РОЗРАХУНКОВА ЧАСТИНА
Метою даного розділу є обґрунтування доцільності виготовлення виробу та розрахунок його собівартості та оптової ціни продажу.
Виробничі розрахунки
Розрахунок ефективного фонду часу працівника.
Розрахунку чисельності персоналу повинна передувати визначення балансу робочого часу одного працівника. Розраховується ефективний фонд за формулою:
Феф = Фном × h(2.1)
де Fном – номінальний фонд робочого часу працівників
h– плановий коефіцієнт витрат часу приймається в межах від 0,95, припускаємо втрати часу 5%, отже h = 0,96.
Номінальний фонд часу визначається за формулою:
Фном = (Дк,дн – Дсв,дн – Дв,дн – Двід,дн – Дп.св,дн)× tзм 1,год + Дп.св,дн × tзм2,год (2.2)
де 
– кількість календарних днів в році;
– кількість вихідних і святкових днів в році;
– середня кількість днів у році наданих робітнику під відпустку;
– передсвяткові;
, 
- тривалість зміни у звичайні та передсвяткові дні
Для розрахунку наведеної формули її дані визначаємо за 2012 р. і вони становлять:
– дні календарні – 366;
– святкові дні – 10;
– вихідні дні – 104;
– дні відпустки – 24;
– тривалість зміни – 8 годин, в передсвятковий день - 7 годин.
Звідси фонд номінальний дорівнює:
Фном = (366 – 10 – 104 - 24) × 8 + 10 × 7 = 1802 год
Фонд ефективний становить:
Феф = 1802 × 0.95 = 1712 год
Отже, згідно розрахунків плановий номінальний фонд робочого часу буде становити 1802 годин, а ефективний фонд робочого часу одного працівника 1712 годин.
Розрахунок трудомісткості робіт з виготовлення виробу
Трудомісткість робіт – це кількість робочого часу, що витрачається на виробництво одиниці продукції. Трудомісткість продукції вимірюється в нормо-годинах, людино-годинах.
Для даного розрахунку спочатку визначають трудомісткість робіт щодо виготовлення 1 виробу:
Тод= Σ t н/год. (2.3)
де 
– загальна сума норми часу згідно витягу технологічного процесу.
Трудомісткість обчислюємо у таблиці 2.1
Таблиця 2.1 – Трудомісткість робіт
| Найменування операцій | Фактична тривалість операцій, год. |
| Комплектувальна | 1,0 |
| Формувальна | 2,0 |
| Монтажна | 3,0 |
| Гальванічна | 0,5 |
| Слюсарні роботи | 2,2 |
| Складальна | 1,7 |
| Фотохімічна | 2,5 |
| Регулювальна | 1,1 |
| Разом: |
Оскільки розрахунок проводиться у годинах, то в нашому випадку трудомісткість становить:
Тод = 14 н/год.
Далі визначаємо загальну трудомісткість робіт, тобто всю кількість робочого часу, яку необхідно витратити на планову річну кількість виробів за формулою:
Тзаг = Тод × N, н/год (2.4)
де Тод – трудомісткість робіт з виготовлення виробів;
N – річна кількість виготовлених виробів. Приймаємо кількість виготовлених виробів – 150.
Звідси:
Тзаг 1 = 14 × 120 = 1680 н/год
Припускаємо, що даний вид роботи не є єдиним на підприємстві і становить 20% від решти наданих послуг.
Отже на весь обсяг:
Тзаг фірми = (1680: 20) × 100 = 8400 н/год
Тобто трудомісткість виготовлення виробів дорівнює 1680 годин, а загальна трудомісткість робіт 8400 год.
Розрахунок необхідної кількості працюючих.
Кадри підприємства – це сукупність працівників різних професійно-кваліфікаційних груп, які зайняті на підприємстві і входять до його облікового складу підприємства, є головним ресурсом кожного підприємства, від якості й ефективності використання якого багато в чому залежать результати діяльності підприємства і його конкурентноздатності.
Основні робітники – це ті, які безпосередньо беруть участь у процесі виробництва, і їх кількість визначається за формулою загальної трудомісткості. Це найбільш численна категорія, яка в деяких галузях народного господарства становить приблизно 80% від загальної кількості працівників.
(2.5)
де Тзаг – загальна трудомісткість робіт на підприємстві;
Феф – ефективний фонд;
kвн – коефіцієнт виконання норм, що приймаються рівним від 1 до 1,2. В нашому випадку припускаємо перевиконання на рівні 50%, звідси kвн =0,5.
Обчислюємо чисельність основних робітників для виготовлення виробів:
Чосн = 8400: (1712 × 0,5) =10 чол.
Допоміжні робітники – це ті, які виконують функцію обслуговування основного виробництва, тобто основних робітників і їх чисельність визначається в розмірі не більше 20% від тих основних робітників.
Чдр = 1 чол.
Крім того плануємо кількість адміністративно-управлінського персоналу (АУП): директор – 1 чол, бухгалтер – 1.
Крім того приймаємо молодший обслуговуючий персонал, до якого відносимо прибиральницю – 1 чол.
Всі вище зазначені розрахунки зводимо у відомість працюючих на підприємстві, до якої вносимо категорії працівників, їх чисельність та структуру.
Структура підприємства – це внутрішній устрій, який характеризує склад підрозділів системних зв’язків, підпорядкування та взаємодію між ними.
Таблиця 2.2 – Зведена відомість працюючих
| Категорії працівників | Кількість працівників | Питома вага |
| Основні працівники | 63,6 | |
| Допоміжні правники | ||
| Директор | ||
| Бухгалтер | ||
| Прибиральниця | ||
| РАЗОМ | 100% |
Організація заробітної плати
Заробітна плата, як елемент кошторису включає в себе всі форми оплати праці виробничого персоналу підприємства. Розмір заробітної плати залежить від складності й умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці і господарської діяльності підприємства.
Заробітна плата основних робітників визначається за відрядною заробітною платою. При прямій відрядній системі виплата заробітної плати залежить від обсягу виготовлено їх продукції чи наданих послуг. Пряму заробітну плату основного робітника обчислюємо за формулою:
ЗПор = Σ Рзв × N (2.6)
де 
– річна кількість виготовлених втробів;
– це звичайний розцінок за виготовлення одного виробу, що визначається за формулою:
Рзв = Тод × Тстс (2.7)
де Тод – трудомісткість робіт щодо виготовлення виробу;
Тстс – тарифна ставка робітників, що зайняті у виготовленні виробу.
Згідно законодавством на 1.01.12 мінімальна заробітна плата встановлена на рівні 1073 грн.
Отже тарифну ставку 1 розряду приймаємо у сумі 6,1 грн. за 1 годину.
Середній коефіцієнт складності робіт з виготовлення виробу приймаємо 1,5.
Визначаємо середню тарифну ставку працівника за формулою:
Тстс = Тст1 × Кс (2.8)
де 
– середній коефіцієнт складності робіт з виготовлення виробу.
- тарифна ставка 1 розряду.
Тстс = 6,1 × 1,5 = 9,15 грн.
Обчислюємо розцінок звичайний:
Рзв = 14 × 9,15 = 128,1 грн.
Обчислюємо заробітну плату основних робітників за виготовлення виробу:
ЗПор = 128,1 × 150 = 19215 грн.
Отже прямий фонд оплати праці основних робітників за рік становить 19215 грн.
Обсяг робіт фірми
ЗПзагор = (ЗПор: %) × 100 = (19215: 20) × 100 = 96075 грн.
Визначимо доплату основним робітникам за рік. Її прийнято давати не більше 20%. Приймаємо доплату 15% від прямого фонду оплати праці
Доплати визначаю за формулою:
Дор = ЗПор × Кд (2.9)
де ЗП – пряма заробітна плата основних робітників;
– коефіцієнт доплати.
Дор = (96075 × 15): 100 = 14411 грн.
Визначаємо премію основних робітників за рік. Премію прийнято давати не більше 40%. Приймаємо премію 25% від прямого фонду оплати праці.
Пор = ЗПор × Кп (2.10)
де ЗПор – пряма заробітна плата основних робітників;
– коефіцієнт премії
Премія основних робітників становить:
Пор = (96075 × 25): 100 =24018 грн.
За цими даними знайдемо річний фонд оплати праці основного робітника за формулою:
ФЗПор = ЗПор + Дор + Пор (2.11)
де ЗП – пряма заробітна плата основних робітників;
Д – доплата основних робітників;
П – премія основних робітників.
ФЗПор = 96075 + 14411 + 24018 = 134504 грн.
Отже річний фонд заробітної плати основних робітників становить 154308 грн.
Нарахування заробітної плати допоміжним робітникам за один рік.
Оплата праці кожного робітника не залежно від виду діяльності та форми власності підприємства максимальними розмірами не обмежується, однак кожному працівникові має бути гарантований мінімальний розмір заробітної плати, нижче від рівня якого оплата на підприємстві не проводиться. Тобто заробітна плата допоміжних робітників та інших категорій персоналу не може бути менша за мінімально встановлений рівень. На 1.01.2012 р. це 1073 грн.
Визначаємо:
Прямий фонд оплати праці допоміжного робітника за формулою:
ЗПдр = Одр × Чдр × М (2.12)
де Одр – оклад одного допоміжного працівника;
Чдр – чисельність допоміжних робітників;
М – кількість місяців.
Приймаємо оклад допоміжного робітника 1150 грн.
Визначаємо:
ЗПдр = 1150 × 1 × 12 =13800 грн.
Доплати допоміжним робітникам не встановлюємо, а премію приймаємо у розмірі 15% від прямого фонду оплати праці:
Пдр = ЗПдр. × Кп (2.13)
де ЗПдр – заробітна плата допоміжного працівника;
Кп – коефіцієнт премії.
Премія допоміжних робітників становить:
Пдр = (13800 × 15): 100 = 2070 грн.
За цими даними обчислюємо фонд оплати праці допоміжних робітників за рік.
ФЗПдр = ЗПдр + Ддр + Пдр (2.14)
де ЗПдр – заробітна плата допоміжного працівника;
Ддр – доплата допоміжних робітників;
Пдр – премія допоміжних робітників.
ФЗПдр = 13800 + 2070 = 15870 грн.
Фонд оплати праці допоміжних робітників за рік становить 15870 грн.
Розрахунок заробітної плати та визначення фонду оплати праці АУП та МОП.
Заробітна плата зазначеним категоріям персоналу розраховуємо згідно посадових окладів, які приймаємо в сумах: директор – 2500 грн.; бухгалтер – 2000 грн.; прибиральниця –1073 грн.
Визначаємо річний прямий фонд заробітної плати працівників за категоріями по формулі 2.12:
ЗПдир = 2500 × 1 × 12 = 30000 грн.
ЗПбухг = 2000 × 1 × 12 = 24000 грн.
ЗПприб = 1073 × 1 × 12 = 12876 грн.
Доплати вище зазначеним категоріям персоналу не встановлюються, а премії приймаємо у розмірах за категоріями: директор – 30%; бухгалтер – 20%; прибиральниця – 5%.
Визначаємо премії працівникам за категоріями по формулі 2.13:
Пдир = (30000 × 30): 100 =9000 грн.
Пбухг = (24000 × 20): 100 = 4800 грн.
Пприб = (1073 × 5): 100 = 643,8 грн.
За цими даними обчислюємо фонд оплати праці за категоріями: по формулі 2.14:
ФЗПдир = 30000 + 9000 = 39000 грн.
ФЗПбухг = 24000 + 4800 = 28800 грн.
ФЗПприб = 12876 + 643,8 =13519,8 грн.
На основі обчислених даних створюємо зведену відомість фонду оплати праці підприємства.
Таблиця 2.3 – Зведена відомість фонду оплати праці
| Категорія персоналу | Кількість, чол. | Прямий ФЗП, грн. | Премії, грн. | Доплати, грн. | ФЗП, грн. |
| Основні робітники | |||||
| Допоміжні робітники | |||||
| Директор | |||||
| Бухгалтер | |||||
| Прибиральниця | 643,8 | 13519,8 | |||
| РАЗОМ |
Визначення нарахувань на заробітну плату.
Нарахування на заробітну плату – це вагомий елементи собівартості виробу. Нарахування на соціальні потреби містять: відрахування на соціальне страхування, у пенсійний фонд, фонд зайнятості, та інші фонди.
Величина відрахування обчислюється у встановлених нормах від витрат та оплати праці незалежно від джерел їх фінансування.
Нарахування на заробітну плату – це вагомий елементи собівартості робіт. Нарахування на соціальні потреби містять на сьогодні єдиний соціальний у розмірі 36,3%
Величина відрахування обчислюється у встановлених нормах від витрат та оплати праці незалежно від джерел їх фінансування.
Нарахування здійснюється відповідно до обчислень фонду оплати праці до таблиці 2.4.
Таблиця 2.4 – Визначення нарахувань на заробітну плату СН = ФЗП × 36,3: 100
| Категорії працівників | ФЗП, грн. | Сума нарахувань, грн. |
| Основні робітники | 48824,95 | |
| Допоміжні робітники | 5760,81 | |
| Директор | ||
| Бухгалтер | 10454,4 | |
| Прибиральниця | 13519,8 | 4907,7 |
| РАЗОМ | 231693,8 | 84104,9 |
