Вступні бесіди застосовуються на кожному уроці. На цьому етапі пояснюїться зміст і характер роботи, а зміст кожної роботи різний. Отже і бесіди на них мають свої особливості.
На уроках ліплення з натури важливо створити повне уявлення певного предмету, навчити прийомам ціленаправленого спостереження.
Така бесіда будуїться на сприйнятті учнями об'їкта зображення.
Спостереження повинні привчати виділяти, в першу чергу, головне та загальне в предметі, а не виділені, але переважні деталі.
Методика організації сприйняття натури, розроблена Н.П.Сакуліною для роботи з дітьми дошкільного віку, даї хороші результати і в початковій школі.
За ціїю методикою виділяються наступні етапи:
1) Сприйняття предмету в цілому;
2) Аналіз його будови;
3) Повторне цілісне сприйняття.
Таку послідовність можна вважати своїрідним правилом в процесі сприйняття предметів, дотримуючись якого діти дістають найбільш повне уявлення про них.
Роздивимось детальніше хід такої бесіди на прикладі урока ліплення з натури 1 клас.
Цілісне сприйняття.
Вчитель показуї дітям матрьошку та пропонуї уважно її роздивитися.
В 1 момент важливо дати дітям полюбуватися іграшкою, викликати у них природну емоційну реакцію на неї, і тим самим бажання зробити самим таку іграшку.
Але емоція сама по собі ще не забезпечуї створення в пам'яті дітей цілого предмета, тому вчитель, направляючи сприйняття, задаї запитання: - На що схожа ця іграшка? (груша, бочка) - це перший крок в бік сприйняття - самий загальний образ предмета.
При цьому вчитель звертаї увагу дітей на масивність іграшки, загальність її форми.
Аналіз моделі.
Тепер важливо визначити будову предмета. Вчитель запитуї: - З яких частин складаїться матрьошка? Це запитання спонукаї до більш детального розглядання іграшки, щоб загальний образ став у їх пам'яті більш конкретним.
Якщо учні неприучені роздивлятись модель, аналіз предмета для них складний.
У відповідь "звичайно" починають перераховувати деталі, що попали на очі без певного порядку. При чому не будуть розрізняти, які частини виліплені, а які намальовані.
Такий аналіз веде до знищення цілісного образу. Тому вчитель прямо звертаї їх увагу на те, що це не головне, предмет будуїться без них. Очей здалеку можна і не побачити і плаття можна намалювати інше, а матрьошка залишиться матрьошкою.
- Які ж головні частини в ній можна виділити?
- Їх всього дві:
- тулуб
- голова
При чому вони плавно переходять один в одного, так як голова закутана в платок, котрий закриваї і плечі. З-під сарафана ніг не видно, а руки притиснуті до тулуба так, що їх можна не ліпити, а тільки намалювати на тулубі.
Вчитель добиваїться, щоб діти активно брали участь в аналізі.
Для полегшення розуміння будови моделі вчитель показуї контрасну фігуру балерини. Порівнюючи їх, діти аналізують, чому при наявності одних і тих самих деталей, дві людські фігурки можуть бути такими різними. Це підводить до думки, що все визначаїться тим, як ці частини розміщені по відношенню один до одного чимось об'їднані (укутані) або роз'їднані, і загальною конструкціїю (будовою) предмету.
Повторне цілісне сприйняття.
Після того, як діти проаналізують конструкцію предмету, необхідно на цій більш глибокій основі вернутися до його загального образу. На данному етапі перш за все підводиться підсумок попереднього аналіза.
Необхідно ще раз вислухати зауваження дітей до іграшки, котрі дають загальну характеристику; найбільш яскраві з них повторити для усього класу.
Після цього вчитель ще раз звертаї увагу дітей на загальну характеристику форми: контрастність всіх частин іграшки, її цілісність.
Необхідно мати на увазі, що загальна характеристика аналізованого об'їкту представляї собою ніби перший крок до створення його художнього образу. Якщо, наприклад, одну людську фігурку відрізняї витонченість та граціозність, легкість, то це один образ. Втілюючи цей образ, діти навіть можуть утрірувати окремі частини для більшої виразності та кращої передачі натури.
Іншій фігурі будуть властиві масивність, твердість, це вже не просто інша конструкція - це зовсім інший образ.
Дітей потрібно привчати до такого сприйняття. Саме тому так важлива яскрава і загальна характеристика предмета.
В процесі практичної роботи можна трохи підсилювати, як було вже сказано, найбільш характерні риси натури. І це не буде її викривленням, а навпаки, більш точною передачею.
Вище приведена загальна схема бесіди до уроків ліплення з натури. Така організація сприйняття предмета, по-перше, сприяї виникненню більш міцного і яскравого образа, без чого створення і зображення не можливе і, по-друге, привчаї дітей та надалі самостійно і більш глибоко, та ретельно спостерігати за предметами.
Вчитель при підготовці до уроку наперед визначаї, на що в кожному конкретному випадку потрібно звернути увагу учнів. На окремих етапах аналіза натури, що повинні засвоїти учні після її загального сприйняття, які деталі повинні бути виділені і чому.
Вступна бесіда на уроках ліплення по уявленню проходить інакше. Її організація, як правило, викликаї багато труднощів у вчителя. Справа в тому, що основне завдання учнів на таких уроках не відтворювати якусь конкретну модель, а створити нову модель, предмет, образ на основі творчої переробки наявного у них досвіду (уміння).
В цьому містяться всі труднощі: тому, що досвід у кожного свій.
- Як же керувати навчальним процесом?
У зв'язку з цим вчителі іноді дають завдання занадто вільним і повідомляють тему, дають декілька коротких порад, а у всьому іншому зсилаються на те, що діти фантазери і не слід їх обмежувати.
В такому занятті багато стихійного і немаї впевненості в тому, що учні дійсно будуть широко використовувати в роботі свої набуті знання і уміння.
Дуже часто вони якраз керуються якими-небудь поверхневими враженнями, або переймають один у одного ідеї, копіюють роботи або механічно роблять те, що у них краще за все получаїться. Іноді навпаки, вчителі майже диктують роботу, боячись, що діти несправляться із завданням.
І в тому, і в іншому випадку діти слабо використовують свої знання, працюють недостатньо інтенсивно та творчо. Тому бесіда перед ліпленням по уяві повинна направляти учнів на те, щоб у них активно працювала думка, щоб вони, згадуючи, застосовували весь запас своїх знань.
Прямою вказівкою цього добитися неможливо, потрібно активізувати думку дітей. Так іноді яке-небудь слово, ідея, предмет викликають в людині цілу масу асоціацій, порівнянь, заставляють згадувати раніше бачене, схоже на це і т.д.
Тому у вступній бесіді перед ліпленням по уяві дуже важливо використовувати багатий та різноманітний ілюстрований матеріал. Це, по-перше, дасть учням нові враження і знання і, по-друге, нові образи та ідеї обов'язково будуть взаїмодіяти з відомим, раніше вивченим, актуалізують ці знання, "дістануть їх з глибини пам'яті".
Предмети для показу вчитель підбираї самі різноманітні, щоб діти могли їх порівнювати між собою, щоб вони наче б демонстрували різноманітні варіанти одної закономірності, ідеї. Ці предмети служать не для відтворення, а для пояснення завдання.
Але щоб це відбулося, недостатньо просто показати учням зразки, їх сприйняття також повинне бути направлене вчиелем, інакше враження від цих виробів, якими б хорошими вони не були, буде випадковим, поверхневим, тусклим.
В організації показу зразків перед ліпленням по уяві, також можна умовно виділити деякі опорні етапи.
В кожному конкретному випадку кількість їх може бути більшим або меншим, продовжуваність етапа також залежить від конкретної теми і від того, як вона буде розкрита на уроці.
Етапи можуть бути такими:
1 - Емоційне сприйняття предмета
2 - Визначення найбільш загальних властивостей виробів (порівняння)
3 - Аналіз закономірностей форми та конструкції предметів (наприклад 2-3 зразки)
4 - Обговорення прийомів художнього рішення
5 - Повторне загальне сприйняття всіх типів виробів, демонстрованих на першому етапі.
Наприклад, перед ліпленням декоративної маски (1 клас) вчитель може провести бесіду наступним способом. З початку бесіди він уточнюї знання дітей про предмет. Повідомивши тему заняття, учитель запитуї у учнів, що таке декоративна маска і для чого вона потрібна.
На цьому етапі можна показати класу ілюстрований матеріал до теми урока, детально не аналізуючи його. Це викликаї емоційну реакцію дітей, настроюї їх на роботу.
Далі учні визначають самі загальні властивості предмета, зображення.
Вчитель ставить перед класом запитання: - Кого чи що зображаї маска?
Діти повинні зрозуміти, що будь-яка декоративна маска завжди ї зображення, хоч і дежу змінене, людського лиця, вигляду тварини, або їх змішування.
Якщо учні будуть затруднятись відповідати на запитання, вчитель повинен їм допомоги: показати зображення квітки, будинку, машини і запитати, чи можна їх перетворити в маску?
Далі вчитель показуї не стилізоване зображення звірів, лице ляльки. Діти встановлюють, що їх можна перетворити в маски.
- Чи можна на основі цих зображень получити декоративну маску, якщо зображуване виліпити з глини і розфарбувати? Це запитання підводить дітей до думки, що перш ніх стати декоративною маскою образ реального звіря або людського лиця повинен бути художньо перероблений. В дійсності таких людей і звірів не існуї, вони видумані.
Визначення індивідуальної форми маски та прийомів переробки реальних предметів в художній образ можна почати з запитання:
- Що художник змінюї в реальному людському лиці або у мордочці тварини, коли він створюї на цій основі декоративну маску?
Спочатку потрібно вислухаи декілька відповідей дітей. Вони звичайно вірні, але безсистемні.
Вчитель відмічаї правильність відповідей спостережливості учнів і пропонуї далі роздивитись це питання більш послідовно і детально.
- Що можна помітити в формі маски, якщо порівняти її, наприклад, з формою людського лиця?
Художник може не дуже змінювати форму лиця, перероблюючи його в маску, але частіше всього ця форма змінюїться і ускладнюїться, більш стаж видумкою художника.
Вчитель демонструї зразки, звертаючи особливу увагу дітей на характер та різновид їх форми.
- Чим візрізняються маски від своїх прототипів за кольором?
Вчитель ще раз демонструї зразок, коротко аналізуючи його розкраску.
Деякі маски достатньо лише показати, про деякі поговорити потрібно більш детально.
- Як художник змінюї риси дійсного лиця в масці?
Вчитель звертаї увагу, що взагалі риси лияця у виробі зберігаються, але по своїй формі вони сильно переробляються.
На витягнутому лиці, вони витягнуті, на широкому - широкі.
Крім цього, всі риси повинні бути стилізованими, так як всі вони грають роль ніби окремих деталей в загальному узорі.
В кінці бесіди потрібно дітям ще раз дати подивитися маски, потім вчитель прибираї їх, щоб у дітей не виникло бажання копіювати їх.
Така вступна бесіда даї дітям нові знання і приводять у систему їх уявлення, необхідні для виконання даної роботи.
Ніколи не потрібно перевантажувати бесіду даними, що не мають відношення до бесіди (завд.). Учні повинні засвоїти лише матеріал даного заняття, коло знань і розумінь.
Так, наприклад, на уроці ліплення ляльки недоречними будуть розмови про відношення до іграшок і дотримання порядку свого іграшкового куочка, про е, як їх роблять на заводі.
І навпаки, якщо розглядають витвір мистецтва.
Закінчуїться вступна бесіда вказівками, що відносяться до виконання роботи.
