Педагогічна діяльність – складно організована система видів діяльностей, яка має свою структуру, тобто розміщення елементів у системі.
Педагогічна діяльність, як професійна діяльність, має місце в спеціально організованих для цього суспільством освітніх закладах (дитячих садках, школах, професійно-технічних училищах, середніх спеціальних і вищих закладах освіти). Мета даної діяльності пов'язана з реалізацією мети виховання, яка і сьогодні багатьма розглядається як загальнолюдський ідеал гармонійно розвиненої особистості. Ця загальна стратегічна мета досягається вирішенням конкретизованих завдань навчання і виховання за різними напрямами, які здійснюються через компоненти структури педагогічної діяльності педагога.
В цілому структура педагогічної діяльності включає в себе велику кількість різних елементів, водночас більшість дослідників намагається згрупувати і скомпонувати їх, виділивши компоненти та аспекти педагогічної діяльності, які її складають.
Під структурою розуміють сукупність стійких зв'язків між множиною компонентів об'єкта, що забезпечують його цілісність. Таке визначення структури дозволяє проаналізувати педагогічну діяльність з точки зору її побудови і основних компонентів, що входять в дану структуру
Розповсюдженою і загальновизнаною є психологічна структура діяльності педагога, яка запропонована вченою Н.В. Кузьміною, де вона виділяє чотири основні компоненти педагогічної діяльності, які відображають структуру навчально-виховного процесу: конструктивний, організаторський, комунікативний, дослідницький (гностичний). Водночас, на думку вченої, наявність кожного компонента у педагогічній діяльності вимагає від педагога спеціальних знань, умінь і навичок.
Діяльність викладача вищого навчального закладу включає декілька рівносильних складових: викладацька (навчальна), виховна, науково-методична діяльності.
Суб’єктами педагогічної діяльності є не лише педагоги, а й батьки, суспільство – соціальне середовище, у якому здійснюється педагогічний вплив на людей. Об’єктами педагогічної діяльності у ВНЗ виступають студенти. Зазначимо, що характерною особливістю педагогічної діяльності є те, що її об’єкти вважаються одночасно і її суб’єктами.
Педагогічна структура діяльності – це система дій педагога, спрямованих на досягнення поставленої мети через розв’язання педагогічних завдань.
У структурі педагогічної діяльності знаходимо низку взаємозумовлених компонентів, серед яких основними є:
1. Діагностичний компонент – пов’язаний з вивченням індивідуально-психічних особливостей і вихованості студентів, виявленням та визначенням рівня їхньої загальної освіти й духовності, навичок і вмінь, необхідних для ефективної професійної та повсякденної діяльності.
2. Орієнтовно-прогностичний компонент – полягає у вмінні викладача вищої школи визначити конкретні цілі, зміст, методику виховної діяльності, передбачити її результати на основі знання рівня індивідуальної підготовленості окремих студентів, злагодженості та згуртованості колективу.
3. Конструктивно-проектувальний компонент є наслідком орієнтовно-прогностичної діяльності, оскільки передбачає постійне вдосконалення педагогом методики проведення різних навчально-методичних заходів. Ця діяльність потребує від викладача психолого-педагогічного мислення,
педагогічної спрямованості, ініціативності, глибоких психологічних та педагогічних знань.
4. Організаційний компонент – потребує досконалої педагогічної техніки. Діяльність вихователя пов’язана з людським чинником і передбачає наявність комунікативно-стимулювального компонента. Для його ефективної реалізації викладач вищої школи повинен мати такі особистісні якості – бути людиною доброю, любити студентів такими, якими вони є, бути оптимістом, творчою людиною тощо.
5. Аналітично-оцінний компонент, зміст якого полягає в аналізі як власних дій, так і дій студентів, виявленні їхніх позитивних сторін і недоліків, порівнянні отриманих результатів із запланованими. За допомогою цієї діяльності відбувається зворотний зв’язок – своєчасно визначаються конкретні результати навчально-виховної роботи та вносяться необхідні корективи.
6. Дослідницько-творчий компонент – пронизує всі попередні види діяльності та своєчасно наповнює їх новим змістом. Діяльність викладача вищої школи базується на дослідницьких даних, які, з одного боку, стосуються визначення індивідуально-психічних особливостей студентів, їхніх нахилів, життєвих настанов, а з іншого – визначають рівень опанування знань, навичок і вмінь, їх духовний, інтелектуальний і фізичний розвиток.
Професійна діяльність викладача ВНЗ, як відомо, – це особливий різновид творчої інтелектуальної праці. Творчість викладача полягає, насамперед, у доборі методів і розробці технологій мети й завдань, поставлених державою перед вищою школою. Професійна діяльність педагога з новим мисленням – це особливий вид діяльності, об’єктом якої є особистість з притаманними їй якостями. Особливість, яка відрізняє її від будь-якої іншої діяльності, полягає в тому, що педагогічна діяльність формує заданий тип іншої діяльності – діяльності учня, студента і т. д. Ця творча діяльність, яка постійно розвивається, скерована на розв’язання значної кількості творчих і дослідницьких педагогічних завдань.
У структурі навчальної діяльності виділяємо навчально-педагогічну та навчально-методичну діяльність.
Навчально-педагогічна діяльність – це частина цілеспрямованої трудової діяльності щодо підготовки спеціалістів високої кваліфікації. Вона включає види конкретних робіт, визначених структурою навчального плану спеціальності.
Видами навчально-педагогічної діяльності є: читання лекцій; проведення лабораторних робіт, практичних занять, семінарів та розрахунково-графічних робіт; проведення поточних чи екзаменаційних консультацій з навчальних дисциплін; прийом заліків та іспитів; керівництво, консультації, рецензування й прийом захисту курсових робіт та проектів; керівництво навчальною і виробничою (педагогічною) практикою з перевіркою звітності; керівництво навчально-дослідною роботою студентів; керівництво та проведення занять з аспірантами та здобувачами; керівництво, консультації, рецензування дипломних проектів (робіт); участь в роботі державної екзаменаційної комісії; державні іспити.
Навчально-методична діяльність – це діяльність, пов’язана з розробкою методичного забезпечення до навчальних дисциплін, підвищенням професійності викладача за рахунок самоосвіти. Видами навчально-педагогічної діяльності є: підготовка до лекцій, практичних, семінарських, лабораторних занять, навчальної практики та ін.
Наукова (науково-дослідницька) діяльність – це інтелектуальна, творча діяльність, спрямована на одержання й використання нових знань. Наукова діяльність є неодмінною складовою професійної діяльності кожного викладача вищої школи, служить могутнім джерелом підвищення професійної кваліфікації педагога і змісту навчального матеріалу, який викладається студентам.
Інноваційна діяльність викладача завжди пов’язана з процесами рефлексії, професійного та особистісного самовизначення: зміною себе, своєї професійної позиції, прагненням до самореалізації.
