Стилістичне розшарування лексики

Склад лексики сучасної української мови є стилістично неоднорідним. Залежно від сфери спілкування, мети висловлювання, мовленнєвого рівня співрозмовника ми обираємо різнорівневі мовні засоби, найбільш придатні для конкретної ситуації. Уже йшлося про те, що мова поділяється на функціональні стилі, кожен із яких характеризується особливостями на всіх рівнях мови — лексичному, морфологічному, синтаксичному тощо. Найяскравіше стилістична диференціація мовних засобів виявляється на рівні лексики.

Залежно від сфери використання прийнято виділяти дві групи слів: 1) лексика стилістично нейтральна, чи міжстильова; 2) лексика стилістично маркована ("позначена"). Остання поділяється, у свою чергу, на книжну (наукову, ділову, газетно-публіцистичну) і розмовну. Розглянемо кожну з цих груп докладніше.

До міжстильової (нейтральної) лексики належать слова, не закріплені за яким-небудь стилем. Вони можуть уживатися будь-де: у підручнику чи часопису, у виступі на нараді чи науковій конференції, у художньому творі чи в особистому листі, у невимушеній бесіді чи радіопередачі тощо. Міжстильову лексику становлять слова будь-якої частини мови, за винятком вигуків, які завжди вирізняються стилістичним забарвленням. Нейтральні зі стилістичного погляду слова можуть називати конкретні предмети {стіл, автомобіль, поруччя, олівець, ваза), явища (дощ, блискавка, вітер), абстрактні поняття (увага, краса, вимогливість, теплота, різкість, демократія), ознаки предметів (червоний, теплий, твердий, надійний, спокійний), дії (розробляти, продавати, експонувати, хотіти) тощо.

Нейтральні слова становлять основу словникового запасу української мови. Вони переважають у тексті будь-якого стилю.

До книжної лексики входять слова, що вживаються переважно в писемних різновидах літературної мови. Книжні слова мають відтінок офіційності, урочистості. Більшість їх належить до іншомовної лексики або містить запозичені корені, як-от: абстракт, адепт, анормальний, еквівалент, екзальтація, індиферентний, інкорпорація, інтенсифікувати, камарилья, конфіденційний, контингент, контактування, нонсенс, паліатив, пасеїзм, пертурбація, пілігрим, прерогатива, профанувати, рафінованість, ремінісценція, ретроград, ригоризм, ритуал, третирувати, філістер, філіппіка тощо. До книжної лексики належать деякі старослов'янізми: благоговійний, благовісник, благоговіння, благоденство, благочестя, предтеча, пред'являти, сокровенний. За функціональною ознакою книжна лексика може бути поділена на наукову, офіційно-ділову, газетно-публіцистичну.

У лексичній системі наукового стилю виділяють так звану загаль-нонаукову лексику, уживану у будь-якій науковій галузі: дослідження, гіпотеза, умова, апробація, інтерпретація, дефініція, функція, кількість, класифікація, аналіз, синтез, аргумент, тотожність, систематизація, диференціація тощо. Особливістю лексики наукового стилю є також наявність термінів, тобто слів чи словосполучень, які вживаються для точного позначення спеціальних понять.

Офіційно-ділова лексика переважає в ділових документах. Основними групами такої лексики є назви ділових паперів — заява, інструкція, доповідна, пояснювальна записка, накладна, протокол, витяг з протоколу, клопотання і т. ін., номенклатурні назви (назви установ, службових осіб тощо) — міністерство, генеральна дирекція, генеральний прокурор, директор, інспектор, начальник відділу збуту, диспетчер служби руху, завідувач лабораторії, секретар-референт, менеджер з персоналу тощо, абревіатури для позначення номенклатурних назв — МЗС (Міністерство закордонних справ), В А Т (відкрите акціонерне товариство), ЗА Т (закрите акціонерне товариство), НДІ (науково-дослідний інститут), БМУ (будівельно-монтажне управління), ДОК (деревообробний комбінат), АГЧ (адміністративно-господарська частина), КБ (конструкторське бюро), ПММ (пально-мастильні матеріали), ДСП (деревностружкова плита). Прикладами офіційних слів і словосполучень є також реквізит, обсяг коштів, довіритель, позивач, відповідальний наймач, ухвалити, уповноважувати, визнати недійсним, рекомендувати, зобов'язати, передати повноваження, оголосити подяку, оголосити догану, реєстраційний номер, подати у відставку.

До найбільш поширених серед газетно-публіцистичної лексики належать такі групи слів: 1) суспільно-політична лексика — демократія, гласність, багатопартійність, свобода слова, толерантність

тощо; 2) слова, яким властива піднесеність, урочистість, патетичність — звершення, вагомість, натхнення, безсмертя, велич і т. ін. Висока лексика у тлумачних словниках дається із стилістичною позначкою "висок.".

Розмовна лексика становить третій стилістичний шар словникового складу української мови. Це слова, що мають знижене (порівняно з нейтральною лексикою) стилістичне забарвлення і використовуються в усних різновидах мови — невимушеній бесіді, побутовій розмові тощо, як-от: акуратист, балакун, балда, гармидер, глухомань, жердь, капость, коверзуха, набакир, нетіпаха, норов, опер, осоружний, офіцерша, патли, персоналка, прочухан, пузатий, путній, п 'ятихвилинка, резон, репетувати, рівня, роботяга, рюмати, спромога і под. Розмовні слова надають мові неофіційного звучання, отже, вони є неприпустимими для офіційно-ділового та наукового стилів, але можуть використовуватися в публіцистиці та в художній літературі.

Багато розмовних слів не лише називають предмет, явище тощо, а й дають йому експресивно-емоційну оцінку — позитивну чи негативну. До слів із позитивною оцінкою належать, наприклад, матуся, сестричка, дітлахи, ніженьки, будиночок, голосочок, рибчина, веселенький тощо. Негативна оцінка пов'язана з передаванням іронічного, фамільярного, зневажливого ставлення до предмета висловлювання, як-от: балаканина, волоцюга, гаврик, йолоп, математичка, телепень, замазура, ледарюга, старезний, ротатий, писака, теревенити, базікати, сіпатися, псюра, притьопатися, пустирище, достобіса.

Незважаючи на стилістичну зниженість, розмовні слова належать до літературної лексики. Поза її межами перебуває просторічна лексика, до якої належать грубі, вульгарні слова (жерти, тріскати ("їсти"), морда, паскуда, злодюга, осточортіти, варнякати, червономордий, товстопузий, свинюка, сволота тощо) і "неправильні", "перекручені" слова, які порушують норми літературної мови (охтобус, радіво, тухвель, шохвер, транвай, спінжак, завсіди, тудою, сюдою, просють, ходють). Основною сферою функціонування просторіччя є усне мовлення малоосвічених осіб.

Про функціональні особливості слів нас інформують насамперед тлумачні словники української мови. Характеристика додаткового стилістичного значення дається за допомогою системи позначок: розм. (розмовне), прост. (просторічне), книж:. (книжне). Ці три позначки іноді доповнюються іншими. Наприклад, до позначки "книж." можуть додаватися такі, що конкретизують галузь вживання того чи іншого слова: мат. — математика, лінгв. — лінгвістика, мед. — медицина, біол. — біологія, дипл. — дипломатія, канц. — канцелярське тощо. Характеристика стилістично маркованих слів дається також такими позначками, як: жарт. — жартівливе, вульг. — вульгарне, ірон. — іронічне, зменш.-пестл. — зменшено-пестливе, зневажл. — зневажливе, лайл. — лайливе, нар.-поет. — народно-поетичне, уроч. — урочисте, фам. — фамільярне. Відсутність біля слова стилістичних позначок означає можливість його вживання в будь-якій комунікативній сфері чи ситуації.

 

Професіоналізми — слова, що вживаються на позначення спеціальних понять у сфері тієї чи іншої професії.

У різних галузях науки, виробництва, політики, культури професіоналізми виступають як синоніми до вже існуючих термінів. Але на відміну від термінів вони можуть мати експресивне забарвлення і досить детально характеризувати рід занять, дії чи предмети, безпосередньо пов'язані зі сферою діяльності відповідної професії. Наприклад, слова і звороти з галузі шахтарської справи (штрек, терикон, видавати на гора та ін.), зі сфери комп'ютерної технології (курсор, дискет, глосарій, вікно редактора, вінчестер, командний рядок, файл та ін.), з мовлення мисливців, рибалок (поплавок, підсака, курок, гачок, трофей та ін.) та ін.

Виникають професіоналізми і як розмовні неофіційні замінники вже існуючих у певній галузі термінів. Це загальнозрозумілі слова, але вони не є літературними.

У межах одного колективу, підприємства, відомства може народжуватись безліч нових професіоналізмів. Нові професіоналізми творяться за рахунок словоскладання, префіксів та суфіксів. Серед найпопулярніших префіксів є: до- (доукомплектувати, дообладнати); недо- {недопромисел, недовнесок), за- (задебетувати, заорганізувати); над-, серед- (надбудова, середвідомчий); серед суфіксів найбільш продуктивні -ість, -ат, -ація, -аж (дискваліфікація, пливучість, листаж). Такі професіоналізми вживаються здебільшого в усному мовленні. У писемному спілкуванні, зокрема в діловому, вживання таких слів небажане.

62. Канцеляризми, слова і звороти мови, характерні для стилю ділових паперів і документів. Документи, акти, заяви, довідки, доручення пишуться згідно з прийнятою формою. Проте не слід переносити офіційні формули і необхідні штампи ділової мови в розмовну і літературну мову. Наприклад, «лісовий масив» (замість «ліс»), «виробляти поливання» (замість «поливати») і ін.. можуть відрізнятися від відповідних елементів розмовного і літературної мови граматично (ср. «має бути» замість «буде»), але особливо характерні відмінності в області лексики і синтаксису. Наприклад, слово «сей» (замість «цей»), «який» (замість «який»).

Штампи допомагають полегшити повсякденну канцелярську роботу. Найчастіше штампи використовуються для внутрішніх документів і офіційних паперів і знаходяться в досить вільному користуванні співробітників. Штампи замінюють записи діловодів при ситуаціях, що часто відбуваються і також як джерело офіційних даних про організацію, її реквізитів, та надають документу законний статус.

63. Фразеологізм можна визначити як нерозкладне словосполучення, що має два або більше компонентів, постійних за своїм складом і значенням,що становить собою одне грамат.ціле.

В укр.мові існує чимало фразеологізмів правничої сфери:за праве діло стій сміло.не страшний суддя,а страшна стаття.

Також існують запозичені фразеологізми: не спіши карати-спіши милувати(рос),закон без кари-дзвін без язика(сканд.),закон не дивиться на поклон(кит).

У правничій сфері вживаються і так звані крилаті вислови- вислови видатних людей:найбільше заохочення злочину-беззаконність(ціцерон).

Джерелами фраз. є:прислів’я та приказки, вирази профес.походження,біблійні вислови,античні вислови,крилаті вислови,

Українська лексикографія — розділ укр. мовознавства, що займається створ. словників та опрацюванням їх теорем. засад. Лексикографія — це наука, що займається розробкою теоретичних проблем укладання словників і упорядкуванням та описуванням різного роду словникових матеріалів. Найчастіше словник подає зібрання слів тої чи іншої мови в алфавітному порядку. Існують також словники, в яких слова подаються за гніздовою системою, тобто в одній словниковій статті наводяться усі похідні слова, утворені від кореневого слова. Є іще словники інверсійні — у них слова подаються за алфавітом кінця слова.

Отже, словник — зібрання слів (а інколи морфем, словосполучень), розташованих у певному порядку (алфавітному, гніздовому та ін.), в якому з'ясовується значення мовних одиниць, наводиться різна інформація про них або переклад на іншу мову чи подаються відомості про предмети, що визначаються словами. Залежно від призначення розрізняють словники енциклопедичні і лінгвістичні, або філологічні.

64. Юр. термінологія - (від лат. — межа, кордон, межовий знак і грец. — слово, вчення) — сукупність термінів, яка виражає систему правових понять і призначена забезпечувати потреби спілкування у сфері юрид. науки і практики. Формується під впливом зовн. і внутрішньомовних факторів. У процесі еволюції Ю. т. збагачується новими термінами і поняттями, постійно поглиблюється та вдосконалюється її усталений понятійний апарат і його словесне вираження. Кожному істор. періоду відповідає своя система понять і термінів, адекватно віддзеркалюючи певний етап розвитку держ.-прав, явищ та їх осмислення, а також продуктивні на той час моделі й способи термінотворення. На формування Ю. т. у кожній мові впливали також міжнародні й, відповідно, міжмовні зв'язки. Запозичення і мовна інтерференція (взаємодія мовних систем при двомовності) — важливі чинники термінотворчого процесу. Поширення сфери правового регулювання, поява нових галузей права на стику наук спричиняють активне творення Ю. т. за рахунок залучення термінів суміжних сфер. Ю. т., як і будь-якій історично сформованій термінологічній системі, притаманні як загальнолюдські, так і національно-специфічні мовні закономірності.
Укр. Ю. т. є складовою термінал, лексики укр. мови, яка своїми коренями сягає дописемної давнини — доби звичаєвого права. Найдавніші зразки актової мови та юрид. термінології дохрист. Русі містять Договори Київської Русі з Візантією, «Руська Правда», ін. акти князів, зак-ва. Генеза і розвиток укр.

Спроби зібрати та унормувати укр. Ю. т. почалися за козац. доби. В серед. 17 ст. укр. філологи, викладачі Києво-Могилянської колегії «Лексикон словено-латинський», в якому значне місце поСША Ю. т. А 1808 укр. історик В. Я. Ломиковський створив «Словник малоруської старовини», в якому широко представлена Ю. т. козацьких часів.
У серед. 19 ст. роботи в галузі укр. Ю. т. здійснювалися на терені Австро-Угорщини в рамках комплекс, праці з підготовки слов'ян, термінол. словників, що здійснювалася під заг. кер. П. Й. Шафарика. Результатом діяльності укр. комісії став вихід у світ 1851 у Відні нім.-укр. словника «Die juridisch-politische Terminologie fur die slawischen Sprachen 6sterreichs» («Правничо-політична термінологія для слов'янських мов Австрії»). Уміщені в цьому словнику укр. відповідники 17 000 нім. термінів включали терміни, поширені у Зх. і Сх. Україні. Згодом К. Левицький під егідою Наукового товариства імені Шевченка уклав «Німецько-український сло-вар висловів правничих і адміністраційних».

У 1985 Ін-т д-ви і права АН УРСР випустив «Русско-украинский словарь юридической терминологии» за заг. редакцією Б. М. Бабія (бл. 30 000 слів), який залишається найвідомішим виданням української Ю. т. Після проголошення незалежності України розвиткові Ю. т. сприяли Українська комісія з питань правничої термінології і Центр правничої термінології, перекладів та словників Української правничої фундації. У цей час видано «Російсько-українсько-англійський словник правничої термінології. Труднощі терміновживання».
Сучасна Ю. т. є розгалуженою і динамічною системою найменувань прав, явищ, понять, інститутів, категорій тощо. Вона ієрархічно структурована на підсистеми (галузі, підгалузі) та групи термінів (родовидові, синонімічні) на основі логіко-змістових зв'язків між поняттями. Має ядро (основний термінол.-прав. фонд) і периферію (суміжні з правом ділянки), в яких під впливом екстралінгвістичних та власне мовних чинників постійно відбуваються певні лексико-семантичні зміни, процеси термінологізації та детермінологізації. Лекс. склад, внутр. будова і межі Ю. т. рухливі, відкриті, перебувають у пост, розвитку та взаємодії з ін. терміносистемами, загальновживаною і неунормованою прав, лексикою.

65.Юридичний термін. Класифікація. Енциклопедичний юридичний словник у словниковій статті "Юридична техніка" зупиняється і на понятті юридичного терміна як елемента юридичної техніки і визначає юридичні терміни в такий спосіб "словесні позначення державно-правових понять, за допомогою яких виражається і закріплюється зміст нормативно-правових розпоряджень держави". Навряд чи можна погодитися з тим, що це визначення саме по собі точно, тому що немає сумніву, що поняття споживач або доброволець є правовими, але навряд чи їхній можна назвати державними. Чи варто вважати, що "нормативно-правові розпорядження держави" - це просто правові акти (закони, постанови, розпорядження, укази і т.п.), класифікаційні в залежності від їхнього державного органа, що видав? Відповідно до положень Енциклопедичного юридичного словника юридичні терміни поділяються на три різновиди по ознаці "зрозумілості" тієї або ся значенню поняття.Усі терміни по своїй будові поділяються на: 1. прості, які складаються із одного слова: punish - наказати; 2. складні, які складаються з двох слів і пишуться разом або через дефіс: the High Court – Високий суд; 3. терміни-словосполучення, які складаються із декількох компонентів: specific performance – реальне виконання. [16] У межах юридичної термінології виділяється значний відсоток термінів, утворених синтаксичним способом. За кількістю компонентів можна виділити 1) двокомпонентні; 2) трикомпонентні: 3) полікомпонентні. Найбільш поширеними в юридичній термінології є такі синтаксичні типи: І. Двокомпонентні: 1. "прикметник -+- іменник у Н. в. однини":2. "прикметник + іменник у Н.в. множини": 3. "іменник у Н.в. + іменник у Р.В. без прийменника": 4. "іменник у Н.в. + іменниково-прийменникова конструкція": П. Трикомпонентні синтаксичні типи: 1. "прикметник + прикметник + іменник": 2. "іменник у Н.в. + прикметник + іменник у Р.в.": 3. "прикметник -+- іменник у Н.в. + іменник у Р.в.":4. "іменник у Н.в. + іменник у Р.в. + іменник у Р.в.":5. "іменник у Н.в. + іменник у З.в. + іменник у Р.в.":6. "прислівник -+- прикметник + іменник у Н.в.":III. Полікомпонентні терміни можуть включати чотири, п'ять, шість і більше одиниць.Серед багатокомпонентних юридичних термінів особливе місце посідають синтаксичні моделі предикативного типу: норми права, що надають повноваження; норми права, що зобов'язують; злочин, скоєний через необережність; злочин, скоєний умисне; громадяни, що мають обмежену дієздатність; умисне убивство жінки, яка завідомо для винного була в стані вагітності; умисне вбивство, вчинене з особливою жорстокістю; умисне вбивство, вчинене в стані сильного щиросердечного хвилювання.[6]

66.Запозичена термінологія. Термінологія кожної галузі сьогодні не мислима без запозичених слів. Не виняток у цьому відношенні і правнича сфера. Як відомо, значна частина правничих термінів має лат.походження,адже основи юриспруденції сягають Старод.Риму. так, з лат.мови запозичені такі терміни:адвокат,арешт,декрет,дискримінація,документ, експерт,кодекс,криміналістика,легітимація,міліція,нотаріус,презумпція, санкція, юрист,юрисдикція, юриспруденція,юстиція.

З грец.мови-амністія,наркотики,наркоманія,парадокс,поліція.

З француз.мови-арбітр,бюрократ,досьє,експертиза,паспорт,паспорт,рапорт.

З англ.мови 0бізнес,бюджет,кілер,хакер,хуліган.

З нім.м.-бухгалтерія,вексель,ранг.

З італ.м.банда,фіаско.

З араб.м.-гашиш.

Трапляються в юр.термінології і американізми-це,як правило, назви зброї,пов’язані з ім. винахідників:боулінг, маузер.

Деякі слова приходять опосередковано. Наприклад з лат.м. через фран.м.прийшли слова вакансія,версія,віза.

67. Від багатозначних слів,що мають спільну семантику,відрізняються омоніми –слова однакові або подібні за звучанням,але різні за значенням(водяна пара,пара чобіт).

Омонімічні відношення можна спостерігати між однозвучними словами з різним значенням, вживаними у різних мовах. Однозвучні слова з різним значенням,вживаними у різних мовах,наз-ся міжмовними паронімами. Приклади МП,х-рних для укр. і рос.мов:луна(укр.-відбиття звук.коливань від перешкоди;рос.-назва небесного тіла,супутника Землі);неділя-неделя(укр.-назва одного із 7 днів тижня;рос-назва проміжку часу у 7 днів.)

70. Рід іменників – назв професій, посад, звань – при виборі між наявними в мові формами іноді викликає труднощі. Орієнтуватися слід на такі правила:

- Офіційні назви посад, професій, звань – іменники чоловічого роду: професор, нотаріус, директор, секретар, завідувач. Ці слова вживаються для позначення чоловіків і жінок: Звільнити Петрову Н. Я. від виконання обов’язків диспетчера. Зарахувати Клименко А. М. на посаду лаборанта.

Це пов’язано з семантичною мотивацією слів: ці посади в минулому, як правило обіймали особи чол. статі.

- Відсутні відповідники жіночого роду у всіх складних назвах посад, звань: головний бухгалтер, провідний технолог, статист-дослідник, старший викладач.

- Текст набуває офіц. характеру, якщо слова, залежні від найменування посади, узгоджуються з цим найменуванням у формі чоловічого роду й тоді, коли мова йде про жінок: Головний лікар дозволив..., Змінний інженер закінчив...

Проте, якщо в документі вказується прізвище жінки, яка обіймає названу посаду, то підпорядковані слова (найчастіше дієслова) вживаються у формі жіночого роду: Нараду провела директор фірми Люткевич П. І.

- Форми чоловічого і жіночого роду мають слова: автор – авторка, аспірант – аспірантка, вихованець – вихованка, дисертант – дисертантка, поет – поетеса, студент – студентка, учень – учениця, спортсмен – спортсменка.

- Лише жіночий рід мають слова: покоївка, праля, домогосподарка, кастелянша, манікюрниця, рукодільниця, друкарка (жінка, що працює на друкарській машинці).

- Рід іменників спільного роду староста, суддя, голова, воєвода, сирота визначається синтаксично: Суддя Петрова оголосила вирок. Суддя Петров повідомив про наслідки розслідування.

- У ділових паперах не вживаються однослівні найменування осіб замісцем проживання, роботи, статусу: сельчани – жителі села, освітяни – працівники освіти, циркачі – артисти цирку, городяни – мешканці міста.

Прикметник узгоджується з іменником на означення пев­них професій, посад та звань жінок лише в чол. роді.

старша викладачка старший викладач, досвідчена інженер досвідчений інженер, нова професорша новий професор, винахідлива капітан винахідливий капітан

Відмінювання імен

1. Укр. чол. та жін. імена, що в Н.в. однини закінчуються на -а (-я), відмінються як відповідні іменники І відміни.
Примітка 1. Кінцеві приголосні основи г, к, х у жіночих іменах у давальному та місцевому відмінках однини перед закінченням -і змінюються на з, ц, с: О ль г а - О ль з і, Пал а ж к а - Пал а ж ц і, Сол ох а - Сол ос і.
Примітка 2. У жіночих іменах типу Од а рка, Пар а ска в родовому відмінку множини в кінці основи між приголосними з'являється звук о: Од а р о к, Пар а с о к.

2. Укр. чол. імена, що в Н.в. однини закінчуються на приголосний та -о, відмінюються як відповідні іменники ІІ відміни.
Примітка 1. В іменах типу Ант і н, Н е ст і р, Неч и п і р, Пр о к і п, С и д і р, Тим і ш, Ф е д і р голосний і виступає тільки в називному відмінку, у непрямих - о: Ант о на, Ант о нові, Н е ст о ра, Н е ст о рові й т.д., але: Лавр і н - Лавр і на, Олеф і р - Олеф і ра.
Примітка 2. Імена, що в називному відмінку закінчуються на -р, у родовому мають закінчення -а: В і ктор - В і ктор а, Мак а р - Мак а р а, але: І гор - І гор я, Л а зар - Л а зар я.
Примітка 3. Ім'я Лев при відмінюванні має паралельні форми: Л е ва й Льв а, Л е вові й Льв о ві та ін.

3. Українські жіночі імена, що в називному відмінку однини закінчуються на приголосний, відмінюються як відповідні іменники ІІІ відміни.
Примітка. Форми множини від таких імен майже не вживаються.
Примітка. У звертаннях, що складаються з загальної назви та імені, форму кличного відмінка набуває як загальна назва, так і власне ім'я: бр а те П е тре, др у же Гр и цю, с е стро Катер и но, кол е го Степ а не, п а ні Ір и но, тов а ришу Віт а лію.