Ендокринна частина – панкреатичні островці (острівці Лангерганса) розташовується, в основному, в ділянці хвоста залози.
Бета-клітини (70% острівців Лангерганса) підшлункової залози синтезують гормон інсулін, альфа-клітини (20%) – глюкагон, дельта-клітини (10%) – соматостатин.
Інсулін регулює вуглеводний, білковий, жировий обміни. Підвищуючи проникність клітинних мембран (крім клітин головного мозку) для глюкози, він знижує рівень глюкози у крові. Інсулін також стимулює синтез глікогену в печінці та м’язах і знижує утворення глюкози із амінокислот. У регуляції білкового обміну інсулін виступає як анаболічний гормон: стимулює синтез білка з амінокислот і транспорт їх із крові у клітину. Регулюючи обмін жиру, інсулін підсилює утворення жирних кислот із продуктів вуглеводного обміну і накопичення резервів жиру.
Глюкагон є антагоністом інсуліну, він підвищує рівень глюкози в крові.
Регуляція виділення гормонів підшлункової залози залежить від рівня глюкози у крові. При її підвищенні (гіперглікемія) збільшується секреція інсуліну, при зниженні концентрації глюкози (гіпоглікемія) – знижується виділення інсуліну у кров. При подразненні парасимпатичних нервів збільшується секреція інсуліну і може виникати гіпоглікемія. Збудження симпатичної нервової системи призводить до гіперглікемії. Нормальна концентрація глюкози у крові становить 3,33-5,55 ммоль/л.
Надниркові залози
Кора надниркових залоз має клубочкову, пучкову та сітчасту зони, які продукують три групи гормонів: мінералокортикоїди, глюкокортикоїди, статеві гормони. За хімічним складом вони є стероїдами і для їх синтезу необхідні холестерин та аскорбінова кислота.
До глюкокортикоїдів відносяться кортизон, кортикостерон і гідрокортизон. Фізіологічні ефекти глюкокортикоїдів дуже різноманітні. Вони регулюють обмін білків, жирів і вуглеводів в організмі, а саме: сприяють розпаду білків, мобілізують жири із жирової тканини й проявляють антагоністичну дію щодо інсуліну. Глюкокортикоїди мають здатність пригнічувати розвиток запального процесу. Вони пригнічують вироблення антитіл. Цей ефект використовують для лікування алергічних захворювань. Вони є адаптивними гормонами, тому що підтримуючи м’язову активність і працездатність головного мозку, сприяють пристосуванню організму до дії несприятливих подразників (емоційне напруження, різкі коливання температури, кисневе голодування тощо).
Мінералокортикоїди (альдостерон) регулюють водно-електролітний обмін організму. Альдостерон регулює рівень артеріального тиску, опосередковуючи дію через збільшення тонусу судин чи збільшення об’єму рідини.
Статеві гормони (андрогени, естрогени, прогестерон) сприяють у дитячому віці розвитку статевих органів і появі вторинних статевих ознак. Для чоловіків – це ріст бороди і вусів, волосся на тілі, зміна голосу, форми тіла, психіки і поведінки. Для жінок – розвиток молочних залоз, поява волосся в певних ділянках тіла, зміна його форми, психіки і поведінки. Крім цього естрогени мають сильний антисклеротичний ефект, а андрогени, стимулюючи синтез білка в організмі, сприяють збільшенню маси тіла й органів.
Синтез і виділення гормонів корою надниркових залоз регулюються гіпотапаламо-гіпофізарною системою шляхом секреції АКТГ(адренокортикотропний гормон).
Мозкова речовина надниркових залоз продукує катехоламіни – адреналін (80%) і норадреналін (20%). Дія адреналіну на організм подібна до дії симпатичної нервової системи, а саме: під впливом адреналіну збільшується частота і сила серцевих скорочень, зростає хвилинний об’єм крові, підвищується провідність і збудливість серцевого м’яза, звужуються кровоносні судини, за винятком судин серця, мозку, судин працюючих скелетних м'язів, які під дією адреналіну розширюються. Звуження артеріол призводить до підвищення артеріального тиску. Адреналін гальмує секрецію, моторику і всмоктування в шлунково-кишковому тракті, а також розслаблює бронхіальні м'язи, внаслідок чого бронхи розширюються, тому його застосовують при лікуванні бронхіальної астми. Він покращує працездатність скелетних м’язів, підсилюючи їх трофіку. Адреналін викликає скорочення радіальних м’язів райдужки і таким чином розширює зіниці. Адреналін впливає на обмін вуглеводів, жирів, білків. Він сприяє перетворенню глікогену печінки у глюкозу. Адреналін проявляє ліполітичну дію, внаслідок чого підвищується концентрація у крові жирних кислот, які використовуються як джерело додаткової енергії в процесі утворення тепла в організмі.
Регуляція виділення гормонів мозковим шаром надниркових залоз відбувається гіпоталамусом через симпатичні нерви. Адреналіну в крові у нормальних умовах дуже мало, але при стресових ситуаціях (емоційне збудження, охолодження, крововтрата, кисневе голодування тощо), коли виникає небезпека і необхідна мобілізація всіх сил організму водночас з активізацією симпатичної нервової системи надниркові залози виділяють у кров велику кількість адреналіну. Симпатико-адреналова система сприяє розвитку захисних, пристосувальних реакцій в організмі.
Вилочкова залоза (зобна залоза, загруднина залоза, тимус) є центральним органом імуногенезу. Залоза утворює та виділяє гормони тимозин, тимопоетин І, тимопоетин ІІ, гомеостатичний тимусний гормон і тимусний гормональний фактор.
Залоза найактивніша у дитячому віці, а далі її вплив на організм зменшується. До періоду статевого дозрівання гормони тимуса пригнічують функції статевих залоз і сприяють росту організму.
Загруднинна залоза регулює мінеральний, а саме кальцієвий обмін. Гормони тимуса відіграють велику роль у розвитку захисних імунологічних реакцій організму. Функціонування тимуса регулюється гіпоталамо-гіпофізарною системою через соматотропний гормон.
Статеві залози належать до змішаних залоз. Розрізняють чоловічі та жіночі статеві гормони. І ті, й інші виробляються як у жінок, так і у чоловіків, але в різних концентраціях: у чоловіків в основному чоловічі статеві гормони і в низькій концентрації – жіночі, а у жінок – навпаки.
До чоловічих статевих гормонів належать андрогени (основний представник – тестостерон). До жіночих статевих гормонів належать естрогени (естрадіол, естрон) і прогестини (прогестерон). Під впливом естрогенів у дівчаток і андрогенів у хлопчиків ростуть і дозрівають статеві органи, тобто проходить розвиток первинних статевих ознак. Крім того, ці гормони сприяють появі вторинних статевих ознак.
Андрогени необхідні для нормального розвитку і рухливості сперматозоїдів. Вони регулюють певний емоційний стан, впливають на психіку. Добре відома анаболічна дія цих гормонів, яка полягає в активації синтезу білка, за рахунок чого інтенсивно ростуть м'язи, органи, зростає маса тіла. Під впливом андрогенів збільшується кількість еритроцитів у крові, зростає основний обмін, зменшується вміст жиру в органах.
Естрогени також впливають на психічний, емоційний стан жінки і формують її статеву поведінку. Крім того під їх дією періодично з’являється менструація. Ці гормони сприяють скороченню м'язів матки. Прогестерон – це гормон вагітності, він утворюється у жовтому тілі і впливає на процеси, які пов’язані з нормальним перебігом вагітності. Він викликає розростання слизової оболонки матки, що сприяє імплантації заплідненої яйцеклітини в матці. Діючи на м’язи стінок матки, прогестерон гальмує їх скорочення і зменшує їх чутливість до окситоцину. Прогестерон підсилює ріст молочних залоз під час вагітності. Цей гормон перешкоджає дозріванню і овуляції фолікулів, тобто виходу яйцеклітини.
Регуляція утворення статевих гормонів відбувається через гіпоталамо-гіпофізарну систему гонадотропними гормонами – фолікулостимулюючим і лютеїнізуючим.
Гіпофіз складається із передньої та задньої частки. Передня частка – аденогіпофіз – виробляє тропні гормони, які регулюють активність ендокринних залоз. Задня частка має назву нейрогіпофіза. Гіпофіз займає особливе місце серед залоз внутрішньої секреції, що пов’язано з функцією спеціальних тропічних гормонів, які регулюють діяльність інших ендокринних залоз.
Аденогіпофіз продукує дві групи гормонів. До першої групи належать гормони, які впливають на процеси обміну, регулюють ріст та розвиток організму. Це соматотропін, або гормон росту, ліпопротеїни і пролактин. Друга група включає тропні гормони. Їх основна роль полягає у регуляції функції периферичних залоз. До них належать: адренокортикотропні, тиреотропін, гонадотропні ( фолікулостимулюючий і лютеїнізуючий) гормони.
Соматотропний гормон (гормон росту), сприяє синтезу білка і нуклеїнових кислот у клітині, зумовлюючи лінійний ріст, загальні розміри тіла, його масу, розміри окремих органів.
Пролактин стимулює ріст молочних залоз і секрецію молока. У чоловіків також є проклактин. У них він стимулює ріст і розвиток передміхурової залози та сім’яних міхурців.
Ліпопротеїни стимулюють мобілізацію жиру із жирових депо.
Меланоцитостимулюючий гормон регулює пігментний обмін і сприяє перерозподілу пігменту меланіну у шкірі, сітківці ока, волоссі, райдужці.
Адренокортикотропний гормон (АКТГ) сприяє синтезу і секреції кортикостероїдів – гормонів надниркових залоз.
Тиреотропний гормон стимулює синтез і виділення гормонів щитоподібної залози.
До гонадотропних гормонів відносять фолікулостимулюючий і лютеїнізуючий. Ці гормони є і у чоловіків, і у жінок. У чоловіків фолікулостимулюючий гормон впливає на утворення чоловічих статевих клітин. У жінок цей гормон сприяє росту везикулярного фолікула і секреції фолікулярної рідини. Лютеотропний гормон стимулює синтез жіночих статевих гормонів естрогенів і чоловічих – андрогенів. Крім цього, у жінок завдяки цьому гормону яйцеклітини виходять з фолікула яєчника і утворюється жовте тіло на місці фолікула, що розірвався.
Діяльність передньої частки гіпофіза регулюється гіпоталамусом через рилізинг-гормони. Інкреторні клітини ядер гіпоталамуса продукують антидіуретичний гормон і окситоцин. Ці гормони транспортуються по аксонах, що становлять гіпоталамо-гіпофізарний шлях, до задньої частки гіпофіза (нейрогіпофіза). Звідси ці гормони потрапляють у кров.
Антидіуретичний гормон сприяє підсиленому зворотному всмоктуванню води в дистальних канальцях нирок, у зв’язку з чим зменшується виділення сечі і вона стає більш концентрованою. Антидіуретичний гормон звужує артеріоли, що призводить до підвищення артеріального тиску.
Окситоцин посилює скорочення матки і забезпечує нормальний перебіг пологів, а після них – сприяє виділенню молока.
Епіфіз, або шишкоподібне тіло належить до проміжного мозку. Епіфіз гальмує вироблення гормонів практично у всіх ендокринних залозах. Це здійснюється через гіпоталамо-гіпофізарну систему. Епіфіз, гіпофіз і гіпоталамус входять в єдину функціональну систему, яка регулює функцію статевих залоз і ріст організму. Епіфіз виробляє мелатонін, аденогломерулотропін, серотонін. Мелатонін є антагоністом меланоцитстимулюючого гормону аденогіпофіза і бере участь у регуляції пігментного обміну. Мелатонін гальмує розвиток статевих функцій у дитячому віці і дію гонадотропних гормонів – у дорослому. Він також гальмує вироблення гормону росту аденогіпофізом.
Діяльність епіфіза залежить від добового ритму. Епіфіз бере участь в адаптивно- пристосувальних реакціях організму в ролі "біологічного годинника".
