Індивідуальний стиль пізнавальної діяльності можна розглядати як один з психологічних механізмів засвоєння студентами знань, умінь і навичок, а формування самого стилю пізнання — як один з важливих резервів підвищення ефективності навчання. Під індивідуальним стилем розуміють стійку систему способів або прийомів діяльності. В залежності від типологічних властивостей нервової системи можуть утворюватися цілком полярні індивідуально стійкі прийоми діяльності, які дозволяють людям досягати однаково високих результатів. Будь-який індивідуальний стиль діяльності може сформуватися тільки при умові наявності у суб'єкта позитивного ставлення до неї. Індивідуальний стиль виступає одночасно і як певний спосіб вираження відношення особистості до реально здійснюваної нею діяльності, і як умова формування в подальшому у суб'єкта активно-творчого ставлення до неї.
У зарубіжній психології проблема дослідження індивідуального стилю пізнавальної діяльності (ІСПД) досить інтенсивно розроблялась в межах когнітивної психології, де сформувався цілий напрям, пов'язаний з вивченням так званих когнітивних стилів.
Прояв індивідуального стилю одночасно в способах і результатах пізнавальної діяльності обумовлений тим, що на відміну від трудової діяльності, де знаряддя і результат праці розведені в просторово-часовому плані, в пізнанні слова-знаки, що виступають в якості знарядь, злиті з його результатами.
Як уже зазначалось, ведучим знаряддям є слово-знак. Його застосування в пізнавальній діяльності є різним на різних етапах її протікання. Перший етап пізнання пов'язаний з аналітичною обробкою інформації, другий — з її синтезом. Пізнавальна активність суб'єкта на першій стадії спрямована на більш точне відображення власне об'єктних характеристик, на другій стадії — на побудову власної цілісної суб'єктивної моделі об'єкта, на відображення його в між- і внутріпредметних зв'язках і відношеннях, тобто на синтез і інтеграцію різних властивостей об'єкта в ціле.
Формування індивідуального стилю в пізнанні можливе лише при умові позитивної мотивації до нього. Ведучою формою позитивної мотивації в сфері пізнання виступає пізнавальний інтерес.
Цілком однозначно можна говорити про залежність формування ІСПД у студентів від предметної області їх професійних занять. Так, перевага у більшості математиків аналітико-синтетичного стилю досить добре узгоджується зі структурою їх професійної діяльності і математичного знання. Формування математичного знання передбачає точний і суттєвий аналіз об'єкта на початковому етапі його пізнання і більш узагальнене абстрактне представлення цього об'єкта, наприклад у вигляді математичної моделі або формули, на кінцевому етапі. В історичному типі пізнання, навпаки, процес йде від деякого загального недиференційованого представлення про об'єкт до відновлення і опису його у всіх деталях і подробицях. Приблизно однаковий розподіл статей пізнавальної діяльності у студентів психологів також, очевидно, пов'язаний зі специфікою психологічного знання, що інтегрує в собі гуманітарне і природничонаукове знання. В межах однієї науки деякі психологи спеціалізуються в гуманітарних розділах психологічної науки, інші — в природничонаукових.
Професійне становлення студентів зводиться не лише до формування системи знань. Воно включає в себе і засвоєння певних умінь та навичок. Тому важливо проаналізувати особливості прояву у студентів ІСПД не лише у когнітивній сфері, але і при формуванні таких практичних навичок, які можуть мати значення для студентів як в навчальній, так і в професійній діяльності.
