Умови укладання шлюбу. Перешкоди для укладання шлюбу

Умови укладання шлюбу:

1. досягнення шлюбного віку (18 років).

2. добровільність шлюбу.

3. одношлюбність.

Шлюбний вік може бути зменшено за рішенням суду за заявою особи мінімум до 14 років, якщо буде встановлено, що це відповідає її потребам (наявність дитини, вагітність, фактичне проживання сім’єю тривалий термін, хвороба тощо).

Жінка і чоловік одночасно можуть перебувати лише в одному шлюбі та мають право на повторний шлюб лише після припинення попереднього шлюбу. Законодавство визначає коло осіб, які не можуть перебувати у шлюбі між собою:

ü Особи, які є родичами прямої лінії споріднення.

ü Повнорідні та неповнорідні брат і сестра.

ü Двоюрідні брат і сестра, рідні тітка, дядько та племінник, племінниця.

ü Усиновлювач та усиновлена ним дитина.

За рішенням суду може бути надане право на шлюб між рідною дитиною усиновлювача та усиновленою ним дитиною, а також між дітьми, що були усиновленні ним.

Права та обов’язки подружжя виникають з моменту реєстрації шлюбу.

30. Особисті і майнові права та обов’язки подружжя.

Подружжя, що знаходиться в зареєстрованому шлюбі, набуває особистих і майнових прав та обов'язків.

До особистих прав та обов'язків, тобто таких, що не мають майнового змісту, слід віднести, наприклад, право кожного з подружжя за власним бажанням, вільно обирати як їхнє спільне, так і зберігати своє дошлюбне прізвище, або приєднати до свого прізвища прізвище другого з подружжя. Крім того, до цієї групи прав слід віднести також право кожного з подружжя вільно обирати заняття, професію й місце проживання, спільно вирішувати питання виховання дітей, користуватись у сім'ї рівними правами і нести рівні обов'язки.

Окрім особистих, подружжя має майнові права та обов'язки. Згідно з сімейним законодавством, розрізняються спільна й сумісна власність та роздільне майно подружжя.

Майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю, тобто кожен із подружжя однаковою мірою має право володіти, користуватись і розпоряджатися цим майном; при цьому не береться до уваги кількість виконаної праці та її форми відносно кожного з подружжя. Майном, що нажите за час шлюбу, подружжя може розпоряджатися за спільною згодою. Це означає, що за укладання угод одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя.

На відміну від спільного майна, роздільне майно подружжя - це таке, яке належало кожному з подружжя до одруження, а також одержане ним під час шлюбу в дар або в порядку успадкування. До цієї категорії майна належать і речі індивідуального користування (одяг, взуття тощо), навіть якщо їх придбано під час шлюбу за рахунок спільних коштів подружжя, за винятком коштовностей і предметів розкоші. Володіє, розпоряджається і користується цим майном кожен із подружжя самостійно.

У разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їхні частки визнаються рівними. При цьому судовий поділ майна подружжя може бути проведений як під час перебування в шлюбі, так і після розірвання шлюбу.

Згідно зі шлюбно-сімейним законодавством, подружжя повинно матеріально підтримувати один одного. У разі відмови від такої підтримки той з подружжя, який потребує матеріальної допомоги (непрацездатний, вагітна дружина), має право звернутися до суду з позовом про присудження на його користь аліментів.

31. Особисті майнові права і обов’язки батьків і дітей.

Взаємні права та обов'язки батьків і дітей базуються на походженні дітей, засвідченому в установленому законом порядку. Походження дитини, батьки якої перебувають між собою в шлюбі, засвідчується записом про шлюб батьків, а дитини від батьків, які не перебувають між собою в шлюбі, встановлюється поданням спільної заяви до органів загсу. Батьківство дитини у батьків, які не перебувають у шлюбі, та в разі відсутності спільної заяви батьків, може бути встановлене в судовому порядку.

Походження дитини засвідчується відповідним записом.

Батьки й діти зобов'язані надавати один одному моральну й матеріальну допомогу. При цьому діти, походження яких установлене за заявою батьків чи рішенням суду, мають ті самі права та обов'язки щодо батьків, що й діти, які народилися від батьків, які перебувають у шлюбі.

До особистих прав та обов'язків батьків щодо дітей слід віднести: право та обов'язок присвоїти дитині прізвище, ім'я та по батькові; право та обов'язок виховувати й утримувати дітей; право визначити місце їх проживання; право забезпечувати їхні інтереси за розгляду спорів про них.

До майнових прав та обов'язків батьків і дітей належать; право та обов'язок батьків з управління майном дітей, обов'язок і тих, і тих поважати спільну й роздільну власність і т. д. До того ж і батьки, і діти мають взаємні аліментні обов'язки. Батьки зобов'язані утримувати своїх неповнолітніх і непрацездатних повнолітніх дітей, які потребують матеріальної допомоги, а повнолітні діти зобов'язані утримувати й піклуватися про непрацездатних батьків. Так, аліменти на неповнолітніх дітей з їхніх батьків стягуються в розмірі; на одну дитину - чверті, на двох дітей - третини, на трьох та більше дітей - половини заробітку (доходу) батьків, але не менш як 25% мінімальної заробітної платні на кожну дитину.

У разі стягнення аліментів із батьків на непрацездатних повнолітніх дітей, які потребують матеріальної допомоги, розмір аліментів визначається у твердій грошовій сумі з урахуванням матеріального становища особи, яка сплачує аліменти, та особи, яка має їх одержувати.

Визнаючи аліменти на користь батьків, що стягуються з повнолітніх дітей у твердій грошовій сумі, виходять із матеріального й сімейного становища кожного з дітей та батьків і зважають на можливість батьків одержувати аліменти один від одного.

32. Підстави та умови припинення шлюбу.

1. Шлюб припиняється внаслідок смерті одного з подружжя або оголошення його померлим.

2. Шлюб припиняється внаслідок його розірвання.

3. Якщо один із подружжя помер до набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу, вважається, що шлюб припинився внаслідок його смерті.

4. Якщо у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу один із подружжя помер, вважається, що шлюб припинився внаслідок його розірвання.

Існує дві підстави припинення шлюбу:

- припинення шлюбу унаслідок його розірвання;

- припинення шлюбу унаслідок смерті одного з подружжя або оголошенні його померлим;

У першому випадку шлюб припиняється шляхом його розірвання, за спільною заявою, або заявою одного з подружжя, на підставі ухвали державного органу реєстрації актів цивільного стану (ЗАГС). Це можливо, якщо подружжя не має спільних дітей і відбувається в перебігу одного місяця. Майнова суперечка, при його наявності, виникає окремо.

У другому випадку шлюб припиняється, шляхом його розірвання державним органом реєстрації актів цивільного стану, за заявою одного з подружжя, якщо другим визнаний безвісно відсутнім, недієздатним або засуджений за скоєння злочину до позбавлення свободи на термін, не менше трьох років. В даному випадку, шлюб також розривається, незалежно від наявності майнової суперечки.

В разі розірвання шлюбу державним органом реєстрації актів цивільного стану, шлюб припиняється в день винесення ним відповідної ухвали.

Подружжя, що має спільних дітей, подає позовну заяву до суду. Разом з позовною заявою про розірвання шлюбу, подається письмовий договором про те, з ким з них проживатимуть діти, яка участь в забезпеченні умов життя дітей братиме той з батьків, хто проживатиме окремо, а також про умови здійснення ним права на особисте виховання дітей.

При обопільній згоді подружжя, суд повинен винести відповідну ухвалу в перебігу одного місяця.

Позовна заява про розрив шлюбу не може бути подане впродовж вагітності і одного року після народження дитини. Проте, шлюб може бути розірваний в тому випадку, якщо один з подружжя зробив протиправні дії, що містять ознаки складу злочину, щодо другого чоловіка або дитини.

Також, розірвання шлюбу можливе, якщо батьківство зачатого дитини визнане за іншою особою.

Суд з’ясовує фактичні взаємини подружжя, правдивість доводів, вказаних як причина розлучення в позові про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітнього дитини, дитини-інваліда і інші обставини життя подружжя.

Суд ухвалює вирішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їх дітей, які мають важливе значення.

В разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється в день набирання чинності вирішення суду про розірвання шлюбу.

Розірвання шлюбу, здійснене за рішенням суду, реєструється в державному органі реєстрації актів цивільного стану, за заявою колишньої дружини або чоловіка.

Розірвання шлюбу упевняється Свідоцтвом про розірвання шлюбу, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

33. Порівняльна характеристика інституту опіки і піклування.