Уважно перечитавши наведені міркування Г.Гегеля, визначте, що саме автор покладав в основу розвитку грецької філософії, зрушення в яких характеристиках філософського мислення вважав вирішальними для її еволюції. Наскільки таке розуміння прогресу мислення можна вважати виправданим? Наскільки воно дає нам повне уявлення про давню філософію?
"Перший період: від Фалеса до Арістотеля. Цей період ми знову ділимо на три розділи:
1. Перший простягається від Фалеса до Анаксагора, від абстрактної думки, яка існує в безпосередній визначеності, до думки про саму себе визначаючу думку; тут починають з абсолютно простого, в якому далі виникають в якості спроб перші види визначення, далі доходять до Анаксагора, який визначає істину як рушійну думку, яка вже не існує в певній визначеності, а є думка, яка сама себе визначає.
2. У другий розділ входять софісти, Сократ і сократики; тут думка, яка сама себе визначає, розуміється як наявна, конкретна в мені; це − принцип суб'єктивності, хоча і не кінцевої, тому що мислення уявляється тут найближчим способом лише як абстрактний принцип, частково лише як випадкова суб'єктивність.
3. Третій розділ включає в себе Платона та Арістотеля, грецьку науку, в якій об'єктивна думка, ідея оформляється в ціле. Конкретна, визначаюча себе в самій собі думка являє собою у Платона ще абстрактну ідею, ідею лише у формі всезагальності, тим часом як Арістотель розуміє її як визначення самої себе, як ідею у визначенні дійсності або діяльності".
(Г.-В.-Ф. Гегель)
Ознайомтесь також із періодизацією розвитку античної філософії, проведену відомим російським дослідником античності:
З'ясуйте найвиразніші особливості такої періодизації. Чи доречно, що в ній відсутні римська та олександрійська філософії? Чим би це можна було пояснити?
"1. Міфологія, яку можна назвати дорефлексивною філософією... 2. Початковий період античної філософії був тим, що звичайно іменують як її класику; це − період VІ−ІV ст. до н. е. 3. Ранній еллінізм,... який відносять до IV−І ст. до н. е. 4. Пізній еллінізм − останні століття античної філософії, тобто І−VI ст. н. е.".
(О.Ф.Лосєв)
Завдання 2. Розвиток ідей в античній натурфілософії.
Як ви вважаєте, з якою метою Фалес шукав основу всього сущого? Чи можна вважати виправданим те, що він уявляє першооснову конкретною речовиною? Яке евристичне (перспективне в аспекті розвитку пізнання) значення мало саме запровадження ідеї першого начала?
"Більшість перших філософів вважала основи, що є видами матерії, єдиними основами всіх речей. З чого всі сущі речі складаються, з чого, як з першого, вони виникають і в що, як в останнє, вони переходять... − це вони вважають елементом і це основою сущих (речей)....Але кількість і вид таких основ не всі визначають однаково. Так, Фалес, засновник філософії такого зразка, вважає, що матеріальна основа − вода, тому він і стверджував, що земля − на воді. Ймовірно, що він вивів її з того спостереження, що їжа всіх істот волога і що, власне, тепло народжується з води і живе за її рахунок, а те, з чого все виникає, це − за визначенням, і є основою всіх речей".
(Арістотель)
"Тут (спостерігається) небувале піднесення думки і фантазії, інтуїтивне зведення хаосу речей та предметів, подій та переживань в одну всеєдність...".
(О.Ф.Лосєв)
"Фалес уперше наважився відкинути повноту природного явлення та звести її до однієї простої субстанції як до того, що перебуває в усьому, не виникає та не знищується, відтак навіть боги різноманітні, мінливі та народжуються.
(С.Трубецький)
"Беручи до уваги усю запамороченість тодішнього інтелектуального світу, ми повинні в усякому разі визнати, що вимагалась велика розумова сміливість задля того, щоби відкинути усю повноту існування природного світу та звести її до простої субстанції... У твердженні, яке проголошує, що цією сутністю постає вода, заспокоєна дика, нескінченно строката давня фантазія, покладено край взаємній непов’язаності нескінченної кількості першопочатків... − Це є просте споглядання, в якому відсутні домішки фантазії...".
(Г.Гегель)
Спробуйте оцінити та продовжити наведену тут лінію оцінок та міркувань: поясніть, в чому саме полягали новації та сміливість Фалеса, чому його твердження мали важливе значення для розвитку пізнання.
"Деталі його (Геракліта) вчення такі. Вогонь − першоелемент і всі речі обмінний еквівалент вогню − виникають з нього шляхом розрідження і згущення... Все виникає через протилежності і все тече подібно річці. Всесвіт скінченний і космос єдиний. Народжується він з вогню і знову згоряє дотла через певні періоди часу, а відбувається це згідно з долею (логосом). Одна із протилежностей, яка призводить до виникнення (космосу) називається війною та незгодою, а інші, що приводять до згоряння − згодою і миром, зміна − шляхом вгору-вниз, на якому і виникає космос.
...Цей космос, той же самий для всіх, не створив ніхто ні з богів, ні з людей, але він завжди був, є і буде вічно живим вогнем, що мірами спалахує та мірами згасає".
(Діоген Лаєртій)
Яким чином у вченні Геракліта пов'язані уявлення про першооснову з діалектичним розумінням буття як безперервного руху? Як впливають протилежності на процесування, виникнення і згоряння космосу? Згадайте, як називається таке бачення буття, що подає його як рухомий процес, спричинений боротьбою протилежностей? Як ви вважаєте, Геракліт був прихильником осмислення космосу як природного процесу, чи як реалізації якогось задуму? Яку пізнавальну перспективу відкривало науці вчення Геракліта? Обґрунтуйте відповідь спираючись на зміст тексту.
"Так звані піфагорійці, зайнявшись математичними науками, вперше висунули їх на перше місце у вихованні і стали вважати їх основами всіх речей. Але... в числах вони вбачали, як їм здавалось, багато рис, схожих з тим, що існує і відбувається − більше, ніж у вогні, землі і воді; наприклад, така-то властивість чисел є справедливість, а така-то − душа і розум, інша − вдача... Все останнє вочевидь уподібнювалося числам за своєю суттю, а числа посідали чільне місце у всій природі; елементи чисел вони вважали елементами всіх речей і увесь Всесвіт (визнали) гармонією і числом".
(Арістотель)
Чому Піфагор та його послідовники вважали числа світовою першоосновою? Піфагор вбачав у числі першооснову тільки речей, чи й психічних явищ також? Чи можна вважати число більш універсальним початком у порівнянні із конкретними природними стихіями? Чим відрізняється розуміння першооснови Піфагором від першооснови Фалеса, Геракліта? Якими були загальні умови застосування числа як першооснови сущого? Спробуйте чітко сформулювати значення інтелектуальних знахідок Піфагора.
"Інші ж, відкинувши подільність до нескінченності на тій підставі, що ми не можемо ділити до нескінченності і таким способом впевнитись у нескінченності ділення, говорили, що тіла складаються з неподільних і діляться до цих неподільних. Левкіп і Демокріт вважають причиною неподільності першотілець не тільки їх непроникність, але також малі розміри і відсутність їх складових частин ".
(Симплікій)
У чому, на вашу думку, полягає сенс введення атомів−неподільних частинок, що є началами речей? Спробуйте порівняти погляди на атом в античності із сучасними уявленнями про закони збереження. Чи мали такі погляди вплив на подальший розвиток науки?
"Демокріт іноді заперечує явища, що сприймаються чуттєво, і говорить, що ніщо з них не є воістину, а лише за поглядами, воістину ж існують лише атоми і порожнеча... А саме, він нам говорить: "Лише на загальну думку існує солодке, гірке, тепле, холодне, в уяві − колір, в дійсності ж існують тільки атоми і порожнеча".
(Секст Емпірик)
Уважно вдумайтесь у останні тези Демокріта; як ви вважаєте, чи дають вони підстави називати його скептиком? Чи має значення для розвитку науки розведення наочно наданого та його прихованих (проте − справжніх) засад? Наведіть приклади на користь позиції Демокріта, а також і аргументи критичного плану.
Зверніть увагу на: особливості розуміння першооснови у різних представників ранньої грецької філософії, на поступове ускладнення уявлень про першооснову світу, на певну логіку руху думки від конкретного до загального, від недиференційованого до деталізованого. Спробуйте, спираючись на наведені тексти, з'ясувати, в чому полягає подібність і відмінність ранньої грецької філософії та міфології. Обґрунтуйте свою відповідь конкретними висловами з наведених текстів.
Завдання 3. Ідеї та представники високої класики в розвитку античної філософії: софісти, Сократ, Платон та Арістотель.
Людина, її свідомість, основні сфери людської життєдіяльності−ось теми, які входять у грецьку філософію разом із високою класикою. Поворот у проблематиці філософії здійснили мислителі, що їх називали софісти. Зверніть увагу, як ця тема подається в наступних текстах.
"... Протагор (засновник софістики) хоче, щоб людина була мірою всіх речей, а саме: для існуючих − мірою буття, для неіснуючих − небуття, при цьому "мірою" він називав критерій, а "речами" − справи; через те він стверджує, що людина − міра всіх справ, для існуючого − буття, для неіснуючого − небуття. У цьому він встановлює тільки те, що здається кожному, і, таким чином, вводить тему відносності".
(Секст Емпірик)
Поясніть, як ви розумієте тезу Протагора "Людина є мірою всіх речей?" Як ви вважаєте, ця теза має позитивний, негативний чи суперечливий контекст? Проясніть ці моменти. Що значить відносність (релятивність) у питаннях пізнання, пошуку засад людського буття?
"З тої ж когорти філософів Горгій Леонтійський поставав проводирем загону тих, хто відкидав критерій істини... Утворі "Про неіснуюче або про природу" він встановлює (з цього приводу) три головні положення... Одне − перше положення стверджує, що нічого не існує; друге − що якби щось і існувало, воно всеодно було би непізнаваним; третє − що якби воно навіть було пізнаваним, то все ж було би неможливим для повідомлення та непояснюваним для інших".
(Секст Емпірик)
Наскільки, на вашу думку, твердження Горгія виправдані? Що саме він приймає в якості критерію істинності? Спробуйте перевести його міркування на зрозумілі вам доведення. Які зміни у світобаченні та орієнтирах людини повинні були би відбутись задля того, щоби природа−найперша та найширша реальність−раптом набула характеристики небуття, неіснуючого?
"Що хотів Сократ і чому його діяльність є поворотним пунктом у всій історії грецького духу? Ця людина хотіла зрозуміти і оцінити життя. Ось, мабуть, його фатальна місія, те призначення, без якого немислиме було б ні подальше античне життя, ні віки наступної культури.... Сократ поставив проблему життя, накинувся на життя як на проблему... Сократ захотів перевести життя в царство самосвідомості. Він прагнув силою духу виправити життя, свободу духу він протиставив самостійним проявам буття. І звідси − це дивне, таке несумісне зі всій попереднім, майже негрецьке, неантичне вчення про те, що чеснота є знання, що всякий бажає лише власного блага, що достатньо тільки навчити людину і вона буде доброчесною. Сократ перший прагнув зрозуміти життя".
(О.Ф. Лосєв)
Спробуйте визначити, які основні ідеї вчення Сократа виділяє О.Ф. Лосєв у наведеному тексті? Прокоментуйте положення: "Сократ захотів перевести життя в царство самосвідомості". Ознайомтесь докладніше із засадами морально-етичного вчення Сократа.
"Боги, казав Сократ, вклали в нас розум, через посередництво якого ми судимо щодо предметів відчуття,... довідуємося, як досягати корисного та запобігати шкідливому... Так ось, якщо доброчинність − це дещо, що перебуває в душі, якщо до того ж вона не може не бути для нас корисною, то значить вона і є розум... Все стає корисним або шкідливим завдяки розуму або безумству".
(Ксенофонт)
