перешкод підприємцям та досягнення неправомірних переваг у конкуренції:
• дискредитація суб'єкту господарювання;
• купівля-продаж товарів, виконання робіт, надання послуг із примусовим асортиментом;
• схиляння до бойкоту суб'єкта господарювання (підприємця);
• схиляння постачальника до дискримінації покупця (замовника);
• схиляння суб'єкта господарювання (підприємця) до розірвання договору з конкурентом;
• підкуп працівника постачальника;
• підкуп працівника покупця (замовника);
• досягнення неправомірних переваг у конкуренції

Неправомірне збирання, розкриття та використання комерційної таємниці:
• неправомірне збирання комерційної таємниці;
• розголошення комерційної таємниці;

• схилення до розголошення комерційної таємниці;
• неправомірне використання комерційної таємниці.

Правове обмеження концентрації суб'єктів господарювання.

Держава здійснює контроль за економічною концентрацією суб'єктів підприємницької діяльності з метою охорони і заохочення конкуренції для недопущення подальшої монополізації ринку, захисту інтересів споживачів, протидії зловживанню великими господарюючими структурами своїм монопольним становищем наринку. Закон “Про захист економічної конкуренції” передбачає основні положення такого контролю.
Органи Антимонопольного комітету України здійснюють державний контроль за концентрацією суб'єктів господарювання) з метою запобігання монополізації товарних ринків, зловживання монопольним (домінуючим) становищем, обмеження конкуренції.
Концентрацією визнається:
1) злиття суб'єктів господарювання або приєднання одного суб'єкта господарювання до іншого;
2) набуття безпосередньо або через інших осіб контролю одним або кількома суб'єктами господарювання над одним або кількома суб'єктами господарювання чи частинами суб'єктів господарювання, зокрема, шляхом:
а) безпосереднього або опосередкованого придбання, набуття у власність іншим способом активів у вигляді цілісного майнового комплексу або структурного підрозділу суб'єкта господарювання, одержання в управління, оренду, лізинг, концесію чи набуття в інший спосіб права користування активами у вигляді цілісного майнового комплексу або структурного підрозділу суб'єкта господарювання, в тому числі придбання активів суб'єкта господарювання, що ліквідується;
б) призначення або обрання на посаду керівника, заступника керівника спостережної ради, правління, іншого наглядового чи виконавчого органу суб'єкта господарювання особи, яка вже обіймає одну чи кілька з перелічених посад в інших суб'єктах господарювання, або створення ситуації, при якій більше половини посад членів спостережної ради, правління, інших наглядових чи виконавчих органів двох чи більше суб'єктів господарювання обіймають одні й ті самі особи;
в) створення суб'єкта господарювання двома і більше суб'єктами господарювання, який тривалий період буде самостійно здійснювати господарську діяльність, і при цьому зазначене створення не приводить до координації конкурентної поведінки між суб'єктами господарювання, що створили цей суб'єкт господарювання, або між ними та новоствореним суб'єктом господарювання;
3) безпосереднє або опосередковане придбання, набуття у власність іншим способом чи одержання в управління часток (акцій, паїв), що забезпечує досягнення чи перевищення 25 або 50 відсотків голосів у вищому органі управління відповідного суб'єкта господарювання.
Концентрація, яка потребує дозволу відповідно до Закону, забороняється до надання дозволу на її здійснення. До надання такого дозволу учасники концентрації зобов'язані утримуватися від дій, які можуть призвести до обмеження конкуренції та неможливості відновлення початкового стану.
Антимонопольний комітет України чи адміністративна колегія Антимонопольного комітету України надають дозвіл на концентрацію у разі, якщо вона не призводить до монополізації чи суттєвого обмеження конкуренції на всьому ринку чи в значній його частині.

85.Санкції за порушення законодавства про захист економічної конкуренції та порядок їх застосування.
Згідно зі ст. 20 Закону України "Про захист від недобросовісної конку­ренції" вчинення дій, визначених Законом як недобросовісна конкуренція, тягне за собою накладання Антимонопольним комітетом України штрафів, передбачених законом, а також адміністративну, цивільну та кримінальну відповідальність у випадках, передбачених законодавством.

Вчинення суб'єктами господарювання - юридичними особами та їх об'єднаннями дій, визначених Законом як недобросовісна конкуренція, тягне накла­дання на них Антимонопольним комітетом України, його територіаль­ними відділеннями штрафів у розмірі до трьох відсотків виручки від ре­алізації товарів, виконання робіт, надання послуг суб'єкта господарюван­ня за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф. У разі якщо обчислення виручки суб'єкта господарювання не­можливе або виручка відсутня, зазначені штрафи накладаються у розмірі до п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ст. 21). Вчинення зазначених правопорушень юридичними особами, їх об'єднаннями та об'єднаннями громадян, що не є суб'єктами господарю­вання, тягне накладання штрафів у розмірі до двох тисяч неоподаткову­ваних мінімумів доходів громадян (ст. 22 Закону).

Згідно із ч. 1 ст. 1643 Кодексу України про адміністративні правопору­шення (КпАП) неправомірне використання фірмового найменування, знака для товарів і послуг або будь-якого маркірування товару, непра­вомірне копіювання форми, упаковки, зовнішнього оформлення, а також імітація, копіювання, пряме відтворення товару іншого підприємця, са­мовільне використання його імені - тягне за собою накладення штрафу від тридцяти до сорока чотирьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією виготовленої продукції, знарядь виробництва і сировини або без такої.

Відповідно до ч. 2 ст. 1643 КпАП України умисне поширення неправди­вих або неточних відомостей, які можуть завдати шкоди діловій репутації або майновим інтересам іншого підприємця, тягне за собою накладення штрафу від 5 до 9 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Штраф від 9 до 18 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян встановлений за отримання, використання і розголошення комерційної таємниці, а та­кож конфіденційної інформації з метою заподіяння шкоди діловій репу­тації або майну іншого підприємця (ч. 3 ст. 1643 КпАП).

Кримінальна відповідальність передбачена за злочини, що порушують вимоги законодавства про збереження комерційної таємниці. Відповідно до ст. 231 Кримінального кодексу України умисні дії, спрямовані на отри­мання відомостей, що складають комерційну таємницю, з метою розго­лошення чи іншого використання цих відомостей (комерційне шпигун­ство), а також незаконне використання таких відомостей, якщо це спри­чинило істотну шкоду суб'єкту господарської діяльності, караються штра­фом від двохсот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів грома­дян або обмеженням волі на строк до п'яти років, або позбавленням волі на строк до трьох років. Умисне розголошення комерційної таємниці без згоди її власника особою, якій ця таємниця відома у зв'язку з професій­ною або службовою діяльністю, якщо воно вчинене з корисливих чи ін­ших особистих мотивів і завдало істотної шкоди суб'єкту господарської діяльності, - карається штрафом від двохсот до п'ятисот неоподат­ковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на той самий строк (ст. 232 Кримінального кодексу України).

Цивільно-правовою санкцією за недобросовісну конкуренцію є відшкодування збитків. Збитки, заподіяні внаслідок вчинення дій, визна­чених Законом як недобросовісна конкуренція, підлягають відшкодуван­ню за позовами заінтересованих осіб у порядку, визначеному цивільним законодавством України (ст. 24 Закону "Про захист від недобросовісної конкуренції").