Встановлення живонародженості

Одним з найважливіших питань судово-медичної екс­пертизи трупів новонароджених є встановлення, живою чи мертвою народилась дитина. Якщо судово-медичний експерт констатує мертвонародженість, він тим самим виключає вбивство дитини, що не дає підстав для притяг­нення матері чи іншої особи до кримінальної відповідаль­ності.

Треба враховувати, що мертвою може народитись і життєздатна дитинау випадках внутрішньоутробної смерті з різних причин, і навпаки, іноді нежиттєздатна дитина народжується живою і може прожити деякий час.

Якщо дитина народжується з серцебиттям при відсут­ності дихання і останнє викликати всіма заходами немож­ливо, вважають, що вона народилася мертвою.

Живонародженою вважають дитину, у якої зарод­ковий кровообіг переходить у легеневий, наслідком яко­го є перші вдихи, заповнення легень повітрям і виповнення плевральних порожнин. Під час перших вдихів повітря також потрапляє в шлунок, потім у тонку і товсту киш­ку.

Т

Експертиза трупів новонароджених

 

При зовнішньому дослідженні трупа живонародженої дитини привертають увагу виповненні підключичні ямки і міжреберні проміжки, у мертвонародженої дитини ці місця запалі. У немовляти, яке дихало, передня грудна стінка на 1-2 см вища за рівень живота, у мертвонародже-ного вона розташовується на одному рівні.

Для діагностики живонародженості виявляють, де ви­никає трупне гниття. У трупа живонародженої дитини воно починається з утворення брудно-зелених плям на животі як у трупа дорослої людини внаслідок того, що з першим вдихом мікроорганізми з повітрям потрапляють не тільки в легені, а й у шлунок і далі в усі відділи кишок.

Якщо дитина народилася мертвою, тобто не зробила жодного вдиху, в її травному каналі мікроорганізмів немає і трупне гниття починається з вологих ділянок: крила носа, губи, повіки, у дівчаток із зовнішніх статевих органів.

Оглядаючи під час розтину трупа плевральну порожни­ну, звертають увагу на рівень розташування купола діаф­рагми, якийу живонародженої дитини відповідає VI міжре-бер'ю, а у мертвонародженої — IV міжребер'ю.

У трупів живонароджених немовлят плевральні порож­нини виповнені пухнастими на дотик легенями з заокруг­леними краями, які частково прикривають серце. Легені об'ємні, мармурові на вигляд, із чергуванням ділянок ро­жево-червонуватого і сіруватого кольорів.

У випадку мертвонародженості плевральні порожнини мовби пусті. Легені, що не дихали, порівняно невеликого об'єму і розташовані в задньо-нижніх відділах плевраль­них порожнин уздовж хребта, як два щільних, м'ясистих тяжі темно-червоного кольору і синюватим відтінком.

Проте така чітка різниця між легенями, що дихали і не дихали, спостерігається лише в разі невираженого трупно-

Т

Експертиза трупів новонароджених

 

го гниття. У випадках інтенсивного трупного гниття легені мертвонародженого можуть бути збільшені у розмірах, м'якої консистенції, сірувато-зеленуватого кольору з пу­хирцями гнильних газів.

Під час огляду черевної порожнини відмічають поло­ження шлунка: вертикально розташований характерний для мертвонародженого, горизонтально — для живона­родженої дитини.

Проте всіх наведених ознак для диференціювання живо чи мертвонародженою є дитина, в судово-медичній прак­тиці недостатньо. Для остаточного розв'язання цього пи­тання та об'єктивізації експертного рішення в судово-медичній практиці було запропоновано багато різних проб. Найпоширенішими є дві плавальні, або гідростатичні, про­би: легенева Галена — Шреєра і шлунково-кишкова Брес-лау.

Легенева проба Галена-Шреєра грунтується на тому, що легені, які дихали, заповнені повітрям і мають відносну щільність меншу за 1,0, тому тканина їх плаває на поверхні води. Відносна щільність легень, що не дихали, більша за 1,0 (1,05-1,056), тому їх тканина при занурюванні у воду тоне.

Для проведення цих проб потрібно до розтину грудної порожнини відсепарувати трахею і за допомогою голки Дешана або пінцета накласти лігатуру на неї поруч зі стравоходом, а також перев'язати стравохід у нижньому відділі під діафрагмою. Це потрібно зробити для того, щоб під час маніпуляцій, пов'язаних з розтином трупа, не виш­товхувати повітря із шлунка, в якому воно може бути. Перев'язування стравоходу — це запобіжний захід для подальшого проведення шлунково-кишкової проби Брес-лау. Потім накладають по дві лігатури на вхід і вихід із

Т

Експертиза трупів новонароджених

 

шлунка. Лігатурами також виділяють три частини тонкої кишки і перев'язують нижній відділ прямої кишки. Після цього проводять плавальнупробу Галена-Шреєра. Спочат­ку перетинають трахею вище від місця перев'язування, витягують органокомплекс, складений з легень, серця і загрудинної залози, і вміщують його в банку з водою. Якщо легені плавають на поверхні води, вміщують багато по­вітря, утримують серце і загрудинну залозу, то пробу вва­жають позитивною. Якщо в легенях немає або дуже мало повітря, то вони залишаються на дні чи ледь піднімаються над ним, не досягаючи поверхні води. Далі легені відок­ремлюють від їх коренів і проводять плавальні проби з кожною з них. Потім кладуть у посуд з водою відокремлені частки кожної легені, вирізують від кожної частки ма­ленькі шматочки і перевіряють їх плавальну здатність. У тому разі, коли повітря в легенях розподілене рівномірно, то всі їх частинки плавають на поверхні води, а якщо нерівномірно, то частина шматочків плаває, а частина тоне. Якщо всі шматочки легень опускаються на дно, це свідчить про те, що в легенях немає повітря.

При проведенні шлунково-кишкової проби Бреслау пе­рев'язані лігатурами шлунок і кишки відокремлюють від брижі, вміщують у скляну банку з водою і спостерігають, плавають вони чи тонуть. Якщо плавають, це свідчить про велику кількість повітря в шлунку і кишках. Іноді при наявності повітря шлунок і кишки розташовуються на дні чи біля нього, тобто не спливають. Це пов'язане з вмістом великої кількості слизу чи молока в шлунку або меконію в товстій кишці. У цих випадках шлунок і кишки потрібно надрізати під водою і спостерігати за виникненням пу­хирців повітря.

Т

Експертиза трупів новонароджених

 

Шлунково-кишкова проба Бреслау використовується не тільки для діагностики живонародження, а й для з'ясу­вання, скільки часу жило немовля після народження.

Встановлено (М.Н.Трубецька, 1958), що коли повітря міститься переважно в шлунку із невеликим просуванням у верхні відділи тонкої кишки, дитина прожила близько 3 год., а якщо повітря поширилося у нижні відділи тонкої кишки, то дитина жила не більш як 6 год. Наявність повітря і в товстій кишці свідчить, що новона­роджений жив не менш як 6 год.

При проведенні плавальних проб має значення не тільки їх правильне технічне виконання, а й вірна оцінка одержа­них результатів. При цьому треба враховувати, що в ряді випадків повітря може потрапляти в легені і мертвонарод-женої дитини. Це відбувається внаслідок проведення штуч­ної вентиляції легень, штучного дихання із рота в рот або гниття.

При народженні дитини в асфіксії іноді мати намагаєть­ся оживити її, використовуючи штучне дихання. При цьо­му повітря в невеликій кількості потрапляє в альвеоли лише окремих ділянок легень і не потрапляє в шлунок і кишки. При проведенні легеневої плавальної проби легені у складі органокомплексу (язик, шия, загрудинна залоза, серце) опущені у воду, тримаються біля дна і не спливають на поверхню, проте, відділені від органокомплексу плава­ють на поверхні. У разі розрізання легень на шматочки менша частина їх плаває на поверхні, а більша тоне, що свідчить про нерівномірний розподіл повітря. У такому випадку шлунково-кишкову пробу вважають негативною.

Якщо штучне дихання проводять за методом із рота в рот, більша частина повітря потрапляє в шлунок. При цьому під час проведення легеневої проби легені у складі органокомплексу тонуть, а без вантажу плавають на по-

Т

Експертиза трупів новонароджених

 

верхні, при розрізанні більшість шматочків легень тоне. При проведенні шлунково-кишкової проби шлунок пла­ває, а в тонкій кишці може бути незначна кількість повітря.

У разі трупного гниття в тканині легень мертвонарод-женого утворюються пухирці, виповнені гнильними газа­ми. При проведенні легеневої плавальної проби, безповіт­ряні легені плавають на поверхні води. При розрізанні легень на шматочки одна частина їх опускається на дно відразу, а друга — після здавлювання між пальцями.

Легені мертвонародженого можуть плавати і в разі про­мерзання трупа. Промерзлі легені містять кристали льоду, внаслідок чого їх відносна щільність менша, ніж води. У цих випадках труп треба досліджувати лише після повного його відтавання.

Проте можливі випадки, коли при дослідженні трупа живонародженого легенева плавальна проба негативна. Це зумовлене вторинним ателектазом, який відбувається у недоношених, дуже ослаблених дітей, або іншими причи­нами.

Для діагностики живонародженості крім плавальних проб застосовують також інші методи: рентгенологічний, гістологічний, гістохімічний, емісійний спектральний аналіз, електрофорез на папері.

Рентгенологічне дослідження легень, шлунка і кишок ще в 1937 р. для встановлення живонародженості було запропоноване Я.І.Ділоном. Доброякісна рентгенограма дозволяє виявити в шлунку і кишках незначну кількість повітря, яку неможливо встановити за допомогою пла­вальної проби.

Проте при наявності вираженого трупного гниття рен­тгенологічне дослідження втрачає свою діагностичну цінність.

Т

Експертиза трупів новонароджених

 

Гістологічний метод можна використовувати при дос­лідженні легень трупів новонароджених у стані виражено­го гниття. Гістологічними ознаками мертвонародженості є нерозплавлені альвеоли і бронхи, кубічна форма епітелію альвеол, товсті міжальвеолярні перетинки, скручені елас­тичні волокна в складі товстих і коротких пучків, тонкі скручені аргірофільні волокна. У живонароджених альве­оли повністю розправлені, чітко обмежені, альвеолярний епітелій сплющений, міжальвеолярні перетинки тонкі, бронхи і бронхіоли повністю розправлені, еластичні во­локна натягнені, аргірофільні волокна спресовані по краях альвеол (аргірофільні мембрани), в альвеолах є гіалінові мембрани.

Наявність гіалінових мембрану легенях дозволяє поряд із живонародженістю встановити термін життя після на­родження, бо вони виникають у дітей, що прожили не менш як 1-2 години.

Як свідчать дослідження (С.М-Бакулев, 1944) при зас­тосуванні штучного дихання відбувається нерівномірне розтягнення альвеол із розривами міжальвеолярних пере­тинок, що призводить до утворення великих порожнин і проникнення повітря у плевральну порожнину.

При внутрішньоутробній смерті пупкові артерії плода не скорочуються, просвіт їх широкий, внутрішня оболонка рівна, м'язова оболонка має рівномірну товщину. Якщо смерть настала після народження дитини, то пупкові ар­терії скорочені, мають вузький просвіт і нерівномірний за товщиною м'язовий шар.

В організмі людини в процесах тканинного дихання, внутрішньоклітинного обміну, кровотворення беруть участь неорганічні елементи.

Г

Експертиза трупів новонароджених

 

Виходячи з цього, внаслідок перебудови у новонарод­жених органів кровообігу, вміст неорганічних елементів у легенях порівняно з мертвонародженими значно змінюєть­ся.

Використання емісійного спектрального аналізу для дослідження легень живо та мертвонароджених, в тому числі і легень гнильнозмінених трупів, дозволило виявити відмінності в коефіцієнтах співвідношення фосфору і міді, заліза і міді, кальцію і міді, фосфору і кальцію, заліза і кальцію, фосфору і заліза.

Вивчення білкових фракцій сироватки крові живо і мертвонароджених дітей методом електрофорезу на па­пері свідчить, що вміст альбумінів, а, р, у-глобулінів у сироватці їх крові різний і може бути використаний для диференціальної діагностики.

Про живонародженість дитини свідчить вміст альбумінів понад ЗО %, у-глобулінів — не менш як ЗО %, і альбуміно-глобуліновий індекс 0,4-0,7.

Таким чином, вирішення питання про живонародженість дитини потребує ретельного дослідження трупа з обов'яз­ковим проведенням легеневої і шлунково-кишкової пла­вальних проб і використанням інших сучасних методів дослідження. Лише на підставі всіх одержаних даних мож­на надати науково обгрунтовану відповідь на це важливе питання.