В одному дуже великому місті з назвою «Математика», на арифметичній вулиці жила-була маленька цифра. А звали її Одиниця. Жила вона у великому прямокутному будинку. Там було багато інших цифр. Великих і маленьких. Серед них були і Десятки, і Сотні, а на верхньому поверсі жила навіть Тисяча. Вона була дуже важлива і завжди поглядала на всіх зверхньо.Одного разу у дворі зібралися кілька маленьких цифр. Це були друзі Одиниці: Двійка з хвилястим хвостиком, модниця Вісімка і товстун Нулик. Вони весело грали в класики, стрибаючи по розкресленим клітинам. Раптом до них у двір в'їхав автомобіль. З будинку вийшла важлива Тисяча, сіла в нього і поїхала.
Одиниця - Цікаво, куди вона поїхала - Я хочу подивитися. А давайте підемо гуляти. Кажуть, на тому кінці міста живуть навіть Мільйони.
Нуль - Так, я одного разу їх бачив,.- Вони такі величезні. Може бути, ми їх побачимо ще раз.
І друзі відправилися в дорогу. Вони йшли по геометричній вулиці і по алгебрїчній. Навколо були прямокутні та квадратні будинки, а дахи на них були трикутні. Але ось вони вийшли на площу Круга і побачили великий, високий будинок. До цього будинку під'їзджали автомобілі і звідти виходили важливі цифри: Сотні і Тисячі, і навіть Мільйони. Маленькі цифри від подиву завмерли на місці.
Двійка - А що це за будівля? -. Чому вони туди всі йдуть? А можна і нам потрапити туди?
Знак мінус - Ця будівля називається школа.
Знак плюс - Там вивчають цифри
Всі цифри разом - Вибачте, а ви хто?
Знак плюс -Я Знак Плюс. Я працюю в цій будівлі над збільшенням чисел. А ось і мій товариш. Його звуть Знак Мінус. Він числа зменшує. Але ви не бійтеся його. У нашому місті просто так змінювати цифри не можна, у всьому повинен бути порядок. А хочете, ми розповімо вам історію, яка сталася з нами вчора?
Закричали цифри - Так, дуже хочемо!
Знак плюс. Ось, слухайте. Ми – друзі не розлий вода. Учора ввечері робити було нічого. Ми сиділи і вирішували задачки. Раптом Мінус схопився і закричав на весь наш дім:
Мінус - А ти знаєш, що я потрібніше тебе?!
Плюс - Це чому ж?
Мінус - Тому, що я у всіх все забираю! І цим пишаюся!- Ти не пишаєшся, а хвалишся! - Сказав Плюс
Плюс - Це я краще тебе!
Мінус - Ні я!
Плюс - Ні я!
Так вони довго сперечалися, поки Плюс не сказав:
Плюс - Мінус, підемо до Рівно, він вирішить нашу проблему.
Вони пішли до Рівно, але його не було вдома. Сусіди сказали, що він пішов на збори.Тоді вони пішли до себе додому, а по дорозі і забули, що посварилися.
Плюс - А тепер, малята-цифри, вам пора додому. Ви ж пішли з дому без дозволу, а так робити не можна. Ви дорогу самі знайдете чи вас потрібно проводити?
- Ми самі, дружно закричали цифри-малюки і побігли додому. Повз прямокутних і квадратних будинків, на свою арифметичну вулицю.
Колись дуже давно, коли ще числа були як люди, жило одне дуже самотнє число і звали його Нуль. Ось якось вирішив він пошукати собі друзів.
Спочатку пішов він до країни Додавання, бо знав що там менші числа поєднуються і утворюють одне велике число. І наступного дня наш Нуль вирушив у дорогу. Невідомо скільки він йшов, але дуже довго, бо його будиночок був аж на іншому боці планети Математики, та він дістався бажаної країни.
Ось зайшов він до брами і бачить: дуже багато чисел яки постійно додаються. Пішов Нуль до най- головнішого у цій країні Пана Плюса й каже:
Нуль -Пане Плюс, будь ласка, додайте мене до якогось числа, бо мені дуже самотньо!
Плюс - Ні Нулику не можу!
Нуль - Але чому?!
Плюс -Бо ти нічого не значиш і якщо тебе до когось додати то в результаті вийде те саме число.
Образився Нуль і вирішив піти до країни Віднімання. Біля брами його зустріла Міс Мінус. От Нуль до неї і каже:
Нуль - Шановна Мис Мінус, відніміть мене, будь ласка, від якогось числа!
Міс Мінус - Ні не можу, вибач!
Нуль - І Ви не можете! Але чому?
Мінус - Бо від нуля відняти не можливо, а якщо відняти то в результаті вийде те саме число!
Образився Нуль й пішов до країни Множення. Там його зустріли і провели до Короля Множення.
Нуль -Ваше величносте будь ласка помножте мене на якесь число!
Множення -Ні це неможливо ти залишишся один!
Нуль - Але чому!? Чому!? Чому!?
Множення - Бо ти нічого не значиш!
