Політична сфера суспільства

Політична сфера суспільства – специфічна сфера суспільства, одна з найважливіших сторін буття. Без політичного життя немислиме існування сучасного суспільства. Політична сфера суспільства – сфера сукупної діяльності індивідів, соціальних спільнот, верств, груп, класів, політичних партій та інших, за допомогою якої формується, функціонує і здійснює перетворення політична система суспільства з метою організації та використання політичної влади, для реалізації інтересів соціальних спільнот і суспільства.

Сфера політики охоплює питання: державний устрій, управління країною, керівництво класами, партійною боротьбою, виражає докорінні інтереси соціальних спільнот.

Політика – сфера діяльності, поєднана з відносинами між класами, націями та іншими соціальними спільнотами, ядром яких виступає проблема завоювання, утримання та використання державної влади.

Політика як практичні відносини, як ідеологія, визначена економічними процесами і виступає як надбудова над економічною базою суспільства. Політика-концентрована вираження не тільки економічних але й інших потреб соціальних спільнот.

Сфера політики має об’єкти-владу-економічну, соціальну, політичну. Життя людини політичне. Сучасне життя суспільства, всі його сторони – праця, побут,дозвілля, соціальна активність прийняті політикою.

Політичні системи – це складова, невід’ємна частина соціальної системи суспільства з її елементами і взаємозв’язками. Поняття політична система відображає політичну діяльність, підкреслює системність політичного життя. Система політична – складна розгалужена сукупність різних політичних інститутів, соціально-політичних спільнот, форм взаємодії та взаємовідносин між ними, в яких реалізується політична влада, регулюються взаємовідносини соціальних спільнот, верств, класів, націй, держав і забезпечується існування суспільства. Політична система бере активну участь у вирішенні загально-соціальних завдань: інтеграція суспільства, розподіл матеріальних і духовних цінностей, здійснює монополію на примус і використання соціального апарату.

Для дослідження політики, політичних відносин, розкриття суті поняття політична система з позиції політичної поведінки людини широко використовується системний і структурно-функціональні підходи.

Системний аналіз дає змогу встановити, що будь-яка системи, в тому числі політична визначається тим, що по-перше, поділяється на багато окремих компонентів, ланки, сфери, по-друге, елементи, ланки, сфери становлять єдине ціле, по-третє, система має межі, кордони.

Системний підхід переконливо розкриває можливість і необхідність існування загальної теорії політичної системи в соціальній філософії, в науці про політику, розробляє концептуальну структуру теорії, пропонує методи і способи реалізації структури концепції політичного життя.

Девід Істон, розглядаючи політичну систему з позиції функціонування виділяє дві основні функції політичної системи:

Політична система має бути спроможною розподіляти цінності в суспільстві, політична система має переконати членів суспільства прийняти розподіл цінностей, матеріальних і духовних як необхідний обов’язків. Девід Істон запропонував модель політичної системи: вхід, конверсія (перетворення) і вихід. На вході політичної системи зосереджуються запити і потреби, тобто вимого громадян суспільства, а на виході – конкретні політичні дії та рішення, що мають статус обов’язковості. У моделі політичної системи Девіда Істона способами реагування на навколишнє середовище виступають вихідні фактори – рішення, дії, та ін., впливаючи побічно на саме навколишнє середовище, видозмінюючи вхідні фактори: запити, потреби, вимоги, та ін.

Структурно-функціональний аналіз дає змогу розглядати політику як деяку цілісність, систему, що має складну структуру, кожний елемент якої має певне призначення і здійснює специфічні функції, спрямовані на задоволення відповідних потреб системи. Суть структурно-функціонального підходу полягає в виділенні елементів соціальної взаємодії, що належить досліджувати і визначені їх місця і значення функції.

Природно, у визначені політичної системи виділяється два підходи: теоретичний і реально-функціональний. Якщо теоретичний підхід визначає політичну як теоретичний, ідеальний компонент політичної сфери суспільства, то реально-функціональний підхід визначає політичну систему як реальний складний механізм формування і функціонування владних відносин у суспільстві.