Стратегій є досить багато. Тому основним завданням є вибір найбільш вдалої, яка б відповідала досягненням маркетингових цілей

Можна виділити дві групи маркетингових стратегій по відношенню до продукту та по відношенню до ринку [21, с. 178].

1 .Стратегії стосовно продукту - це група стратегій, при розробленні яких враховувались різні аспекти, що забезпечують успішний збут продукції на ринку.

Стратегія диференціації передбачає надання туристичною фірмою різних модифікацій даної послуги, які відрізняються споживчими властивостями (різні умови проживання, харчування та ін.). Таким чином, туристичне підприємство добивається глибокого проникнення на ринок та задоволення різноманітних вимог широкого спектру споживачів.

Стратегія низьких витрат - це ціле направлений процес здешевлення виробництва, що проводиться фірмою при умові стабільної кон-курентноздатності. Зниження витрат відбувається за рахунок масового виробництва, відмови дорогих супутніх послуг, створення біль дешевших умов надання послуг, монополії на дешеву робочу силу., удосконалення технології і виробничого процесу).

Стратегія вузької спеціалізації використовує для озброєння так звану модель Портера. Завдяки концентрованих зусиллях для збуту своїх послуг на окремому дуже платоспроможному сегменті ринку, досягається значний комерційний ефект. Наприклад, туристична фірма може спрямувати свої зусилля на розробку екстремальних туристичних послуг або престижних туристичних турів на відомі курорти світу.

2 .Стратегії стосовно ринку - це стратегії, що орієнтуються на завоювання нових ринків збуту. Ринок можна розширити за рахунок нових споживачів того ж продукту в інших районах. Також можна шукати нові сегменти ринку в тому ж таки регіоні. У цих випадках виникають дві додаткові стратегії розширення збуту: вертикальної інтеграції та диверсифікації.

Стратегія вертикальної інтеграції передбачає розширення збутової діяльності фірми шляхом приєднання фірм-агентів, готелів, де туристична фірма розміщує своїх клієнтів, харчових закладів та інших допоміжних споруд.

Диверсифікація - стратегія, що розширює сферу діяльності фірми шляхом надання нових послуг на нових ринках, не пов'язаних з попередньою діяльністю. Типовими є горизонтальна, концентрична та багатогалузева диверсифікація.

Горизонтальна диверсифікація - це надання послуг-аналогів. Наприклад, туристична фірма, що надає споживачам туристичну путівку з використанням одного виду транспорту, пропонує аналогічну путівку з використанням альтернативного виду.

Концентрична диверсифікація - стратегія розширення асортименту завдяки створенню послуг-додатків.

Конгломератна (багатогалузева) диверсифікація передбачає надання нових послуг, не пов'язаних з послугами, що надавались раніше. Ця стратегія широко застосовується великими фірмами, тому що діяльність фірми на декількох ринках знижує ймовірність банкрутства.

Складові маркетингової стратегії

В процесі формування маркетингової стратегії можна виділити складові вхідні та вихідні елементи.

Вхідні елементи – це ті фактори, аналіз яких передує розробці маркетингової стратегії. Отже, йдеться про фактори маркетингового середовища і цілі фірми.

Вихідними елементами є стратегічні рішення щодо маркетингового міксу, тобто комплексу компонентів маркетингу, який включає чотири складові – товар, ціну, збут, просування.

5.Види стратегії управління персоналом та її складові.

У сучасних умовах прискорення науково-технічного прогресу організація відчувають постійний тиск конкурентів, що примушують їх постійно вдосконалювати продукцію, що випускається, розширювати асортимент послуг, що надаються, оптимізувати виробничі й управлінські процеси. Для того щоб домогтися максимального використання потенціалу співробітників організації, керівництво повинне враховувати питання, пов'язані з управлінням персоналом, на етапі розробки планів розвитку всієї організації, тобто управління персоналом повинно стати частиною стратегії розвитку організації.
Існує кілька варіантів класифікації видів стратегія. О. М. Громова наводить таку:
1.Стратегія підприємництва характерна для організацій, які розвивають нові напрямки діяльності. Це або підприємства, що тільки починають своє життя на ринку, або підприємства, які можуть собі дозволити вкладати кошти з високою часткою фінансового ризику.
2.Стратегія динамічного зростання передбачає зміна ціліші в структури організації. Завдання полягає в пошуку балансу між необхідними змінами і стабільністю. Для цієї стратегія кваліфікація, відданість фахівців також є чинниками, що визначають успіх.
3.Стратегія прибуток передбачає стадію зрілості організації і розраховує отримання постійного прибутку за допомогою добре зарекомендував себе вироби, освоєних технологій при налагодженому виробництві. Основне завдання організації в даній ситуації - виробляти більше продукції і мінімізувати витрати.
4.Стратегія ліквідності характерна для організацій, у яких всі або основні напрямки діяльності знаходяться в занепаді з точки зору отримання прибутку, становища на ринку, якості виробів. Персонал організації вкрай негативно ставиться до ідеї впровадження такої програми через майбутні скорочень.
5.Стратегія зміни курсу застосовна в організаціях, які ведуть боротьбу за швидке збільшення обсягів прибутку, за освоєння нового розширення вже наявного ринку. Визнання даної стратегії означає фірми зміна всієї системи управління і відносин в організації.

Складовими стратегії управління персоналом є:
-Відбір персоналу, що включає планування потоків робочої сили;
- Оцінка кваліфікації;
- Винагорода або, в більш широкому сенсі, відшкодування витрат праці у вигляді заробітної плати, участі в прибутках, продажу акцій і т.д.
- Розвиток персоналу.
- Внесок працівників, тобто очікуване поведінка індивідів з точки зору отримання загального прибутку діяльності організації;
- Структура зайнятості службовців, тобто розподіл компетенції співробітників, кваліфікаційний склад працюючих, співвідношення категорій працюючих, кількість рівнів управління;
- Компетенція працюючих (необхідний від працівників організації загальний рівень кваліфікації);
- Прийом на роботу з урахуванням рівня відповідності працівників цілям і завданням організації, ступеня їх прихильності (відданості фірмі).