Державна політика цінового регулювання, безперечно, справляє певний тиск на виробників та продавців продукції. За таких умов вони змушені дотримуватися встановлених цін і відповідно зазнавати іноді навіть суттєвих втрат. Для компенсації збитків держава часто супроводжує обмеження цін наданням підприємствам фінансової допомоги, не допускаючи їхнього банкрутства на регульованих ринках. Отже, державне регулювання цін — це політика впливу держави за допомогою законодавчих, адміністративних та кредитно-фінансових заходів на ціни з метою сприяння стабільному розвитку економічної ситуації в країні.
Втручання держави в процес ціноутворення здійснюється в трьох основних формах: обмеження рівня ціни; уведення податкових платежів, що призводять до вилучення доходів у виробників та споживачів; державна підтримка цін через дотації. Це втручання здійснюється за допомогою різноманітних методів державного регулювання цін, які можна об'єднати у дві групи: прямі й непрямі (опосередковані).
Пряме регулювання, як правило, переважає на початковому етапі створення ринку, коли його регулюючі здатності ще недостатньо розвинуті, або коли виникає кризова ситуація в економіці. До прямих методів належать: встановлення фіксованих (твердих) цін на найважливіші товари та послуги, застосування граничних цін або граничних коефіцієнтів їх підвищення, декларування зміни цін, заморожування (блокування) цін на певний строк, уведення граничних рівнів посередницько-збутових націнок та торговельних надбавок, дотування виробників деяких товарів, укладання договорів про ціни між підприємствами і державою тощо. Прямі методи регулювання найчастіше здійснюється в періоди інфляції та дефіциту товарів. За цих умов держава втручається в діяльність підприємств, регулюючи ціни на найважливіші товари та послуги для населення, вживаючи антимонопольних заходів, намагаючись зменшити соціальне напруження в суспільстві. Пряме регулювання здійснюється в так званих галузях суспільного користування
Непрямі методи державного регулювання цін переважають на етапі зрілого ринку і за нормальних умов розвитку економіки, коли регулюючий потенціал ринкового механізму реалізується на повну силу. За допомогою цих методів держава регулює поведінку об'єктів, які беруть участь у процесі ціноутворення, але не диктує порядку чи способів визначення цін та їхнього рівня. Непряме регулювання досягається здебільшого за допомогою зміни рівня та диференціації ставок товарних податків, пільгового оподаткування та кредитування, ставок державного ввізного мита, граничних нормативів рентабельності тощо. Непрямі методи передбачають зміну кон'юнктури, встановлення оптимального співвідношення між попитом та пропозицією. Вони здійснюються у різних формах — від державних замовлень до регулювання витрат підприємств через встановлення норм і нормативів.
Отже, основними напрямками державного регулювання цін в Україні сьогодні можна вважати наступні:
- розмежування повноважень центральних органів виконавчої влади, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, виконавчих органів міських рад у сфері ціноутворення;
- антимонопольне регулювання цін (тарифів) на продукцію виробничо-технічного призначення;
- декларування цін.
5. Розкрийте основні риси цінової політики туристичного підприємства.
Принципи ціноутворення необхідно враховувати при розробці та впровадженні туристичним підприємством цінової політики. У умовах ринкової економіки виробник туристського продукту повинний мати обґрунтований рівень цін на цей продукт. З цією ціллю на основі маркетингових досліджень розробляється політика цін, що є істотним елементом загальної стратегії збуту продукції.
Цінова політика - це система стандартних правил визначення цін для типових угод продажу туристського продукту фірми. По суті, вона являє собою загальний посібник із установлення цін і містить у собі основні принципи і правила, використовувані для встановлення цін.
Цінова політика туристичного підприємства розробляється для досягнення певних цілей. Політика цін у туризмі випливає також зі стратегії збуту туристського продукту. Висновки зі стратегії принципи діяльності турфірми по встановленню цін можуть 4ути різноманітними. Політика цін може розроблятися як на тривалий термін, так і пристосовуватися до мінливих умов ринку.
• Ціна туру на одну людину залежить від кількості турднів. Чим триваліший тур, тим за інших рівних умов дорожче він буде коштувати.
• Ціна туру на одну людину залежить від виду туру: індивідуальний або груповий. Ціна індивідуального туру за інших рівних умов вище, чим ціна групового туру в розрахунку на одну людину.
• При груповому турі ціна туру на одну людину залежить від чисельності туристів у групі. Чим більше чисельність групи, Тим нижче вартість туру в розрахунку на одну людину.
Особливості цінової політики туристичного підприємства відповідно до її цілей
| Ціль | Варіанти і зміст цілей |
| Забезпечення певного рівня прибутку | Максимізація прибутку. Використовується в умовах, коли продукція фірми унікальна, а попит значно перевищує пропозицію. Потребує знання взаємозалежності попиту і цін. Досягнення заданого рівня прибутку. Забезпечення доходу на інвестиції. Використовується широко. Завдання: встановити таку ціну, яка б забезпечила при заданому рівні продажу "достатній" рівень віддачі на інвестований капітал. |
| Забезпечення певного рівня продажу і частки ринку | Утримання позицій на ринку (виживання). Встановлення низьких цін (можливо навіть нижче собівартості) або пропонуються великі знижки. Досягнення певного рівня продажу або частки ринку. Встановлення такого рівня цін, який би дозволив досягти запланованого обсягу продажу або частки ринку. |
| Забезпечення лідерства | Досягнення лідерства по ринкові частці. Досягнення переваг у якості продукції. |
| Орієнтація на конкурентів | Попередити вихід на ринок інших фірм (встановити низькі ціни) Стабілізувати ціни (встановити стійкі співвідношення між цінами на конкуруючі товари і запобігти цінових коливань). Позиціонуватися" відносно конкурентів (коли ринок недиференціиованої олігополії фірма концентрує свої зусилля на кокуренції по нецінових факторах). |
Доцільно використовувати гнучкий підхід до ціноутворення, тому що це дозволяє більш ефективно домагатися поставлених цілей довгострокової стратегії розвитку.
