Державний кордон та його охорона

Державний кордон України становить собою лінію, яка визначає межі сухопутної і водної території країни, а також повітряний простір над нею.

Законом України «Про державний кордон України» від 4 лис­топада 1991р.¹ встановлено види, режим і правила охорони дер­жавного кордону. Відповідно до цього Закону виділяють два види охорони державного кордону — політичний і санітарний.

Політичну охорону державного кордону на суші, морі, річках, озерах та інших водоймах покладено на Державну при­кордонну службу України, а в повітряному просторі — на війська протиповітряної оборони України. Їх обов'язки й пра­ва щодо охорони державного кордону визначають закони та інші акти компетентних органів державної влади.

Основними завданнями охорони державного кордону є за­безпечення встановленого режиму державного кордону й при­кордонного режиму.

Режим державного кордону — це встановлений законодав­ством порядок перетинання державного кордону України. Сутність його полягає в тому, що залізничне, автомобільне, морське, річкове, повітряне та інше сполучення через держав­ний кордон здійснюють у контрольно-пропускних пунктах Прикордонної служби. Всі особи, їх транспортні засоби, ван­тажі та інше майно, що перетинають державний кордон, підля­гають прикордонному й митному контролю. У відповідних випадках здійснюють також санітарно-карантинний, ветери­нарний і фітосанітарний контроль, контроль за вивезенням з території України культурних цінностей та інший контроль. Важливим елементом забезпечення режиму державного кордону є правила здійснення господарської діяльності в його межах. Законодавством визначено, що судноплавство, корис­тування водними об'єктами, землею, лісами, тваринним світом, ведення гірничої справи, геологічних розвідувань та іншу гос­подарську діяльність проводять за погодженням із підрозділа­ми Державної прикордонної служби України, щоб забезпечу­вався належний порядок на державному кордоні.

З метою забезпечення режиму державного кордону в при­кордонній смузі встановлюють прикордонний режим, який регламентує правила в'їзду, тимчасового перебування, прожи­вання, пересування, провадження робіт, обліку та тримання на пристанях суден, їх плавання у внутрішніх водах. Прикордон­ну смугу встановлюють безпосередньо вздовж берегів прикор­донних річок, озер та інших водойм, до неї не включають насе­лені пункти й місця масового відпочинку населення.

Безпосередньо функції охорони державного кордону здійснює Державна прикордонна служба України. Відповідно до Закону України «Про Державну прикордонну службу Ук­раїни» від 3 квітня 2003 р.¹ її головним завданням є забезпе­чення недоторканності державного кордону, а також охорона екологічної зони України.

Центральним органом управління прикордонною службою є Адміністрація Державної прикордонної служби, положення про яку затверджено Указом Президента України від 4 серпня 2003 р.². Голова адміністрації є Командувачем Державної при­кордонної служби України, його призначає на посаду й звіль­няє з посади Президент України. Організаційна структура при­кордонної служби України складається з прикордонних військових напрямів, з'єднань, частин та інших органів охоро­ни державного кордону.

Завдання та функції прикордонної служби України визна­чають її основні повноваження. Під час виконання своїх функцій і завдань вона зобов'язана: припиняти будь-які спро­би незаконного перетинання кордону; відбивати вторгнення озброєних формувань; забезпечувати виконання зобов'язань, що виникають із міжнародних договорів; здійснювати спільні заходи з органами Служби безпеки, внутрішніх справ, митної, санітарної служб тощо.

Умежах прикордонної смуги в пунктах пропуску через дер­жавний кордон, а також на спеціально визначеній території Державна прикордонна служба України має право:

розташовувати прикордонні наряди, пересуватися під час виконання службових обов'язків по будь-яких ділянках місце­вості; вести дізнання в справах про порушення державного кор­дону, проводити оперативно-розшукову діяльність;

здійснювати адміністративне затримання осіб, які поруши­ли державний кордон; перевіряти в осіб, які прямують через державний кордон, документи на право в'їзду або виїзду з краї­ни; здійснювати самостійно або разом з митними установами огляд вантажів та іншого майна; вилучати заборонені до вве­зення в країну або вивезення з країни предмети, а також пред­мети контрабанди; здійснювати інші дії щодо охорони держав­ного кордону відповідно до законодавства України та її міжна­родних договорів.

Санітарну охорону кордону України здійснюють з метою запобігання занесенню небезпечних інфекційних хвороб із-за кордону на територію України й за межі України (за кордон). Організацію та порядок санітарної охорони кордону врегульо­вано Законом України «Про забезпечення санітарного та епі­деміологічного благополуччя населення» від 24 лютого 1994 р.¹.

Здійснення санітарної охорони кордону покладено на Дер­жавну санітарно-епідеміологічну службу України. Цій же меті слугує ветеринарна охорона кордону.

Санітарну охорону кордону України забезпечують здійснен­ням медико-санітарних і адміністративно-санітарних заходів. До них належать: медичний огляд і ізоляція хворих; санітар­ний огляд вантажів і майна; заборона в'їзду та виїзду особам, що страждають на інфекційні захворювання, тощо. Засобами забезпечення ветеринарної охорони кордону України є забо­рона ввезення й вивезення заразних тварин, птиці, їх ветери­нарний огляд, оголошення карантину та ін.

Правовий режим державного кордону (способи встановлення держ.кордону)

Закон України "Про державний кордон України" визначає державний кордон як лінію і вертикальну поверхню, яка проходить по цій лінії, що зазначає кордони території України — суші, вод, надр, повітряного простору.

Кордони мають важливе значення насамперед тому, що вони належним чином закріплені й визнані, визначають межі державної території, підтверджують право держави (титул) на дану територію. Лінія державного кордону встановлюється в результаті домовленості між суміжними державами, тобто шляхом укладення міжнародних угод. Разом з тим вони можуть бути встановлені в результаті видання внутрішньодержавного акта. Так, у ст. 2 Закону України "Про державний кордон України" проголошено, що державний кордон України встановлюється рішеннями Верховної Ради України, а також міжнародними поговорами України.

У ряді випадків міжнародне товариство стикається з невизначеними кордонами через відсутність демаркації. Такі кордони зустрічаються в Африці, Азії (наприклад, відзначається повна відсутність юридичного і навіть фактичного кордону між Пакистаном і Афганістаном), а також у разі неврегульованого прикордонного спору. Але для певної мети неурегульовані кордони можуть все ж таки вважатися юридичною межею суверенітету з практичною метою здійснення цивільної або кримінальної юрисдикції.

Розрізняють сухопутні, водні (морські) й повітряні кордони. За способом їхнього встановлення розрізняють кордони астрономічні, які проводяться по меридіанах і паралелях; орографічні, що проходять по місцевості з рахунком її рельєфу, і геометричні, тобто такі, що прокладаються нанесенням прямих ліній.

Встановлення лінії державного кордону здійснюється у два етапи: спочатку державний кордон описується в міжнародному договорі, з вказівкою точних астрономічних координат або інших безсуперечних ознак (делімітація кордону), після чого наступає демаркація кордону, тобто перенесення на місцевість із встановленням "ясно бачених прикордонних знаків, форми, розмір і порядок встановлення яких визначається законодавством України і міжнародними договорами України" (ст. 4 Закону від 4 листопада 1991 р.), або каменів, надовбів, буїв тощо. Редемаркація — це відновлювання речових слідів демаркації. При редемаркації можливе уточнення територіальних кордонів суміжних держав.

Особливого характеру набуло поняття державного кордону в зв'язку з розпадом СРСР і утворенням замість нього ряду незалежних держав. Перш за все слід звернути увагу на досить неповний характер кордонів між недавно утвореними незалежними державами — вони були визначені на місці адміністративних кордонів між союзними республіками, суб'єктами СРСР; не була здійснена ані їхня делімітація, ані демаркація. Зважаючи на ці обставини, 26 травня 1995 р. учасники співдружності Незалежних Держав підписали Договір про співробітництво і охорону кордонів держав — учасниць СНД з (державами, які не входять в Співдружність). Головним у цьому договорі було рішення називати кордонами лише ті, що є ділянками державних кордонів учасників Співдружності Незалежних Держав з державами, які не входять у Співдружність. Такими державними кордонами України є лише кордони з Румунією, Польщею, Угорщиною і Словаччиною.

З метою встановлення на державному кордоні належного порядку Кабінетом Міністрів України визначається прикордонна смуга. У прикордонній смузі встановлюється прикордонний режим, котрим визначається порядок в'їзду, перебування, виїзду з прикордонної смуги, режим пересічення державно кордону в спеціальних пунктах пропуску людей, товарів і транспортних засобів, а також на аеродромах, прикордонних залізничних і автомобільних станціях, морських і річних портах, метою припинення незаконного пересічення державного кодону України. До прикордонного району, що контролюється, включаються також територіальне море України, внутрішні води України і частина вод прикордонних рік, озер та інших водоймищ України і розташовані в цих водоймищах острови.