Нормативно-правове регулювання грошових розрахунків підприємств

Організація грошових розрахунків підприємств регулюється такими нормативно-правовими документами: Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 4 «Звіт про рух грошових коштів»; Інструкція Про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах; Інструкція Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті.

П(с)БО № 4 визначає зміст і форму звіту про рух грошових коштів та загальні вимоги до розкриття його статей.

Норми цього Положення (стандарту) стосуються звітів про рух грошових коштів підприємств, організацій та інших юридичних осіб (далі – підприємства) усіх форм власності (крім банків і бюджетних установ).

П(с)БО № 4 дає таке визначення, які стосуються грошових розрахунків:

· Грошові кошти – готівка, кошти на рахунках у банках та депозити до запитання.

· Негрошові операції – операції, які не потребують використання грошових коштів та їх еквівалентів.

· Інвестиційна діяльність – придбання та реалізація тих необоротних активів, а також тих фінансових інвестицій, які не є складовою частиною еквівалентів грошових коштів.

· Операційна діяльність – основна діяльність підприємства, а також інші види діяльності, які не є інвестиційною чи фінансовою діяльністю.

· Рух грошових коштів – надходження і вибуття грошових коштів та їхніх еквівалентів.

· Фінансова діяльність – діяльність, яка призводить до змін розміру і складу власного та позикового капіталу підприємства.

Також П(с)БО № 4 розкриває мету складання звіту про рух грошових коштів, описує процес і зміст руху грошових коштів у результаті операційної, інвестиційної і фінансової діяльності [4].

Інструкція «Про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах» регулює правовідносини, що виникають під час відкриття банками, їх відокремленими структурними підрозділами, які здійснюють банківську діяльність від імені банку поточних і вкладних (депозитних) рахунків у національній та іноземних валютах суб’єктам господарювання, фізичним особам, іноземним представництвам, нерезидентам-інвесторам, виборчим блокам політичних партій.

Суб’єкти господарювання, нерезиденти-інвестори, іноземні представництва і фізичні особи мають право відкривати рахунки для забезпечення своєї господарської діяльності і власних потреб у будь-яких банках України відповідно до власного вибору, крім випадків, коли банк не має можливості прийняти на банківське обслуговування або якщо така відмова допускається законом або банківськими правилами.

Порядок проведення операцій за рахунками клієнтів, відкритих у національній та іноземних валютах, регулюється законодавством України, у тому числі нормативно-правовими актами Національного банку [2].

Інструкція «Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті» встановлює загальні правила, форми і стандарти розрахунків банків та інших юридичних і фізичних осіб у грошовій одиниці України, на території України, що здійснюються за участю банків. Ця інструкція дає такі визначення, пов’язані з грошовими розрахунками:

· безготівкові розрахунки – перерахування певної суми коштів з рахунків платників на рахунки одержувачів коштів, а також перерахування банками за дорученням підприємств і фізичних осіб коштів, унесених ними готівкою в касу банку, на рахунки одержувачів коштів;

· платіжне доручення – розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку зазначеної суми коштів та її перерахування на рахунок одержувача;

· платіжна вимога – розрахунковий документ, що містить вимогу стягувача або при договірному списанні отримувача до банку, що обслуговує платника, здійснити без погодження з платником переказ визначеної суми коштів з рахунку платника на рахунок отримувача [3].