Словянські племінні союзи на території України

3.1 Віддавна живучи племенами, слов’яни час від часу обёэднувались у значно більші спілки- племенні об’єднання або союзи племен. Проіснувавши трохи такі союзи розпадались а замість них згодом утворювались нові. Власне великими об’єднаннями слов’янських племен були і венеди і анти і склавини. Так на території України мешкало близько сім племенних об’єднань:поляни, деревляни,волиняни(дуліби та бужани),хорвати уличі,тиверці і сіверяни. Що ж до узвичаєних нині термінів «союзи племен», а слугувався словом «княжіння» - тобто володіння князя. Верховним органом племінного самоуправління княжінь було віче. Внаслідок постійної військової активності племенні й зростання суспільно-політичного значення князівської влади. Племенні княжіння були своєрідними зародками держав, у них лише складався примітивний апарат влади. Дослідники підкреслюють що східносолов’янських племен на території України вже 7 ст являли собою одну етнографічну і мовну,політичну групу, яка відрізнялась від пн.сх.слов’ян. 9 ст. виникнення держави з центром у києві,а також формуванню укр..народу та його мови. Територіальні межі племінних східнослов’янських союзів на тер. України. Поляни мешкали В Середньому Подніпров’ї, згодом вони переселились на лівий берег. На зах.від полян жили деревляни(межі між річками Случчю і Дніпром, Прип»яттю і Тетеревом.Дуліби(бужани,волиняни)на захід до Зах.Буга.Тиверці і уличі Пд.межа уздовж Дністра.У Прикарпатті жили хорвати.

3.2 1. Норманська теорія, її започаткували німецькі вчені Г. Баєр та Г.Міллер, які працювали в другій половині XVIII ст. в Російській Академії наук.«Норманісти» наголошують, що східні слов'яни були нездатні без зовнішньої допомоги створити свою державу, а варяги (нормани) відіграли вирішальну роль у створенні Київської держави. Слово «Русь» походить від фінської назви шведів «Ruotsi».

2. За хозарською теорію поляни є не слов'янами, а різновидом хазарів. Модель влади, яка існувала в Хозарії. Там водночас правили два царі — цар по крові (хакан каган), та його «заступник» (хакан-бек). Тогочасні візантійські та арабські джерела згадують Аскольда з титулом хакана.

Антинорманська теорія.

У ХVІІІ ст. деякі німецькі учені висунули так звану «норманську теорію» походження Київської Русі. Зміст теорії полягав у твердженні, що Давньоруська держава була створена варягами, тобто представниками германо-скандинавської народності, відомої на Заході як вікінги, або нормани. Підкреслювалась важливість германських впливів та обережно доводилась нездатність слов'ян утворити власну державу. Це викликало обурення славетного російського вченого XVIII ст. Михайла Ломоносова, який написав гнівну відповідь німцям, доводячи першочергову роль слов'ян у створенні Київської Русі. Твердження Ломоносова дістали назву антинорманської концепції та поклали початок суперечкам, які тривають і сьогодні. На антинорманських позиціях стояли такі провідні українські історики, як Михайло Грушевський та Микола Костомаров.

4. "Утворення держави Київська Русь.Дохристиянська доба її розвитку. княжіння Олега, Ігора, Ольги та Святослава"

В Києві у 882 році стався спрямований проти князя християнина Аскольда державний заколот, в якому брали участь вірогідно язичники — бояри із великокнязівського оточення. В результаті до влади прийшла нова династія — Рюриковичів. Ні про яке норманське завоювання і створення руської держави, таким чином, не можна говорити. Олег із своєю дружиною стали на службу середньовічній ранньофеодальній слов'янській державі, яка на той час пройшла уже довгий шлях розвитку.

Підчас свого правління у Києві Олег (882 – 912 рр.) значно розширив межі своєї держави підкорюючи сусідні племена. Владу Олега визнали древляни, уличі, радимичі, кривичі, сіверяни та неслов’янські племена – чудь і меря.
Інший напрямок зовнішньої політики Олега – військові походи з метою отримання здобичі. Найбільш відомими є успішні походи на Константинополь (найбільше містотогочасної Європи) у 907 р. та 911 р., які закінчились підписанням вигіднихторгівельних договорів.

Наступник Олега – князь Ігор (912 – 945 рр.) в зовнішній політиці здійснив військові походи на Закавказзя (943 р.) та Візантію (941 та 944 рр.).

Основним заходом внутрішньої політики Олега і Ігоря був збір данини з підкорених земель. Цей процес отримав назву полюддя. Князь з військом (дружиною) всю зиму об’їжджав підлеглі землі збираючи данини. Під час одного з таких об’їздів у 945 р. Ігор загинув. Його вбили древляни, які повстали, обурені величезними розмірами данини.
Після смерті Ігоря державу очолила його вдова Ольга (945 – 964 рр.). Вона помстилась древлянам за смерть чоловіка, спаливши їх столицю Іскоростень.

Ольга зосередила увагу на вдосконаленні внутрішньої політики.Щоб уникнути нових повстань, вона встановила чіткі розміри данини – уроки. Відбулися зміни в механізмі стягнення данини з населення. Ольга організувала спеціальні укріплені місця – погости, в яких перебували її представники. Данина завозилась на погости, а звідти відправлялась до Києва.

В зовнішній політиці Ольга орієнтувалась на мирні, дипломатичні методи досягнення цілей. Вона здійснила поїздку в Константинопольна чолі великої мирної делегації.
Під час цього візиту Ольга та її оточення прийняли християнство. Але християнство на цей час ще не стало державною релігією. Київська Русь залишалась язичницькою.

Син Ольги Святослав (964 – 972 рр.) відомий своїми військовими походами. У 968 р. йому вдалося знищити Хазарський каганат. Він вів війни з Візантією на Балканах. Перед своїм останнім походом Ярослав провів адміністративну реформу. Своїм намісником у Києві він залишив старшого сина Ярополка. У землях, які намагались від’єднатися від Києва Святослав поставив правити своїх молодших синів: Олега – в Овручі, в Древлянській землі; Володимира – в Новгороді.

Повертаючись з Болгарії Святослав потрапив у засідку і загинув в бою з печенігами – кочівниками, які заселили причорноморські степи в Х ст.
Після смерті Святослава між йог осинами почалась міжусобна боротьба, в якій переміг Володимир.

Князювання Володимира

Володимир Великий (980–1015рр.) – один з найяскравіших політичних діячів європейського масштабу. Він, використавши міжусобну боротьбу за владу двох своїх братів – Олега і Ярополка, заручившись підтримкою варязької дружини, в 980 р. став великим київським князем.

Князювання Володимир розпочав з того, що посадив намісниками своїх дружинників у багатьох містах Руської землі. Він завершив тривалий процес формування території Київської держави: у 982 р. – підкорив остаточно в’ятичів, у 984 р. – радимичів, походом 981 р. повернув Перемишль і Червенські міста, відновив західні кордони Русі. В 988 р. Володимир провів адміністративну реформу, за якою вождів племінних об’єднань замінили в різних містах держави сини Великого князя. Цим самим було знищено сепаратизм племінної верхівки і забезпечено єдність Русі. В результаті реформи зміцніла система державної влади на місцях.

За Володимира завершився процес формування державної території. Київська Русь перетворилася в найбільшу європейську державу, яка простяглася від Карпат до Волги, від Балтики до Чорного і Азовського морів. Велику увагу князь Володимир приділяв захисту рубежів держави від нападу степових кочівників, особливо печенігів з півдня. Він почав будувати нові міста (порубіжні) і заселяти їх сильними і вправними воїнами. Наприкінці Х ст. створив величезну і складну систему валів, фортець, укріплених міст, що мала захистити Русь від ворогів.

Християнство стало офіційною державною релігією на Русі з 988 р. після хрещення Володимира Великого, яке відбулося вХерсонесі. Християнство, по-перше, зміцнило міжнародний авторитет Київської Русі, по-друге, вивело Київську Русь в число передових європейських країн, по-третє, сприяло розширенню економічних і культурних зв’язків, по-четверте, стимулювало розвиток писемності, літератури, архітектури, мистецтва, по-п’яте, сприяло об’єднанню населення Київської Русі під проводом єдиного князя, намісника Бога на землі.

Отже, князя Володимира можна назвати першим реформатором на Русі (крім адміністративної, він провів і судову реформу). За його правління родоплемінне суспільство стало переростати в ранньофеодальне.