Найменування та визначення основних джерел природних НС

Моніторинг та сценарний аналіз виникнення і розвитку НС

Опис та прогнозування природних явищ, найменування та визначення основних показників джерел природних НС.

Номенклатура, позначення, розмірність і порядок визначення параметрів уражаючих чинників джерел техногенних НС, які контролюються і підлягають прогнозуванню.

Основні етапи аналізу НС та прогнозування їх наслідків.

Методи розв’язання типових завдань щодо ідентифікації ПНО.

Моніторинг та сценарний аналіз виникнення і розвитку НС 1.Найменування та визначення основних джерел природних НС.

2. Номенклатура, позначення, розмірність і порядок визначення параметрів вражаючих чинників джерел техногенних НС, які контролюються і підлягають прогнозуванню.

3. Основні етапи аналізу НС та прогнозування їх наслідків.

4. Опис явищ, що прогнозуються, перелік вихідних даних.

5. Розв’язування типових завдань щодо ідентифікації ПНО.

Найменування та визначення основних джерел природних НС.

Природні надзвичайні ситуації - обстановка на певній території або акваторії в результаті виникнення джерела природних НС, які можуть спричинити або спричинять за собою за собою людські жертви, шкоду здоров'ю людей або навколишньому природному середовищу, значні збитки та порушення умов життєдіяльності людей. Природні НС розрізняють за характером джерела і масштабності. Самі по собі надзвичайні ситуації природного характеру досить різноманітні. Тому, виходячи з причин (умов) виникнення, їх ділять на групи:

1) небезпечні геофізичні явища;

2) небезпечні геологічні явища;

3) небезпечні метеорологічні явища;

4) морські небезпечні гідрометеорологічні явища;

5) небезпечні гідрологічні явища;

6) природні пожежі.

Стихійні лиха, пов'язані з геологічними природними явищами, поділяються на катастрофи, викликані землетрусами і виверженнями вулканів. ЗЕМЛЕТРУС - це підземні поштовхи і коливання земної поверхні, викликані в основному геофізичними причинами. Вулканічна діяльність виникає в результаті постійних активних процесів, що відбуваються в глибинах Землі. Адже внутрішня частина постійно знаходиться в розігрітому стані. До стихійних лих геологічного характеру можна віднести зсуви, селі, снігові лавини, обвали, осідання земної поверхні в результаті карстових явищ. Зсуви - це ковзне зміщення мас гірських порід вниз по схилу під впливом сили тяжіння. Утворюються вони в різних породах у результаті порушення їхньої рівноваги або послаблення міцності. Викликаються як природними, так і штучними (антропогенними) причинами. До природних відносяться: збільшення крутизни схилів, підмив їх підстав морськими і річковими водами, сейсмічні поштовхи. Штучними є руйнування схилів дорожніми виїмками, надмірним виносом грунту, вирубкою лісу, нерозумним веденням сільського господарства на схилах. Згідно з міжнародною статистикою, до 80% сучасних зсувів пов'язано з діяльністю людини. Сель (селевий потік) - бурхливий грязевий або грязе-кам'яний потік, що складається із суміші води та уламків гірських порід, раптово виникає в басейнах невеликих гірських річок. Характеризується різким підйомом рівня води, хвильовим рухом, короткочасністю дії (в середньому від одного до трьох годин), значним ерозійно-акумулятивним руйнівним ефектом. Снігові лавини - падаючі зі схилів гір під дією сили тяжіння снігові маси. Сніг, що накопичується на схилах гір, під впливом тяжіння і ослаблення структурних зв'язків усередині снігової товщі, зісковзує або обсипається зі схилу. Почавши свій рух, він швидко набирає швидкість, захоплюючи по шляху все нові снігові маси, каміння та інші предмети. Рух триває до більш пологих ділянок або дна долини, де гальмується і зупиняється. Стихійні лиха метеорологічного характеру поділяються на катастрофи, що викликаються:

- Вітром, в тому числі бурею, ураганом, смерчем (при швидкості 25 м / с і більше, для арктичних і далекосхідних морів - 30 м / с і більше);

- Сильним дощем (при кількості опадів 50 мм і більше протягом 12 годин і менше, а в гірських, селевих та лівнеопасних районах - 30 мм і більше за 12 год і менше);

- Великим градом (при діаметрі градин 20 мм і більше);

- Сильним снігопадом (при кількості опадів 20 мм і більше за 12 год і менше);

- Сильними завірюхами (швидкість вітру 15 м / с і більше);

- Пиловими бурями;

- Заморозками (при зниженні температури повітря у вегетаційний період на поверхні грунту нижче 0 ° С);

- Сильними морозами або сильною спекою.

Ці природні явища, крім смерчів, граду і шквалів, призводять до стихійних лих, як правило, у трьох випадках: коли вони відбуваються на одній третині території області (краю, республіки), охоплюють декілька адміністративних районів і тривають не менше 6 годин. Стихійні лиха гідрологічного характеру і морські небезпечні гідрометеорологічні явища поділяються на катастрофи, що викликаються:

- Високим рівнем води - повені, при яких відбувається затоплення знижених частин міст та інших населених пунктів, посівів сільськогосподарських культур, пошкодження промислових і транспортних об'єктів;

- Низьким рівнем води, коли порушується судноплавство, водопостачання міст і народногосподарських об'єктів, зрошувальних систем;

- Селями (при прориві завальних і моренних озер, що загрожують населеним пунктам, дорожнім і інших споруд);

- Сніговими лавинами (у випадку загрози населеним пунктам, автомобільним та залізницям, лініях електропередачі, об'єктів промисловості і сільського господарства);

- Раннім льодоставом і появою льоду на судноплавних водоймах.

До морських гідрологічним явища: цунамі, сильні хвилювання на морях і океанах, тропічні циклони (тайфуни), натиск льодів і інтенсивний їх дрейф. Природна пожежа - неконтрольований процес горіння, що стихійно виникає і розповсюджується в довкіллі. Він супроводжується інтенсивним виділенням тепла, диму та світловим випромінюванням, що створює небезпеку для людей і завдає шкоду об'єктам господарської діяльності та навколишньому середовищу. Залежно від характеру горіння, швидкості розповсюдження вогню та обсягів пошкодження лісу розрізняють чотири категорії лісових пожеж: низові (або низинні); верхові (або повальні); підземні (торф'яні або ґрунтові); пожежі дуплистих дерев. Верхові лісові пожежі розвиваються із низових, і відмінність їх у тому, що згорає не тільки надґрунтовий покрив, але й нижні яруси дерев та крони жердняків. Можуть бути ще й верхові пожежі, коли вогнем знищуються лише крони дерев. Але без супроводу низинної пожежі вони довго тривати не можуть. При верхових пожежах виділяється багато тепла. Висота полум'я при цьому становить 100 і більше метрів. У таких випадках вогонь перекидається на значні відстані, іноді на декілька сотень кілометрів, тому що швидкість пожежі зростає до 8-25 км за годину. Підземні (грунтові або торф'яні) пожежі виникають частіше наприкінці кінці літа, як продовження низових або верхових. Однак торф'яні пожежі можуть і не бути наслідком лісових. Вони часто охоплюють величезні простори і дуже важко долаються. Небезпека їх у тому, що горіння виникає під землею, створюючи порожнини у торфі, який уже згорів. Задимлюються великі райони, що подразнююче діє на людей та ускладнює боротьбу з пожежею, обмежує видимість, негативно психологічно впливає на населення. Найчастіше за все пожежонебезпечні умови складаються у Степовій, Поліській та Лісостеповій зонах, в горах Криму. Найбільш поширеними є лісові та торф'яні пожежі, бо ліси і торфовища займають більше 10 млн. га території України. Ліси України в більшості її регіонів неспроможні витримати зростаючого потоку відпочиваючих, оскільки площа їх значно менша від науково обґрунтованих норм. Така ситуація найбільш характерна для Херсонської, Миколаївської, Луганської, Донецької, Полтавської областей, Автономної Республіки Крим, що вважаються найбільш пожежонебезпечними. В середньому за рік, в залежності від погодних умов, виникає близько 3,5 тисяч пожеж, якими знищується більше 5 тисяч гектарів лісу. Найбільш пожежонебезпечними є північний та східний регіони, де щорічно виникає в середньому відповідно 37 і 40% усіх лісових пожеж.