Стягнення аліментів на утримання дитини на підставі рішення суду

Відрахування аліментів на дитину за ініціативою платника

У статті 187 Сімейного кодексу України передбачено добровільний спосіб виконання матір’ю або батьком свого обов’язку утримувати дитину шляхом сплати аліментів. Для цього платнику необхідно подати заяву за місцем роботи, (місцем виплати пенсії, стипендії) про відрахування аліментів на дитину з його заробітної плати (пенсії, стипендії) у розмірі та на строк, які вказані у цій заяві. Платник має право самостійно визначити розмір аліментів та строк їх відрахування. На відміну від примусового стягнення аліментів, що здійснюється у порядку виконавчого провадження, за заявою платника аліменти можуть бути відраховані навіть і тоді, коли загальна сума відрахувань, включаючи відрахування за іншими виконавчими документами, перевищує 50% заробітної плати. На підставі такої заяви аліменти відраховуються не пізніше триденного строку від дня, встановленого для виплати заробітної плати (пенсії, стипендії).

Слід зауважити, що платник аліментів має право відкликати свою заяву у будь-який час, незважаючи на ту обставину, що визначений у заяві строк відрахування ще не закінчився. Добровільно подана заява про відрахування аліментів на дитину у разі припинення відрахувань не є підставою для примусового стягнення аліментів з платника у вказаному в заяві розмірі. У такому випадку з метою примусового стягнення аліментів на дитину їх отримувач може звернутись до суду.

Договір про сплату аліментів на дитину

У ст. 189 Сімейного кодексу України передбачена можливість укладення між батьками договору про сплату аліментів на дитину, у якому визначаються розмір та строки виплати. При цьому умови такого договору не можуть порушувати права дитини, передбачені чинним законодавством.

Договір про сплату аліментів укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню. Основною перевагою цього способу сплати аліментів є можливість примусового виконання такого договору. У разі недотримання умов укладеного договору платником аліментів той з батьків, з ким проживає дитина, має право звернутися до нотаріуса для вчинення виконавчого напису. Договір з вчиненим виконавчим написом може бути переданий до державної виконавчої служби. У такому разі аліменти будуть стягуватись з платника примусово у порядку, встановленому Законом «Про виконавче провадження», у розмірі, передбаченому договором, без звернення до суду.

Таким чином, укладенням договору, платника можна позбавити права відмовитись від сплати аліментів в односторонньому порядку.

Стягнення аліментів на утримання дитини на підставі рішення суду

У разі неможливості досягнення між батьками угоди про добровільне відрахування (сплату) одним з них аліментів, кошти на утримання дитини (аліменти) можуть бути присуджені за рішенням суду у частці від доходу платника і (або) у твердій грошовій сумі (ч. 3 ст. 181 СК). На нашу думку вказана норма дозволяє судам присуджувати аліменти поєднуючи в одному рішенні стягнення твердої грошової суми та частки від доходу. Однак, на практиці аліменти присуджуються або у твердій грошовій сумі, або у частці від доходу.

З метою примусового стягнення аліментів той з батьків, хто проживає з дитиною, може звернутися до суду з позовною заявою про стягнення аліментів на дитину. У своїй позовній заяві позивач має право просити суд присудити з іншого з батьків (відповідача) аліменти на дитину у певній частці від його заробітку (доходу) і (або), за наявності певних обставин, у твердій грошовій сумі.

У разі задоволення позову у судовому рішенні має бути, зокрема, визначено розмір присуджених аліментів та строк, протягом якого вини підлягають стягненню. За нормами, що містились у Кодексі законів про шлюб та сім’ю УРСР (1969 р.) у разі присудження аліментів у частці від заробітку платника, розмір такої частки визначався в залежності від кількості дітей, на утримання яких стягувались аліментів (1/4 заробітку – на одну дитину, 1/3 – на дві дитини, 1/2 – на трьох і більше дітей).

Норми чинного Сімейного кодексу України (2002 р.) не містять положень, які визначають розмір частки доходу (заробітку) платника аліментів, що підлягає стягненню на утримання дитини (кількох дітей). Натомість, у ст. 182 СК України визначено обставини, які мають враховуватись судом при визначенні розміру аліментів. Такими обставинами є стан здоров’я, матеріальне становище дитини та платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатного чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Разом з тим ч. 2 ст. 182 СК встановлює мінімальний розмір аліментів, що може бути присуджений на одну дитину незалежно від усіх інших обставин. Відповідно до вказаної норми мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, коли аліменти присуджуються у твердій грошовій сумі. Розмір прожиткового мінімуму встановлюється в законі України «Про державний бюджет» на поточний рік. Відповідно до Закону «Про державний бюджет на 2011 рік» з 1 квітня 2011 року розмір прожиткового мінімуму на дитину віком до 6 років становить 832 грн., віком з 6 до 18 років – 997 грн. Таким чином, з 1 квітня 2011 року мінімальний розмір аліментів, що може бути присуджений на дитину віком до 6 років, складає 249,60 грн., на дитину віком з 6 до 18 років – 299,10 грн.

У випадку, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, позивач у своїй позовній заяві може просити суд визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі (ст. 184 СК України). Вимогу про присудження аліментів у твердій грошовій сумі в процесі судового розгляду має право заявити не лише позивач, а й платник аліментів – відповідач.

Як вказувалось вище, за загальним правилом, розмір аліментів не може бути меншим від 30% прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, але при визначенні аліментів у твердій грошовій сумі, відповідно до ч. 3 ст. 184 СК України, суд може присудити аліменти і в меншому від мінімального розмірі. У такому випадку дитині додатково призначається державна допомога у розмірі різниці між визначеним судом розміром аліментів і 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Необхідно звернути увагу також на ту обставину, що при визначенні розміру аліментів судом враховується не тільки заробітна плата платника аліментів, але й інші види доходів, перелік яких наведений у постанові КМУ від 26 лютого 1993 р. №146 «Про перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб». Серед таких доходів, зокрема, основна заробітна плата, усі види доплат і надбавок до неї, премії та винагороди, допомога по безробіттю, пенсія, стипендія, доходи від підприємницької діяльності тощо.

За рішенням суду аліменти присуджуються від дня пред’явлення позову до досягнення дитиною повноліття. Аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач надасть суду докази того, що він вживав заходів для одержання аліментів з відповідача в позасудовому порядку, але не міг їх одержати у зв’язку з ухиленням останнього від їх сплати. У такому випадку суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за три роки.

У випадку присудження аліментів на двох і більше дітей суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері або батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Якщо після досягнення нею повноліття ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття.

У Сімейному кодексі України передбачено можливість присудження аліментів на повнолітніх дочку, сина до досягнення ними 23 років у випадку, якщо вони продовжують навчання і у зв’язку з цим потребують матеріальної допомоги, за умови, що батьки можуть надавати матеріальну допомогу (ст. 199 СК).

Після набуття рішенням суду про присудження аліментів на дитину законної сили виконавчий лист, виданий на виконання такого рішення, з метою примусового стягнення аліментів необхідно подати до державної виконавчої служби за місцем проживання (перебування, роботи) платника аліментів або за місцем знаходження його майна. Стягнення аліментів здійснюється у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

У випадку, якщо платник аліментів проживає за кордоном, стягнення аліментів може відбуватися на підставі ратифікованої в Україні Конвенції про стягнення аліментів за кордоном, яка набула чинності для України 19 жовтня 2006 року. Порядок виконання рішення суду за кордоном врегульований в Інструкції щодо порядку стягнення аліментів за кордоном, затвердженій наказом Міністерства юстиції України № 121/5 від 29.12.2006 р. Сторонами вищевказаної конвенції є 61 держава. Але необхідно зазначити, що деякі країни (наприклад, Російська Федерація) її до цього часу не ратифікували. Порядок стягнення аліментів з осіб, що перебувають у таких країнах, може бути врегульовано окремими міжнародними угодами. Так, наприклад, з Російською Федерацією такі правовідносини врегульовані Конвенцією про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993 року.