Ø Промивання стравоходу.
Ø Знеболюючі препарати.
Ø Приасфіксії чи при її загрозі виконують трахеотомію.
Ø Антибактеріальна терапія.
Ø Парентеральне харчування. У перші дві доби після опіку харчування хворих здійснюютьпарентерально. Проте, якщо ковтання не порушене, харчування можна доповнити протертою холодною їжею. Раннє застосування ентерального харчуваня виступає як мяке бужуваннястравоходу, і є, одночасно профілактикою рубцевих стриктур.
Ø При розвитку ускладнень проводять лікування, спрямоване на їх ліквідацію.
Ø У третьому періоді розвитку захворювання важливо не пропустити можливе формування рубцевого стенозу стравоходу. В переважній більшості випадків при своєчасному і правильному проведенні бужування вдається досягти позитивного ефекту й уникнути багатоетапних і тяжких оперативних втручань. Бужування проводять спеціальними еластичними термолабільними бужами. Перші сеанси бужування необхідно проводити під рентгенологічним контролем. Це дає можливість орієнтуватис і попередити перфорацію стравоходу. Остання, як ускладнення бужування стравоходу може виникати не тільки в місцях звужень, але й у ділянці грушоподібного синуса. При цьому буж проникає в середостіння і може викликати медіастиніт. З метою попередження таких ускладнень бужування стравоходу краще виконувати з провідником. Ним може служити струна (товста нитка), проведена через рот і гастростому. Бужі повинні бутиз каналом для провідника чи з прилаштованою петлею. При задавнених випадках, коли бужуванням не вдається досягти прохідності стравоходу – вдаються до оперативного лікування – пластики стравоходу (шлунком, тонкою або товстою кишкою).
"Кардіоспазм або ахалазія кардії. Етіологія, патогенез, клініка, діагностика, лікування. Рак стравоходу. Клініка, диференційна діагностика, лікувальна тактика, види оперативного втручання”
Ахалазія кардії (кардіоспазм) – нервово-м’язове захворювання стравоходу, при якому порушується проходження харчових мас із стравоходу в шлунок внаслідок відсутності рефлекторного розкриття кардії під час ковтання.
Для ахалазії кардії характерна симптоматика: дисфагія, регургітація, біль. Основні методи діагностики – рентгенологічне дослідження, езофагоскопія.
Основний метод лікування – езофагокрдіодилятація. Оперативне лікування показане при значному розширені стравоходу і S-подібний деформації, неможливість провести кардіодилятацію. Виконується операція Геллера із абдомінального доступу, закінчується фундоплікацією по Ніссену.
Рак стравоходу. Рак стравоходу виникає частіше всього в місцях фізіологічних звужень: на І-му місці середньогруднинний відділ, на ІІ-му нижньогруднинний відділ і абдомінальний, на ІІІ-му місці шийний і верхньогруднинний. За макроскопічною картиною розрізняють три основні форми раку стравоходу: вузловий, виразковоподібний, інфільтруючий. Розповсюдження раку стравоходу відбувається шляхом безпосереднього пророщування, лімфогенного і гематогеного метастазування. Міжнародна класифікація раку стравоходу передбачає характеристику пухлини за системою TNM.
Початок розвитку раку стравоходу відбувається безсимптомно. Дисфагія є першим симптомом захворювання, але по суті це пізній симптом, що виникає після закриття просвіту стравоходу пухлиною на 2/3. Біль – частий симптом раку стравоходу (болі за грудиною, які виникають під час приймання їжі). Відригування і стравохідна блювота з’являється при значному стенозуванні стравоходу.
Головним методом діагностики раку стравоходу є рентгенологічне дослідження, а також езофагоскопія. Цитологічне дослідження в поєднанні з біопсією у більшості хворих дозволяє підтвердити або відхилити діагноз раку. При проведенні диференційного діагнозу раку стравоходу необхідно відхилити інші захворювання, що супроводжуються дисфагією: ахалазією кардії, рубцеві звуження, доброякісні стенози у хворих з пептичним езофагітом, доброякісні пухлини стравоходу, тощо.
Лікування. Вибір методу лікування раку стравоходу залежність від рівня локалізації пухлини, стадії процесу, наявності супутніх захворювань. Раки шийного та верхньогрудного відділів успішно лікують за допомогою променевої терапії. При ракові середньогрудного відділу виконують операцію Добромислова-Торека, з наступним створенням штучного стравоходу з товстої чи тонкої кишок, у більш молодих хворих можливе виконання резекції стравоходу з накладанням анастомозу між культею стравоходу і переміщеним в праву плевральну порожнину шлунком (операція Л’юіса). При раках нижньогрудного відділу стравоходу є його резекція з одночасним накладанням внутрішньогрудного стравохідно-шлункового анастомозу.
Якщо пухлина іноперабильна, або є суттєві противопоказання до операції виконуються паліативні втручання в цілях відновлення прохідності стравоходу – реканалізації пухлини, накладання гастростоми.
