Вербальна комунікація. Поняття ефективної мовної комунікації

Жести у системі невербальних засобів комунікації

Поряд із широким ситуаційним паралінгвістичним контекстом усне спілкування широко використовує типізовані фізичні прояви мовця, спрямованими на орієнтацію слухача однозначно сприймати висловлювання. До цих засобів належать насамперед жести і міміка. До жестів належать різноманітні рухи тіла, тобто кінесика, а до міміки – вираз обличчя мовця.

Слово “жест” запозичено з французької мови, а у французькій мові це слово успадковано з латинської мови: gestus означає “постава, поза, рух тіла”.

Значення окремого жесту коливається від цілого повідомлення до позначення окремого звуку. Мова жестів засвідчена у народів первісної та розвинутої культури, в умовах багатомовності (в індіанців Північної Америки), природної німоти (мова жестів глухонімих) та штучної (мова жестів цистерціанців, жінок у деяких місцях Кавказу).

Антропологи виявили, що людське тіло може набувати до тисячі найрізноманітніших стійких поз, значна частина яких має чітко виражене комунікативне призначення. Міміка та жести підсилюють інформацію, а іноді створюють певний підтекст, навіть антонімічно переосмислюють сказані слова, таким чином ілюструючи відому сентенцію, що мова дана для того, щоб приховувати свої думки. Не слід випускати з уваги й те, що у спонтанному мовленні, коли важко підшукати потрібне слово, його заміняють жестом.

За своєю роллю в комунікації виділяються дві групи жестів:

- жести знакові (що мають як план вираження, так і план змісту)

а) вказівні

б) образотворчі (іконографічні) (імітація поведінки, вигляду того чи іншого об’єкта)

в) символічні (має абстрактний зміст: вітання, випити вина – вдаряти по горлу тощо)

- жести незнакові

а) ритмічні (при розмові кивання головою, ударяння ребром одної руки о долоню іншої тощо)

б) емоційних.

 

Вербальна комунікація. Поняття ефективної мовної комунікації

Комунікативна взаємодія людей відбувається переважно у вербальній (словесній) формі — в процесі мовного спілкування. Його особливість полягає в тому, що воно за формою і за змістом спрямоване на іншу людину, включене в комунікативний процес, є фактом комунікації. Вербальна комунікація може бути спрямована на окрему людину, певну групу (чи навіть не мати конкретного адресата), але в будь-якому разі вона має діалоговий характер і являє собою постійні комунікативні акти.

У процесі спілкування мовлення виконує також інформативну функцію. Виділяють інформацію інструментальну, що стосується безпосередньо засобів розв'язання певного завдання, та експресивну, що торкається оцінок, самооцінок, емоційних зв'язків між членами групи (тобто цей вид інформації має соціально-емоційний характер). Акт вербальної комунікації — це діалог, що складається з промовляння та слухання. Вміння промовляти є давнім предметом дослідження. Існує спеціальна наука — риторика, викладається спеціальна дисципліна — ораторське мистецтво.

Кілька прийомів для ефективного спілкування:

 

"Правило трьох двадцяти":

· 20 сек. вас оцінюють.

· 20 сек. як і що ви почали говорити.

· 20 див посмішки і чарівності.

 

6 правил Гліба Жиглова:

· Виявляти щиру цікавість до співрозмовника.

· Посміхатися.

· Запам'ятати ім'я людини і не забувати час від часу повторювати його в розмові.

· Уміти слухати.

· Вести розмову в колі інтересів вашого співрозмовника.

· Відноситись до нього з повагою.

 

Як збільшити корисність контакту:

· Бути спостережливим,

· Зробити комплімент,

· Говорити про проблеми співрозмовника.

 

Які результат ви одержите:

· Формальний контакт переростає в нормальне людське спілкування.

· Ви завоюєте співрозмовника.

· Ви повісите вашу самооцінку.

 

Правила ефективного спілкування по Блеку:

· Завжди наполягати на правді.

· Будувати повідомлення просто і зрозуміло.

· Не прикрашати, не набивати ціну.

· Пам'ятати, що 1/2 аудиторії жінки.

· Робити спілкування захоплюючим, не допускати нудьги і щоденності.

· Контролювати форму спілкування, не допускати екстравагантності.

· Не шкодувати часу на з'ясування загальної думки.

· Пам'ятати про необхідність безупинного спілкування і з'ясування загальної думки.

· Намагатися бути переконливим на кожнім етапі спілкування.