Інтеграційні процеси у Африці
Інтеграційні процеси у Африці почалися ще на початку 1960-х рр. Країни цього континенту мали різні рівні економічного розвитку. Якщо ж порівнювати його зі світовим, він був і залишається низьким. І тоді, й у час відзначається широкий розкид прибутків, із фінансового потенціалу, транспортним можливостям тощо. буд. На початку 1990-х рр. з чотирьох десятків країн, які належать до розряду про слаборозвинених, 25 розташовані на півметровій Африканському континенті. У цьому ВВП душу населення коштує від 80 доларів на Мозамбіку до 500 доларів на Мавританії. Після 1960 р. на континенті виникло близько сорока різних відділу міжнародних організацій економічного і фінансового профілю, що виступали за розвиток інтеграції як у широкого кола економічних сфер діяльності, і у окремих галузей, хоча у основних документах який завжди були присутні дефініції «інтеграція» чи «міжнародний поділ праці».
Вплинув в розвитку інтеграційних процесів у Африці надавали колишні метрополії, але, зазвичай, такий вплив використовувалося задля досягнення відомих цілей – не випускати зі сфери інтересів тощо. буд. Прикладом можуть бути різні угруповання франкомовних, англомовних країн та інших.
На початковому етапі знають з'являлися організації, властиві африканським умовам, наприклад сім організацій з так званого «річкового профілю»:ОМВГ (Організація з освоєння басейну річки Гамбія),ОМВС (Організація з освоєння басейну річки Сенегал), Організація з експлуатації та розвитку басейну річкиКатери та інших. Виникнення цих організацій – природний процес, властивий даному континенту, специфічним й фактично економічним умовам, які є тоді у Африці.
Було також створено структури, котрі відповідно до оцінкам африканських дослідників могли цілком стати свого роду центрами для «концентрації процесів і перетворення на інтеграційні»: Африканськалесопромишленная організація, Міжнародна телекомунікаційна спілка країн-виробників какао, Асоціація в розвитку рисівництва у Західній Африці та інших.
Саме такою процес міг мати своє продовження, оскільки країни у загальному малимонокультурную структуру виробництва, інші економічні складові, які б у чомусь перешкоджати зближенню, кооперації, розширенню торгівлі, все-таки, не переважали.
Проте через цілого ряду причин як об'єктивного, і суб'єктивного характеру розвиток йшло доволі мляво. Не слід забувати і те, що у 1960-1970-ті р. у Африці зазначалося дуже сильний вплив ТНК. Так було в 1977. перестало існувати Восточноафриканское Співтовариство (ВАС). ВАС – угруповання, яка подавала великі надії апологетам інтеграції. Проте діяльність ТНК, яка контролювала товарні потоки від збуту до реалізації, певному етапі зірвала програми регіональної співпраці.
У результаті активної діяльності економічної дипломатії країн, зокрема африканських, світовим співтовариством було відрегульовано окремі підходи ТНК до співробітництва. Через серіюЛомейских конвенцій розробили умови співробітництва країн-членів Євросоюзу (отже, та що у яких колишніх метрополій) з розвиваються.
З погляду деяких наших фахівців у Африці регіональні інтеграційні процеси починають дедалі більше підпорядковуватися економічної логіці.
У зв'язку з пріоритетними потребами дедалі більше зусиль іде у Договору поетапному створенні Африканського економічного співтовариства (>АфЭС), виступає як загальний ринок з урахуванням наявних регіональних організацій. Угоду про неї набрало чинності у травні 1994 р.
План поступового створенняАфЭС, що складається з шести етапів, необхідно реалізувати протягом 34 років. Головними елементамиАфЭС є вже існуючі субрегіональні угруповання: ЕКОВАС,КОМЕСА,САДК,САМЭСГЦА,ЮДЕАК. У зв'язку з цим першочергову увагу я приділялося саме їм, їх максимальному зміцнення законності і посиленнюскординированности своєї діяльності.
ПеретворенняАфЭС великою мірою залежить від подальшого «самопочуття» субрегіональних африканських угруповань, що у час залишає бажати кращого.
Можливо, практичний ефект від участіАфЭС – процес досить далекого майбутнього. Проте саме процес розвитку Співтовариства може стати поштовхом модернізації існуючих і уніфікації структур економічного взаємодії африканських країн, підвищити інтенсивність і обсяг співробітництву, що в результаті призвести до розширенню африканських ринків, появі порівняно великих потреб у зв'язки й з обладнанням підприємств та, створюваних у Африці на колективної основі.
