Міміка.
Під мімікою ми розуміємо руху мускулатури обличчя. Її не слід плутати з фізіогноміки (наука, за допомогою якої за формою обличчя можна судити про психічні властивості тієї чи іншої людини).
Міміка буває різна:
Сильно рухлива міміка. Сильно рухлива міміка свідчить про жвавості та швидкої змінюваності сприйняття вражень і внутрішніх переживань, про легку збудливості від зовнішніх подразників. Така збудливість може досягати маніакальних розмірів.
Малорухлива міміка. Вказує в принципі на сталість душевних процесів. Вона свідчить про рідко змінюється стійкому настрої.
Також мімічні рухи поділяються на:
міміку агресивно-наступальну - гнів, злість, жорстокість та ін;
активно-оборонну - відраза, презирство, ненависть та ін;
пасивно-оборонну - покірність, приниженість і ін;
міміку орієнтовно-дослідницької спрямованості;
міміку задоволення-невдоволення;
маскувальні вираження - міміка приховування істини, двозначності, нечесності й т.п.
Одним з найбільш важливих елементів міміки є погляд.
Жести.
Жести - це виразні рухи головою, рукою або пензлем, які здійснюють з метою спілкування і які можуть супроводжувати роздум або стан.
Ми розрізняємо: вказівні, підкреслюють (підсилюють), демонстративні, дотичні жести.
Вказівні жести спрямовані у бік предметів або людей з метою звернути на них увагу.
Підкреслюють жести служать для підкріплення висловлювань. Вирішальне значення надається при цьому положенню кисті руки.
Демонстративні жести пояснюють стан справ. За допомогою дотичних жестів хочуть встановити соціальний контакт або отримати знак уваги з боку партнера. Вони використовуються також для ослаблення значення висловлювань.
Розрізняють також: довільні і мимовільні жести.
Довільними жестами є рухи голови, рук або кистей, які відбуваються свідомо. Такі рухи, якщо вони проводяться часто, можуть перетворитися на мимовільні жести.
Мимовільними жестами є руху, скоєних несвідомо. Часто їх позначають також як рефлекторні рухи. Цим жестам не потрібно вчитися. Як правило, вони бувають вродженими (оборонний рефлекс) або набутими.
Наукові дослідження в галузі лінгвістики показали, що існує пряма залежність між соціальним статусом, владою, престижем людини і її словниковим запасом. Іншими словами, чим вище соціальне чи професійне положення людини, тим вище його здатність спілкуватися на рівні слів і фраз. Дослідження в області невербалики виявили залежність між красномовністю людини і ступенем жестикуляції, використовуваної людиною для передачі змісту своїх повідомлень. Це означає, що існує пряма залежність між соціальним станом людини, його престижем і кількістю жестів і рухів, якими вона користується. Людина, що знаходиться на вершині соціальних чи сходів професійної кар'єри, може користуватися багатством свого словникового запасу в процесі комунікації, в той же час як менш освічений-менш професійна людина буде частіше покладатися на жести, а не на слова в процесі спілкування.
Одним із невербальних засобів отримання інформації є також і наш одяг. В одязі і в тому, як людина хотіла б виглядати, виявляється та роль, яку він хотів би грати в суспільстві, і його внутрішня позиція.
Важливою деталлю в одязі є прикраси.
До засобів прикрасити самого себе відносяться наступні:
Наколки, розфарбування і татуювання, зачіска, парфумерія, манікюр, макіяж, аксесуари.
За допомогою прикрас напоказ виставляються соціальний статус, готовність вступити в контакт, агресивність, пристосованість, авантюрність натури, особистісні особливості. Прикраси у вигляді косметики, перук і парфумерних засобів служать в більшості випадків як додаткові наряди.
Членський значок тієї чи іншої організації. Той, хто не приховує своєї приналежності до тієї чи іншої групи людей, носить членський значок. Для такої людини членський значок являє собою якесь свідоцтво престижу, за допомогою якого він висловлює свою приналежність до певної групи.
Хрест. Завдяки своїй конструкції (горизонтально - висота, вертикально - стабільність, а прямий кут - фіксованість) хрест і виражає саме ці властивості. У силу релігійного почуття захищеності він надає відчуття якоїсь безпеки. Причому до вибору цієї прикраси призводить не дійсно демонстроване поведінку, а потреба.
Шкіряні браслети. Така прикраса носять і за відсутності прямої необхідності (у спортсменів). Воно повинне виражати підкреслено сильну натуру і служити в якості прикрашає ремінця на зап'ясті.
Шматочки хутра та інші трофеї. Якщо їх носять на зап'ясті або на шиї, то тоді вони сигналізують про витримку, і судячи з них, можна визначити переможця.
Хутро і мішура. Проводять жіночно-м'яке враження. Безпосередній контакт хутра з шкірою свідчить про бажання випробувати ніжне звернення.
Дрібні і витончені прикраси. Вони виражають те, що їхній власник відчуває себе маленьким і слабкою людиною, нужденним в участі і дбайливому зверненні. Той, хто носить маленькі і витончені прикраси, хотів би здаватися люб'язною і душевною людиною.
Великі прикраси. Вони зазвичай впадають в очі і висловлюють прагнення отримати визнання свого соціального статусу.
Отже, одяг здатний багато "говорити" про зміст духовної сутності людей. Але, звичайно, лише по ній робити остаточні висновки про особистості не можна.
Особливістю мови рухів є те, що її виявлення обумовлене імпульсами нашої підсвідомості, і відсутність можливості підробити ці імпульси дозволяє нам довіряти цій мові більше, ніж звичайному мовному каналу спілкування. Чим менш освічений чоловік, тим частіше він вдається до погано контрольованим жестам і мовним засміченням. Підробити мову жестів майже неможливо.
