ТРАВНА СИСТЕМА
Спосіб живлення людини – гетеротрофний голозойний.
Травна система забезпечує організм поживними речовинами для життєдіяльності, росту і розвитку.
Основні поживні речовини: вода, мінеральні солі, білки, жири, вуглеводи, органічні кислоти, вітаміни.
Травлення – сукупність процесів, які забезпечують фізичну і хімічну зміну їжі з подальшим всмоктуванням продуктів травлення у кров та лімфу.
До складу травної системи входять:
- травний канал (травний тракт) – диференційований на органи (передротова порожнина, ротова порожнина, глотка, стравохід, шлунок, тонкий кишечник, товстий кишечник); довжина – біля 7 м; стінка має 3 шари:
o зовнішній сполучнотканинний (серозна оболонка) – утворений пухкою та щільною сполучними тканинами; серозні оболонки всіх травних органів черевної порожнини сполучаються, утворюючи очеревину, яка виконує фіксуючу і захисну функції;
o середній м’язовий – утворений гладенькою мускулатурою (є колові, поздовжні та косі м’язи, які забезпечують перистальтику – хвилеподібні скорочення);
o внутрішній епітеліальний (слизова оболонка) – у передротовій та ротовій порожнинах, глотці, стравоході утворений багатошаровим нероговіючим епітелієм, у шлунку та кишечнику – одношаровим циліндричним епітелієм (під слизовою оболонкою міститься шар сполучної тканини – підслизовий шар);
- травні залози – з’єднуються з травним трактом за допомогою протоків; утворюють і виділяють травні соки; серед них розрізняють:
o дрібні:
§ слинні – відкриваються у передротову та ротову порожнини;
§ шлункові – відкриваються у шлунок;
§ кишкові – відкриваються у тонкий кишечник;
o великі:
§ слинні (3 пари – привушні, під’язикові, підщелепні) – відкриваються у ротову порожнину;
§ підшлункова – відкривається у тонкий кишечник (у дванадцятипалу кишку);
§ печінка (не є власне травною залозою) – відкривається у тонкий кишечник (у дванадцятипалу кишку).
Органи травної системи
| Орган | Будова | Функції |
| Передротова, ротова порожнини | Оточені губами, щоками, піднебінням, ротовим дном. На щелепах є 32 зуби – на кожній від середини до країв: 2 різці, 1 ікло, 2 малі кутні (премоляри), 3 великі кутні (моляри). У дитячому віці є тимчасові (молочні) зуби, які згодом замінюються на постійні. Зуби утворені дентином. Всередині мають порожнину – пульпу, у якій містяться кровоносні судини та нерви. У будові зуба розрізняють: - коронка (видима частина зуба, вкрита емаллю); - шийка (оточена яснами); - корені (кріпляться цементом до лунок у щелепних кістках; мають отвори, через які у пульпу заходять судини і нерви). На дні ротової порожнини є язик – м’язовий орган. Язик і стінки ротової порожнини є також і органами смаку. | Зуби служать для подрібнення їжі (відрізування, розривання, перетирання). Язик служить для перемішування їжі та проштовхування її до глотки. У ротовій порожнині починається травлення вуглеводів. |
| Глотка | М’язовий орган, що сполучається з носоглоткою. У стінках міститься жовтий еластичний хрящ. | Здійснює акт ковтання (проштовхує їжу до стравоходу). |
| Стравохід | Довга м’язова трубка (довжина – близько 25 см), лежить позаду трахеї, пронизує діафрагму. | Проштовхує їжу до шлунка. |
| Шлунок | Порожнистий, мішкоподібний орган, розташований у верхній частині черевної порожнини. Має форму рога або хімічної реторти. Середня місткість – біля 3 л. У будові шлунка розрізняють: - вхідна частина (вхід до шлунка оточений кільцевим м’язом – сфінктером); - дно або купол (звернене догори, заповнене повітрям); - тіло; - вихідна пілорична (ворітна) частина (вихід із шлунка оточений кільцевим м’язом – пілоричним сфінктером). Слизова оболонка має чисельні поздовжні складки і ямочки. На дні ямочок відкриваються 3 види дрібних залоз: - головні (виділяють травний сік з ферментами); - обкладові (виділяють соляну кислоту – НСl); - додаткові (виділяють слиз). | Тут починається травлення білків. |
| Тонкий кишечник | Має вигляд тонкої трубки. Включає три відділи: - дванадцятипала кишка (має довжину до 25 см; у неї відкриваються протоки печінки і підшлункової залози); - порожня кишка (у неї відкриваються протоки дрібних кишкових залоз); - клубова кишка. Внутрішня поверхня тонкого кишечника утворює чисельні ворсинки (для збільшення площі). | Тут відбувається остаточне травлення білків, вуглеводів, травлення жирів та нуклеїнових кислот, а також всмоктування поживних речовин у кров та лімфу. |
| Товстий кишечник | Має вигляд трубки, внутрішня поверхня якої утворює півмісяцеві складки. Включає три відділи: - сліпа кишка (має червоподібний відросток – апендикс); - ободова кишка (містить трубчасті залози, які виконують функцію всмоктування води; у ній виокремлюють висхідну, поперечну, низхідну та сигмоподібну кишки); - пряма кишка (має довжину до 20 см; закінчується анальним отвором, який оточений двома кільцевими м’язами-стискачами – анальними сфінктерами). | Тут відбувається всмоктування води і низько-молекулярних сполук та формування калових мас. |
| Підшлункова залоза | Міститься під шлунком. Є залозою змішаної секреції. У будові підшлункової залози розрізняють: - головка (розширена частина); - тіло; - хвіст (звужена частина). Складається із часточок, які утворені залозистим епітелієм. Протокою сполучається з порожниною дванадцятипалої кишки. | Утворює підшлунковий (панкреатичний) травний сік. |
| Печінка | Міститься під діафрагмою у правому підребер’ї. Маса – біля 1,5 кг. Складається із анатомічно-функціональних одиниць – часточок (їх є близько 500 тис.), які утворені: - клітинами – гепатоцитами (мають багато мітохондрій; полярні: на одному кінці переробляються поживні речовини та знешкоджуються шкідливі, а на другому – продукується жовч); - кровоносними капілярами; - нервовими волокнами; - жовчними ходами. Часточки об’єднані в сегменти, а сегменти – в 4 частки (праву, ліву, квадратну і хвостату). Вкрита сполучнотканинною капсулою. На ввігнутій поверхні є ворота печінки, де проходять великі кровоносні судини (печінкова артерія і ворітна вена), лімфатичні судини, нерви, а також права і ліва печінкові протоки (сполучаються у загальну печінкову протоку, яка впадає в порожнину дванадцятипалої кишки; на шляху цієї протоки міститься резервуар жовчі – жовчний міхур). Склад жовчі: вода (98%), жовчні кислоти та їх солі (0,8%), жовчні пігменти (0,2%), холестерин (0,6%), мінеральні солі (0,4%). | Є одним з головних органів, що забезпечують підтримання гомеостазу (її називають «універсальною лабораторією організму»). Продукує жовч, знешкоджує отруйні речовини (вся кров від кишечника проходить через печінку), відкладає про запас поживні речовини, бере участь в обмінних процесах, є депо крові, джерелом тепла тощо. |
Особливості травлення
| Залоза, секрет | рН | Фермент | Субстрат | Продукт |
| Слинні залози (слина) | ≥ 7 | амілаза, птіалін | крохмаль | мальтоза |
| муцин (не фермент, склеює часточки їжі) лізоцим (не фермент, має бактерицидні властивості) | ||||
| Шлункові залози (шлунковий сік) | = 2 | пепсиноген (неактивна форма) ↓ (НСl) пепсин (активна форма) | білки | пептиди |
| Печінка(жовч) | ≥ 7 | солі жовчних кислот (не ферменти) | великі жирові краплі | дрібні жирові краплини (емульгований жир) |
| Підшлункова залоза (підшлунковий сік) | ≥ 7 | трипсиноген (неактивна форма) ↓ трипсин (активна форма), хімотрипсиноген (неактивна форма) ↓ хімотрипсин (активна форма) | пептиди | амінокислоти |
| ліпаза | жири | гліцерин, вищі жирні кислоти | ||
| нуклеази | нуклеїнові кислоти | нуклеотиди | ||
| Кишкові залози (кишковий сік) | ≥ 7 | амілаза | крохмаль | мальтоза |
| мальтаза | мальтоза | глюкоза | ||
| сахараза | сахароза | глюкоза, фруктоза | ||
| лактаза | лактоза | глюкоза, галактоза |
Всмоктування поживних речовин
Всмоктування – складний фізіологічний процес, який відбувається за рахунок активного транспорту через мембрани, дифузії, фільтрації та осмосу.
Переважна більшість продуктів травлення всмоктується у тонкому кишечнику:
- амінокислоти, моносахариди, нуклеотиди всмоктуються через епітелій ворсинок та кровоносних капілярів у кров;
- гліцерин, вищі жирні кислоти затримуються в епітелії ворсинок, де з них синтезуються власні жири організму, які пізніше всмоктуються через епітелій лімфатичних капілярів у лімфу (з лімфою потрапляють у кров).
Вода та низькомолекулярні сполуки в основному всмоктуються у товстому кишечнику (незначна частина – у шлунку).
