Розвиток і політизація українського національного руху в Російській імперії

(Узагальнення)

Активна діяльність народників порівняно швидко пройшов від наївного культу народу до усвідомлення про необхідність переходу на позиції політичної боротьби проти самодержавства, тому частина народників роблять ставку на марксистську ідеологію, на базі якої сформувалася соціал - демократична течія суспільно – політичного руху.

І. Соціал – демократичний рух:

Основа марксистського світогляду: а) послідовний матеріалізм; б) вчення про діалектичний розвиток; в) теорія класової боротьби; г) пролетаріат – рушійна сила історії, творець нового комуністичного суспільства. (марксизм продовжував ідеї народницького соціалізму та традиційну тактику народників)

1. Марксистський ідеал: Справедливість, рівність, свобода. (основа селянського общинного соціалізму)

2. Форми та методи досягнення поставленої мети: - народна революція (народники робили ставку на селян, а марксизм - на пролетаріат)

3. Перші пропагандисти: М. Зібер, С. Подолинський (70-і р

4. Марксистська діяльність: нелегальні марксистські 80-90-х, які намагаються залучити робітників; Створення на зразок петербурзького „Союзу за визволення робітничого класу”, аналогічних груп в Києві, Катеринославі, Миколаєві і ін. в кінці 90-х; “Південно-рос. союз робітників ”-Одеса1875, - Заславський; * методи —прокламації, страйки; ідеї: *класова боротьба; *визволення робітників від експлуатації, 1892 - діяльність Мельникова - заснував слюсарну майстерню-стала школою марксистських агітаторів. “Союз б-би за визволення роб. класу ” Катеринослав-1897-Бабушкін; Київ - Ейдельман,

n 1898 р. – з”їзд в Мінську вищезгаданих груп (4 із 9 делегатів були з України) – створення РСДРП

n активізація рос. партій: РСДРП: 1903 - *помірковані - меншовики, *ліво - радикальні –більшовики; 1902-есери; 1897- “Загальний єврейський робітничий союз” - Бунд)

ІІ. Ліберальний рух (на арену виходить на межі 70-80-х років на основі земської ліберальної опозиції):

1. Основа – а) ідея побудови економіки за законами вільного ринку, конкуренції; б) утворення правової держави; в) демократичні права; г) мінімальне втручання в економіку.

2. Форма управління – конституційна монархія.

3. Методи діяльності: пошуки компромісів з урядом.

4. Діяльність лібералів:

n опора на земства; (земці Чернігівщини – І. Петрункевич, І. Шраг; осередки Києва, Харкова, Полтави)

n форми роботи: а) з”їзди; б) бенкетні компанії, де приймалися відозви, петиції і до самодержавства;

5 Причина того, що ліберальний рух не став опозицією:

n вузька соціальна база;

n поміркованість лозунгів, завдань і дій;

n боротьба проти “бюрократії” і лояльність до самодержавства;

ІІІ. Національний рух (представлений громадівським рухом, який утворився на основі гуртка “хлопоманів”)

1. Ідея: а) поширення національної ідеї; б) формування національної свідомості; - перші громади припинили існування через переслідування(В. Антонович, Т. Рильський, П. Житецький)

2. „Стара громада” – 70-і роки (В. Антонович, М. Драгоманов, П. Чубинський)

n 1873 р. сформували свою політичну програму: перетворення Росії на федерацію і надання широкої автономії Україні;

n дана програма викликала переслідування (Емський указ 1876 р.)

n Основні діячі за кордоном і в журналі “Громада” намагалися узагальнити свої погляди, які виражали:

· демократизм (парламентська влада, наявність демократичних прав);

· федералізм(децентралізація, самоврядування)

· європеїзм (зв”язок з країнами Заходу – джерело прогресивного розвитку);

· культурництво (визвольна боротьба виключно просвітницькими методами)

· еволюційність (висування поміркованих вимог, підштовхування реформаційного процесу)

ІУ. Радикалізація поглядів „ молодої громади” через діяльність „братства тарасівців ” до об”єднання всіх громад в “Загальну українську безпартійну організацію” - 1898 р.

Отже, послідовна робота всіх напрямків суспільно політичного руху сприяла пошукам більш послідовних шляхів, методів і поглядів у вирішенні проблем національно – визвольного руху. Їх діяльність набирала політичного характеру і привела до утворення політичних партій.