Перелік основних термінів, параметрів, характеристик, які повинен засвоїти студент при підготовці дозанятття

Анатомо-фізіологічні особливості сечової системи у дітей

Диференціація та розвиток органів сечовидільної системи продовжується після народження дитини. Нирки розташовані у верхніх відділах ретроперитонеального простору. У дітей молодшого віку маса і розміри нирок відносно більші (1:100 проти 1:200,1:250 у дорослої людини). Структура їх незавершена:

- до 1 року нирка виглядає як округлий орган, далі вона стає бобоподібною

- нирки зберігають почастковану будову до 2-5 років; недостатньо розвинений кірковий шар нирок.Співвідношення кіркового і медулярного шарів нирок1:4. В 7 років воно стає таким, як у дорослих 1:2

- спостерігається майже паралельне розташування нирок і тільки в більш старшому віці верхні полюси нирок зближуються

- більш низьке розташування нирок до 7-8 років

- фіксація нирок у новонароджених і дітей раннього віку недостатня (відсутня жирова капсула, недостатньо розвинена жирова тканина біля нирки, слабко розвинені зв’язковий апарат, що сприяє більшій рухливості нирок.. Кінцеве формування механізмів фіксації відбувається в 5-8 років.

Функціональна одиниця нирки - нефрон на момент народження має ознаки незрілості:

- клубочки малі за розміром; епітелій капсули Шумлянського-Боумена –циліндричний, згодом переходить у плаский і рівномірно супроводжує судинні петлі клубочків; будова клубочка в 5 років стає такою як удорослих, розміри клубочків збільшуються до18-19 років.

- сечові канальці та петлі Генле короткі, в 2 рази вужче ніж у дітей старшого віку.

Юкстагломерулярний апарат нирки який відіграє важливу роль в утворенні реніну і контролює виведення натрію формується до 2 років.

Морфологічна “незрілість” нефрону, що є характерною для немовлят і дітей раннього віку, зумовлює особливості функції нирок в цей період розвитку. При народженні нирка замінює плаценту як головний орган гомеостазу. Цей перехід відбувається при змінах ниркового кровотоку, ступеня гломерулярної фільтрації і тубулярних функцій. Нирковий кровообіг плода низький (2-3% серцевого викиду). При народженні він швидко зростає через зменшення опору ниркових судин та збільшення системного кровотиску. Гломерулярна фільтрація починається одразу ж після утворення перших нефронів і її рівень поступово збільшується зі зростанням тіла. Після народження дитини гломерулярна фільтрація швидко зростає, подвоюється в перші 2 –4 тижні життя і сягає рівня дорослого в 1-2 роки. Канальцева реабсорбція натрію до 34 тижня вагітності низька, але після 34 тижнів гестації реабсорбція натрію стає більш ефективною і таким чином може реабсорбуватися до 99% натрію. Натрій у дітей виводиться надзвичайно повільно, ще й тому, що медулярні нефрони, яких більше у новонароджених, реабсорбують натрій більше, ніж кортикальні. Кліренс натрію у новонароджених складає лише 1/5від аналогічної величини дорослої людини. В разі навантаження натрієм нирка новонародженої дитини продовжує активно ре абсорбувати натрій. Крім того, виведення натрію у новонароджених обмежено через низьку гломерулярну фільтрацію.

Екскреція нирками води обмежена через низьку клубочкову фільтрацію. Частково це компенсується великими невідчутними втратами води (через шкіру, легені) – 25-30 мл/кг/добу. Нирки новонародженої дитини здатні до виведення рідини, коли вона надходить до організму поступово. Одночасне навантаження може викликати підвищення об’єму позаклітинної рідини за відсутності підвищення діурезу. Це зумовлює схильність до набряків.

У немовлят нирки не здатні виробляти гіпертонічну сечу. Недостатня здатність до концентрування сечі пов’язана з короткою петлею Генле, низькою чутливістю дистальних канальців до дії антидіуретичного гормону. Це обмежує адаптацію до змін водного навантаження особливо при зневодненні. Концентраційна здатність нирок з віком зростає і густина сечі в 2-5 років 1,009-1,016.Для новонароджених і дітей раннього віку є характерним відносно великий добовий діурез і висока частота сечовипускання.

Регулювання кислоти і бікарбонату лімітоване низьким порогом бікарбонату сироватки у проксимальному канальці. Крім того, утворення аміаку у дистальному канальці і видалення кислот, які піддаються титруванню, не повністю розвинені у недоношених немовлят, що лімітує компенсаторні можливості при змінах кислотно-лужного стану.

Миски у дітей відносно широкі, до 5 років розташовані переважно внутрішньонирково. Існує тісний зв’язок лімфатичних судин нирок з лімфатичними судинами кишечника.

Сечоводи відходять під прямим кутом, більш звивисті, мають відносно більший діаметр, м’язові та еластичні волокна розвинені слабко, часто виникає міхурово - сечовідний рефлюкс.

Сечовий міхур у дітей грудного віку розташований вище, ніж у дорослих, в надлобковій області, з віком опускається в малий таз. Сечовий міхур має овальну форму, добре розвинену слизову оболонку. Передня його стінка не вкрита очеревиною. Фізіологічний об’єм сечового міхура у новонародженої дитини складає 50 мл, до року -100 мл, 5-9років-150-200 мл, 12-14 років-300-400мл.

Сечовипускний канал (уретра) у дівчаток коротша і ширша ніж у хлопчиків..

Акт сечовипускання в перші місяці життя регулюється вродженими спинальними рефлексами, далі він регулюється підкорковими структурами і корою головного мозку і стає довільним процесом. Кількість сечовипускань у новонароджених (окрім перших днів життя) -20-25; в 6-12 міс -15-16; в 3 роки -7-8 разів за добу.