(оберіть відповідність):
Негативне ставлення вирізняють:
• можлива відмова школяра від учбової діяльності, учню не подобається процес навчання, він не проявляє ніякого бажання приймати участь навіть в обов'язкових формах роботи (не говорячи вже про додаткові заняття);
• вузькість мотивів уникнення неприємностей, покарання;
• переважаючий інтерес до результату;
• невміння ставити цілі, долати труднощі;
• несформованість учбової діяльності;
• відсутність вміння діяти за інструкцією дорослого;
• нездатність до пошуку різноманітних способів дій, пояснення своїх невдач зовнішніми причинами тощо;
• учень постійно конфліктує з учителями, не виявляє до них повагу;
• школяр прогулює уроки, не виконує домашні завдання, ігнорує будь-яке бажання педагогів вплинути на ситуацію.
Нейтральне (байдуже) ставлення:
• нестійкий інтерес до зовнішніх результатів навчання, почуття нудьги, відсутність готовності школярів брати участь в учінні;
• учень спокійно ставиться до навчального процесу, не виявляє особливої прихильності до предметів і окремих вчителів;
• не отримує особливого задоволення від процесу навчання, майже ніколи не приймає участі в додатковій навчальній роботі (навіть якщо має певні здібності до конкретних предметів), лише за необхідності або на прохання вчителів може проявити себе в ній (гуртках, олімпіадах тощо);
• настрій в школі в цілому і на окремих уроках не залежить від процесу навчання;
• оцінки і ставлення вчителів не викликають яскравих емоційних реакцій учня. Позитивне але аморфне, ситуативне ставлення:
• нестійкі переживання непередбачуваного інтересу, новизни, допитливості;
• широкі соціальні мотиви обов'язку;
• надання переваги одним предметам перед іншими;
• розуміння і первинне усвідомлення цілей, які ставить учитель;
• здатність до виконання окремих учбових дій, простих видів самооцінки і самоконтролю за зразком та інструкцією.
Позитивне, пізнавальне, ініціативне ставлення:
• сформоване цілепокладання, що зумовлює появу нових мотивів учіння, усвідомлення співвідношення між мотивами і цілями учбової діяльності;
• ініціативність у власних учбових діях;
• відокремлення учнем способу від результату дії;
• усвідомлене прагнення до пошуку різноманітних способів дій;
• оволодіння вміннями планувати та оцінювати власну учбову діяльність до її виконання;
• сформовані самоконтроль і самооцінка;
• учню подобається і організація процесу навчання, і окремі предмети;
• до вчителів ставиться з повагою, може звернутись до них по допомогу, має улюблених вчителів;
• школяр відвідує додаткові заняття в школі, гуртки, секції, прагне пізнавати нове, приймати участь в олімпіадах та конкурсах;
• до школи йде з радістю і зберігає в основному позитивний, гарний настрій під час знаходження в ній.
Позитивне, особистісне, відповідальне.
• ієрархія мотивів, супідрядність мотивів, сформовані мотиви самоосвіти;
• стійкість мотиваційної сфери;
ПІЗНАВАЛЬНІ ПСИХІЧНІ ПРОЦЕСИ
Спостереження за відчуттями та сприйняттям учня (обрати відповідне): Гострота сприйняття:
• здатний уловлювати найтонші й малопомітні різниці між окремими відчуттями;
• кількісний бік: уловлює самий незначний шерех, вільно розбирає дрібний друк;
• ясно й чітко розрізняє найслабші дотики, запахи і т. ін.;
• якісний бік: розрізняє найтонші відтінки кольорів, має музичний слух і т. ін.;
• не помічена переваги одного роду відчуттів над усіма іншими. Достатність і багатство сприйняттів:
• спостережливий;
• не упускає ні одного дріб'язку при вивченні й розгляданні;
• докладно вивчає все, що його приваблює.
Точність сприйняття:
• всі спостереження відповідають дійсності;
• описи, навіть при уважному ставленні до предмета, повні помилок, неточностей і прогалин.
ПАМ'ЯТЬ
Головними характеристиками пам'яті є: об'єм, швидкість закарбування, точність відтворення, тривалість зберігання, готовність до використання збереженої інформації.
Ситуації вияву особливостей пам'яті школяра (обрати відповідне):
• при завчанні завжди попередньо розбирається в структурі й змісті матеріалу; але й матеріал, що вимагає механічного завчання, запам'ятовує легко;
• при завчанні може запам'ятати лише те, у чому попередньо розібрався; матеріал, що вимагає механічного запам'ятовування, дається важко;
• матеріал, що вимагає механічного завчання, засвоює дуже легко, досить 1-2 рази переглянути його; має звичку не розбиратися в структурі й змісті матеріалу, що заучується;
• при вивченні довго розбирається в матеріалі; при викладенні робить помилки за формою, але зміст викладається точно;
• для запам'ятовування матеріалу багаторазово механічно повторює його, не перебираючи й не осмислюючи, робить значеннєві помилки.
Запам 'ятовування
• добре запам'ятовує обличчя, предмети, розмови, тільки раз побачені й почуті;
• легко й швидко заучує найдовші вірші та прозаїчні уривки;
• у короткий час може засвоїти у всіх подробицях малюнок або опис складного приладу.
Збереження в пам'яті
• через кілька днів, місяців, років пам'ятає всі подробиці подій;
• враження швидко згладжуються з пам'яті;
• спогади дуже бідні, вибіркові й неповні. Здатність впізнавання
• легко впізнає все те, що коли-небудь бачив, чув, читав;
• точно і правильно розрізняє все старе, знайоме від нового, незнайомого;
• не впізнає людей, з якими кілька разів зустрічався й розмовляв.
Легкість відтворення
• якщо є потреба, пригадує все, що потрібно;
• відтворення відбувається важко, доводиться звертатися до відповідних записів. Точність відтворення
• при читанні напам'ять або переказі прочитаного робить дуже мало помилок;
• пригадуючи яку-небудь подію, описує правильно всі подробиці;
• кількість помилок при відтворенні дуже велика, бачені раніше події передає неточно, часто плутає подробиці.
Ця риса психічної індивідуальності учня оцінюється залежно від того, наскільки повно й міцно він відтворює навчальний матеріал, котрий напередодні сприймав і повторював задану кількість разів. Наприклад, усі діти прочитали двічі, а потім один раз переказали текст. Наступного дня повнота і точність відтворення у різних учнів буде різною. Це і може бути характеристикою рівня розвитку їхньої довгочасної пам'яті.
