КОНФЛІКТИ І ХАРАКТЕРИ
У драмі «Доки сонце зійде, роса очі виїсть» (1882) показано аморальність українських панів, їх жорстоке ставлення до своїх наймитів та бідних селян після формального скасування панщини. Образи поміщика Воронова, його дружини Наталії Семенівни є втіленням антигуманних рис поміщиків.Уперше на українській сцені з'являється ліберальний інтелігент зі своїми обмеженими культурницькими ідеями та планами. Зрозуміло, що такі люди, як студент-агроном Горнов, який мрів відкрити школу для селянських дітей і організувати майстерні, не можуть розв'язати назрілих проблем пореформеної дійсності. Безхарактерним, безвольним уявляється син поміщика Воронова Борис, який закохується в селянську дівчину Оксану, але не може захистити своєї коханої від наруги з боку своїх батьків. Образами Горнова і Бориса Воронова письменник розвінчує безплідність культурницьких заходів ліберальної інтелігенції, її відірваність від життя пригнобленого народу. Колоритними рисами наділив Кропивницький образ Гордія Поваренка. Морально зіпсований умовами капіталістичного міста, він будь-що прагне досягти жалюгідної мети — мати власну шевську майстерню.
«У конфлікті і образах п'єси «Глитай, або ж Павук» вперше в українській драматургії широко та реалістично зображені нові процеси, нові явища пореформеного українського села, Конфлікт у драмі «Глитай, або ж Павук» гострий і має виразний соціальний зміст. Розвиток його здійснюється двома лініями: перша — обплутування сільським глитаєм бідної вдови Стехи та залицяння до її молодої і вродливої заміжньої дочки Олени; і друга — історія зубожіння селянина Мартина Хан-долі. У п'єсі основне місце відводиться викриттю ганебного явища пореформеної дійсності — лихварства, засудженню сільського глитая в образі Йосипа Бичка, показові глибокого антагонізму між біднотою і багатіями. Яскраво окреслений образ Йосипа Бичка свідчив, що М. Л. Кропивницький пильно вивчав нові процеси на селі і по-новаторському підходив до їх зображення. Зовні це начебто чулий і уважний чоловічок. Він уміє поспівчувати людському горю, допомогти у біді. Насправді за показною доброчинністю, за вдаваною набожністю Бичка прихована хижацька душа власника. Улесливий і підступний, він обплутав усе село, широко розпустив свої щупальці, сам ловить свою жертву. Він знає, як краще обманювати односельців, скориставшись їхньою довірливістю і скрутним становищем.Збагаченню підпорядковане все життя глитая. І хоч він не с представником сільської влади, його вплив на сільське, і навіть повітове, начальство фактично нічим і ніким не обмежений. Щоб досягти своєї підлої мети, Йосип Бичок не зупиняється ні перед чим. Спочатку він домагається відправки Олениного чоловіка Андрія на заробітки, потім продовжує обплутувати стару і бідну Оленину матір, кінець кінцем підробляє листа, в якому Андрій ніби пише, що покохав іншу, багату, і до Олени вже не повернеться. Різ-тими підступними засобами він руйнує молоду сім'ю.З великою любов'ю і теплотою змалював Марко Лукич образ бідної жінки-страдниці Олени. Трагічна доля героїні зумовлена соціальними причинами.Олена тяжко мучиться, їй огидні залицяння Бичка, вона щиро кохає Андрія. І раптом їй стає відомо, що Андрій зрадив (вона не думає, що це підробка), жінка протестує проти дикої страшної сили багатства, яка роз'єднала її з чоловіком, позбавила родинного щастя.Трагізм образу Олени досягає величезної сили. Вона гине, і причиною її загибелі е тяжке, безвихідне становище її матері, підступна діяльність сільського глитая — лихваря Йосипа Бичка.Розв'язка конфлікту подається автором в останній дії: божеволіє Олена, Андрій убиває Бичка.Рішучий вчинок Андрія сприймається як справедлива помста в ім'я правди, в ім'я пригнобленого народу.
ХУДОЖНЯ ФУНКЦІЯ ЕТНОГРАФІЧНО-ПОБУТОВИХ КАРТИН, ФОЛЬКЛОРИЗМ У ТВОРАХ
Виробився навіть певний трафарет драматичного твору, в якому любовна інтрига чи комедійна ситуація розбавлялися музикою, танцями, обов'язковим фольклорно-етнографічним елементом (хоровим і сольним співом, натуралістичним відображенням застілля тощо). Кропивницький звертає велику увагу на зміст своїх творів, у яких (опріч деяких пустеньких жартів, як «Пошились у дурні») здебільшого пробує схопити й зафіксувати такі моменти з народного побуту, що і в самому житті на перший виступають план. М. Кропивницький широко використовує у п'єсі народні пісні, гумор, співи, жарти, танці дівчат і парубків. Народна творчість допомагає розвивати драматургічну дію, відтворювати глибокі душевні переживання героїв, повніше змальовувати тяжке становище селянської бідноти. І завдяки цьому чіткішою і дохідливішою стає думка автора, що в народі живуть могутні, невичерпні сили, віковічне прагнення до вільного і щасливого життя.
