Органами міждержавного валютного регулювання є: МВФ і щорічні наради «сімки» (США, Японії, ФРН, Франції, Великобританії, Італії, Канади)

2. В міжнародних економічних відносинах вирізняють наступні форми валютної політики:

- дисконтну;

- девізну, яка, в свою чергу, має такі форми:

- диверсифікація валютних резервів;

- подвійний валютний ринок;

- валютні обмеження;

- девальвація та ревальвація;

- режим валютних курсів та валютних паритетів.

Дисконтна політика (облікова) - зміна дисконтної ставки центрального банку, спрямована на регулювання валютного курсу та платіжного балансу шляхом впливу на міжнародний рух капіталів та динаміку внутрішніх кредитів, грошової маси, цін, сукупного попиту. Наприклад, при пасивному платіжному балансі в умовах щодо вільного пересування капіталів підвищення дисконтної ставки може стимулювати приплив капіталів із країн, де більше низька процентна ставка, і стримувати відлив національних капіталів, що сприяє поліпшенню стану платіжного балансу і підвищенню валютного курсу.

У сучасних умовах ефективність дисконтної політики знизилася із - за суперечливості внутрішніх і зовнішніх цілей. Якщо процентні ставки знижуються з метою пожвавлення кон'юнктури, то це негативно впливає на платіжний баланс і викликає відлив капіталів. Підвищення ставки з метою поліпшення платіжного балансу негативно впливає на національну економіку. Регулювання міжнародного руху капіталів і кредитів також послабляє вплив дисконтної ставки на платіжний баланс. Дисконтна політика провідних країн негативно впливає на конкурентів, які змушені підвищувати або знижувати процентні ставки всупереч національним інтересам. У зв'язку з посиленням глобалізації господарських зв'язків центральні банки змушені враховувати еволюцію дисконтних ставок в інших країнах.

Девізна політика - метод впливу на курс національної валюти шляхом купівлі-продажу центральним банком іноземної валюти (девіз). З метою підвищення курсу національної валюти центральний банк продає іноземну валюту (інтервенція продажем), а для зниження скуповує іноземну валюту в обмін на національну (інтервенція покупкою). Здійснюються інтервенції за рахунок офіційних золотовалютних резервів або короткострокових взаємних кредитів центральних банків у національних валютах за міжбанківськими угодами - своп. Характерні риси девізної політики - відносно великі масштаби і порівняно короткий період обігу. Інтервенції спрямовані на згладжування різких курсових коливань. В ЄВС валютна інтервенція застосовується для підтримки валютних курсів у встановлених межах їхніх коливань. Як інтервенційна валюта стала використатися поряд з доларом євро.

Диверсифікація валютних резервів - це політика держав, банків, ТНК, спрямована на регулювання структури валютних резервів шляхом включення в їх склад різних валют з метою забезпечити міжнародні розрахунки, проведення валютної інтервенції і захист від валютних втрат. Ця політика звичайно здійснюється шляхом продажу нестабільних валют і покупки більш стійких, а також валют, необхідних для міжнародних розрахунків.

Режим валютних паритетів і валютних курсів є об'єктом національного і міждержавного регулювання, який передбачає введення в залежності від економічної ситуації в країні та в світовій економіці режиму фіксованих, плаваючих валютних курсів, валютних курсів з регульованим плаванням, спільно коливаючи валютних курсів (“європейська валютна змія”).

Подвійний валютний ринок - форма валютної політики, що займає проміжне місце між режимами фіксованих і плаваючих валютних курсів. Сутність його полягає в застосуванні офіційного валютного курсу і ринкового. Занижений курс по комерційних справах використовується для стимулювання експорту товарів і вирівнювання платіжного балансу. Коли розбіжності курсів значні, центральний банк здійснює валютну інтервенцію, щоб їх вирівняти. Подвійний валютний ринок забезпечує деяку економію валютних резервів, тому що зменшується потреба у валютній інтервенції.

Девальвація і ревальвація - традиційні методи валютної політики. Девальвація - зниження курсу національної валюти стосовно іноземних валют або міжнародних валютних одиниць, раніше і до золота. Її об'єктивною основою є завищення офіційного валютного курсу над ринковим. Ревальвація - підвищення курсу національної валюти стосовно іноземних валют або міжнародним рахунковим валютним одиницям, раніше і до золота.

В валютній політиці переплітаються дві протилежні тенденції: координація дій, пошук спільних шляхів рішення валютних проблем, розбіжності в силу прагнення кожної країни одержати переваги за рахунок інших, нав'язати їм свою волю.

Всі вище розглянуті форми валютної політики реалізуються в рамках поточної валютної політики держави. Поточна валютна політика - сукупність короткострокових мір, спрямованих на повсякденне, оперативне регулювання валютного курсу, валютних операцій, діяльності валютного ринку і ринку золота.

Довгострокові державні плани втілюються у структурній валютній політиці як сукупності довгострокових заходів, спрямованих на послідовне здійснення структурних змін у світовій валютній системі, особливо характеру валютного механізму. Структурна валютна політика здійснюється шляхом тривалих переговорів і підписанням двосторонніх і багатосторонніх міждержавних угод по реформуванню основних елементів валютної системи. Структурна політика звернена на зовнішній ринок і регулює питання, пов'язані з міжнародними розрахунками, ліквідністю, з функціонуванням регіональних і світових ринків.

Довгострокова політика припускає заходи щодо зміни ключових елементів валютної системи:

- порядку міжнародних розрахунків;

- режиму валютних курсів і паритетів;

- використання золота і валютних резервів;

- використання міжнародних платіжних коштів;