Психологічні відмінності між чоловіками і жінками в світлі досліджень

Статева диференціація в онтогенезі

Статевий диморфізм - це фізичні відмінності між обома статями,; зумовлені біологічно. Біологічне значення статевого диморфізму пов'я­зане зі збереженням людини як біологічного виду. У 60-ті роки XX сто­ліття В. А. Геодакяном була сформульована теорія статевого димор­фізму. Відповідно до цієї теорії, чоловіча стать є передовим загоном популяції, який вирішує проблеми формування нових генетичних тен-І денцій, що передаються потомству при зіткненні з умовами середовища.; Жіноча стать виконує місію збереження генетичного здобутку, який накопичений на попередніх етапах еволюції. Жіноча стать забезпечує незмінність ознак від покоління до покоління. Природа по-різному піклується про ці тенденції та їхніх носіїв. Відомо, що жінки відзначаються більшою життєстійкістю, а чоловіки є більш вразливим. Жіночій статі властива філогенетична ригідність та онтогенетична пластичність, а чо­ловічій - філогенетична пластичність та онтогенетична ригідність. Однак прямо перенести закономірності еволюційно-генетичного плану на інди­відуальну психологію людини неправомірно. Психологічні відмінності пов'язані зі статтю і формуються з допомогою соціальних та культурних засобів.

Статеві властивості - це індивідні властивості, в яких відображаються особливості розвитку, пов'язані зі статтю. Генетичною основою!; статі є 23-тя пара хромосом. У чоловіків та жінок 45 із 46 спільних хромосом і тільки одна відмінна - У-хромосома. Ряд дослідників роблять з цього висновок, що генетичні відмінності між обома статями мізерні, оскільки; У-хромосома містить незначну кількість генетично визначальної інформації. Інші дослідники вважають, що такі висновки не є коректними, оскільки одна єдина хромосома може мати сильний вплив на розвиток.

 

Тема 2

Етапи статевої диференціації.У момент зачаття визначається гене­тична (хромосомна) стать людини. Чоловічий гормон тестостерон у знач­но більшій кількості присутній в організмі майбутнього хлопчика почи­наючи з 6 тижнів, а, відповідно, жіночий гормон естроген - в організмі майбутньої дівчинки (Бигкіп, 1995). На 7-му тижні розвитку утворюються статеві залози, тобто визначається секреційна стать. Гормони статевих за­лоз зумовлюють подальшу статеву диференціацію і визначають гормо­нальну стать. Під гормональним впливом формується внутрішня та зов­нішня морфологічна стать, а також відбувається розподіл мозкових цент­рів, що задають основу подальшого статевого дозрівання. Критичний період якісних змін у статевому дозріванні припадає на 3-й місяць вну-трішньоутробного розвитку. Далі статеві зміни проявляються вже в пост-натальному періоді. При народженні дитини визначають громадянську (паспортну) стать. Відповідно до цього розгортається виховання дитини, розвивається усвідомлення свого тіла і себе як особистості. У період ста­тевого дозрівання, або пубертатний період розгортається ще один етап статевої диференціації. У цей період формується пубертатна гормо­нальна стать, в яку входять морфологічні зміни організму (вторинні ста­теві ознаки), фізіологічні та психологічні. Адекватне проходження цього періоду завершується усвідомленням статевої ідентичності.

Стать індивіда є передумовою становлення психологічної статі люди­ни. Психологічна стать не визначається ні генетичною статтю, ні гормо­нальною, ні внутрішньою, ні зовнішньою морфологічною, а розвивається в процесі соціалізації.

Статеві відмінності мають перш за все тілесне втілення. При наро­дженні на 105 хлопчиків припадає 100 дівчаток. Немовлята чоловічої статі при народження важчі та довші, вони також більш вразливі з боку всіх пренатальних проблем. Хлопчиків частіше травмують під час пологів через більший розмір їхнього тіла. У дорослих чоловіків об'єм м'язів становить більш ніж 40 % маси тіла, а у жінок - тільки 24 %.

Стать, безумовно, дуже яскрава та принципова дихотомія. Природа провела чітку демаркаційну лінію, наділивши нас біологічними статеви­ми ознаками. Завдяки цьому існують чоловічий і жіночий світи - най­більш впливові групи людства. Послідовно описати, як виникають чоло­вічий і жіночий світи, сповнені своїх яскравих соціальних і психологічних ^відтінків, нелегко. Завжди, коли статеві розбіжності виявляються в дослі­дженнях, розгортається дискусія, чи зумовлені вони тиском генетичних Програм, чи ці розбіжності стабілізуються соціально-культурним тиском, встановлено, що в чоловіків спостерігається більша спадковість ознак, Ніж у жінок. Коефіцієнт спадковості у хлопчиків набуває значення в межах 0,36-0,94, а в дівчаток - 0,26-0,69. Ці дані добре узгоджуються з Шотезою Б. О. Геодакяна, згідно з якою чоловіча стать здійснює функцію

88____-^---------------------------------------------------------------------

«пробних варіантів» модифікацій для нових ознак, а жіноча - виступає як «берегиня» ознак виду.

Для більшості статевих відмінностей соціальний контекст є прин­циповим, хоча останнім часом говорять, _Що статеві відмінності зумовлені також функціональною асиметрією мозку, у _жі_НОк мозок більш симет­ричний, а в чоловіків - більш асиметричний.

Коли дитина народжується, одразу ж запитують: «Хлопчик чи дів­чинка?» Коли дитина росте, всі - батьки, вихователі, оточення - пово­дяться з нею відповідно до її статі. Дж. Рубін досліджував батьків, що отримали змогу один день поспілкуватись з немовлям - своєю першою дитиною. З'ясувалося, що хоча самі малюки суттєво не відрізнялися за показниками активності та поведінковими ознаками, однак батьки опису­вали дівчаток як гарненьких, маленьких, приємних, а хлопчиків як більш насторожених, впевнених, сильних. Зрозуміло, що з віком батьківські під­ходи будуть транслюватись у базові компоненти особистості та Я-кон-цепції дитини. У цьому значенні статеві особливості, як і інші індивідні структури, звичайно, безособистісні, але вони аж ніяк не є неважливими для розвитку особистості.

У доволі ранньому віці, коли маленька істота ще досить нечітко розу­міє свої індивідуальні риси, вона вже знає, хто вона - хлопчик чи дівчинка. Більшість дітей правильно можуть назвати свою стать у дворічному віці. Трирічні діти надають перевагу у спілкуванні дітям своєї статі. Дво-три-річні діти надають перевагу певним іграшкам (ляльки, посуд чи пожежні машини і т. ін.) і усвідомлюють, які заняття та професії вважаються чоловічими чи жіночими. Такі фіксовані уявлення, які засвоюють діти, називаються статево-рольовими стереотипами.

Статево-рольова поведінка - це поведінка, яка відповідає сте­реотипам, прийнятим у певній культурі, тобто поведінка, якої очікують від чоловіка чи жінки. Статево-рольова поведінка - це втілення тих соціальних стандартів, приписів, стереотипів, яким треба відповідати, щоб людину визнали чоловіком або жінкою.

Ґендер та стать: стать охоплює біологічні відмінності між чоловіками та жінками. Ґендер охоплює різноманітні соціально зумовлені відмінності між ними.

Ґендерна ідентичність - це усвідомлення людиною своєї статі на основі освоєння статево-рольової поведінки.

Психологічні відмінності між чоловіками і жінками в світлі досліджень

Психічний розвиток дітей різної статі. З раннього віку поведінка дітей дуже швидко диференціюється відповідно до статі. Статеві відмін-

Тема 2 89

ності виявляються вже в однорічних дітей у моторній сфері. Хлопчики більше часу витрачають на оволодіння видами діяльності, які супрово­джуються проявами грубої моторики, а дівчатка - тонкої. Хлопчики з більш раннім дозріванням переважають однолітків фізичною силою, сприймаються як більш маскулінні та отримують переваги у привілеях, мірі відповідальності, характері завдань, що властиві для хлопчиків стар­шого віку. Для дівчаток темп дозрівання не має таких очевидних наслід­ків. Дослідження показують, що дівчатка з більш пізнім дозріванням зай­мали провідні позиції в школі та оцінювались як більш врівноважені, соціабельні, товариські, схільні до лідерства та експресивні.

Інтелект. Інтелектуальні здібності більш диференційовані та авто­номні у чоловіків. Однак деякі авторитетні дослідники, як-от Н. Айзенк, Р. Пломін та Т. Фокс, спростовують це та стверджують, що, за їхніми да­ними, фактор статі зумовлює не більш ніж 5 % від загальної дисперсії показників інтелекту і тільки один процент у параметрах вербальних здібностей.

Мовні здібності. У жінок вищі показники словникового запасу, мовної активності та ясності мови (дівчата-підлітки чіткіше вимовляють звуки).

Особистісні риси. Серед чоловіків більше екстравертів, психотич-ність теж більше властива чоловікам (дослідження Айзенка).

Академічна успішність. Психологічні дослідження в різних країнах показують тенденцію до вищої академічної успішності дівчаток. За дани­ми британських психологів, дівчатка традиційно краще, ніж хлопчики, справляються із завданнями з англійської та іноземних мов, тоді як хлоп­чики показують кращі результати в точних науках, таких як математика і фізика.

Найбільш достовірно в дослідженнях до 1974 року, згідно з оглядом досліджень, Маккобі та Джеклін (МассоЬу, ^таск1іп, 1974) вважали під­твердженими такі особливості.

1. Вербальні здібності дівчаток вищі, ніж у хлопчиків, у більшості вікових груп.

2. Зорові та просторові здібності хлопчиків вищі, ніж дівчаток.

3. Арифметичні здібності хлопчиків вищі, ніж у дівчаток, та лише впродовж підліткового віку.

4. Хлопчики більш агресивні в фізичній та вербальній активності.
Наведені дані за останні роки досить часто критично переглядалися.

Так, ряд дослідників наполягають, що в широкому спектрі пізнавальних Навичок, психологічних мотивів та соціальних проявів чоловіки та жінки Не відрізняються один від одного (Ргапгоі, 1996). На думку Францой, не­зважаючи на сформовані стереотипи, представники обох статей у психо­логічному функціонуванні дуже схожі. Якщо розбіжності й існують, за-

 

Тема 2 91

Копець Л. В. Психологія особистості

значають автори нових оглядів даних, отриманих в останні роки, то вираі женість цих відмінностей доволі слабка (Нусіе, Ргозї, 1993). У той же час деякі відмінності не заперечуються.

1. Дівчата емоційно чутливіші, ніж хлопці (ЗЬайег, 1993). і

2. Від народження хлопчики відзначаються більшою фізичною активі ністю (БіРіеіго, 1981).

3. Починаючи з п'яти років, дівчатка проявляють більший інтерес маленьких дітей та жвавіше реагують на них, ніж хлопчики (8ЬаЯеі| 1993).

4. У дівчаток набагато рідше, ніж у хлопчиків, у ході психічного розвитку спостерігається розумова відсталість, порушення мови та гіпер| активність (8ЬаЯег, 1993).

К. Макнемар встановив, що у дівчаток більш розвинутий естетичний! смак, у них краще розвинута тонка координація, мова. Дослідники] Н. Марш, Дж. Антілл, Дж. Куннінгам стверджують, що дівчатка краще| виховані, адаптивні, краще навчаються, поводяться відповідно до со­ціальних норм, тоді як хлопчики більш винахідливі, кмітливі. Вони також дійшли висновку, що чоловіки надають перевагу новим завданням, які ставлять максимальні вимоги до новаторства і мінімальні - до доско­налості рішення.

Висновок дослідників свідчить, що досі немає повної ясності у пара­метрах, пов'язаних зі статтю. Емпіричні дані показують, що реальні від­мінності між двома статями незначні й набагато менші, ніж звикли думати. Узагальнені уявлення про психологічні відмінності між двома статями у дорослих (за даними А. В. Лібіна, 1999) подано в таблиці 3.