Поняття договору довічного утримання та його видова характеристика

За договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов’язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно (ст. 744 ЦК).

За юридичною природою договір довічного утримання є відплатним, одностороннім, оскільки після укладення договору на набувача покладаються обов’язки з утримання, а відчужу­вач набуває право на утримання, та реальним, оскільки момент укладення договору пов’язаний із передачею майна.

Сторонами договору є відчужувач та набувач.

Відчужувачами можуть бути будь-які фізичні особи (як не­працездатні, так і працездатні), які володіють на праві приват­ної власності житловим будинком, квартирою чи іншим майном, яке має значну цінність.

Набувачами можуть бути фізичні чи юридичні особи, які мають мож­ливість забезпечити довічне утримання відчужувачу, в тому числі догляд і надання необхідної допомоги.

Істотні умови: умови про предмет та оцінку майна, яке відчужується, а також оцінка матеріального забезпечення відчужувача.

Форма договору довічного утримання: письмова нотарі­альна, а договір, за яким набувачеві передається нерухоме майно, підлягає державній реєстрації.

Договір довічного утримання припиняється:

1. зі смертю відчужувача;

2. якщо у набувача немає спадкоємців або вони відмовилися від прийняття майна, переданого відчужувачем, а відчужувач набуває право власності на це майно. У разі при­пинення юридичної особи – набувача з визначенням право­наступників, до них переходять права та обов’язки за догово­ром довічного утримання. У разі ліквідації юридичної особи – набувача, право власності на майно, передане за договором догляду, переходить до відчужувача.

Відмінності між договором ренти та договором довічного утримання:

1. договір ренти може бути укладеним як на певний строк,
так і безстроковим, сам же характер договору довічного утримання передбачає, що він діє протягом життя відчужувача;

2. за договором довічного утримання майно передається у
власність набувача за надання утримання у вигляді харчування,
догляду тощо, а за договором ренти одержувач ренти отримує
задоволення від контрагента, як правило, у вигляді грошової
форми, хоча це не виключає встановлення ренти у формі
зустрічної передачі майна, виконання робіт чи надання послуг;

3. зобов’язання за договором довічного утримання набувач
виконує постійно, тобто, як правило, здійснює щоденний догляд
і нагляд за особою, яка потребує утримання. За договором
ренти рентні платежі виплачуються за загальним правилом по
закінченні кожного кварталу;

4. за прострочення виплати ренти платник зобов’язаний сплачувати одержувачеві проценти, суть договору довічного ут­римання таку форму відповідальності виключає;

5. одержувач ренти має право розірвати договір, якщо платник
ренти прострочив її в виплату більш як на рік. За договором
довічного утримання одержувач має право вимагати розірвання
договору в будь-який час, якщо доведе, що набувач неналежно
виконує свої обов’язки;

6. якщо договір довічного утримання припиняється із смертю
відчужувача, то виплата ренти не обмежується строком життя
одержувача ренти, оскільки його права за строковим договором
можуть перейти до спадкоємців.