Спільне та відмінне у активності та діяльності

Чим відрізняється свідомість від психіки

Психіка є властивістю, функцією мозку, яка полягає у відображенні в ньому реальної дійсності. Однак психіка не дзеркальне відображення, а багатоактний активний процесс, під час якого зовнішні впливи трансформуються відповідно до внутрішніх особливостей людини, що їх сприймає. Змістом психіки є

образи реальних предметів, явищ,

подій, детерміновані індивідуальним досвідом, інтересами, На основі та за допомогою цих образів Здійснюється управління поведінкою і діяльністю людини.

Наявність психіки дає змогу розробляти послідовну програму дій і виконувати операції спочатку у внутрішньому плані, подумки, а тільки потім діяти, тобто образ випереджає результат, подає

його у вигляді моделі дійсності.

Таким чином, особливістю психічного відображення є його випереджувальний характер.

Психіка як відображення дійсності в мозку людини характеризується різними рівнями. Найвищий рівень психіки, притаманний людині, становить свідомість.

Свідомість — це найвища форма психіки, результат суспільно-історичних умов формування людини у трудовій діяльності,

при постійному спілкуванні з іншими людьми, особлива форма психічної діяльності, орієнтована

на відображення і перетворення дійсності.

21.Охарактеризуйте структурні компоненти свідомості:

• Знання про навколишню

дійсність, природу, суспільство.

Рівень свідомості безпосередньо

залежить від рівня засвоєння

знань і досвіду особистості.

У процесі суспільно-історичного

розвитку в людини розвинулася

потреба в знаннях, яка є

найважливішою її спонукою,

мотивом пізнавальної діяльності.

• Виокремлення людиною себе

у предметному світі як суб’єкта

пізнання, розрізнення суб’єкта “Я”

та об’єкта “не Я”, протиставлення

себе як особистості іншому

об’єктивному світові. Характерним

щодо цього є самопізнання, що стало підгрунтям для самосвідомості, тобто усвідомлення власних фізичних і

морально-психологічних якостей.

• Цілеспрямованість, планування

власної діяльності та поведінки,

передбачення її результатів.

Цей бік свідомості виявляється

в самоконтролі та коригуванні

власних дій, їх перебудові, у

змісті стратегіїі тактики,

якщо цього потребують

обставини.

• Ставлення особистості до

об’єктивної дійсності, до інших

людей, до самої себе.

Ставлення особистості до

оточення виявляється в

оцінюванні та самокритиці,

в яких важливу роль відіграє емоційно-вольова сфера особистості. Завдяки свідомості, самопізнанню та самосвідомості особистість стає суб’єктом виховання, тобто сама ставить перед собою виховні цілі й досягає їх. Свідомість людини характеризується

активністю.У процесі відображення

дійсності інформація, що надходить до мозку, відображується не механічно, а свідомо оброблюється відповідно до мети, завдання та досвіду особистості.

Охарактеризуйте прояви та функції несвідомого у психіці людини.

Несвідоме сукупність психічних процесів, актів і станів, обумовлених впливами, про які людина не дає собі звіту.

Залишаючись психічним,несвідоме являє собою таку форму відображення дійсності, при якій втрачається повнота,орієнтація в часі і просторі, порушується

мовне регулювання поведінки. В несвідомому, на відміну від свідомості, неможливий цілеспрямований контроль людиною тих дій, які вона здійснює, а також неможлива і

оцінка їх результатів.

Прояви несвідомого:

1.Неусвідомлювані мотиви, істинний смисл яких не усвідомлюється в силу

їхньої соціальної неприйнятності або протиріччя з іншими мотивами

2.поведінкові автоматизми і стереотипи,

що діють у звичній ситуації, усвідомлення яких зайве в силу їх відпрацьованості

3.Підпорогове сприйняття, яке в силу великого обсягу інформації не усвідомлюється.

Спільне та відмінне у активності та діяльності.

Спільне активності і діяльності:

1.Спрямованість реалізується впродовж життя людини.

Відмінне активності і діяльності

1.Діяльність регулюється усвідомленю метою,а активність потребою. Якщо потреба як мотив дає поштовх до діяльності,

стимулює її, то самі форми і вміст діяльності визначаються суспільними умовами, вимогами і досвідом. Так, мотивом, який заставляє людину працювати, може бути і потреба в їжі.

Проте людина, наприклад, управляє верстатом не тому, що

це задовольняє його голод, а тому, що це дозволяє виготовити

доручену йому деталь. Вміст його діяльності визначається не

потребою, як такий, а метою - виготовленням певного продукту,

якого вимагає від нього суспільство.

24 Джерело активності особистості – її потреби. Поняття потреби фіксує зв’язок особистості із оточуючим світом. Активність особистості відрізняється від активності як загальної характеристики живих істот. Це здатність людини робити суспільно значущі перетворення в світі на основі попереднього досвіду. Вона виявляється в творчості, активній життєвій позиції, відстоюванні своїх поглядів,відповідальності за свої вчинки.Внутрішніми спонуками до дій стають мотиви, що є результатом усвідомлення особистістю своїх потреб Мотив — це реальне спонукання, яке змушує людину діяти у певній життєвій ситуації, за певних умов.

Поширеними мотивами людської активності є інтереси. Інтерес — це стійке, вибіркове, емоційно забарвлене прагнення особистості

до життєво значущих об’єктів. Інтереси виникають на грунті потреб, але не зводяться до них.

Жорсткими регуляторами поведінки є переконання. Переконання — це система

мотивів особистості, що спонукає її діяти відповідно до власних поглядів і принципів.

Важливим усвідомлюваним мотивом є ідеал. Ідеал — це образ реальної людини або

створеного особистістю взірця, яким вона керується в житті протягом певного часу

і який визначає програму її самовдосконалення на майбутнє. Ідеали людей формуються під впливом суспільних умов життя, у процесі навчання та виховання.

Роль мотивів особистості можуть

відігравати установки. Установка

це неусвідомлюваний особистістю стан готовності до діяльності, за допомогою якої людина може задовольнити ту чи іншу потребу.