Сомато-сенсорна система, її будова і функції

Відділи

• Периферичний відділ включає органи нюху, нюховий епітелій, що містить хеморецептори і нюховий нерв. У парних провідних нервових шляхах відсутні загальні елементи, тому можливо одностороннє ураження нюхових центрів з порушенням нюху на стороні поразки.
• Вторинний центр обробки нюхової інформації - первинні нюхові центри (переднє продірявлені речовина (лат. substantia perforata anterior), лат. area subcallosa і прозора перегородка (лат. septum pellucidum)) І додатковий орган (вомер, що сприймає феромони)
• Центральний відділ - кінцевий центр аналізу нюхової інформації - знаходиться в передньому мозку. Він складається з нюхової цибулини, пов'язаної гілками нюхового тракту з центрами, що розташовані впалеокортекс і в підкіркових ядрах.

Нюховий епітелій

Нюховий епітелій - це особлива епітеліальна тканина носової порожнини, що бере участь в сприйнятті запаху. У людини розмір цієї тканини близько 2 см в ширину і 5 см в довжину. Нюховий епітелій - це частина нюхової системи, яка є першим етапом обробки нюхової інформації. Нюховий епітелій включає три типи клітин: нюхові нейрони, клітини "підтримки" і базальні клітини.

Нюхові нейрони - це біполярні нервові клітини, що утворюють нюховий нерв (черепний нерв I). Апікальний частину нюхового нейрона має війки і покрита сірою слизом, що виробляється нюхової залозою, розташованої в lamina propria. Аксони нюхових нейронів мають контакт з дендритами мітральних клітин, що знаходяться в гломерулах (сферичні структури утворені контактами між нюховими нейронами і мітральним клітинами) нюхової цибулини. Нюхові нейрони не мають прямих контактів один з одним, тому інформація про різні запахи не перемішується. Кожен нюховий нейрон реагує на один тип хімічних речовин. Нейрони, що реагують на один і той же речовина, відправляють аксони в одну гломерул.

Подібно гліальні клітини, клітини "підтримки" живлять нюхові нейрони і є їх фізичної опорою.

Базальні клітини забезпечують диференціацію та оновлення пошкоджених нейронів. Базальна клітина може утворити при розподілі або нюховий нейрон або клітку "підтримки". Постійне поділ базальних клітин забезпечує оновлення нюхового епітелію кожні 2-4 тижні.

Нюховий епітелій може бути пошкоджений при вдиханні токсичних речовин, при механічному пошкодженні внутрішньої частини носа, при використанні спрей. Завдяки здатності до оновлення пошкодження нюхового епітелію - тимчасове явище, але при сильному пошкодженні може виникнути аносмія.

Повільний хронічний біль важко локалізувати.

 

Кірковий нюховий центр

Кірковий нюховий центр розташований на нижній поверхні скроневої та лобової часток кори великих півкуль. Нюхова зона кори знаходиться на підставі мозку, в області парагіппокампальной звивини, головним чином в uncus. Деякі автори відносять до коркової представництву нюхового центру амонію ріг і gyrus dentatus.

Спільним для всіх цих утворень головного мозку є наявність тісних взаємин з лімбічної системою (поясна звивина, гіпокамп, мигдалеподібне тіло, область перегородки).

 

Сомато-сенсорна система, її будова і функції.

Сомато-сенсорна система – це система шкірної та пропріоцептивної чутливості, яка забезпечує формування тактильних, температурних, больових відчуттів та скелетно-мязової (пропріоцептивної) чутливості, положення та руху структур опорно-рухової системи.

Сомато – сенсорна система:

1.Система шкірної чутливості:

-тактильна рецепція (механорецептори – лемніскові шляхи – специфічні ядра таламуса – сомато-сенсорна зона кори: поля 1,2,3 – формування тактильного,температурного відчуттів);

Механорецептори: тільця Пачині (інформація про грубу деформацію шкіри та високочастотну вібрацію), тільця Мейснера (інфа про рух легких обєктів по поверхні шкіри та низькочастотну вібрацію), диски Меркеля (про дотик до шкіри, структуру поверхні і точну локалізацію подразнення), волоскові рецептори (про дотик до шкіри), закінчення Руфіні (натискування), вільні нервові закінчення (розташовані поверхнево у шкірі, передають інформацію про тиск і дотик до шкіри, відчуття свербіння і лоскотання)

-температурна рецепція (холодові та теплові рецептори – неоспіно-таламічні шляхи - специфічні ядра таламуса – сомато-сенсорна зона кори: поля 1,2,3 – формування тактильного,температурного відчуттів);

-ноцицепція (ноцицептори - пелеоспіно-таламічні шляхи – неспецифічні ядра таламуса – соматосенсорна зона кори: поле 2,1; дифузні інші зони кори та лімбічна система – формування больового відчуття).

2.Система скелетно-мязової чутливості (пропріоцептивна):

-пропріорецептори – лемніскові шляхи – специфічні ядра таламуса – соматосессорна, премоторна зони кори: поля 1,6 – формування відчуття пози, швидкості руху кінематичних пар.

 

55.Фізіологічні механізми болю.

Ноцицептивна чи больова чутливість - це не приємне відчуття, яке виникає при подразненні ноцицепторів, сигналізує про потенційне чи наявне пошкодження структури і супроводжується вісцеральними змінами в організмі завдяки активації симпато-адреналової системи та руховим компонентом.

Нейрофізіологічні дослідження свідчать про перевагу теорії специфічності болю, що підтверджує наявність: 1) специфічних рецепторів – ноцицепторів; 2) специфічних медіаторів у нервових закінченнях аферентних ноцицептивних нейронів; 3) специфічних провідних шляхів. Система, що здійснює введення інформації від ноцицепторів до ЦНС, її обробку на різних рівнях, наслідком чого є виникнення болю, отримала назву ноцицептивна система.

Розрізняють 2 види соматичного болю: 1) швидкий або ранній первинний біль (до 1 с.); 2) повільний або пізній вторинний хронічний біль (більше 1 с.)

Швидкий біль виникає при подразненні, як правило, механо- і терморецепторів, інформація передається аферентними нервами до ЦНС типу Аδ зі швидкістю від 6 до 30 м/с, медіатором їх нервових закінчень є глутамат, який передає інформацію на другий нейрон у задніх рогах СМ і далі неоспіноталамічними шляхами до сенсорної зони кори. Його легко локалізувати, він швидко зникає, його роль - у нагадуванні про можливість пошкодження структур.

Повільний хронічний біль виникає при подразненні хемоноцицепторів, інформація передається аферентними нервами до ЦНС типу С зі швидкістю від 0,5 до 2,0 м/с, медіатором їх нервових закінчень є речовина Р (раіn – біль), це нейропептид, який повільно виділяється у синаптичну щілину, його концентрація сягає максимуму через декілька секунд, він передає інформацію на другий нейрон у задніх рогах СМ у драглистій речовині і далі палеоспіноталамічними та ретикулоталамічними шляхами до кори ГМ.