Статево-рольові стереотипи та сучасність

Перш за все уявлення про відмінності між чоловіками та жінками пов'язані з тим значенням, яке відіграють у суспільному житті статево-рольові стереотипи. Статево-рольові стереотипи в наш час значно зміни­лись, і вже мало хто вірить, що єдино можливе призначення жінки - це виховання дітей та домашнє господарство, а чоловік має робити кар'єру і не може вести дім та виховувати дітей. Разом з тим, статево-рольові стереотипи, звичайно, не зникли. В результаті їх вивчення виникли такі нові поняття, як маскулінність, фемінність та андрогінність, що набули популярності.

Маскулінність - певна схема чоловічої поведінки, ознаками якої є: прагнення бути інтелектуально та фізично активним, неемоційним, не проявляти ознак слабкості, наприклад не обговорювати з друзями пога­ний настрій. З даних досліджень видно, що в стресовій ситуації чоловіки відгороджуються від негативних емоцій, зосереджуючись на фізичній активності, на чомусь іншому, щоб вивести себе з негативного стану. В більшості культур хлопчиків заохочують до того, щоб засвоїти інстру­ментальну роль, тобто бути впевненими, конкурентними та незалежними.

Типовий чоловік (за опитуванням студентів про найбільш яскраві та типові чоловічі риси): агресивний, заповзятливий, винахідливий, доміну­ючий, незалежний, приховує емоції, любить математику та взагалі заняття наукою, відзначається діловими навичками, знає, як освоювати світ, легко приймає рішення, самодостатній, вільно розмовляє про секс з іншими чоловіками.

92 ______________ Копець Л. В. Психологія о собистості

Фемінність - певна схема жіночої поведінки, ознаками якої є: пасив­ність, концентрація на почуттях, прояв емоцій та прагнення розділити їх з іншими. Від жінки в сучасному суспільстві очікують виконання експре­сивної ролі, тобто схильності до співробітництва, турботи і чутливості.

Типова жінка (за опитуванням студентів про найбільш яскраві та ти­пові жіночі риси): тактовна, проявляє позитивну налаштованість у сто­сунках, ніжна, не використовує грубих висловів, розуміє почуття інших, релігійна, балакуча, цікавиться власною зовнішністю, цінує мистецтво і літературу, має сильну потребу в захисті, спокійна, охайна.

Характерно те, що маскулінні риси оцінюються як більш соціально бажані. Дослідження показують, що психологи-професіонали вважають, що компетентність є важливою рисою здорового чоловіка, та не є важ­ливою рисою здорової жінки.

Слід зазначити, що зовсім не обов'язково всі виділені характеристики описуватимуть ту чи іншу конкретну людину. Деякий час поширеним бу­ло переконання, що кожному індивіду властиві або маскулінні, або фе-мінні риси. Також загальноприйнятою була думка про те, що добре при­стосування до життя властиве більш маскулінному чоловікові та більш фемінній жінці. Психолог Сандра Бем поставила під сумнів ці традиційні погляди (Вет, 1985). Дослідниця, щоб звернути увагу на значну кількість варіацій між чоловічим і жіночим полюсом поведінки (які впливають на соціалізацію і водночас є її результатом), як вихід запропонувала поняття андрогінії, для позначення поєднання в індивідуальному психологічному профілі особистості високих показників фемінності та маскулінності.

Андрогінія розуміється як узгодження тенденцій маскулінності і фе­мінності в одній особистості. Андрогінія - це особливий тип психологіч­ного функціонування з багатьма позитивними наслідками і спрямування на уникнення самовизначення особистості, фіксованого на полюсі статі. Андрогінні суб'єкти користуються або чоловічим, або жіночим типом поведінки залежно від параметрів ситуації. Здатність гнучко реагувати збільшує особистісний потенціал для ефективного вирішення проблем психологічної адаптації і загального задоволення життям. На сьогодні сформувався новий погляд на адаптацію людей з різними характеристи­ками. Його суть полягає в тому, що андрогінні індивіди більш благо­получні в психологічному сенсі. їхня перевага - в тому, що вони можуть гнучкіше реагувати на життєві ситуації, використовуючи то «чоловічу», то «жіночу» частину своєї особистості. Вони також не стоять перед про­блемою пригнічення тих аспектів своєї індивідуальності, які не відпо­відають загальноприйнятим стереотипам.

У результаті розроблених різними авторами опитувальників, які діаг­ностують маскулінність і фемінність, досліджуваних людей можна від­нести до однієї з чотирьох категорій:

Тема 2 93

андрогінна особистість (високий результат з маскулінності, високий результат з фемінності);

маскулінна особистість (високий результат з маскулінності, низький результат з фемінності);

фемінна особистість (низький результат з маскулінності, високий результат з фемінності);

недиференційована особистість (низький результат з маскулінності, низький результат з фемінності).

Дослідження американських студентів, здійснені Спенсом та Гелм-райхом, показали, що ЗО % з них виявились андрогінними, а всі інші або виражено маскулінними, або фемінними (8репз, НеїтгеісЬ, 1978). Зага­лом у цих дослідженнях підтверджена гіпотеза Сандри Бем, що окрема людина має як маскулінні, так і фемінні характеристики.

Дослідження психологічної адаптації показують, що андрогінні та маскулінні особи, якої б статі вони не були, відзначаються кращим пси­хічним здоров'ям та вищою самоповагою порівняно з фемінними та неди-ференційованими суб'єктами (АиЬе, МогсІігГ, Сгаі§, Соезіїег, 1985). Це спростовує поширене переконання, що високофемінні жінки краще при­стосовані. Втім, дослідження не підтвердили гіпотези Сандри Бем, що андрогінні чоловіки краще адаптовані порівняно з маскулінними. Інакше кажучи, андрогінність має менше значення для психологічної адаптації чоловіків.

В цілому дослідження показують, що в західному суспільстві наяв­ність маскулінних рис є важливим чинником психічного благополуччя, і маскулінні риси цінуються значно вище, ніж фемінні. Так, у дослідженні Вільямса і Беста, які просили студентів із 14 країн описати своє реальне та ідеальне «Я», всі - і юнаки, і дівчата - включили в своє ідеальне «Я» більше маскулінних (інструментальних) характеристик, ніж мали на­справді (\¥і11іапі8, Везі, 1990). Визначення маскулінних і фемінних рис більшою мірою можна використовувати щодо характеристики західної культури. В інших культурах окреслені нами в цьому розділі уявлення можуть бути неадекватними. Так само ми не можемо сказати, якою мірою ЦІ уявлення властиві і як вони функціонують у сучасному українському суспільстві, оскільки переконливих емпіричних досліджень такого плану недостатньо.

Статево-рольові стереотипи впливають на психологічні дослідження. Аналіз показав, що психологи під впливом статево-рольових стереотипів ігнорували або применшували агресивність жінок та турботливість чоло­віків.

Агресивність як дійсно чоловіча риса. Агресивність як ознака чоло-^віків не є фактом, доведеним науковими дослідженнями. Встановлено, що ^° 6 років відмінності між агресивністю дітей різної статі немає, однак

94 Копець Л. В. Психологія особистості

Тема2

 

згодом у хлопчиків формується більш агресивна поведінка, оскільки вона; значною мірою вимагається від них у соціальному оточенні. Досліднику пояснюють меншу агресивність жінок тим, що в них розвиваються такі риси, які дозволяють їм легше впоратися з відкритою агресією: емпатія, тривожність, почуття провини. У той же час жінки досить агресивні, коли розцінюють свої дії як справедливі або ж вважають себе вільними від| відповідальності.

У фізичному вимірі чоловіки агресивніші за жінок. Про це говорять статистичні дані: наприклад, у СІЛА 1996 року 90 % убивств здійснили чоловіки (ВгеЬт аі аі., 1999). Подібне співвідношення має місце і в інших країнах. Більша схильність чоловіків до фізичної агресії пояснюється дослідниками вищим рівнем тестостерону в чоловіків. У дослідженні вивчали транссексуалів, які проходили гормональне лікування з метою зміни статі. Жінки, які змінювали стать і отримували значні дози чоло­вічих гормонів, у тому числі тестостерону, ставали більш агресивними. А в чоловіків, які приймали жіночі гормони, рівень агресивності зни­жувався (дані за М. Айзенком, 2004). Такі висновки мають місце лише щодо фізичного аспекту агресії, однак картина змінюється, коли розгля­дати агресію в широкому контексті, включаючи і вербальну. Було пока­зано, що дівчатка-підлітки більш схильні до непрямих виявів агресії (дані за М. Айзенком, 2004).

Бетенкур та Міллер порівняли дані близько 64 експериментів і дійшли висновку, що чоловіки поводяться агресивно в нейтральних та неодно­значних ситуаціях, а в ситуації фрустрації, загрози та образи відмінності між статями вирівнювались (Веіїепсоигі, Міііег, 1996). Майкл Айзенк висловлює припущення, що різниця у фізичній агресивності пояснюється тим, що дорослі більш поблажливі щодо її проявів у хлопчиків. В одному експерименті дорослим запропонували поспостерігати за грою двох дітей у сніжки (Сошісігу, Ко88, 1985). Діти були в зимовому одязі, тому здалеку було незрозуміло, якої вони статі. Половина дорослих вважала цих дітей дівчатками, а половина - хлопцями. Виявилось, що ту саму поведінку до­рослі оцінювали як агресивнішу, коли вважали, що перед ними дівчатка. Про поведінку хлопчиків вони судили більш поблажливо.

Бмпатія як дійсно жіноча риса. Емпатія більше властива жінкам і більше відповідає їхній природі. Чоловіки навчаються емпатії впродовж життя, а от жінкам, навпаки, доводиться емпатію знижувати, тому що над­то високий рівень емпатії заважає адаптації.

Така спрямованість стереотипів загалом характерна для західної куль­тури. Баррі з колегами провів дослідження процесів соціалізації в ПО неіндустріальних суспільствах (Ваггу, Васоп, СЬіШ, 1957). Дослідники вимірювали п'ять параметрів стереотипного образу чоловіка та жінки: турботливість, відповідальність, покірність, прагнення до успіху і впев-

еність у собі. 75 % досліджених суспільств вимагали від дівчаток проявів рботи, але в жодному суспільстві цього не вимагали від хлопчиків. Відповідальність вважали важливою ознакою для жінки в 55 % неіндуст-яіальних суспільств, а 10 % - для чоловіків. Покірність важливою рисою ясінки вважали 32 % досліджуваних суспільств, а заперечували це в 3 %. Щодо хлопчиків, то найбільший тиск було визначено щодо прагнення успіху (79 % суспільств вимагали цієї характеристики від хлопчиків, від жінок лише в 3 %) та впевненості в собі (77 % суспільств вимагали цієї риси від хлопчиків, від жінок у жодному з них).

Схожі результати були отримані Бестом та Вільямсом (Везі, ДУШіашз, 1997), які опитали студентів із 25 різних країн з метою дізнатись, які прикметники, на їхню думку, більше підходять до образу чоловіка, а які -до образу жінки. Майже у всіх досліджених країнах чоловік вважається активним, домінуючим, сильним, агресивним, а жінка - пасивною, слаб­кою, чутливою, турботливою. Це дослідження показало, що уявлення про інструментальну роль чоловіків та експресивну роль жінок поширене в різних культурах. Цікаво, що лише в окремих культурах турботливість у чоловіків та впевненість у жінок засуджується. Якщо суспільство дотри­мується думки, що турботливість - важлива риса для дівчаток, то з цього не випливає, що хлопчики не мають бути турботливими. Важливими є результати іншого дослідження Беста і Вільямса, в якому вони проана­лізували погляди на те, як повинні поводитись чоловіки та жінки, в 14 країнах. Найменші відмінності в поширених переконаннях щодо при­стойної поведінки чоловіків та жінок мали місце в економічно розвинутих країнах, в урбаністичних культурах та в протестантських суспільствах. Однак у суспільній практиці помітно, що всі види нових професій, нові види ігор, спорту спочатку засвоюються чоловіками, а тільки згодом жінками. Серед композиторів і виконавців, режисерів та акторів спосте­рігається різна кількість представників двох статей (жінок значно менше).