Договір про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності

Трудовий договір як підстава розпорядження правами інтелектуальної власності.

Згідно законодавства, особисті немайнові права інтелектуальної власності на об'єкт, створений у зв'язку з виконанням трудового договору, належать працівникові, який створив цей об'єкт. У випадках, передбачених законом, окремі особисті немайнові права інтелектуальної власності на такий об'єкт можуть належати юридичній або фізичній особі, де або у якої працює працівник.

Майнові права інтелектуальної власності на об'єкт, створений у зв'язку з виконанням трудового договору, належать працівникові, який створив цей об'єкт, та юридичній або фізичній особі, де або у якої він працює, спільно, якщо інше не встановлено договором.

Цивільний кодекс вирізняє два види спільної власності –спільна часткова власність та спільна сумісна власність, причому спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлено, що зазначена власність має форму спільної сумісної. Якщо домовленістю співвласників прав інтелектуальної власності не буде встановлено іншого, то частки співвласників у спільній частковій власності вважаються рівними і право власності буде здійснюватись ними за їх згодою. Розмір частки, якщо він не встановлений домовленістю між співвласниками або законодавством, визначається з урахуванням вкладу кожного з співвласників у створення об’єкту. Право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їх згодою. Зазвичай доходи, що надходять від використання майнових прав повинні розподілятись між співвласниками відповідно до їх часток у праві спільної часткової власності, хоча домовленістю між співвласниками може бути встановлений і інший порядок розподілу. Тобто, за відсутності інших прямих домовленостей, якщо об’єкт інтелектуальної власності створюється працівником в порядку виконання службового завдання, такий працівник і його роботодавець:

1) набувають спільної часткової власності на такий об’єкт;

2) частки робітника і роботодавця в спільній частковій власності є рівними;

3) роботодавець може розпоряджатись майновими правами лише за згодою робітника;

4) доходи від реалізації майнових прав будуть розподілятись між працівником і роботодавцем порівну.

Зрозуміло, що такі умови зазвичай навряд чи можуть задовольнити роботодавця, тому правовідносини між робітником та роботодавцем формалізуються відповідними договорами. Враховуючи це при укладенні трудового договору сторони не зв’язані обов’язками по приналежності майнових прав повністю або частково одній стороні, чи по розділенню між сторонами цих прав і можуть обумовлювати належність прав за взаємною згодою. Через це, на сьогодні вкрай важливим для сторін трудової угоди постає питання відображення в такій угоді саме аспектів, пов’язаних з правами інтелектуальної власності на об’єкти авторського права, створені у зв’язку з виконанням трудового договору, в якій повинні бути повністю, детально та однозначно визначені, формалізовані та погоджені сторонами.

Договір про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності.

Відповідно до ст.1113 ЦКУ: за договором про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності одна сторона (особа, що має виключні майнові права) передає другій стороні частково або у повному складі ці права відповідно до закону та на визначених договором умовах.

Умови договору про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності, що погіршують становище творця відповідного об'єкта або його спадкоємців порівняно з становищем, передбаченим цим Кодексом та іншим законом, а також обмежують право творця на створення інших об'єктів, є нікчемними.

Як правило, за даним договором здійснюється повна уступка майнових прав на об'єкт інтелектуальної власності. Водночас, особливості правової охорони окремих об'єктів допускають можливість часткової передачі прав. Зокрема, відповідно до ст. 494 ЦК України обсяг правової охорони торговельної марки визначається наведеними у свідоцтві її зображенням та переліком товарів і послуг. Класифікація товарів і послуг для реєстрації торговельних марок здійснюється на підставі їх групування у відповідні класи, згідно вимог міжнародних угод. Тому власник свідоцтва може передати належні йому права на торговельну марку для певних класів товарів і послуг, залишивши собі право на її використання щодо інших товарів, для позначення яких була зареєстрована марка. У такому випадку має місце часткова передача прав інтелектуальної власності.

Слід підкреслити, що згідно з даним договором здійснюється передача всього комплексу прав на об'єкт промислової власності, а не його окремої частини. Оскільки передача прав передбачає зміну особи патентовласника, дроблення майнових прав на запатентований об'єкт законодавством не допускається.Проте, договір про передання виключних майнових прав у сфері авторського права може передбачати відчуження лише певних майнових прав на твір.

На підставі договору про передання прав інтелектуальної власності до набувача переходять всі права та обов'язки щодо об'єкта договору. Зокрема, обов'язки по використанню запатентованого об'єкта, по підтриманню чинності патенту чи свідоцтва та інші. Крім того, укладення договору про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності не впливає на ліцензійні договори, які були укладені раніше.

Зміст договору про передання прав інтелектуальної власності спрямований на безповоротне відчуження прав на об'єкт охорони.ЦК України не містить особливих вимог до змісту договору, вказуючи лише, що умови договору про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності, що погіршують становище творця відповідного об'єкта або його спадкоємців порівняно з становищем, передбаченим законодавство, а також обмежують право творця на створення інших об'єктів, є нікчемними.

Окремі вимоги до договору про передання прав інтелектуальної власності на торговельну марку встановлені Законом України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг". Так, передача права власності на знак не допускається, якщо вона може стати причиною введення в оману споживача щодо товару і послуги або щодо особи, яка виготовляє товар чи надає послугу.