У системі післядипломної педагогічної освіти 4 страница

Важливим є погляд на письменника з різних боків, очима різних людей, у тім числі й власними. Слід прагнути зберегти золоту середину, показуючи митця як громадянина та художника, і як людину, яку ми розуміємо і любимо. Все ж — і величне, і побутове містилося в одній душі, яку не можна роз'єднати. Розповідаючи про велич патріотичного подвигу письменника (а доля нації робила подвигом саму вірність рідному слову), не слід впадати в декларативність і зайвий пафос; малюючи приватне життя людини, важливо не втратити делікатності й почуття міри. Слід остерігатися "копання в брудній білизні", хоча уникати "неприємних" моментів, пов’язаних біографією того чи іншого митця, не варто – краще провести бесіду, в якій розмежувати якісь негативи (чи радше шум від них), притаманні письменнику, як і будь-якій живій людині, і його як геніального творця української літератури. Кілька цікавих моментів треба показати так, щоб учні виразно їх уявили, домігшись ефекту присутності. Саме ці моменти діти обирають потім для біографічних етюдів, які є творчою формою самостійної роботи за біографією письменника Особливе запам'ятається назавжди, тож на кожному уроці вивчення біографії вчитель акцентує це особливе, закладає його в пам'ять школяра як візитну картку митця. Особливе міститься передусім в душі людини, в її внутрішньому світі, а тоді вже виявляється у вчинках, стосунках з людьми та природою, у творчості та поворотах долі.

Цікавих моментів у життєписі письменника багато. Слід звернути увагу класу на те, якого він роду, хто його не тільки батьки, а й пращури, яка генетична пам'ять (якщо є відповідна інформація). Вчитель описує природу та пам'ятки архітектури того краю, де минуло дитинство, дитячі біди й радощі, людей, що були поруч, — це не забувається митцем ніколи і накладає відбиток на всю його творчість. Розповідає про освіту й лектуру майбутнього письменника, його мрії і прагнення, перші захоплення й поривання. У житті кожного славетного художника слова є свій нерв, своя драма, співчутливо змалювати її — значить осягти долю, яка випала митцеві. Любов і ненависть, дружба й зневага визначають становище серед людей, тому слід окреслити коло знайомих, розповісти про перепони на шляху творчості. Цікаво поставити питання учням про щастя, те, чого прагне кожний з нас: чи зазнав поет особистого щастя? Чи побачив він свої твори широко виданими, доступними читачеві? Чи знайшла його слава за життя, а не тільки після смерті? Чи побачив він свій народ вільним і заможним?

Людина, її характер, як відомо, розкривається найперше в діяльності, на "гребені життєвих хвиль". Щоб яскраво змалювати особу письменника, слід із сотень фактів обрати сім-вісім найхарактерніших, найтиповіших. Скажімо, в життєпису Лесі Українки до таких належать стосунки з батьками, братом Михайлом і сестрою Ольгою, дружба з Сергієм Мержинським, боротьба з недугою, зокрема операції в Берліні, контакти з "Київською громадою", перебування на Буковині, в Галичині, Болгарії, Єгипті, Італії.

У розповіді про письменника обов'язково має бути кульмінаційний момент, який відповідатиме кульмінації в його житті. У Тараса Шевченка це перша подорож в Україну або перебування в казематі, у Івана Франка — арешт і конвоювання по етапу до Нагуєвичів або творчий процес в паралізованому стані, у Лесі Українки — мужній двобій зі смертю або зворушливе доглядання приреченого і покинутого всіма Сергія Мержинського.

Поглядів на життєпис письменника може бути кілька. Наприклад, О.Слоньовська пропонує розглядати на уроці в 9-му класі біографію Т.Г.Шевченка в планах: екзистенційному, фактуальному, міфологічному, пророчому [10, 233-252].

Особливу увагу потрібно звернути увагу на якість мовлення (саме застосування ораторських прийомів, вільна, щира розповідь здатна привернути увагу учнів). Але і розповідь потрібно переривати цитатами, добираючи для цитування текст настільки вражаючий, образний, проникливий, що його не можна переказати без втрат сенсу й стилю. Це може бути цитата з твору, щоденника чи листа письменника, може бути влучна його характеристика, дана сучасником, науковцем, іншим письменником, часто це вірш про нього. Вчитель збирає вірші, написані поетами про поетів, взагалі про художників слова. Вірш треба читати напам'ять, можна відкрити ним урок, можна записати цитату на дошці і перетворити на проблемне завдання, можна підготувати учня, який прочитає вірш.

Іноді деякі підручники хибують тим, що намагаючись викласти складний матеріал доступно, занадто спрощують його, одночасно розтягуючи, і учень може загубитися в думках, або ж, не володіючи в повній мірі читацькими навичками, не виділити головного. Тому як матеріал доцільно використовувати (особливо у сильному класі) наукові статті, перед- та післямови до творів, в яких потрібний матеріал викладений лаконічно, без другорядних деталей.

Прийом самостійною учнівського дослідження доцільно застосовувати саме при вивченні біографії. Дуже важливо, щоб учень не просто прослухав (хай і найуважніше) розповідь про життєпис поета, прозаїка, драматурга, а ще й сам узяв активну участь у процесі пізнання певної особистості. Тоді його знання стануть переконаннями.

Провівши його, школярі виступають на уроці співдоповідачами вчителя, розкривають одну зі сторінок життя й таланту письменника. На уроці вивчення біографії треба пам'ятати, що життя митця – це передусім життя його творів. Тож учитель має називані твори, показувати їх різноманіття, зацікавлювати в їх прочитанні. Слід не обмежуватися назвою і жанром, а переказувати цікавий епізод, відзначати мистецьку знахідку, — отже, самому вчителеві знати творчість письменника далеко ширше за шкільну програму. З метою вивчення життєпису письменника учні можуть виконувати такі завдання:

підготувати співдоповідь про період з життя;

заповнити хронологічну таблицю (не перевантажувати її датами і другорядними подіями, обов'язково називати в ній твори, написані письменником);

відповісти на питання, що вимагає розуміння життєвого шляху й особистості митця; написати біографічний етюд;

написати біографічне есе;

провести бібліографічне дослідження: зробити список літератури — твори письменника і твори про нього у бібліотеці (школи, району, міста);

інсценувати сторінку з життя митця, створити за нею сценарій-монтаж;

виступити з повідомленням про зміст телепередачі;

виступити з рефератом-літпортретом;

виготовити і пояснити карту життя письменника;

продемонструвати і прокоментувати діафільм.

Б.Степанишин радить кожний урок вивчення біографії розпочинати по-іншому, з вигадкою, інтригуючи, викликаючи інтерес до постаті, про яку йтиметься [11, 182]. Неповторна особистість — неповторна розповідь про неї, певно, таким має бути методичний принцип викладання біографії. Він заперечує сам термін "біографія", вживаючи натомість "вивчення, пізнання особистості письменника", тобто його внутрішнього світу, світогляду, вдачі, уподобань, особистого та громадського життя. "І про це все треба оповісти так, щоб у читачів створилося враження, наче ви, вчителю, все це бачили на власні очі, наче ви особисто знали письменника і оце, нещодавно з ним розлучившись, з приємністю ділитеся враженнями про свого улюбленця. Йдеться про так званий ефект присутності. Класичний зразком в цьому для вчителів може правити нарис Івана Франка "Володимир Самійленко". Йдучи за Франком, вчитель сам спроможний створити аналогічні нариси-оповіді" [11, 183]. Це ж стверджує і О.Демчук: "Щоб привернути увагу учнів до письменника, не гріх їх заінтригувати. Приступаючи до теми "Павло Грабовський", можна розпочати її так:

"Учора ввечері, як звичайно, багато з вас з цікавістю дивились телепередачі. Телеекран переніс вас у захоплюючий і хвилюючий світ образів, дум і переживань, у світ чарів мистецтва і чудес техніки, таємниць природи і складності душі людської. І все це, звісно, принесло вам неабияке задоволення. А чи задумались ви над тим, кому цим зобов'язані? Борисові Грабовському, інженерові-фізику, який перший створив рухомі телепередачі. А чи знаєте ви, що він — син видатного українського поета Павла Грабовського, вивчення життя і творчості якого ми розпочинаємо. Родом цей письменник із Сумщини..." [3, 7].

Як безпомилково обрати один зі згаданих засобів? Найперший критерій: щоб його суть відповідала характерові особи письменника. Слід виходити і з наявних матеріалів, і з особливостей, притаманних учителеві: наприклад, словесник-златоуст найчастіше розповідатиме, а інший звернеться за допомогою до техніки тощо. Та хоч який би засіб не обрав учитель, у застосування його потрібно вкладати душу. Академічна стриманість і безпристрасна об'єктивність — не для загальноосвітньої школи.

Варто окремо звернути увагу на додаткові засоби, здатні "освіжити" вивчення біографії, зробити його незвичайним. О.Демчук пропонує застосовувати такі засоби і прийоми:

прослуховування музичних композицій (напр. "Пустельник" Пікардійської терції при вивченні біографії Івана Вишенського, медитативна музика – при вивченні життєпису Григорія Сковороди);

проведення зв’язку з сучасними реаліями (заповіді П.Іванова і життя Г.С.Сковороди);

активна демонстрація фотографій. Вчителі здебільшого користуються портретами, що не створюють враження живої людини. Проте до наших днів дійшли численні фото митців ХІХ ст, серед яких Т.Шевченко (радимо звернути увагу, наскільки розумний та іронічний погляд живого Кобзаря відрізняється від погляду на портретах), М.Кропивницький, сім’я Старицьких. Особливу цінність мають сімейні фото.

психологічні тести ("Детектор чесності" при вивченні життя і творчості В.Винниченка);

документалістика (фрагменти судових справ М.Рильського);

літературні карти, як України певного часу, так і місць, пов’язаних з творчістю певного письменника (особливо цікавими вони будуть при вивченні біографії митців-емігрантів).

Цікавим і дидактично правильним, і, більше того, необхідним є пов’язання моментів життя і творчої діяльності митця з суміжними родами мистецтва. С. Жила, розробляючи питання вивчення біографії Олександра Довженка, радий пов’язати літературу і живопис (порівняти мальований і словесний портрети батька), літературу і кіномистецтво. При вивченні життєпису П.Тичини неможливо не згадати про музику, що пізніше значно прояснить розуміння його творів, В.Стефаника і М.Коцюбинського – живопис (експресіонізм та імпресіонізм відповідно).

Проте за художністю не слід забувати і про точність. Багатьом учням цікавими будуть форми роботи, що вимагають аналізу, який обов’язково повинен бути наявним на уроках вивчення життєвого та творчого шляху. Це можуть бути порівняльні таблиці ("Національне та більшовицьке в житті та творчості Миколи Куліша", таблиця улюблених тем лірики О.Олеся та О.Ольжича як представників старшого та молодшого поколінь), аналіз впливу життєвих обставин на творчість тощо.

Під час вивчення біографії важливим є застосування активних та інтерактивних методів навчання, покликаних активізувати учнів, підвищити ефективність сприймання (загальновідомим є факт, що інтерактивні методи мають на порядок вищу ефективність, ніж пасивні). Цікавими для учнів будуть популярні зараз рольові ігри, прес-конференції з "присутніми письменниками", що розповідатимуть про своє життя. Наприклад доцільною видається така форма роботи під час вивчення діяльності митців-емігрантів, коли за одну годину потрібно подати життєвий і творчий шлях цілого літературного покоління – цікавих, оригінальних та неповторних митців.

Цікавою та новою є позиція Г.Токмань щодо інтеграції методів та прийомів викладання біографії для створення цілісного процесу: "Об'єднавчим у реалізації принципів викладання життєпису та у використанні численних джерел роботи може стати екзистенційний діалог, який учитель провів з уявлюваним ним письменником. Педагог розповідає про свою першу зустріч з творами митця, про своє відкриття фактів його біографії, особистісні відгуки на них. Добре, якщо вчитель подорожує і може передати школярам свої враження від рідних місць письменника, від екскурсії меморіальним музеєм, від хвилин біля його могили. Іноді викладач перевтілюється в митця і вживає форму невласне-прямої мови, починаючи говорити від його імені. Найкраще це робити для того, щоб показати наочно ситуацію екзистенційного вибору, в яку потрапив письменник - тоді поворот долі митця буде тлумачитися як його вільний вибір, навіть в жорстких історичних обставинах" [12, 123].

Таким чином, при порівняно невеликій кількості методів (художньої розповіді, розповіді з постановкою завдань, розповіді із самостійною роботою учнів) викладання біографії письменника є величезна кількість прийомів, що дозволяють зробити цікавим цей важкий для викладу матеріал. Першорядне значення грає саме слово вчителя, його здатність доходити до душ дітей, хвилюючи їх уяву та збуджуючи цікавість до окремого митця, його творів і українського письменства взагалі; а також на інтелект – чітко і ясно викладати матеріал, не перетворюючи розповідь в "краснобайство".

нагору

Підсумки

Вивчення біографії є важливим моментом викладання української літератури, оскільки має цілий ряд покладених на нього завдань: від знайомства з письменником та пропедевтичного знайомства з творами – до морального виховання.

Принципами викладання життєпису є історизм, актуальність, психологізм, екзистенційність, естетизм.

Джерела вивчення життя та творчості письменника є як документальними, так і художніми, як створеними власне митцем, так і написаними про нього. Це спогади сучасників, листи, автобіографічні і художньо-біографічні твори тощо.

Головним завданням вчителя-словесника під час вивчення біографії є створення "ефекту присутності", коли завдяки добре підготовленому та вміло викладеному вдало підібраному матеріалу учні відчувають "присутність" митця як живої, близької і цікавої їм людини.

Головними методами викладання біографії є кілька різновидів художньої розповіді, проте обов’язковим і доцільним є застосування різноманітних активних та інтерактивних методів та прийомів, а також засобів навчання, що можуть зробити цей етап по-справжньому цікавим для учнів.

Сучасні методисти наголошують на екзистенційності вивчення життя письменника, тобто на осмисленні учнями життєвого досвіду митця як неповторної особистості, порівняння його з власним.

Методика викладання біографії постійно вдосконалюється, вводяться нові методи, засоби та прийоми, покликані покращити його, зробити цікавішим та ефективнішим.

Проблема духовного виховання є вічною й за вчительпрактик наполегливо й системно пра

гальною. Про розквіт літератури, культури на цюватиме в цьому напрямі.

ції, духовне відродження людини маємо піклу Оскільки самостійні роботи об’єднують тео

ватися й ми — учителі. рію з практикою, то мають бути не самоціллю

Євангеліє вчить, що головне в житті людини — вчителя, а свідченням його тривалої праці.

те, що відбувається в її серці, бо саме в ньому На своїх уроках я продумую заздалегідь тип

зароджуються бажання й почуття, які визнача самостійної роботи, її тривалість, матеріал, який

ють у подальшому духовність. має бути використаний (підручник, ілюстрація,

Освіта завжди була й залишається процесом газета, художній твір, відеозапис тощо), кіль-

розвитку розумових здібностей, але не кожна кість учнів, яку маю опитати під час перевірки.

освічена людина може бути зразком мораль Самостійна робота в класі виконується під

ності. Мені як педагогусловеснику хочеться на пильним наглядом учителя, який допомагає,

уроках підняти до висот оту вагому функцію лі коли це потрібно, фіксує час, адже це мобілізує

тератури — виховну, що якраз і впливає на фор до роботи. Обмежуючи в часі, школяра можна

мування моральної та духовної основи дитини. навчити виконувати завдання швидко й пра

Щоб досягнути поставленої мети із забезпечен вильно. Поступово учень звикає працювати так

ня духовного зростання учнів у часи дійсно ма і вдома, що свідчить про організованість і знання.

сового орієнтування молоді на комп’ютеризацію Щоб досягнути ефективності виконання по

в гірших її проявах, засоби масової інформації, ставлених для самостійної роботи завдань, щоб

які наполегливо відводять нас від вищих зраз кінцевий результат був успішним і якісним, ро

ків духовної творчості й моралі (театру, книг, му бота вчителя має бути системною.

зеїв, картинних галерей тощо), роль учителя має Вивчаючи індивідуальні здібності вихованців,

бути особливо спрямована на духовне зростан а вони, без сумніву, різні, добираю й завдання

ня молодого покоління. різної складності. Хтось легко й швидко виконує

Історичний і життєвий досвід підказує, що роботу, уже маючи власні творчі навички, добре

важко розбудувати повноцінну державу, якщо опрацьований теоретичний матеріал, деякі пси

люди тягнуться лише до матеріальних благ, хологічні якості: швидку реакцію, аналітичне

забуваючи про головні критерії споконвічної мислення та ще до того ж і відповідний стан

народної моралі — ідеали добра, милосердя, душі — натхнення. Хтось із учнів проявляє ста

людяності. Літературні твори та фольклор є якраз ранність, уміння глибоко занурюватись у суть

тим благодатним і невичерпним матеріалом, проблеми, пошук істини, але через свою флег

на якому можна розпізнати ці людські чес матичність виконує роботу повільніше. Є й такі

ноти. учні, котрим важко виконати завдання.

Шкільне навчання завжди було спрямова Кожен учитель прагне, щоб його вихованці

ним на виховання духовно збагаченої особис досягли поставленої мети власними зусиллями,

тості, і чинне місце в цьому процесі я відводжу тобто охоче працювали самостійно. Для цього

самостійним роботам. Цей вид діяльності якнай маємо проявити терпіння, доброзичливість, пе

повніше забезпечує розвиток мислення, само дагогічний такт, системність у роботі.

стійності, ініціативи, активізації творчої думки Системність у роботі вчителя — це встановле— це встановле це встановле

школярів тощо. ний ним певний порядок, який відображається

Учні 5—7х класів цілком у змозі виконати на всій його діяльності в школі — від стосунків

самостійно те чи інше завдання. Але будьякий з учнями до оформлення педагогічної докумен

вид самостійної роботи, усної чи письмової, тації. Упроваджуючи самостійні роботи, потріб

забезпечить ґрунтовні знання лише тоді, коли но дотримуватися певних принципів, порядку, навіть якщо ця форма опрацювання того чи Самостійні роботи доцільно застосовувати на

іншого навчального матеріалу виявилася не зо різних уроках (схема 1).

всім доцільною. За словами А. Макаренка, краще Схема 1

мати недосконалу, погану систему, ніж не ма Сфера запровадження самостійних робіт

ти її зовсім. Відсутність системи призводить до

безпорядку та хаосу. Необмежена: будьякий тип уроку

Як збагатити педагогічний досвід і систему

в запровадженні самостійних робіт Урок засвоєння нових знань

1. Частіше спілкуйтеся з колегами, бо обмін

навичками практичної роботи, навіть у межах

свого навчального закладу, збагатить вас досві Урок формування вмінь і навичок

дом, зарядить енергією.

2. Регулярно ознайомлюйтеся з матеріалами

методичної періодики й різних посібників — це Урок застосування вмінь і навичок

принесе вам не тільки відчуття руху вперед, на

буття нових умінь, а й насолоду.

3. Самовдосконалюйтеся через пошук у собі Урок узагальнення й систематизації знань

внутрішнього творчого потенціалу.

Якщо ви дійсно бажаєте досягнути успіхів Урок контролю й корекції знань, умінь

через упровадження самостійних робіт, якщо і навичок

вас зацікавив цей метод, то раджу звернути ува

гу на такі вимоги:

1.Доцільність проведення самостійної роботи. Комбінований урок

2.Посильність самостійної роботи для учнів

і поступове ускладнення завдань. Види самостійних робіт під час

3.Урізноманітнення самостійних робіт на од читання мовчки

ному й тому ж уроці, а також суміжних уроках, Читання мовчки — це форма роботи, яка є за

об’єднаних спільною темою. критою для зовнішнього спостереження, але

4. Визначення й доведення до розуміння через будьякий вид контролю забезпечує отри

учнів не лише мети самостійної роботи з по мання результатів. Це вкрай необхідний процес,

ясненням, що і як треба зробити, а й для чого. без якого неможливо обійтися, зокрема на уро

Поряд із навчальною метою завжди ставте мету ках української літератури (схема 2).

духовну. Метод упровадження самостійних робіт буде

5.Регламентація часу, що відводиться на ви ефективним завжди: і на етапі знайомства з но

конання. вим матеріалом, і на етапі закінчення чи повто

6.Оцінювання якості й швидкості вико рення.

нання самостійної роботи відповідним балом. Якщо вчитель заздалегідь усе обдумав, то,

Пам’ятайте, що своєчасно виставлені оцінки ураховуючи специфіку всіх розділів курсу мови,

заохочують учнів до праці. літератури чи будьякого іншого навчального

предмета, самостійна робота якісно поєднає ді

Самостійна робота спрямована на: яльність учителя й учнів.

1. Підвищення активності роботи в класі. Надаю перевагу цьому методу ще й тому, що

2. Забезпечення ефективності уроку. до активної діяльності на уроці можна залучити

3. Збудження й розвиток творчого мислення всіх або більшість учнів класу, швидко виявити

учнів, підведення до висновків і суджень. рівень підготовленості як кожного учня, так

Схема 2 і групи школярів, які працюють колективно в

одній команді.

Читання мовчки Найрізноманітніші за змістом і типом уро

(робота над книгою чи іншим ки дозволять застосовувати цю форму роботи,

друкованим джерелом — газетою, залишаючи вам функцію контролю й регулю

критичною статтею тощо) вання правильності відповідей, щоб навчальний

матеріал був сприйнятий учнями, зрозумілий

і цікавий.

Самостійні роботи, які підпорядковані за

, вданням аналізу (а він передбачає опрацюван

я ня тексту — добір цитат, написання анотації,

а н у

н н н складання плану тощо), сприяють глибокому

і) а) а

а д я

д к і т л вивченню образівперсонажів, художніх засобів

і к о в т п

в и я в о а і подальшому осмисленню твору. Таким чином,

з о н н и п т о

е п ч н р о с г у процесі аналізу ми націлюємо учнів на уваж

т д у (о

і р а у, н

я в д в, й ь т ніший розгляд складного механізму художнього

н і і у л і т а

в т і ц с т

н о п к д а і полотна, ті його деталі, що приводять у рух дум

а я е з т в и

д м н п о о о ц ки й почуття.

а ь с р н п я

л с н

к и а н а, а к, н Так, шляхом проникнення в глибини люд

С п т о в я о н

и К а н в а ської душі можна ввести своїх вихованців у світ

й п л н и д

і а г а р а естетикогуманістичних цінностей.

н з (д у л

с а к А якщо це станеться, то можна зробити вис

У л С

к новок, що кожному з нас дійсно поталанило

досягнути стержневої мети мистецтва слова —

сприяти духовному самостановленню людини.

3. Слушна думка, що проблема сучасного уроку має три аспекти ― науковий, виховний і психологічний. Виходячи з цього, прийнято в практиці викладання літератури дотримуватись певних вимог у проведенні уроків.

Психологічні вимоги

1. Створення атмосфери доброзичливості на уроці.

2. Фактор зацікавленості учнів навчальним матеріалом.

3. Індивідуальний та диференційований підхід до учнів в процесі засвоєння матеріалу.

4. Оптимістичний і захоплюючий темп розповіді вчителя.

5. Завдання учням на активізацію їх творчої уваги та уяви.

6. Дотримання належного такту, самовладання і самоконтроль з боку вчителя.

7. Дотримання нормативних вимог єдиного мовного режиму.

II. Педагогічні вимоги

1. Організаційна чіткість у проведенні уроку, з'ясування навчальних і виховних завдань.

2. Раціональний розподіл навчального часу.

3. Забезпечення творчих завдань учням, проблемний виклад матеріалу.

4. Логічність і послідовність викладу матеріалу.

5. Включення питань на повторення раніше пройденого матеріалу, дотримання міжпредметних зв'язків.

6. Пошук ефективних методів і прийомів викладу матеріалу.

7. Використання різних видів графічного і звуко-технічного унаочнення.

ІІІ. Методичні вимоги

1. Складання чіткого поурочного плану-конспекту.

2. Науковість викладу матеріалу.

3. Емоційність у викладі матеріалу.

4. Запровадження різних шляхів аналізу літературного твору.

5. Завдання на розвиток усного і писемного мовлення учнів при розборі тексту твору.

6. Посильність домашніх завдань з літератури для учнів.

4. Проблема класифікації уроків літератури привертала увагу багатьох методистів. Справедливе застереження Є. А. Пасічника, що “урок ― це складне педагогічне явище. Не слід думати, що можна знайти таку класифікацію, яка могла б охопити усі сторони уроку” (Українська література в школі, К.: “Радянська школа”, 1983, С. 95).

Більшість методистів вважають, що типи уроків залежать від характеру дидактичних завдань, форм і методів роботи, змісту матеріалу, що вивчається учнями, рівнів пізнавальної активності школярів. Поки ще немає чіткої загальновизнаної єдиної класифікації уроків літератури.

Бракує єдиного принципу в тій класифікації уроків, що в 60-х роках запропонував методист І.І. Соболєв у книзі “Типи уроків і засоби активізації викладання літератури в школі” (К.: Радянська школа, 1963):

1. Урок-лекція (з необхідним в кінці або в середині його закріпленням).

2. Урок-розповідь (розповідь-бесіда, розповідь-висновки).

3. Урок учнівських питань (доповіді, реферати учнів, усний твір).

4. Урок вивчення тексту художнього твору (коментоване читання, виразне читання, самостійні роботи, усний переказ).

5. Урок самостійної роботи учнів над підручником, хрестоматією, іншими друкованими матеріалами.

6. Урок складання планів (колективне складання планів, індивідуальне складання планів).

7. Урок письмової роботи (навчальної, тренувальної, контрольної, з наступним аналізом).

8 Урок з використанням як технічних засобів навчання, так і ілюстративно-живописних (навчальні фільми, діафільми, грамзапис, літературні плакати, таблиці, картини, малюнки).

9. Урок повторення або закріплення матеріалу.

10. Урок-бесіда з позакласного читання.

11. Урок-диспут.

12. Урок-екскурсія.

Спрощений вигляд має типологія уроків, яку пропонує в своєму підручнику з методики викладання літератури В. Я. Неділько:

1. Урок вивчення нового матеріалу.

2. Урок повторення, закріплення та узагальнення знань.

3. Урок-бесіда з позакласного читання.

4. Урок написання твору.

(Методика викладання української літератури в середній школі, К.: Вища школа, 1978, с.79).

Є. А. Пасічник, в залежності від дидактичних завдань, умовно виділяє такі типи уроків:

1. Урок засвоєння нових знань і розвитку на основі умінь та навичок.

2. Уроки узагальнення і систематизації знань.

3. Уроки контролю знань, умінь і навичок з літератури.

(Українська література в школі, К.: “Радянська школа”, 1983, с. 92).

Автор застерігає, що кожен з названих типів уроків має свої типологічні різновиди варіантів.

На нашу думку, в названих класифікаціях не враховані вікові особливості учнів і досить узагальнено названо типи уроків, які скоріше стосуються курсу педагогіки, ніж методики літератури. А тому ми пропонуємо свою типологію уроків.

Типи уроків у 5-8 класах

1. Коротке знайомство з біографією письменника.

2. Коментоване читання твору або його уривків.