Децентрація – механізм подолання егоцентризму особистістю, зміна точки зору, позиції суб’єкта в результаті зіткнення, зіставлення та інтеграції її з позиціями, відмінними від власної.
Поняття “ідентифікація” за своїм змістом близьке до поняття “емпатія”. Під емпатією розуміють осягнення емоційного стану іншої людини у фор-мі співпереживання, здатність бачити світ її очима, сказати чи показати своє її бачення. Це явище виникає під час безпосередньої взаємодії людей та проявля-ється, перш за все у переживанні однією людиною при баченні стану іншої тих же емоцій, які вона відзначила у останньої.
І, нарешті, рефлексія – це процес, який передбачає самопізнання суб’єктом внутрішніх психічних актів та станів, усвідомлення індивідом того, як він сприймається партнером із спілкування.
Для процесу пізнання однією людиною іншої характерне специфічне інтегрування нею відображених у ній особливос тей, при якому у внутрішньому чи зовнішньому вигляді іншого виділяються важливі в очах сприймаючого певні властивості і менше усвідомлюється решта рис. Інтеграція, що несе в собі тенденцію до суб’єктивного зняття суперечнос-тей в особі, яка пізнається, на думку дослідників, є наслідком процесу плану-вання взаємодії та диктується необхідністю прийняття рішення з приводу най-більш прийнятного її способу. Образи та поняття про особистість інших людей виконують інформувальну та регулятивну функції.
За інтегративним процесом збору інформації відбувається оцінка соціального об’єкта. Оцінювання людини може відбуватися шляхом віднесення його співрозмовниками до одного з типів особис-тості в тій класифікації, яка у кожного з них сформувалась раніше. Ця класифі-кація, або категоризування, складається за звичаєм без спеціального наміру.
Суть полягає в тому, що спільноти, до яких належить людина, формують стереотипи, задають взірці поведінки, які особистість звикає наслідувати при взаємодії.
Установка сприймати інших людей з певної точки зору може стати для людини дуже стійкою, типовою. В ній зі значною постійністю починають вияв-лятись домінуючі в її особистості потреби та ціннісні орієнтації.
Інтерактивний бік комунікативної діяльності проявляється через зусилля людей з організації сумісних дій, які дозволяють партнерам реалізовувати пев ну спільну для них діяльність. Вчені виділяють два типи сумісної діяльності: кооперація та конкуренція. Кооперація передбачає координацію, впорядкування, комбінування, об’єднання зусиль кожного з учасників сумісної діяльності.
Конкуренція означає наявність суперництва, боротьби суб’єктів між собою за досягнення кращих результатів у певній галузі. Все згадане стосується і кому-нікативної діяльності.
Класифікація комунікації:
а) вербальна (звичне використання мови) і невербальна (міміка, жест, поза одяг);
б) усна, письмова, друкована;
в) внутрішня, міжособистісна, в малих групах, публічна, організаційна, масова;
г) міжнародна, міжкультурна.
Комунікативна одиниця - відрізок мовлення, здатний самостійно передавати повідомлення. Основою комунікативної одиниці є речення.Також, комунікативною одиницею може бути слово і текст.
24. Поняття комунікативного акту й комунікативного ефекту в масовій комунікації. Ефективність комунікації і її складові. Неефективна комунікація. Причини зниження ефективності комунікації.
Комунікативний акт — одне з найзагальніших понять комунікативної лінгвістики; процес спілкування, який відбувається в певному місці на пересіченні простору і часу між адресантом і адресатом, результатом котрого є дискурс (текст). Комунікативний акт завжди складається як мінімум з двох партнерів, які пов’язані між собою єдиним інформаційним простором (комунікатор, реципієнт). Комунікативний акт – це перш за взаємодія співрозмовників, під час якої вони намагаються досягти не тільки мовленнєвої, але й немовленнєвої мети. Для цього мовець використовує весь арсенал вербальних та невербальних засобів, враховує не тільки обставини спілкування, а і його емоційно-чуттєву сферу. Основними структурними компонентами комунікативного акту є:• адресант (мовець);• адресат (слухач);• висловлювання;• тема;• інтенція;• обставини спілкування. Комунікативна інтенція визначає і організовує зміст комунікативного акту. Без цього компоненту спілкування не може існувати.
Ефект – результат будь-якої діяльності ЗМІ, процесу споживання інформації населенням. Ефективність – результат, що збігається з наміром джерела інф., свідчить про досягнення цілей, які ставились перед інф. в процесі її створення і поширення.
Результати діяльності ЗМІ проявляються у двох параметрах: свідомості і поведінці як великих соціальних груп, так і окремих людей. Дві форми ефективності:
1) духовна (знання, переконання, враження)
2) практична (поведінська).
У масово-інформаційній діяльності поняття ефективності використовується принаймні у трьох значеннях:
1) якщо інформація доходить до тих, кому вона адресована, значить і діяльність щодо інформування ефективна і дієва
2) як показник ступеня досягнення заздалегідь поставлених цілей
3) як засіб впливу
Поняття результативності тісно пов’язане з поняттями «дієвість» і «ефективність»
Дієвість - оперативна, безпосередня реакція соціальних інститутів і посадових осіб на виступи ЗМІ
Ефективність – весь результат вплив ЗМІ на людину і суспільство, який можна виміряти на рівні свідомості і практики та оцінити з точки зору суспільного процесу
Рівень ефективності ЗМІ і її конкретний прояв зумовлені:
1. характером завдань, мети, ідей, їх реальністю
2. науковістю процесу поширення загальнолюдських цінностей
3. ступенем прийняття бо неприйняття, глибокого засвоєння аудиторією цінностей, втілення їх у практику, соціальну реальність (результат впливу)
Ефективність впливу залежить від: змісту мети, яка поставлена, підготовленості кадрів, вибору засобів, форм і методів впливу; особливості аудиторії; рівня, на якому здійснюється масово-інформаційна діяльність; вплив середовища на ЗМІ і аудиторію.
Ефективність спілкування вимірюється отриманими планованими чи непланованими результатами. Якщо вдалося отримати планований результат, то слід говорити про високу ефективність, якщо отримано несподіваний результат — низька ефективність. Але неефективних дій нема, оскільки навіть відсутність результату впливу — це теж результат!
Компоненти дієвості: напрям-кадри-засоби, форми, методи-аудиторія-регіон-середовище. Вихідною точкою аналізу ефективності є з’ясування мети впливу. Звідси бере початок проблема дієвості (ПД) – різниця між метою (М), що висувається і результатом (Р). Мета – майбутній бажаний рівень свідомості і вчинків мас, соціальних груп, колективів, окремих осіб. Цілі є ефективними тільки якщо вони максимально співзвучні з потребами й можливостями суспільного розвитку. Результативність журналістики тим вища, чим ґрунтовніше її цілі враховують особливості об’єктивної реальності. Успіх комунікації проявляється також у досягненні і збереженні контакту з партнером з метою стабілізації міжособистісних відносин, їх згоди і взаємної пристосованості. В даному випадку успішний підсумок розуміється не стільки як конкретний кінцевий результат, а скоріше як процес, в який обидва партнери повинні зробити рівний вклад.
Таким чином, успіх комунікації є характеристикою комунікативної поведінки людини. У цьому контексті міжособистісна комунікація являє собою процес, який регулюється як певними соціокультурними закономірностями, так і культурно встановленими правилами. І цей процес визначається одночасно і зовнішніми впливами (стимулами), і внутрішнім станом людини. Існує ряд факторів, що знижують ефективність спілкування, які отримали назву "бар'єри міжособистісних комунікацій".
Бар’єри – система факторів, що має властивість зумовлювати реакції індивіда на сприйняте повідомлення. До них відносяться: бар'єри сприйняття; семантичні бар'єри; невербальні бар'єри; бар'єри, що виникають при поганому слуханні; бар'єри, що виникають при неякісної зворотного зв'язку
25. Комунікативний ефект як результат сприйняття журналістського матеріалу. Логічні комунікаційні ефекти. Комунікативний ефект з погляду процесуальних характеристик.
Масовокомунікаційний ефект — це будь-який результат масового впливу.
Комунікаційні ефекти є обов’язковим результатом впливів, які чинять комуніканти; через вивчення реакцій мас на ці впливи й визначаються масові ефекти. Одну з найповніших типологій ефектів комунікації запропонував у 1979 р. радянський дослідник Б. Грушин. Він сформулював шість найважливіших, на його думку, типологічних ознак та відповідні їм типи ефектів.
Пропонуємо типологію масовокомунікаційних ефектів за Б. Грушиним зі змінами та доповненнями. Ефекти бувають:
. 1) за предметною сферою впливу — ефекти когнітивні (пов’язані з характеристиками мислення, обсягу знань, здатності розмірковувати), емоційні (які викликають емоції); ціннісні (пов’язані з характером уподобань, смаків, ставленням до себе й світу), організаційні (пов’язані з різноманітними практичними діями людей), тонізуючі (пов’язані з психофізіологічними характеристиками людей);
. 2) за основними сферами прояву ефектів – розумові (думках, судженнях) і діяльнісні та поведінкові;
. 3) за ступенем «належності» ефектів до цілей джерела інформації – функціональні (бажані для джерела інформації, очікувані) та дисфункціональні (небажані або не очікувані);
. 4) за ступенем усвідомлення ефектів споживачем інформації – усвідомлювані реципієнтом та неусвідомлювані;
. 5) за часом виникнення та прояву ефектів комунікації відповідно до часу споживання інформації – прямі (виникають безпосередньо після споживання інформації) й віддалені (виникають з часом, часто втрачається видимий зв’язок між ними та споживанням інформації);
. 6) за ступенем відповідності суспільним нормам, законам, традиціям — сприятливі, небезпечні, нейтральні;
. 7) за характером модальності відповідно до елементів комунікаційного процесу — позитивні, негативні, нейтральні;
. 8) за здатністю бути підконтрольними мовцю або аудиторії — контрольовані й неконтрольовані;
. 9) за ступенем реалізації — часткові й повні;
. 10) за частотою виникнення — одиничні та повторювані;
. 11) за тривалістю — короткотривалі й довготривалі.
Від споживання інформації може виникати не один, а кілька ефектів. Через те їх поділяють на: основні та додаткові; первинні (початкові) та вторинні (похідні); проміжні та кінцеві.
26. Комунікативні ефекти як реакція на повідомлення. Передбачувані й непередбачувані комунікативні ефекти.
Деякі з масовокомунікаційних ефектів сильно впливають на аудиторію або є суспільно важливими результатами спілкування, що науковці виокремлюють їх в окремі види і вибудовують стосовно них навіть окремі теорії. Такі ефекти отримують спеціальні назви. Розглянемо деякі з них.
Ефект гуртування. Виникає в періоди суспільної загрози. Мас-медіа послаблюють критику відносно посадових осіб, намагаються виконувати просту роль посередника між владою і громадою з метою згуртувати людей навколо влади у боротьбі з суспільною загрозою.
Ефект довіри. ЗМІ намагаються викликати довіру до себе чи предмета опису і застосовують для цього відповідні засоби та техніки і стратегії впливу на людей.
Ефект ореолу. Цей ефект ще називають ефектом німба. Ефект ореолу виникає в результаті “розкрутки” медіазасобами того чи іншого образу, наприклад, політика. У масовій свідомості образ політика набуває великої суспільної значущості, незамінимості, важливості.
Ефект самодостатності у прийнятті рішень. Не можна виключити й такої логіки роздумів: чим більш показовою є незалежність та неу- передженість і об’єктивність ЗМК, тим більш залежним у прийнятті свого усвідомленого і добровільного рішення стає комунікат, бо його віра до такого ЗМК штовхає на прийняття саме того рішення, яке пропонується або яке логічно випливає з інформаційного повідомлення. Та зважте, якщо це рі- шення ще й прийматиметься для задоволення власних потреб, яким “підіграв” ЗМК, знаючи про ці потреби комуніката. Середовище масової комунікації завжди тисне на людину, робить її психологічно залежною через те, що це середовище послаблює раціональне у поведінці людини, робить її більш емоційною і більш керованою та маніпульованою. Але в таких ситуаціях люди часто вважають, що вони самостійно приймають рішення, тільки беручи інформацію з медіа. Показовим щодо цього ефекту є реклама, яка програмує людей на вибір товару чи послуги через гасло: Ви зробили правильний вибір! (пропонується імітація самостійного вибору).
Ефект праймінгу. Про цей ефект стільки написано досліджень, що про нього існує теорія — теорія праймінгу. Суть цього ефекту полягає в тому, що під упливом медіа в свідомості комуніката оживають старі асоціації, які впливають на розуміння отримуваної інформації. Праймінг може мотивувати поведінку людини, спонукати до певних дій, іноді асоціальних. Сприймаючи якусь інформацію і згадуючи та переживаючи асоціативно певні події, пов’язані з цією інформацією, люди можуть реагувати на неї не так, як вимагають реальні умови, а як вони реагували колись. Коли глядач бачить на екрані сцену насилля, він пригадує подібну ситуацію, в якій виникали схожі почуття й думки. Пам’ять активує відповідні нейронні структури і підсилює ефект праймінгу. Ефект десенсибілізації. Десенсибілізація — це поступова зміна норм і цінностей, під час якої попередньо табуйована поведінка стає прийнятною в наслідок постійного впливу ЗМІ на індивіда. Наприклад, коли дівчина- підліток бачить на екрані, як її улюблена телезірка (кінозірка) має статеві зносини, глядачка може змінити свою думку стосовно дошлюбних сексуальних зв’язків як табуйованої теми.
Ефект культивації. Цей ефект передбачає, що, наприклад, глядачі, які постійно дивляться телевізор, з часом сприймають світ через образ на екрані. Насправді, екранний образ суттєво відрізняються від об’єктивної реальності. У комуніката культивується певна поведінкова програма, система цінностей, яка може не відповідати реаліям життя.
Ефект бумеранга. Цей ефект виникає в результаті “перегодовування” комунікатів інформацією, коли замість довіри до медіа в аудиторії виникає недовіра або навпаки. Яскравим прикладом тут може бути політична реклама проти кандидата в президенти В. Ющенка: “Ваша дружина американка”,— зі специфічним західноукраїнським прононсом говорив герой сюжету. Ця реклама так набридла глядачам, що вони почали несерйозно її сприймати й сміятися з неї.
Заколисуючий ефект. Цей ефект виникає в результаті дії медіа на емоційну сферу людини. Людина під упливом гарної музики, приємних кольорів, теплого й приємного голосу ведучого починає пасивно сприймати повідомлення. Сполучення тексту, образів, музики й домашньої атмосфери розслаблюють мозок.
Ефект переконання. Пов’язується з формуванням і зміною установок аудиторії, а також трансформацією поведінки під впливом установок, що змінюються. Процес переконання включає три послідовні етапи: 1) слухачі повинні звернути увагу на відповідне медіаповідомлення; 2) вони повинні зрозуміти його зміст; 3) вони повинні погодитися зі змістом повідомлення. Існують різні моделі досягнення ефекту переконання.
28. Пропаганда як соціально-психологічний феномен. Комунікативна схема пропаганди.
Пропага́нда — поширення певних ідей, поглядів чи ідеології. Найчастіше, пропаганда є засобом певної політики. Головними інструментами пропаганди є засоби масової інформації та комунікації.
Пропаганда - це цілеспрямовані, систематичні спроби формувати сприйняття, маніпулювати свідомістю та спрямовувати поведінку в необхідний пропагандисту бік — Герс С. Джовет та Вікторія О'Доннел «Пропаганда та переконання»
Пропаганда — спосіб подачі інформації, який поєднує правду та брехню та впливає на поведінку і формування визначених поглядів тієї або іншої групи. Пропаганда передбачає заплановане використання будь-яких форм комунікацій, створених для впливу на розум, емоції і дії групи з визначеною метою. Військова пропаганда являє собою сплановане використання, з певною стратегічною або тактичною метою будь-яких форм комунікації, створених для впливу на розум, емоції і дії ворога, нейтрально або дружньо налаштованої групи.
Пропаганда впливає як на емоції, так і на розум людей. Відповідно, пропаганда, як і емоції, може бути негативною або позитивною.
Позитивна (конструктивна) пропаганда прагне довести до споживача ті або інші переконання в дохідливій формі. Мета позитивної пропаганди — сприяти соціальній гармонії, злагоді, виховання людей згідно із загальноприйнятими цінностями. Позитивна пропаганда виконує виховну та інформаційну функції в суспільстві. Вона здійснюється в інтересах тих, кому адресована, а не обмеженого кола зацікавлених осіб. Позитивна пропаганда, на відміну від негативної, не переслідує маніпулятивних цілей. Тим не менш, в силу того, що «загальноприйняті цінності» вже й без пропаганди є загальноприйнятими, справжні цілі «конструктивної» пропаганди часто розходяться з тими, які декларуються пропагандистами. Негативна (деструктивна) пропаганда нав'язує людям ті або інші переконання за принципом «мета виправдовує засоби». Мета негативної пропаганди — розпалювання соціальної ворожнечі, ескалація соціальних конфліктів, загострення протиріч у суспільстві, пробудження низинних інстинктів у людей і тому подібне. Це дозволяє роз'єднати людей, зробити їх слухняними волі пропагандиста.
Технологія створення «образу ворога» дозволяє згуртувати натовп навколо пропагандиста, нав'язати натовпі вигідні йому переконання і стереотипи. Основна функція негативної пропаганди — створення ілюзорної, паралельної реальності з «перевернутою» системою цінностей, переконань, поглядів. Негативна пропаганда активно користується низькою критичністю та сугестивністю мас з метою маніпулювання цими масами в інтересах вузької групи осіб.
Пропагандисти можуть використовувати різноманітні засоби переконання своєї аудиторії. Всі ці засоби мають одну спільну рису — вони звертаються до цінностей і переконань аудиторії. До цих засобів відносяться:
1. Привертаючі узагальнення (спосіб подачі продукту, кандидата або політичної програми — для того, щоб викликати сприятливу реакцію. Для цього необхідно «подати» інформацію з використанням символів, які мають позитивне значення);
2. «Навішування ярликів» (спосіб, коли пропагандист надає явищу, проти якого виступає, негативний зміст, даючи йому назву, яка викликає негативні асоціації);
3. «Переміщення» (спосіб завоювати схвалення, використовуючи асоціації з будь-чим іншим, що викликає загальне схвалення);
4. «Підтвердження» (спосіб використання публічних висловлень відомих або шанованих людей на користь або проти чого-небудь);
5. «Прості люди» (спосіб ідентифікації пропагандистських ідей або продукту з потребами «простих» людей);
6. «Підтасування карт» (аргумент, у якому факти (або неправда) викладені таким чином, що надається можливість вивести лише одне логічне рішення);
7. «Не спізнися» (спосіб підтримати визначену точку зору або продукт, створюючи враження, що «всі інші вже так роблять/думають, і настав час приєднатися до більшості»).
8. Ефект первинності — при надходженні суперечливої інформації перевірити яку неможливо, людина вірить тій, яка надійшла першою. А змінити вже сформований погляд дуже важко.
9. Переписування історії — цей метод ефективний в довготривалій перспективі, коли потрібно поступово сформувати потрібний світогляд.
Для пропаганди необхідна наявність ідеї, цільової аудиторії і засобів, щоб донести ідею до цільової аудиторії. Ефективність пропаганди визначається співвідношенням фактичної кількості залучених прихильників до планованого кількості.
Можна виділити три основні критерії змісту ефективної пропаганди:
Наявність центрального тези;
Легкість для розуміння цільовою аудиторією;
Складність для критики (обгрунтованість тез, їх несуперечність один одному тощо; або хоча б видимість цього).
Таким чином, буде просуватися деяка ідея, легко доступна розумінню аудиторією і стійка до критики з боку. Причому повинен бути дотриманий баланс між розумінням тез масами і критичності. Якщо баланс не дотримано, то які ідеї будуть просто незрозумілі значній частині цільової аудиторії, або занадто вразливі для контрпропаганди.
Що стосується форми, можна виділити наступні критерії:
Чіткість центральної тези — вона не повинна зливатися з фоном;
Привабливість фону.
29. Політична пропаганда в історії розвитку суспільства.
Пропаганда є одним з основних засобів політичної маніпуляції. Пропаганду не можна порівнювати з рекламою. Реклама ближче до самопрезентації або до інформаційного жанру. Серцевину широкого сімейства інформаційних жанрів — ділових, політичних, релігійних — складає оголошення. Коли вихідна сигнальна функція повідомлення концентрує в собі елементи експресії (емоційної виразності) і сугестії (навіювання), реклама здобуває найбільшу ефективність. Реклама, яка закликає до конкретних політичних дій, перетворюється на агітацію. Навіть якщо агітаційна реклама прагне викликати більше колективне, ніж індивідуальне дію, вона залишається агітаційної рекламою. На відміну від реклами пропаганда не обмежена жорсткими часовими рамками і її непросто виявити. Реклама впливає насамперед на емоції людей. Пропаганда впливає як на емоції, так і на розум людей. Відповідно, пропаганда, як і емоції, може бути негативною або позитивною.
Позитивна (конструктивна) пропаганда прагне довести до споживача ті або інші переконання в дохідливій формі. Мета позитивної пропаганди — сприяти соціальній гармонії, злагоді, виховання людей згідно із загальноприйнятими цінностями. Позитивна пропаганда виконує виховну та інформаційну функції в суспільстві. Вона здійснюється в інтересах тих, кому адресована, а не обмеженого кола зацікавлених осіб. Позитивна пропаганда, на відміну від негативної, не переслідує маніпулятивних цілей. Тим не менш, в силу того, що «загальноприйняті цінності» вже й без пропаганди є загальноприйнятими, справжні цілі «конструктивної» пропаганди часто розходяться з тими, які декларуються пропагандистами. Негативна (деструктивна) пропаганда нав'язує людям ті або інші переконання за принципом «мета виправдовує засоби». Мета негативної пропаганди — розпалювання соціальної ворожнечі, ескалація соціальних конфліктів, загострення протиріч у суспільстві, пробудження низинних інстинктів у людей і тому подібне. Це дозволяє роз'єднати людей, зробити їх слухняними волі пропагандиста.
Технологія створення «образу ворога» дозволяє згуртувати натовп навколо пропагандиста, нав'язати натовпі вигідні йому переконання і стереотипи. Основна функція негативної пропаганди — створення ілюзорної, паралельної реальності з «перевернутою» системою цінностей, переконань, поглядів. Негативна пропаганда активно користується низькою критичністю та сугестивністю мас з метою маніпулювання цими масами в інтересах вузької групи осіб.
Пропагандисти можуть використовувати різноманітні засоби переконання своєї аудиторії. Всі ці засоби мають одну спільну рису — вони звертаються до цінностей і переконань аудиторії. До цих засобів відносяться:
▪ 1. Привертаючі узагальнення (спосіб подачі продукту, кандидата або політичної програми — для того, щоб викликати сприятливу реакцію. Для цього необхідно «подати» інформацію з використанням символів, які мають позитивне значення);
▪ 2. «Навішування ярликів» (спосіб, коли пропагандист надає явищу, проти якого виступає, негативний зміст, даючи йому назву, яка викликає негативні асоціації);
▪ 3. «Переміщення» (спосіб завоювати схвалення, використовуючи асоціації з будь-чим іншим, що викликає загальне схвалення);
▪ 4. «Підтвердження» (спосіб використання публічних висловлень відомих або шанованих людей на користь або проти чого-небудь);
▪ 5. «Прості люди» (спосіб ідентифікації пропагандистських ідей або продукту з потребами «простих» людей);
▪ 6. «Підтасування карт» (аргумент, у якому факти (або неправда) викладені таким чином, що надається можливість вивести лише одне логічне рішення);
▪ 7. «Не спізнися» (спосіб підтримати визначену точку зору або продукт, створюючи враження, що «всі інші вже так роблять/думають, і настав час приєднатися до більшості»).
▪ 8. Ефект первинності — при надходженні суперечливої інформації перевірити яку неможливо, людина вірить тій, яка надійшла першою. А змінити вже сформований погляд дуже важко.
▪ 9. Переписування історії — цей метод ефективний в довготривалій перспективі, коли потрібно поступово сформувати потрібний світогляд. Зазвичай для цього використовуються кінематограф. Так про війну у В'єтнамі американці судять по таким фільмам як «Рембо», а ми про події Другої Світової війни знаємо з таких фільмів як «Диверсанти» або «Ми з майбутнього».
30. Класифікація видів пропаганди.
До основних різновидів пропаганди відносять:
• Військова
• Спортивно-медична
• Комерційна
• Наукова
• Політична
• Пропаганда дегенерації
За емоціями, що викликає пропаганда (за рос. соціологом А. Цуладзе):
• Позитивна (конструктивна) пропаганда доводить до споживача ті чи інші переконання в дохідливій формі. Мета позитивної пропаганди - сприяти соціальній гармонії, злагоді, виховання людей у відповідності із загальноприйнятими цінностями. Позитивна пропаганда виконує виховну, інформаційну, роз'яснювальну функції в суспільстві. Вона здійснюється в інтересах тих, кому адресована, а не обмеженого кола зацікавлених осіб. Позитивна пропаганда не переслідує маніпулятивних цілей, не допускає брехні і приховування фактів.
• Негативна (деструктивна) пропаганда нав'язує людям ті чи інші переконання за принципом «мета виправдовує засоби». Мета негативної пропаганди - розпалювання соціальної ворожнечі, ескалація соціальних конфліктів, загострення протиріч у суспільстві. Це дозволяє роз'єднати людей, зробити їх слухняними волі пропагандиста. Основна функція негативної пропаганди - створення ілюзорної, паралельної реальності, вигідною пропагандисту, з перевернутою системою цінностей, переконань, поглядів. Негативна пропаганда активно користується низькою критичністю і сугестивністю мас з метою маніпулювання ними в інтересах вузької групи осіб.
За напрямком психологічного впливу:
• Пропаганда створення рекламує будівництво суспільства нового типу і спонукає людей взяти участь в цьому будівництві.
• Пропаганда стійкості та героїзму закликає мужньо переносити втрати, демонструє героїзм і самопожертву окремих особистостей і на цих прикладах проповідує масовий героїзм.
• Пропаганда освіти інформує про ті чи інші дії уряду, політичного лідера чи політичної партії, про економічну або військової потужності тієї чи іншої держави, рекламує певний, наприклад, американський, спосіб життя, підносить систему цінностей будь-якого суспільства як єдино правильну.
• Пропаганда руйнування працює проти ідеології ворожої держави, переконуючи населення, що система цінностей цієї держави глибоко порочна, а канонізовані герої - лише хворі люди або, що ще гірше, злочинці.
• Пропаганда поділу розпалює національні, релігійні, соціальні протиріччя.
• Пропаганда залякування залякує керівництво і населення ворожої країни економічною та військовою потужністю своєї держави. Іноді пропаганда залякування, крім психологічного, використовує і фізичний вплив.
• Пропаганда відчаю акцентує важке економічне і соціальне становище країні, вселяючи населенню, що до їх потреб уряду немає ніякого діла, що він не здатний поліпшити обстановку. У воєнний час пропаганда відчаю вселяє солдатам і офіцерам армії противника, що їх становище безнадійне (через оточення, брак зброї та продовольства і т.п.), а подальший опір марний.
За типом джерела інформації:
• Біла пропаганда посилається на офіційні джерела (наприклад, на інформацію урядових органів). Вона є відкритою, використовує перевірені дані і не маскує свої цілі.
• Сіра пропаганда не завжди вказує свої джерела інформації, використовує як перевірені, так і неперевірені відомості, прагне підтасувати факти і думки, щоб нав'язати свої висновки і оцінки.
